УХВАЛА
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 490/10385/16-ц
провадження № 61-27941св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, аварійно-рятувальний загін спеціального призначення головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 червня 2017 року у складі судді Гуденко О. А. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, аварійно-рятувального загону спеціалізованого призначення головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за відпрацьований надурочний час та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі - ГУ ДСНС України у Миколаївській області).
В обґрунтування позову зазначав, що з 01 березня 2014 року працював на посаді водолаза водолазно-рятувальних робіт групи водолазно-рятувальних робіт та підводного розмінування інженерно-транспортної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Миколаївській області.
Посада водолаза відноситься до переліку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 «Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці», і для цієї професії встановлена скорочена тривалість робочого часу - 36 годин на тиждень без визначення умови відпрацювання певної кількості годин у шкідливих умовах праці.
Проте, відповідно до табелю робочого часу за період з жовтня 2014 року по вересень 2015 року він відпрацював понад встановлену законодавством норму, а отже, 294,4 години є надурочним часом, за які відповідач має нарахувати та виплатити йому подвійну годинну ставку заробітної плати.
Посилаючись на порушення відповідачем положень статей 62, 106, 116, 117 КЗпП України, вважаючи, що має законні підстави для стягнення коштів за відпрацьований надурочний робочий час та збільшивши свої позовні вимоги, остаточно просив стягнути з відповідачів на його користь оплату за надурочний час у розмірі 6 820 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати 168,89 грн за 414 робочих днів у сумі 69 920,46 грн.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 червня 2017 року в якості співвідповідача залучено аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі - АРЗ, загін).
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 14 червня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності заявлених вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та ухвалу апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 490/10385/16-ц і витребувано її з Центрального районного суду міста Миколаєва.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
13 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Позиція та висновки Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, аварійно-рятувального загону спеціалізованого призначення головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за відпрацьований надурочний час та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні призначити до судового розгляду.
Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська
