Справа № 569/3708/15-к
Провадження № 1-кп/569/23/17
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2017 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі : головуючого-судді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження № 12014180000000528 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Калинівка Городищенського району Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого згідно із ст.89 КК України, інваліда ІІІ групи, жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_4 , працюючи на посаді начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області, будучи державним службовцем 13 рангу 6 категорії, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, наділений згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Положення про реєстраційну службу Рівненського районного управління юстиції у Рівненській області організаційно-розпорядчими функціями щодо здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, діючи умисно з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище з метою одержання для себе неправомірної вигоди, в порушення ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» одержав 28 листопада 2014 року та 1 грудня 2014 року від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 3500 грн. за проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Так, 28 листопада 2014 року близько 15 години ОСОБА_4 в приміщенні службового кабінету реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул..Відінська, 10, вказав ОСОБА_6 на вчинення особисто записів та підписів у картках прийому заяв ОСОБА_7 № НОМЕР_1 про отримання свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30074274, ОСОБА_6 № 17511804 про отримання свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30075244 та видав останньому вказані документів, за що отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1000 грн.
1 грудня 2014 року близько 15 години ОСОБА_4 в приміщенні службового кабінету реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул..Відінська, 10, вказав ОСОБА_6 на вчинення ним особисто записів і підписів у картах прийому заяв : ОСОБА_8 № НОМЕР_4 про отримання свідоцтва про право власності № НОМЕР_5 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30217631; ОСОБА_9 № НОМЕР_6 про отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30216992; ОСОБА_10 № 17586498 про отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30216446; ОСОБА_11 № 17586600 про отримання свідоцтва про право власності № НОМЕР_7 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30216000; ОСОБА_12 № НОМЕР_8 про отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30215478 та видав ОСОБА_6 вказані документи, за що отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2500 грн.
Обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що 1 грудня 2014 року о 16 годині до нього в кабінет зайшов ОСОБА_6 зі скаргою на дії реєстратора, яка відмовилася видати йому документи. Він пішов до кабінету реєстраторів та вияснив, що причиною відмови у видачі документів стала відсутність у цього чоловіка доручення від заявників. Він повернувся до свого кабінету, запитав у відвідувача чи є у нього доручення, той показав його і він віддав йому документи. Після того, як видав витяги та свідоцтва про право власності, реєстраційні справи поклав на полицю біля дверей. Через деякий час вийшов з кабінету, щоб перевірити наявність громадян на прийомі, та відчув удар ззаду по голові. Отямився вже у кабінеті, де відразу почалася відео зйомка та обшук, хоча ордера на обшук ніхто не надав. Після сильного удару в голову спочатку не міг зрозуміти, що відбувається, і усвідомити події. Один із працівників СБУ показав пальцем на папки, що лежали на полиці біля дверей. Він взяв ті папки та поклав на стіл. В одній із папок були гроші. Про ці кошти йому нічого не відомо і як вони туди потрапили він не знає. На прохання слідчої дав оглянути руки, свою сумку, гаманець. Факт отримання будь-яких коштів від ОСОБА_6 заперечує, пальцем останньому нічого не вказував і вважає відеозапис змонтованим.
З досліджених під час судового розгляду доказів встановлені такі факти та обставини.
Свідок ОСОБА_6 показав, що в 2014 році ОСОБА_13 , якому він дав свої документи на земельну ділянку для оформлення їх в реєстраційній службі, передав ці документи та ще 6 чоловік йому, тому що нічого там не добився. Він взяв диктофон та пішов до начальника реєстраційної служби ОСОБА_4 . Обвинувачений перевірив документи, по двох справах забрав для реєстрації, а інші п`ять справ повернув на доопрацювання і на запитання, скільки це буде коштувати, показав на пальцях руки 500 грн. за одну справу. Через день він знову приїхав до ОСОБА_4 , привіз інші 5 справ. Обвинувачений перевірив їх, забрав, він розрахувався з ним за дві попередні справи, давши 1000 грн., та поїхав додому. За кілька днів приїхав за рештою документів, але реєстратор відмовилася йому їх видати. Він зайшов до ОСОБА_4 і той час приніс реєстраційні справи, вказав йому, де порозписуватися за людей. Він вийняв гроші в сумі 2500 грн., ОСОБА_4 пальцем показав покласти їх у справу, що він зробив і пішов. Доручень від заявників на отримання їх документів у нього не було.
Свідок ОСОБА_13 показав, що в 2014 році навесні на прохання знайомих односельців звернувся в реєстраційну службу Рівненського районного управління юстиції, щоб зареєструвати їх майнові права на землю. В черзі люди повідомили, що треба йти до начальника служби, а якщо хочеш пришвидшити процес реєстрації, то треба платити 500 грн. за справу. Начальник реєстраційної служби ОСОБА_4 відразу сказав йому, що на найближчий час все зайнято і реєстрацію можливо провести десь у грудні. На запитання чи можна пришвидшити реєстрацію обвинувачений відповів, що можна, але треба позбирати документи. Він приходив ще декілька разів і кожного разу начальник виявляв якісь недоліки в документах і він зрозумів, що це робиться спеціально, щоб отримати винагороду. Останнього разу на його прохання якось пришвидшити реєстрацію ОСОБА_4 показав йому рукою 5 пальців. Він уточнив : «Це п`ятсот ?», на що обвинувачений кивнув головою. Він перепитав чи це за всі заяви, на що ОСОБА_4 сказав, що ні, і він зрозумів, що треба платити по 500 грн. за кожну реєстрацію. Оскільки він не бажав давати гроші обвинуваченому, то віддав документи ОСОБА_6 , який погодився закінчити їх реєстрацію. Загалом передав ОСОБА_6 документи від 7 чоловік.
Свідок ОСОБА_9 показав, що в 2014 році оформляв на ОСОБА_13 довіреність для реєстрації останнім його земельної ділянки в реєстраційній службі. Особисто в реєстраційну службу не їздив, коштів ОСОБА_13 не передавав. На ім`я ОСОБА_6 доручення не видавав.
Свідок ОСОБА_10 показала, що має земельну ділянку, для оформлення якої в реєстраційній службі звернулася до ОСОБА_13 та оформила на нього довіреність. Хто саме робив реєстрацію не знає, готові документи їй віддав ОСОБА_13 . Давала йому кошти, які треба було сплатити офіційно, але суми не пам`ятає. Про те, що начальник реєстраційної служби вимагає гроші за реєстрацію, від ОСОБА_13 не чула.
Свідок ОСОБА_14 показала, що після смерті матері реєструвала у березні 2014 року на себе земельний пай. На прийомі в реєстраційній службі була у начальника, який сказав, що треба чекати півроку і забрати документи аж у вересні. Але тоді їй зробили швидше з огляду на її стан здоров`я. В черзі під час очікування чула, що за пришвидшення реєстрації треба платити 500 грн. Коли їй виділити земельну ділянку, їй вже було важко ходити та вистоювати черги, а тому попросила ОСОБА_13 допомоги, в сільській раді оформила на нього доручення. Пізніше він казав, що є якісь проблеми з документами, але запевнив, щоб не переживала, бо начальник реєстраційної служби, до якого він звернувся, все вирішить. Також ОСОБА_13 повідомляв, що в реєстраційній службі хочуть плати, але він нічого платити не буде, і вона ніяких коштів не давала. Готові документи їй віддав ОСОБА_13 . За реєстрацію офіційну плату вона платила сама, а квитанцію передавала ОСОБА_13 через його дружину.
Свідок ОСОБА_7 показала, що в 2012 році їй виділити земельну ділянку. Надалі вона попросила ОСОБА_13 допомоги в оформленні земельної ділянки, бо в неї хвора спина. Документи ОСОБА_13 робив десь півроку, казав, що затягують з реєстрацією. Довіреності на ім`я ОСОБА_13 не давала, гроші теж не платила.
