Ухвала
13 червня 2018 року
м. Київ
справа № 686/23731/15-ц
провадження № 61-14118св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
представник позивача - ОСОБА_3,
відповідачі: Державна казначейська служба України,
прокуратура Хмельницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі головуючого судді Логінової С. М., від 01 липня 2016 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі головуючого судді Логінової С. М. від 01 липня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 12 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 12 вересня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Хмельницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 20 травня 2004 року його було затримано як підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених статтями 115, 187, 263 КК України та в подальшому взято під варту з утриманням в Хмельницькому слідчому ізоляторі. 05 травня 2005 року у зв'язку з постановленням виправдувального вироку Хмельницьким міськрайонним судом ОСОБА_2 було звільнено з-під варти. Після скасування виправдувального вироку та направлення справи на додаткове розслідування, 21 листопада 2006 року ОСОБА_2 був затриманий за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених статтями 115, 187, 263 КК України. З 18 грудня 2006 року відносно позивача було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з подальшим відбуванням покарання у виді позбавлення волі, яке він відбував до 03 червня 2013 року. Позивач посилався на те, що кримінальна справа відносно нього у період з 20 травня 2004 року по 03 червня 2013 року розслідувалась органом досудового слідства, неодноразово розглядалась судами різних інстанцій та поверталась прокурору для організації додаткового розслідування за правилами Кримінально-процесуального кодексу України (у редакції 1960 року). 31 серпня 2007 року ОСОБА_2 був засуджений вироком апеляційного суду Тернопільської області по обвинуваченню у вчиненні злочинів, яких він не вчиняв. Ухвалою Верховного Суду України від 20 березня 2008 року означений вирок суду було залишено без змін.
Після розгляду Європейським судом з прав людини заяви позивача (справа «ОСОБА_2 і ОСОБА_4 проти України») та постановлення 21 квітня 2011 року рішення у його справі, постановою Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року судові рішення по кримінальній справі були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд до компетентного суду першої інстанції. Позивач вказав, що за наслідками нового судового розгляду вироком Хмельницького міськрайонного суду від 03 червня 2013 року він був виправданий за пред'явленим обвинуваченням та звільнений з-під варти в залі суду. Даний вирок судами вищих інстанцій залишений без змін. Позивач посилається на те, що через протиправні дії працівників органу досудового слідства, прокуратури та суду він безпідставно утримувався під вартою та в місцях позбавлення волі протягом 7 років, 6 місяців та 5 днів, а незаконно перебував під слідством та судом з 20 травня 2004 року по 03 червня 2013 року, тобто 8 років, 6 місяців, 12 днів. Вказував, що незаконними діями органу досудового слідства, прокуратури Хмельницької області, яка здійснювала нагляд за слідством, та суду йому заподіяно значних матеріальних та моральних збитків. Зазначив, що ним було втрачено заробіток та інші грошові доходи за період перебування під вартою та у місцях тимчасового тримання на суму 124 250, 00 грн, його родина понесла витрати на придбання продуктів харчування, предметів повсякденного вжитку та медикаментів за час його перебування під вартою на суму 75 608, 01 грн, він поніс витрати на оплату правової допомоги у сумі 3 000, 00 грн та поніс збитки по оплаті навчання на суму 1 800, 00 грн. Крім того, посилався на завдання йому і моральної шкоди, яка була спричинена незаконним переслідуванням з боку правоохоронних органів, безпідставним обвинуваченням, засудженням та незаконним утриманням під вартою і перебуванням в місцях позбавлення волі, а також протизаконним та нелюдським поводженням з ним з боку працівників міліції та слідчого ізолятора, яку він оцінює у сумі 485 261 300, 00 грн, розмір якої визначений висновком спеціаліста-психолога від 15 липня 2015 року. Означена сума моральної шкоди, на думку позивача, є обґрунтованою, оскільки він був позбавлений права працювати, навчатися та жити повноцінним життям, спілкуватися з рідними та близькими, займатись вихованням своєї доньки. За вказаний період погіршилось і здоров'я позивача. Крім того, просив врахувати нелюдське відношення до нього з боку працівників правоохоронних органів та працівників слідчого ізолятора, які застосовували до нього фізичне насильство, тортури та психічний тиск з метою здобуття від нього зізнання у вчиненні злочину, якого він не вчиняв.
З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з рахунку Державного бюджету України, розміщеного в Державній казначейській службі України, у рахунок відшкодування заподіяної йому незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду матеріальну шкоду у сумі 211 149, 68 грн та моральну шкоду у розмірі 485 261 300, 00 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, прокуратури Хмельницької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди у частині позовних вимог ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, прокуратури Хмельницької області про відшкодування матеріальної шкоди закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди належить до компетенції суду за правилами того виду судочинства, в якому ця справа розглядалась, а не в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 150 000, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2016 року у рішенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року виправлено описку, вказано: «Стягнути у дохід держави з Державної казначейської служби України, прокуратури Хмельницької області судовий збір у сумі по 275, 60 грн з кожного».
12 вересня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області залишено без змін ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов вірного висновку щодо того, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Питання про відшкодування матеріальної шкоди, встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів.
12 вересня 2017 року рішенням Апеляційного суду Хмельницької області рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року змінено у частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Збільшено розмір відшкодування до 165 300, 00 грн. Скасовано рішення суду першої інстанції у частині вирішення питання розподілу судових витрат та ухвалено у цій частині нове рішення, яким судові витрати віднесено на рахунок держави.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди. Однак, місцевий суд не врахував, що розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
У вересні 2016 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи, не врахували тривалий характер моральних страждань позивача, безпідставно не прийняли до уваги висновок спеціаліста-психолога від 15 липня 2015 року, яким визначено, що розмір спричиненої позивачу моральної шкоди становить 485 261 300, 00 грн. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку проте, що питання про відшкодування майнової шкоди має вирішуватись за правилами кримінального судочинства, а не цивільного. Судами не враховано положення статей 55, 56, 64 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
03 жовтня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
20 березня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, прокуратури Хмельницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
22 березня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки у цій справі оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, а наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно з вимогами статті 403 ЦПК України є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказану справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У Х В А Л И В :
Справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, прокуратури Хмельницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В.Черняк
