Справа № 204/8118/14-ц
Провадження № 2/204/132/17 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, [email protected]
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2017 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного підприємства «Техніка», Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, третя особа: Українська товарна біржа «ТБУ» про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації та визнання права приватної власності,-
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу зернозбирального Комбайна «CLAAS LEXION 480», серійний номер 46601212, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 02 квітня 2010 року, укладений на Українській товарній біржі «ТБУ» УТБ «ТБУ» між Приватним підприємством «Техніка», як членом біржі, з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як членами біржі, з другої сторони; скасувати державну реєстрацію зернозбирального комбайну «CLAAS LEXION 480», серійний номер 46601212, реєстраційний номер НОМЕР_1, вчинену Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області 08 квітня 2010 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію машин серії АБ № 457964 від 08 квітня 2010 року; та визнати право приватної (індивідуальної) власності на Комбайн зернозбиральний «CLAAS LEXION 480», серійний номер 46601212, рік випуску 2000, за ОСОБА_3. В обґрунтування позовних вимог вказав на те, що 02 квітня 2010 року на Українській товарній біржі між ПП «Техніка», як членом біржі, з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як членами біржі, з другої сторони був укладений договір купівлі-продажу зернозбирального Комбайна «CLASS LEXON 480», реєстраційний номер НОМЕР_1. Даний договір був зареєстрований відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машин серії АБ № 457964 від 08 квітня 2010 року, в якому власником зазначений ОСОБА_5 Однак, даний договір позивач не підписував і точно впевнений, що його не підписував ОСОБА_4, оскільки при оплаті грошових засобів та отримання Комбайна останнього не було у м. Біла Церква. До того ж, позивач був одержувачем та єдиним платником за придбання комбайну. Договір купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року передбачає, що ціна за товар складає 163000 грн., і покупець зобов’язується здійснити оплату до 15 квітня 2010 року. Із акту прийому-передачі сільськогосподарської техніки від 13 квітня 2010 року також вбачається, що єдиним одержувачем зернозбирального комбайну являється єдиний покупець - ОСОБА_3 Тому, незрозуміло, яким чином ОСОБА_4, який не приймав участь у оплаті та одержанні комбайна, вписаний його співвласником. Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 70/04-599 від 26 липня 2013 року підписи в графі «Покупець» біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер 993300 від 02 квітня 2010 року - виконані не ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а іншими особами. Про порушення свого права на зернозбиральний комбайн він дізнався лише у грудні 2012 року, коли відповідач ОСОБА_4 пред’явив до нього позов про компенсацію вартості його частки у спільному сумісному майні. У позивача на руках навіть не було ні біржової угоди, ні реєстраційного талону оскільки, він цим не займався, їх не оформляв, а доручив оформити ОСОБА_4 Спочатку він був переконаний у порядності відповідача ОСОБА_4, оскільки досить йому довіряв. А ОСОБА_4 після оформлення біржової угоди та її реєстрації, не віддав йому ні біржової угоди, ні реєстраційного талону і повідомив, що віддасть документи лише після погашення ним боргу по договору позики. Після зіпсування їхніх стосунків, ОСОБА_4 документів йому тим більше не віддав, а пред’явив на підставі них позов. Лише у грудні 2012 року із доданих до позову ОСОБА_4, пред’явленого до Солонянського районного суду, додатків він дізнався про існування біржової угоди від 02 квітня 2010 року, свідоцтва про реєстрацію машин серії АБ № 457964 від 08 квітня 2010 року і про ту обставину, що ОСОБА_4 вказаний другим покупцем спірного комбайну та його співвласником. З метою захисту свого порушеного права позивач вимушений звернутися до суду.
Ухвалою суду до участі у дану справу була залучена Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області в якості співвідповідача.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі. При цьому, посилався на обставини, які викладені в уточненій позовній заяві.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного позову та просив відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог. При цьому, вказав, що з 2010 року й до цього часу одноособово користується їхнім спільним комбайном - кожен сезон заробляє декілька мільйонів гривень й частину з них витрачає на правосуддя, щоб суди більше 5 років постійно розглядали та задовольняли його надумані позови, рішення по яким потім завжди скасовуються у судах вищих інстанцій. Безпідставні позови ОСОБА_3 до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська надали технічну можливість судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області Омелюх В.О. допомогти ОСОБА_3 й надалі заробляти мільйони гривень одноособово використовуючи комбайн відповідача. Фактично, більше 5 років, ОСОБА_3, використовуючи недоліки нашого законодавства та судової та правової системи в цілому, ініціює безпідставні спори, щоб весь цей час незаконно та безперешкодно користуватися майном відповідача. Крім того, вказав, що сторонами було укладено 4 екземпляра (оригінали) Біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер № 993300 від 02.04.2010 року, дана обставина підтверджується п.7 зазначеного договору. Але ОСОБА_3 особисто надавав відповідачу підписувати тільки 2 з них. Всі документи на комбайн знаходилися у ОСОБА_3, адже за їхньою спільною згодою саме його вони вибрали уповноваженим власником. Тому, відповідачу не відомо, чому на даний час зберігся тільки примірник Біржового договору з відміткою «Примірник для державної реєстрації» - який ні ОСОБА_3, ні він ніколи не підписували. Адже в ОСОБА_3 повинні були залишитись ще два примірника Біржового договору, які вони дійсно з ним підписували. Але позивач чомусь посилається па результати експертизи саме Біржового договору з відміткою «Примірник для державної реєстрації» - який ні ОСОБА_3, ні відповідач ніколи не підписували. Що й було підтверджено результатами експертизи. Відповідно до цієї «експертизи» підписи на примірнику Біржової угоди № 993300 від 02.04.2010 року не належать ні ОСОБА_3О, ні ОСОБА_4 - тобто не належать жодному з покупців. При цьому, перед проведенням експертизи ОСОБА_3 підмінив примірник своєї заяви від 08.04.2013 року про внесення в графу «Особливі відмітки» відомостей про іншого співвласника (ОСОБА_6І.) - на бланку цієї заяви від 08.04.2010 року стоїть відмітка про затвердження типового зразку цього бланка Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 13.06.2012 року. Тобто, бланк заяви був підписаний ОСОБА_3 на два роки раніше ніж з’явився сам цей бланк - але це неможливо, хтось дуже неуважно підробляв цей бланк з заявою ОСОБА_3 Відповідач впевнений, що такий же «фокус» ОСОБА_3 зробив не тільки із своєю заявою, а й з примірником Біржової угоди № 993300 від 02.04.2010 року. Тому, для доведення своїх вимог за первісним позовом позивач принаймні повинен надати суду той з 4-х примірників Біржової угоди № 993300 від 02.04.2010 року, який насправді вони з ним підписували. Крім того, вказав, що позивачем пропущений встановлений законом строк для звернення до суду з цими вимогами.
Представник приватного підприємства «Техніка» ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, раніше надав суду заяву, в якій позовні вимоги позивача визнав та зазначив, що 01 квітня 2010 року між ПП «Техніка» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу від 01.04.2010 року. 13 квітня 2010 року ОСОБА_3 повністю оплатив зазначений комбайн, в свою чергу ПП «Техніка» згідно видаткової накладної № РН-0000022 від 13.04.2010 року та ОСОБА_1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 13.04.2010 року було відпущено ОСОБА_3 комбайн зернозбиральний Комбайна «CLASS LEXON 480», що стосується біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 993300 від 02.04.2010 року, яка була укладена між ПП «Техніка» в особі ОСОБА_8, та ОСОБА_3, ОСОБА_4, орендодавцем біржового місця продавця та орендодавця біржового місця покупця, повідомив, що представник ПП «Техніка» ОСОБА_8 з 25.01.2011 року не перебуває з ПП «Техніка» в трудових відносинах, тому додаткових пояснень надати не можемо. З громадянином ОСОБА_4 - ПП «Техніка» в договірних відносинах не перебувало, сільськогосподарську техніку не реалізовувало, кошти від ОСОБА_4 не отримувало. Дану справу просив розглянути без його участі.
Представник Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області ОСОБА_9 в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, раніше надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та ухвалити рішення у відповідності з діючим законодавством.
Представник Української товарної біржі «ТБУ» в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню по наступним підставам.
У судовому засіданні встановлено, що згідно умов Біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер 993300 від 02 квітня 2010 року, член Української товарної біржі - ПП «Техніка» в особі ОСОБА_8 продало, а члени Української товарної біржі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 купили транспортний засіб комбайн зернозбиральний «CLAAS Lexion 480», серійний № 46601212, 2000 рік випуску, державний номерний знак (транзит) КА 00305.
Договір Біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу було зареєстровано відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машин серії АБ № 457964 від 08 квітня 2010 року.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
У частинах 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року, залишеному без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2014 року, в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПП «Техніка», треті особи: Українська товарна біржа «ТБУ», Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайна та скасування державної реєстрації в частині співвласника комбайна, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ПП «Техніка», треті особи: Українська товарна біржа «ТБУ», Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, про визнання ідеальних часток в праві спільної сумісної власності, припинення права власності з виплатою компенсації та визнання права власності в цілому на комбайн, - було встановлено, що згідно з біржовою угодою купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року спірний комбайн було придбано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках та він їм належить на праві спільної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду в Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська цивільної справи № 204/2572/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права приватної власності на зернозбиральний комбайн за ухвалою суду було проведено судову почеркознавчу експертизу № 70/04-599 від 26.07.2013 року за висновками якої підпис у графі «Покупець» (другий зліва) біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер № 993300 від 02.04.2010 року - виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. підпис у графі «Покупець» (перший) на біржовому договорі (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер № 993300 від 02.04.2010 року - виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.
Крім того, як ОСОБА_3, так й ОСОБА_4 (у його письмових поясненнях) з його представником (в судовому засіданні) визнали той факт, що примірник спірної Біржової угоди № 993300 від 02.04.2010 року, на підставі якої здійснено реєстрацію права власності на спірний комбайн ними не підписувався, а відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Отже, волевиявлення ОСОБА_3 на укладання спірного договору відсутнє.
Без волевиявлення сторони не можливо вчинення договору, що узгоджується зі свободою договору, установленого ст. 627 ЦК України.
Своє волевиявлення на укладення договору, учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов відповідного договору, складання та скріплення підписом письмового документу. Правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення, які повинні бути взаємними та двосторонніми.
Сторони, якщо дійшли згоди, щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, підписують документ надаючи згоду в установленій формі.
Таким чином, судом встановлено, що хоча Біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер 993300 від 02 квітня 2010 року укладений на Українській товарній біржі було укладено та зареєстровано відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машин серії АБ № 457964 від 08 квітня 2010 року, проте позивачем, не підписувався, а отже з боку позивача не було вільного волевиявлення на укладання такого договору, його укладення не відповідало внутрішній волі позивача, він не надавав згоду, щодо умов договору, тому наявні підстави для задоволення позову про визнання цього договору недійсним.
Відсутність згоди позивача на укладення саме Біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер 993300 від 02 квітня 2010 року також підтверджується й відсутністю акту приймання передачі зазначеного комбайну.
В свою чергу ОСОБА_1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 01 квітня 2010 року (т.1 а.с.35) підписаний не ОСОБА_3, що також підтверджується висновками судової почеркознавчої експертизи № 70/04-599 від 26.07.2013 року.
Що стосується заперечень відповідача ОСОБА_10 в тій частині, що ним спірний договір підписувався але не той екземпляр, який було надано на реєстрацію, то суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 561 цього кодексу.
Між тим, відповідачем ОСОБА_10 та його представником належних та допустимих доказів факту підписання ним спірного договору або акту приймання-передачі майна за цим договором суду надано не було.
Відповідно же до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, відповідачем ПП «Техніка» позовні вимоги ОСОБА_3 визнано, та в заяві про визнання позову зазначено, що між ПП «Техніка» та ОСОБА_3 дійсно укладений договір купівлі-продажу спірного комбайну, але 01.04.2010 року, який було оплачено позивачем.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що представник ПП «Техніка», як продавця комбайна та сторони спірного договору, визнає позовні вимоги позивача та визнання відповідачем позову не суперечить закону.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають захисту шляхом визнання недійсним Біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер 993300 від 02 квітня 2010 року.
