УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
Справа № 686/23731/15-ц
Провадження № 22-ц/792/1654/16
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2016 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої судді П'єнти І.В.,
суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар Гриньова А.М.,
за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Хмельницької області про відшкодування матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Хмельницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. В обґрунтування якого зазначав, що 20.05.2004 року його було затримано як підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 115, 187, 263 Кримінального кодексу України та в подальшому взято під варту з утриманням в Хмельницькому слідчому ізоляторі. 05.05.2005 року у зв'язку з постановленням виправдувального вироку Хмельницьким міськрайонним судом ОСОБА_4 було звільнено з-під варти. Після скасування виправдувального вироку та направлення справи на додаткове розслідування, 21.11.2006 року ОСОБА_4 був затриманий за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 115, 187, 263 КК України. З 18.12.2006 року відносно позивача було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з подальшим відбуванням покарання у виді позбавлення волі, де він пробув по 03.06.2013 року. Позивач посилається на те, що кримінальна справа відносно нього в період з 20.05.2004 року по 03.06.2013 року розслідувалась органом досудового слідства, неодноразово розглядалась судами різних інстанцій та поверталась прокурору для організації додаткового розслідування за правилами Кримінально-процесуального кодексу України (редакції 1960 року). 31.08.2007 року ОСОБА_4 був засуджений вироком апеляційного суду Тернопільської області по обвинуваченню у вчиненні злочинів, яких він не вчиняв. Ухвалою Верховного Суду України від 20.03.2008 року означений вирок суду було залишено без змін. Після розгляду Європейським Судом з прав людини заяви позивача (справа «Нечипорук і Йонкало проти України») та постановлення 21.04.2011 року рішення у даній справі, постановою Верховного суду України від 06.02.2012 року судові рішення по кримінальній справі були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд до компетентного суду першої інстанції. Позивач посилається на те, що за наслідками нового судового розгляду вироком Хмельницького міськрайонного суду від 03.06.2013 року він був виправданий за пред'явленими обвинуваченням та звільнений з-під варти в залі суду. Даний вирок судами вищих інстанцій залишений без змін. Позивач посилається на те, що через протиправні дії працівників органу досудового слідства, прокуратури та суду позивач безпідставно утримувався під вартою та в місцях позбавлення волі протягом 7 років, 6 місяців та 5 днів, а незаконно перебував під слідством та судом з 20.05.2004 року по 03.06.2013 року, тобто, 8 років, 6 місяців, 12 днів. Вказує що незаконними діями органу досудового слідства, прокуратури Хмельницької області, яка здійснювала нагляд за слідством, та суду йому заподіяно значних матеріальних та моральних збитків. Зазначав, що ним було втрачено заробіток та інші грошові доходи за період перебування під вартою та у місцях тимчасового тримання на суму 124250 грн., його родина понесла витрати на придбання продуктів харчування, предметів повсякденного вжитку та медикаментів за час перебування під вартою на суму 75608 грн. 01 к., він поніс витрати на оплату правової допомоги в сумі 3000 грн. та поніс збитки по оплаті навчання на суму 1800 грн. Крім того, посилався на завдання йому і моральної шкоди, яка була спричинена незаконним переслідуванням з боку правоохоронних органів, безпідставним обвинуваченням, засудженням та незаконним утриманням під вартою і перебуванням в місцях позбавлення волі, а також протизаконним та нелюдським поводженням з ним з боку працівників міліції та слідчого ізолятора, яку він оцінює у сумі 485 261 300 грн., розмір якої визначений висновком спеціаліста-психолога від 15.07.2015року. Означена сума моральної шкоди, на думку позивача, є обґрунтованою, оскільки він був позбавлений права працювати, навчатися та жити повноцінним життям, спілкуватися з рідними та близькими, займатись вихованням своєї доньки. За вказаний період погіршилось і здоров'я позивача. Крім того, просить врахувати нелюдське відношення до нього з боку працівників правоохоронних органів та працівників слідчого ізолятора, які застосовували до нього фізичне насильство, тортури та психічний тиск з метою здобуття від нього зізнання у вчиненні злочину, якого він не вчиняв. А тому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з рахунку Державного бюджету України, розміщеного в Державній казначейській службі України в рахунок відшкодування заподіяної йому незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду матеріальну шкоду у сумі 211149,68 грн. та моральну шкоду в сумі 485 261 300 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, прокуратури Хмельницької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Хмельницької області про відшкодування матеріальної шкоди закрито.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується з ухвалою суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, просить її скасувати та ухвалити рішення по суті позовних вимог. Вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт вважає,що судом безпідставно закрито провадження у справі в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, з огляду на те, що права позивача були порушені незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування та прокуратури, а також незаконним засудженням, в результаті чого йому було заподіяно матеріальну і моральну шкоду, а тому останній має право на судовий захист своїх порушених прав, в тому числі в порядку цивільного судочинства.
В судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу щодо оскарження ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відхилити апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Пунктом 1 частини 1 ст. 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, в тому числі, постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно з пунктами 1, 4, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, а також моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання (частина перша статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").
Частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року №6/5, Генеральної прокуратури України від 04.031996 року №3 та Мінфіну України від 04.03.1996 року №41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядовому порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції. У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п. 11 Положення, залежного від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену ч. 1 ст. 12 Закону постанову (ухвалу). У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів.
У даній справі ОСОБА_4 просить відшкодувати, крім моральної шкоди, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, витрати на придбання продуктів харчування, речей повсякденного вжитку та медикаментів, суми сплачені ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
А тому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди належить до компетенції суду за правилами того виду провадження, в якому ця справа розглядалась, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, тому на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України закрив провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією, викладеній у постанові ВСУ № 6-2089цс15 від 24.02.2016 року.
Доводи апеляційної скарги не впливають на законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та висновку суду не спростовують.
Ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстав в межах доводів апеляційної скарги для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча/підпис/ І.В.П’єнта
Судді:/підписи/ А.П.Корніюк
О.І.Талалай
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта
