ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" березня 2017 р. Справа № 809/1947/16
м. Івано-Франківськ
Івано -Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря Котик Д.М.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
29.12.2016 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії.
З урахуванням заяв про зміну та уточнення позовних вимог, прийнятих судом позивач просив визнати протиправним невиплату сум розрахункових у день звільнення з Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації 29.12.2005, зобов’язати виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, виплатити проіндексовану суму невиплачених 484, 60 гривень заробітної плати, виплатити суму грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки за період з 14.01.2003 до 19.10.2005.
Заявлені позовні вимоги, мотивовано тим, в порушення вимог статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України, повний розрахунок в день звільнення з позивачем не проведено, що є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, за період з дати звільнення, а також стягненні невиплачених сум.
Позивач заявлені позовні вимоги, підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, з підстав вказаних в письмовому запереченні, мотивованого тим, що позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки були предметом судового розгляду в справі №2а-4394/08/0970, а також тим, що відповідач не є правонаступником Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, що встановлено в судових рішеннях в адміністративній справі №2а-4394/08/0970, а тому не може відповідати за заявленими вимогами. Крім того, заявлені вимоги вважає такими, на які не поширюються положення статті 233 Кодексу законів про працю України, а тому їх заявлення здійснено з пропущенням строків звернення до адміністративного суду.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, суд встановив наступне.
01.08.2005 позивача згідно рішення Івано-Франківського міського суду поновлено на посаді заступника начальника – головного інженера управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації з 14.01.2003.
29.12.2005 позивача звільнено згідно пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України у зв’язку з ліквідацією управління капітального будівництва обласної державної адміністрації.
Позивач, 29.12.2005, тобто в день звільнення працював.
При звільненні позивачу виплачено заробітну плату за грудень 2005, премію, вихідну допомогу в розмірі 972, 75 гривень, компенсацію за невикористані 7 днів відпустки за період з 20.10.2005 до 29.12.2005 в розмірі 227, 01 гривні.
Судом встановлено, що суми вихідної допомоги, нарахованих в 2003 році в розмірі 484, 60 гривень позивачу не виплачено, а суми вказаної допомоги включено до складу заборгованості по заробітній платі перед позивачем, також позивачу не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки за період вимушеного прогулу з 14.01.2003 до 01.08.2005 (а.с.12, 22-24).
Статтею 43 Конституцією України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України.
Як встановлено судом, позивача звільнено 29.12.2005 повний розрахунок з ним не здійснено та не виплачено вихідну допомогу, нараховану в 2003 році в розмірі 484, 60 гривень та компенсацію за невикористані дні відпустки за період вимушеного прогулу з 14.01.2003 до 01.08.2005.
Згідно з статтею 82 Кодексу законів про працю України період вимушеного прогулу включається до стажу, який надає право на щорічну відпустку, а тому позивач у відповідності до статті 83 Кодексу законів про працю України мав право на отримання компенсації за невикористані дні відпустки за період вимушеного прогулу з 14.01.2003 до 01.08.2005 при звільненні 29.12.2005.
Таким чином, невиплату роботодавцем позивачу вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки в день його звільнення, а встановлені обставини є порушенням прав позивача, встановлених статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України і є підставою для зобов’язання виплати всіх належних позивачу при звільненні сум та відшкодування позивачу середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що час затримки відповідачем повного розрахунку з позивачем при його звільненні становить по дату ухвалення судового рішення 2819 робочих днів, а саме з 30.12.2005 (з наступного дня після звільнення) до 27.03.2017.
При вирішенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (з наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до підпункту “л” пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати (в подальшому Порядок), цей Порядок застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 даного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідок Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації середньоденний заробіток позивача становив 18, 18 гривень, який підлягає коригуванню згідно з пунктом 10 Порядку на коефіцієнт підвищення посадового окладу та розраховується шляхом ділення тарифної ставки (окладу) згідно з останнім підвищенням на тарифну ставну (оклад) отриманий позивачем. В даному випадку коефіцієнт підвищення складає 15,39 (розмір посадового окладу згідно з останнім підвищенням у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України за №15 від 18.01.2017 складає 5850 гривень/розмір посадового окладу отриманого позивачем на час звільнення 380 гривень).
Коригований середньоденний заробіток позивача складає 279, 79 гривень (середньоденний заробіток 18,18 гривень х 15,39 коефіцієнту підвищення).
Таким чином, середній заробіток позивача за весь час затримки фактичного розрахунку становить 788 728, 01 гривень (279, 79 гривень х 2819 робочих днів затримки розрахунку).
Оскільки, відповідачем допущено затримку виплати вихідної допомоги позивачу при його звільненні та грошової компенсації за невикористані дні відпустки, що є порушенням статті 116 Кодексу законів про працю України, тому у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України такі обставини є підставою для виплати відповідачем позивачу середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку за період з 30.12.2005 до 27.03.2017 в розмірі 788 728, 01 гривень.
Вимоги про виплату суми проіндексованої суми невиплаченої вихідної допомоги до задоволення не підлягають в частині виплати такої індексації, оскільки вказані грошові доходи відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» такій індексації не підлягають.
Твердження позивача про те, що позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки були предметом судового розгляду в справі №2а-4394/08/0970 спростовані в судовому засіданні, а судом встановлено, що вказані вимоги позивачем під час розгляду адміністративної справи №2а-4394/08/0970 відкликано та судом не вирішувалися.
Також заперечення відповідача щодо відсутності відносин правонаступництва між ним та Управлінням капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки наявність обов’язку відповідача щодо здійснення виплат, належних позивачу за час проходження публічної служби в Управлінні капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації встановлена постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 в справі №2а-3465/11/0970 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача – ліквідаційна комісія Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка набрала законної сили. Як наслідок, у відповідності до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вказані обставини доказуванню не підлягають.
Крім того, твердження позивача про заявлення позовних вимог з пропущенням строків звернення до адміністративного суду є помилковим, оскільки гарантії встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України поширюються на заявлені позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум, передбачених в статті 116 Кодексу законів про працю України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими частково, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вулиця Грушевського, 21, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38162425) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) вихідну допомогу за 2003 рік в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 60 копійок.
Зобов’язати Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вулиця Грушевського, 21, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38162425) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 14.01.2003 до 19.10.2005.
Стягнути з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вулиця Грушевського, 21, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38162425) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2005 до 27.03.2017 в розмірі 788 728 (сімсот вісімдесят вісім тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 01 копійка.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 03.04.2017.