В свою чергу, договір купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, укладений між ОСОБА_3, як Покупцем, та Приватним підприємством «Техніка», як Продавцем, у місті Біла Церква, (т.1 а.с.16-17) презумується дійсним на підставі приписів ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, згідно вказаного договору, Продавець зобов’язується на підставах цього Договору передати, а Покупець прийняти і оплатити за товар, на умовах, вказаних у Договорі - Комбайн зернозбиральний «CLAAS LEX ION 480», серійний номер 46601212, рік випуску 2000».
Обставина правомірності договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну від 01 квітня 2010 року доводиться наявністю самого договору, укладеного у письмовій формі та підписаного сторонами, який передбачає у пункті 2.1., що ціна за Товар складає - 163 000 грн. і, що покупець зобов’язується здійснити оплату (п.2.3.) до 15 квітня 2010 року.
Пункт 3.1 Договору передбачає, що Продавець передає Товар Покупцеві на умовах, визначених цим Договором, про що Сторони підписують відповідний акт приймання-передачі.
Із акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 13 квітня 2010 року (т.1 а.с.43) також вбачається, що єдиним одержувачем зернозбирального комбайну являється єдиний Покупець - ОСОБА_3.
Випискою по рахунку Приватного підприємства «Техніка» у Публічному акціонерному товаристві «ОСОБА_11 ОСОБА_1» за здійсненими операціями від 13 квітня 2010 року (т.1 а.с.44) доводиться, що від ОСОБА_3 13 квітня 2010 року за товар - комбайн Лексіон 480 поступили грошові засоби у сумі - 163000,00 гривень.
Більше того із видаткової накладної № PH - 0000022 від 13 квітня 2010 року (т.1 а.с.42) вбачається, що ОСОБА_3, був одержувачем комбайну зернозбирального «CLAAS LEXION 480», серійний (заводський) номер № 46601212 і він же, ОСОБА_3, був єдиним платником за придбання цього комбайну.
Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідач ПП «Техніка» позов ОСОБА_3 визнав та зазначив, що між ПП «Техніка» та ОСОБА_3 дійсно було укладено договір купівлі-продажу комбайну, але не 02, а 01 квітня 2010 року, та на його виконання ОСОБА_3 прийняв у продавця зернозбиральний комбайн та оплатив його вартість (т.1 а.с.228-229).
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним скасувати державну реєстрацію зернозбирального комбайну «CLAAS LEXION 480», серійний номер 46601212, реєстраційний номер НОМЕР_1, вчинену Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області 08 квітня 2010 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію машин серії АБ № 457964 від 08 квітня 2010 року; та визнати право приватної (індивідуальної) власності на Комбайн зернозбиральний «CLAAS LEXION 480», серійний номер 46601212, рік випуску 2000, за ОСОБА_3.
Що стосується тверджень відповідача ОСОБА_4 та його представника про пропущення позивачем встановленого законом строку звернення до суду з даними позовними вимогами, то суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, в порядку ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом встановлено, що позивач спірного договору купівлі-продажу зернозбирального Комбайна «CLAAS LEXION 480», серійний номер 46601212, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 02 квітня 2010 року, укладеного на Українській товарній біржі «ТБУ» УТБ «ТБУ» - не підписував, у зв’язку з чим він об’єктивно не міг про нього знати. Тому, позивачем не пропущений встановлений законом строк на оскарження даного правочину.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 203, 206-208, 210, 215, 261, 626, 638, 655, 662, 664, 691, 962 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 179, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного підприємства «Техніка», Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, третя особа: Українська товарна біржа «ТБУ» про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації та визнання права приватної власності - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу зернозбирального Комбайна «CLAAS LEXION 480», серійний номер 46601212, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 02 квітня 2010 року, укладений на Українській товарній біржі «ТБУ» УТБ «ТБУ» між Приватним підприємством «Техніка», як членом біржі, з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як членами біржі, з другої сторони.
Скасувати державну реєстрацію зернозбирального комбайну «CLAAS LEXION 480», серійний номер 46601212, реєстраційний номер НОМЕР_1, вчинену Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області 08 квітня 2010 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію машин серії АБ № 457964 від 08 квітня 2010 року.
Визнати право приватної (індивідуальної) власності на Комбайн зернозбиральний «CLAAS LEXION 480», серійний номер 46601212, рік випуску 2000, за ОСОБА_3.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Самсонова
