10.08.2016 Єдиний унікальний № 358/460/16-ц Провадження № 2/358/245/16
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 серпня 2016 року Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Гаврищука А.В.
за участю секретаря Смиченка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області про зобов’язання надати житло,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі – позивач) 6 квітня 2016 року звернувся до Миронівського районного суду Київської області із позовом до Виконавчого комітету Богуславської сільської ради Київської області, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області про зобов’язання надати житло.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно Указу Президента України №392/2008 від 23 квітня 2008 року його було призначено на посаду судді Рокитнянського районного суду Київської області. Рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області №169 від 19.06.2008 його та членів його сім’ї взято на квартирний облік і включено до окремого списку для позачергового одержання житла.
Указом Президента України №345/2011 від 2 квітня 2011 року його переведено на роботу на посаду судді Богуславського районного суду Київської області. На підставі рішення виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області №96 від 26.05.2011 у зв’язку із переведенням на нове місце роботи позивача було знято з квартирного обліку та передано його облікову справу в м. Богуслав, а на підставі рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області №117/7 від 16.06.2011 позивача та членів його сім’ї взято на позачергову чергу квартирного обліку з урахуванням перебування на обліку за попереднім місцем проживання, тобто з 19.06.2008, однак до цього часу відповідач не забезпечив позивача житлом.
19.10.2015 голова Богуславського районного суду Київської області звернувся до відповідача із клопотанням про вирішення питання про надання позивачу і членам його сім’ї ордеру на вселення до одного із новозбудованих будинків, проте рішенням №161/14 від 23 грудня 2015 року виконавчим комітетом у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено у зв’язку із відсутністю вільного житла та недопущення порушення черговості.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач просив позов задовольнити та визнати незаконним рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області №161/14 від 23 грудня 2015 року та зобов’язати відповідача надати йому як судді Богуславського районного суду Київської області та членам його сім’ї з чотирьох чоловік благоустроєне житло у вигляді окремої квартири чи будинку в м. Богуславі в межах норм житлової площі з урахуванням права на додаткову площу, що відповідає встановленим санітарним та технічним нормам та видати ордер на заселення жилої площі.
У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов’язати виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області запропонувати йому різні варіанти благоустроєного житла жилою площею не менше 64,60 кв.м. та після погодження з позивачем видати йому ордер на заселення, а у разі невиконання рішення суду в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили стягнути на його користь грошову компенсацію у розмірі вартості квартири з метою самостійного придбання житла.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів і підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача заперечила щодо вимог позову, зазначила, що виконавчий комітет не є відповідальним по забезпеченню суддів житлом. Згідно Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 03.08.2005р. №707, на місцеві органи виконавчої влади покладено обов'язок забезпечення суддів житлом. ОСОБА_3 України «Про статус суддів» та Порядок втратили чинність, позивач може отримати лише службове житло. Крім того, вважає, що задоволення позову порушить права інших осіб, які перебувають у списку позачергового одержання житла.
Представник третьої особи ТУ ДСА України у Київській області у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що наявні підтвердження у матеріалах справи.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, приходить до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України №392/2008 від 23.04.2008 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Рокитнянського районного суду Київської області (а.с. 6).
У зв’язку з призначенням на посаду судді Рокитнянського районного суду Київської області та переїздом з м. Миронівка до смт. Рокитне, рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області №169 від 16.06.2008 вирішено взяти позивача та членів його сім'ї на квартирний облік й включено до окремого списку для позачергового одержання житла (а.с. 7).
На підставі вищевказаного рішення виконкому та у відповідності до ч. 7, ч. 8 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (чинного на час виникнення вказаних правовідносин) та пунктів 2-4 порядку забезпечення суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 03.08.2005 №707 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), станом на 19.06.2008 у позивача виникло право не пізніше шести місяців після обрання на посаду судді місцевого суду на позачергове забезпечення благоустроєним житлом, що розташоване у смт. Рокитне Київської області, розмір якого визначається відповідно до ст. 47 ЖК УРСР з урахуванням права на додаткову житлову площу згідно ст. 49 ЖК УРСР.
Згідно Указу Президента України №345/2011 від 02.04.2011 «Про переведення суддів» позивача було переведено з посади судді Рокитнянського районного суду Київської області на посаду судді Богуславського районного суду Київської області (а.с. 8).
