Справа №490/10385/16-ц 19.12.2016 19.12.2016 19.12.2016
Провадження №22-ц/784/2784/16
Справа № 490/10385/16-ц
Провадження № 22-ц/784/2784/16 Головуючий у 1-й інстанції - Черенкова Н.П.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції - ОСОБА_1
Ухвала
Іменем України
19 грудня 2016 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Самчишиної Н.В.,
суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання – Лептугою С.С.,
за участю: позивача –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі, постановлену за його позовом до Головного управління державної Служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановила:
У жовтні 2016 року ОСОБА_2, у порядку цивільного судочинства, діючи через представника ОСОБА_3, пред’явив до суду позов до Головного управління державної Служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про стягнення оплати за надурочний час та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позивач посилався на те, що з 01 березня 2014 року по 19 жовтня 2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді водолаза водолазно-рятувальних робіт групи водолазно-рятувальних робіт та підводного розмінування інженерно-транспортної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення.
Посилаючись на те, що на момент звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, позивач просив про задоволення позову.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2016 року, опису в якій виправлено ухвалою того ж суду від 02 листопада 2016 року, відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2 та йому роз’яснено, що даний спір підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, керуючись п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися оскільки він є помилковими.
Зокрема, відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зазначені вимоги випливають з трудових правовідносин.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані про статус позивача як державного службовця (публічної особи). З огляду на відсутність в матеріалах справи відомостей про статус позивача як публічної особи, виробнича діяльність якого врегульована спеціальним законом щодо проходження публічної (державної) служби, даний спір не містить ознак публічно-правового, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У даному випадку спір є індивідуальним трудовим спором, що регулюється положеннями КЗпП України.
Оскільки позивач не є публічною особою, то, з огляду на роз'яснення, які містяться у п. 27 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», підсудність даної справи не підпадає під дію п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України (спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби).
Згідно із положенням абзацу 2 п. 3 згаданої постанови суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Як вбачається з ухвали суду відмова у відкриті провадження обґрунтована тим, що робота у територіальних органах ДСНС, пов’язана із безпосереднім виконанням функцій держави, є публічною службою. Між тим, поза увагою суду залишились обставини того, що даний спір не стосується виконання цим органом стосовно позивача (свого працівника) специфічних владних управлінських функцій, як суб'єкта владних повноважень.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції порядку вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2, а тому згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України позов разом із доданими до нього матеріалами підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у встановленому законом порядку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 п.3 ч. 1 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2016 року, описку в якій виправлено ухвалою цього ж суду від 02 листопада 2016 року, скасувати, матеріали позовної заяви повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала суду набирає законної сили після її проголошення та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: П.П. Лисенко
ОСОБА_4
