ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: [email protected]; тел.: (032)-261-58-10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2016 року № 813/4737/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З,
секретар судового засідання Іванес Х.О.
за участю представника відповідача Холявки І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Габен» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Габен» (надалі - ТзОВ «Габен») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000122204, №0000132204 від 27.04.2015 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення складені необґрунтовано, прийнятті з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки, зазначені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами. Додатково зазначено, що позивачем до перевірки було надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документа, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги контролюючим органом. Також зазначено, що контрагент позивача володів усіма необхідними ресурсами для здійснення постачання товарно-матеріальних цінностей позивачу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. В судових засіданнях позовні вимоги підтримував з підстав наведених у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначив, що при перевірці позивача використано рішення господарських судів, якими визнано недійсними договори купівлі-продажу пшениці, ячменю та інших злаків, посівів сої та кукурудзи, що були укладені між ТзОВ «Габен» та ПАТ АФ «Зоря ім. Полютинського». Перевіркою встановлено, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Габен» не мали реального товарного характеру, оскільки позивачем за начебто поставлений товар не перераховано жодних коштів, а ПАТ АФ «Зоря ім. Полютинського» не вчинено жодних дій щодо їх отримання.
Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на підставі наказу №173 від 13.03.2015 року проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Габен», з питань господарських відносин з ПРАТ АФ «Зоря ім. Полютинського» за вересень, жовтень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власні господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, за результатами якої складено акт перевірки від 06.04.2015 №253/13-05-22-04/38243699 (далі - акт перевірки).
На підставі перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення 27.04.2015р. №0000122204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 978683,57 грн. та 489341,79 грн. штрафних санкцій, №0000132204 від 27.04.2015р., донараховано податок на прибуток на суму 1 400 453,93 грн. і штрафних санкцій на суму 700 226,97 гривень. В акті перевірки податковий орган вказує на нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПРАТ АФ «Зоря ім. Полютинського» та їх непідтвердження первинними документами.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Габен» укладено з ПРАТ АФ «Зоря ім.Плютинського» ряд договорів купівлі-продажу ТМЦ (пшениця Кубус озима І репродукції (непотруєна), посіви сої, посіви кукурудзи, корови основного стада, молодняк ВРХ з відгодівлі, пшениця, ячмінь, овес, насіння вики, ріпак, металобрухт), зокрема: договір купівлі-продажу від 27.08.2014 №149/14, договір купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/1/14, договір купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/2/14, договір купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/3/14, договір купівлі-продажу від 02.06.2014 №148/6/14, договір оренди від 31.03.2014 №43/14 (оренда димової труби), договір оренди від 03.03.2014 №39/14 (оренда приміщення).
ПРАТ АФ «Зоря ім.Плютинського» виписано податкові накладні, суми ПДВ по яких відображені ТОВ «Габен» в складі податкового кредиту всього на суму ПДВ 3 995 920,71 грн., в т.ч. за вересень 2014 року в сумі 3 729 753,33 грн., за жовтень 2014 року в сумі 253 794,89 грн., за листопад 2014 року в сумі 2 926,67 грн., за грудень 2014 року в сумі 9 445,82 грн., та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вересень - грудень 2014 року. В акті перевірки вказано, що ТОВ «Габен» відображено в складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік - 22 866 485,30 грн. - вартість придбання товарів (робіт, послуг) у ПРАТ АФ «Зоря ім.Плютинського». Сальдо розрахунків ТОВ «Габен» з ПРАТ АФ «Зоря ім.Плютинського» по рахунку 631 станом на 31.10.2014: Дт-0,00 грн. - Кт-32 383 045,22 гривень.
На вимогу про надання документів ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 13.03.2015 № 4796/10/13-05-22-0410 головним бухгалтером ТОВ «ГАБЕН» надано пояснення відносно транспортування ТМЦ: «Оскільки перехід права власності на ТМЦ, придбані у ПРАТ АФ «Зоря ім.Плютинського» протягом вересня-жовтня 2014 року, відбувався за місцем зберігання цих ТМЦ, оформлення документів на транспортування не здійснювалось». Під час проведення перевірки ТОВ «Габен» було вручено вимогу про надання документів від 19.03.2015 щодо транспортування та зберігання товару. Головним бухгалтером ТОВ «Габен» надано пояснення відносно зберігання товару: «Всі копії первинних документів (договори, накладні, податкові накладні) надано до перевірки на попередню вимогу від 13.03.2015 № 4796/10/13-05-22-0410. Договір зберігання з постачальником не укладався». В акті перевірки вказано, що до перевірки не представлено документи на транспортування та зберігання товару. Посадовими особами ТОВ «Габен» до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують використання орендованих приміщень та димової труби в господарській діяльності підприємства.
Відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ «Габен» товари (роботи, послуги), придбані у ПРАТ АФ «Зоря ім.Плютинського», були реалізовані іншим суб'єктам господарювання (перелік наведений в акті перевірки). Суми ПДВ по податкових накладних на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) відображені ТОВ «Габен» в складі податкового зобов'язання всього на суму 3 017 237,14 грн., в т.ч. за вересень 2014 року в сумі 2 894 617,40 грн., за жовтень 2014 року в сумі 122 619,74 грн., та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вересень, жовтень 2014 року. ТзОВ «Габен» відображено в складі доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік - 15 086 185,70 грн. - реалізація товарів (робіт, послуг), придбаних у ПРАТ АФ «Зоря ім.Плютинського». Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ «Габен» сальдо розрахунків з підприємствами-покупцями по рахунку 361 станом на 31.10.2014: Дт-21 376 154,0 грн. - Кт-0,0 грн.
До господарського суду Рівненської області розпорядником майна арбітражним керуючим Матущаком В.І. подано заяву про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ПрАТ "АФ "Зоря ім. Плютинського" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Габен" від 02.06.2014 року № 148/2/14 та від 27.06.2014 року № 115/14. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.11.2014 по справі №918/1179/14 та ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 по справі №918/1179/14 договори визнані недійсними.
Згідно з актом перевірки, викладені обставини та обставини, які зафіксовані в ухвалах господарського суду Рівненської області від 28.11.2014 по справі №918/1179/14 та Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 по справі №918/1179/14, у своїй сукупності вказують на те, що господарські операції між ТОВ «Габен» та ПРАТ АФ «Зоря ім.Плютинського» фактично не відбулася.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі Положення № 88).
Відповідно до п.2.1 Положення № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з п.2.4 Положення № 88 документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (п. 2.16. Положення №88).
Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями) (далі- Закон №996), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В статті 2 Закону України №996 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України №996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами другою та третьою ст.9 Закону України №996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Згідно з пп.137.4 ст.137 Податкового кодексу України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; а також з врахуванням п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно з пп. 139.1.9 п.139.1 ст139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце надання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг…
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. (Лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11 № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).
Згідно з п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При оформленні матеріалів перевірки податковою інспекцією використані судові рішення, які прийняті судами у справі № 918/1179/14 про банкрутство ПАТ АФ «Зоря ім.Плютинського». Зокрема, ухвалами господарського суду Рівненської області від 28.11.14 які залишені без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду в 20.01.15 та постановами Вищого господарського суду України від 09.04.15 визнано недійсними договори купівлі-продажу пшениці, ячменю та інших злаків, посівів сої та кукурудзи, що були укладені між ТзОВ «Габен» та ПАТ АФ «Зоря ім.Плютинського».
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог розпорядника майна ПАТ АФ «Зоря ім.Плютинського» про визнання недійсними договорів, судами встановлено, що на виконання умов спірних договорів ТзОВ «Габен» не перераховано жодних коштів, а ПАТ АФ «Зоря ім.Плютинського» не вчинено жодних дій щодо їх отримання (не вимагав сплати цих коштів, не вів претензійно-позовної роботи), по суті як зазначено судами ПАТ АФ «Зоря ім.Плютинського» відмовилося від власних майнових вимог.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Вказані правові позиції висвітлені Вищим адміністративним судом України в листі від 14.11.2012 № 2379/12/13-12.
Отже фактично рішеннями Гопсодарських судів встановлено недійсність договорів укладених між ТзОВ «Габен» та ПАТ АФ «Зоря ім.Плютинського» в зв'язку з чим доводи позивача про правомірність формування податкового кредиту та витрат на підставі таких господарських відносин не заслуговують на увагу.
У зв'язку з цим, відображення у первинній документації факту передачі майна за наявності обставин, що підтверджують відсутність наміру в учасників господарської операції щодо її вчинення не слід розцінювати як доказ, що підтверджує реальність господарських відносин.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про помилковість виявлених порушень норм податкового законодавства, суду надано не було.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000122204 та №0000132204 від 27.04.2015 року прийнятті відповідно до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2016 року.
Суддя Гулкевич І.З.