Керуючись положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», нормами ЖК УРСР та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ОСОБА_2 ОСОБА_2 Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок №470 від 11.12.1984, виконавчий комітет Рокитнянської селищної ради Київської області прийняв рішення №96 від 26.05.2011. згідно якого було знято позивача з квартирного обліку та передано його облікову справу в м. Богуслав у зв’язку з переведенням на нове місце роботи. У свою чергу рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради №117/7 від 16.06.2011, було вирішено взяти позивача та членів його сім'ї, яка на той час становила 6 осіб, на позачергову чергу квартирного обліку, з урахуванням перебування на обліку за попереднім місцем проживання, тобто з 19.06.2008 року (згідно п. 46 Правил квартирного обліку) (а.с. 10).
На час розгляду справи позивач працює на посаді судді Богуславського районного суду Київської області, що підтверджується довідкою №03-11/16, виданою 29.01.2016 Богуславським районним судом Київської області (а.с.19). Однак відповідач, починаючи з 16.06.2011 більше, ніж протягом 5 років не забезпечив позивача та членів його сім'ї, що складається із 5 осіб, благоустроєним житлом, не дивлячись на те, що право на позачергове отримання житла на підставі ст. 46 ЖК УРСР та ч.ч. 7, 8 Закону України «Про статус суддів» у позивача виникло 19.06.2008.
19.10.2015 голова Богуславського районного суду Київської області ОСОБА_4 звернувся до відповідача з клопотанням про вирішення питання щодо надання позивачу та членам його сім'ї ордеру на вселення до одного із новозбудованих будинків №11 та №11-а по вул. Комсомольській у м. Богуслав або будинку №48 по вул. Польовій (а.с. 16).
Рішенням від 23.12.2015 №161/14 у задоволенні вищевказаного клопотання було відмовлено з мотивів відсутності вільного житла та недопущення порушення черговості (а.с. 18).
Згідно окремого списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла, ОСОБА_1 перебуває на обліку для отримання житла у виконавчому комітеті Богуславської міської ради Київської області під № 73 (а.с. 202).
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ст. 126, 130 Конституції України, ст. 5 ЦК України, ст.ст. 44, 46, 47, 49 ЖК УРСР, ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносини), ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносини), Порядком забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 03.08.2005 року № 707 (чинним на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень статей 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно зі статтею 14 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» (чинного на час виникнення правовідносин) гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.
Вказаній нормі кореспондує п. 1 Основних принципів незалежності суддів, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 40/32 від 29 листопада 1985 р. та № 40/146 від 13 грудня 1985 р., яким встановлено вимогу, відповідно до якої незалежність суддів повинна бути гарантована державою і закріплена в її конституції та законах; уряд й інші установи зобов’язані поважати і дотримуватися принципу незалежності суддів. Рекомендація № R (94) 12 Комітету ОСОБА_2 Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" містить положення про те, що виконавча і законодавча влади повинні гарантувати незалежність суддів та утримуватися від кроків, які б могли поставити її під загрозу.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 у справі № 1-15/ 2002, положення ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Конституції у взаємозв’язку з положеннями статей 11, 44 Закону "Про статус суддів" створюють механізм захищеності судової влади… Зменшення (в тому числі шляхом зупинення дії окремих нормативних актів) видатків Державного бюджету на фінансування судів і суддів не забезпечує повного та незалежного здійснення правосуддя, нормального функціонування судової системи, що може призвести до зниження довіри громадян до державної влади, загрожувати реалізації гарантованого Конституцією права людини і громадянина на судовий захист. Конституційний Суд України зробив висновок, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені відповідно статтями 44, 45 Закону "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.
Частиною сьомою статті 44 Закону України "Про статус суддів" встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.
У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом ОСОБА_2 України.
Кабінет ОСОБА_2 України постановою від 3 серпня 2005 року № 707 затвердив Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (був чинним на час виникнення спору; далі - Порядок), пунктами 2, 4 якого встановлено, що суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.
У разі, коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечив житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з ДСА або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді (пункт 7 Порядку).
Пунктом 9 Порядку передбачено, що для забезпечення суддів благоустроєним житлом ДСА та її територіальні управління (стосовно суддів місцевих судів) ведуть контрольні списки суддів, які потребують поліпшення житлових умов, та суддів, які забезпечені житлом, і вносять місцевим органам виконавчої влади пропозиції щодо забезпечення суддів житлом.
Аналіз положень Закону та Порядку свідчить, що обов'язок забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, покладений на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, а дії ДСА та її територіальних управлінь із забезпечення суддів житлом є додатковими у разі невирішення цього питання органом місцевої виконавчої влади.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 07.05.2012р. по справі №21-292a11.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває з 2008 року на обліку для отримання житла у виконавчому комітеті Богуславської міської ради Київської області під номером 73, в списку громадян міста, які перебувають на квартирному обліку та користуються правом позачергового одержання житла (а.с. 202).
Відповідно до ч. 7 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» позивач житлом не забезпечений.
Згідно із ст. 46 ЖК УРСР поза чергою жиле приміщення надається: може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Враховуючи вимоги ст. 360-7 ЦПК України, згідно із якою висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої ст. 355 цього Кодексу, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Зважаючи на вказане, суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України №6-157цс 14 від 12.11.2014, згідно якої:
«Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 ЦК України).
Питання про забезпечення позивача житлом повинно вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, які були чинними на час його обрання суддею.
За змістом частини сьомої статті 44 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час обрання позивача суддею, не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.
Відповідно до Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 3 серпня 2005 року № 707, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду.
Частина сьома статті 44 Закону України «Про статус суддів» втратила чинність з 1 січня 2011 року на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Таким чином правовідносини, що виникли з приводу забезпечення позивача житлом у зв’язку з призначенням його суддею, регулюються нормами частини сьомої статті 44 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на момент виникнення у позивача права на отримання житла.
Саме з таких міркувань виходив Верховний Суд України, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній справі, яка переглядаласяіз приводу неоднакового застосування одних і тих самих норм права.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково й зобов'язати виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області в місячний строк після набрання рішенням законної сили надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та членам його сім'ї з чотирьох чоловік, благоустроєне житло у вигляді окремої квартири у м. Богуслав у межах норми житлової площі з урахуванням права на додаткову площу, що відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам та видати ордер на заселення жилої площі.
Крім того, суд вважає, що вимоги позивача не порушують права третіх осіб, які перебувають в черзі для отримання житла відповідно до списку осіб, які мають право на отримання житла позачергово, оскільки вони не позбавлені права звернутися до суду з позовом про забезпечення житлом.
Відносно позовної вимоги стосовно того, що у разі невиконання рішення суду в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили стягнути на користь позивача грошову компенсацію у розмірі вартості квартири з метою самостійного придбання житла, суд констатує наступне. Відповідно до вимог 44 Закону України "Про статус суддів" позивач має право на отримання грошової компенсації для придбання житла, однак на час винесення рішення суду така вимога є передчасною, зважаючи на положення ст. 3 ЦПК України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, захисту підлягає порушене право позивача на час розгляду справи по суті, а не право, яке може бути порушено відповідачем у майбутньому у разі невиконання рішення суду. З огляду на зазначене така позовна вимога на даний час є передчасною, а питання про стягнення грошової компенсації у разі невиконання рішення суду може бути вирішено під час виконання рішення суду у вигляді зміни порядку виконання рішення суду тощо.
Судом при розгляді та вирішенні даної справи детально проаналізовано матеріали, надані представниками відповідача, а саме: рішення Богуславської міської ради №218/09 від 15.12.2009 року; конторольні списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов станом на 01.01.2010; конторольні списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов станом на 01.01.2011; конторольні списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов станом на 01.01.2010; окремий список осіб, які мають право на позачергове одержання житлового приміщення (відповідно до ст. 46 ЖК України) на період 3 01.01.2011 по 01.01.2012; копії рішень виконкому Богуславською міською ради про надання житла за період з травня 2011 року по червень 2016 року; письмову інформацію, про перебування кожної особи, яка отримала житло згідно вище витребуваних рішень виконкому Богуславської міської ради за період часу з травня 2011 року по червень 2016 року, а також усні пояснення представників відповідача стосовно порядку ведення списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов (а.с. 104 - 230).
Аналіз наданих пояснень та матеріалів переконують суд у тому, що відповідачем здійснюється «формальне» ведення вказаних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечення житлом осіб, як і надання службового житла, проводиться непослідовно та вибірково, деякі особи, які отримували житло впродовж 2009-2016 років, повторно залишаються у черзі/списках на поліпшення житлових умов.
На думку суду саме наведені обставини частково спричинили порушення законних прав та інтересів позивача.
Керуючись ст.ст. 126, 130 Конституції України, ч.ч. 7, 8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні, Порядком забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 03.08.2005 року № 707, ст.ст.10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги – задовольнити частково.
Зобов'язати виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області в місячний строк після набрання рішенням законної сили надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та членам його сімї з чотирьох чоловік, благоустроєне житло у вигляді окремої квартири у м. Богуслав у межах норми житлової площі з урахуванням права на додаткову площу, що відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам та видати ордер на заселення жилої площі.
В решті вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис ОСОБА_5
Згідо з оригіналом
Суддя: А.В. Гаврищук
Рішення станом на 10.08.2016 не набрало законної сили
Секретар с/з ОСОБА_6
