Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 472/1200/16-к
Провадження №1-кп/472/19/17
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2017 рокусмт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із секретарем судового засідання - ОСОБА_4 ,
з участю прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
представників потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
судового розпорядника - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42016151190000024 від 26.02.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
29 грудня 2016 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 190 КК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2016 року головуючим суддею (суддя - доповідач) було обрано ОСОБА_1 , склад колегії суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
04 січня 2017 року головуючий суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 подала заяву про самовідвід, у якій зазначила, що 01 березня 2016 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшло кримінальне провадження № 472/220/16-к по обвинуваченню ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
10 березня 2016 року Веселинівським районним судом у складі головуючого судді ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні було ухвалено вирок, відповідно до якого було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 29 лютого 2016 року між прокурором Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури молодшим радником юстиції ОСОБА_12 і підозрюваним ОСОБА_11 , та ОСОБА_11 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, в тому, що він вніс завідомо неправдиві відомості до офіційного документу, медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 , та склав і видав завідомо підроблений листок непрацездатності серії АГД № 665561 хворого ОСОБА_7 , і призначено покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн., на підставі ч.2 ст.69 КК України обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади не було призначено. В даному кримінальному провадженні предметом дослідження були події та факти, які викладені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 в частині звинувачення його у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, а саме: що ОСОБА_7 схилив ОСОБА_11 до вчинення злочину - внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, медичної картки стаціонарного хворого, та в подальшому до складання та видачі завідомо підробленого документу, листка непрацездатності серії АГД №665561. Тобто, у судді ОСОБА_1 при розляді справи № 472/220/16-к по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, уже сформувалася правова думка щодо фактичних обставин вчинення службового підроблення офіційних документів, а саме: внесення завідомо неправдивих відомостей до медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 , складання та видачі завідомо підробленого документу, листка непрацездатності серії АГД №665561 хворого ОСОБА_7 , яка викладена у вироку від 10 березня 2016 року, та може вплинути на суддю ОСОБА_1 під час розгляду кримінального провадження № 472/1200/16-к по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч.4 ст.27 ч.1 ст.366 КК України - у підбурюванні ОСОБА_11 до службового підроблення - тобто підбурювання до внесення завідомо неправдивих відомостей до медичної картки стаціонарного хворого та в подальшому до складання та видачі завідомо підробленого листка непрацездатності. А тому, з метою уникнення сумнівів в неупередженості та об`єктивності під час розгляду кримінального провадження 472/1200/16-к по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч.4 ст.27 ч.1 ст.366 КК України за участі головуючого судді ОСОБА_1 подано заяву про самовідвід.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечує щодо задоволення заяви про самовідвід судді, оскільки вказані в заяві про самовідвід обставини не є такими, що викликають сумнів в неупередженості судді ОСОБА_1 .
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні висловив думку про відсутність підстав для задоволення заяви про самовідвід судді ОСОБА_1 .
Обвинувачений ОСОБА_7 , представник потерпілого Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_8 та предстаник потерпілого Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_9 висловили думку про вирішення цього питання на розсуд суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбаченихстаттями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участі у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід врахувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності - (справа «Фей проти Австрії» і рішення «Ветштайн проти Швейцарії», справа «Газета Україна - центр» проти України») Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. (Рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
За рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 № (94)12 визначено, що судді зобов`язані утримуватись від винесення вироку у справі чи відмовитись від розгляду справи, коли на те існують достатні причини і лише в цьому випадку. Такі причини мають бути встановлені законом і можуть стосуватись, зокрема, особистої зацікавленості у справі. Так, у справі «Пєрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини постановив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.
З огляду на наведене, суд, вислухавши думку прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , представника потерпілого Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_8 , предстаника потерпілого Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_9 , дійшов висновку, що заява головуючого судді ОСОБА_1 про самовідвід підлягає задоволенню, з метою усунення сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді, оскільки головуючий суддя ОСОБА_1 під час розгляду справи № 472/1200/16-к по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.4 ст.27 ч.1 ст.366, ч.4 ст.358, ч.1 ст.190 КК України, спираючись на власну правову оцінку фактів, викладену у вироку Веселинівського районного суду від 10 березня 2016 року, не зможе забезпечити достатніх гарантій щодо виключення у сторін кримінального провадження № 472/1200/16-к сумнівів щодо безсторонності судді ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 369, 371, 372 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву про самовідвід головуючого судді ОСОБА_1 - задовольнити.
Передати кримінальну справу № 472/1200/16-к за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 190 КК України, для повторного автоматичного розподілу.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
ОСОБА_1
Суддя:
ОСОБА_2
Суддя:
ОСОБА_3