Свідок ОСОБА_15 показала, що працює начальником відділу реєстрації реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції. 29 листопада 2014 року в суботу зранку були зареєстровані п`ять заяв, які вказані в обвинувальному акті, і передані їй в обробку. Документи їй приніс начальник реєстраційної служби ОСОБА_4 , бо він їх приймав як реєстратор, оскільки теж веде прийом громадян. Вона опрацювала документи і прийняла рішення про реєстрацію прав власності на земельні ділянки. В понеділок до неї за цими документами прийшов невідомий чоловік, але вона їх йому не видала, так як згідно довіреностей заявників представником була зовсім інша особа. Документи вона передала ОСОБА_4 . Про те, що документи готові, вона нікому не телефонувала.
Із заяви ОСОБА_6 від 26 листопада 2014 року, поданої в Управління СБУ в Рівненській області ( а/с 4 том 1 ), встановлено, що з метою реєстрації речових прав на 7 земельних ділянок під садівництво та ведення селянського господарства ОСОБА_6 звернувся до начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_4 , який в ході розмови сказав, що за пришвидшення реєстрації прав на земельні ділянки ОСОБА_6 повинен надати йому по 500 грн. за кожну реєстрацію. ОСОБА_6 вимушений був погодитися на такі умови та надав для реєстрації необхідні документи.
Вказана заява зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Управління МВС України в Рівненській області 27 листопада 2014 року за № 848, що підтверджується супровідним листом Управління Служби безпеки України в Рівненській області № 13/2256 від 27 листопада 2014 року ( а/с 3 том 1 ). На підставі матеріалів Управління Служби безпеки України, в тому числі зазначеної заяви, 27 листопада 2014 року органом досудового розслідування внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань ( а/с 1-2 том 1 ).
Заява ОСОБА_6 прийнята підрозділом Служби безпеки України, до якого він звернувся, направлена за підслідністю та відомості щодо викладених в ній даних внесені до ЄРДР відповідно до ст.214 КПК України, а тому у суду відсутні підстави визнати відомості, викладені у вказаній заяві, недопустимим доказом, клопотання про що було заявлено стороною захисту.
Разом з тим, суд визнає недопустимим доказом відомості, які містяться на доданому до заяви оптичному диску та в роздруківці розмови ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , з огляду на таке.
В рішенні Конституційного Суду України у справі № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року роз`яснено, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні ( приватні ) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи. Але подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 КПК речі або документи ( фактичні дані ) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом «Про оперативно-розшукову діяльність». Обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
Свідок ОСОБА_6 показав, що ідучи до начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, взяв з собою диктофон, щоб записати їх розмову, бо чув, що «там всі хабарники». Тобто, фіксування розмови свідка з обвинуваченим не було випадковим, а здійснювалося з метою отримання доказів.
Крім того, згідно із ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування. Здійснення досудового розслідування ( збирання доказів ) до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Свідок ОСОБА_6 показав, що при написанні заяви про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності надавав співробітникам СБУ лише свій диктофон. Перенесення інформації з диктофона на оптичний диск та роздруківка розмови здійснена не ним. Відомості на підставі заяви ОСОБА_6 внесені до ЄРДР 27 листопада 2014 року.
Відтак, відомості, які містяться на доданому до заяви ОСОБА_6 оптичному диску, та роздруківка розмови є недопустимими доказами, оскільки отримані з порушенням порядку здобуття доказів.
З протоколу огляду місця події від 1 грудня 2014 року ( а/с 24-27 том 1 ) та відтвореного відеозапису огляду місця події ( а/с 28 том 1 ) встановлено, що під час огляду у приміщенні службового кабінету начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_4 , що розташований по вул..Відінська, 10 в м.Рівне, на полиці меблевої стінки, що знаходиться за вхідними дверима у кабінеті, виявлено реєстраційні справи, в яких під обкладинкою верхньої знаходилися грошові купюри номіналом по 100 грн. в кількості 25 штук на загальну суму 2500 грн. Крім того, було вилучено грошові кошти, які знаходилися в гаманці ОСОБА_4 , в сумі 1700 грн. купюрами номіналом по 200 грн. в кількості 8 штук та купюру номіналом 100 грн.
Стороною захисту в ході судового розгляду заявлено клопотання про визнання протоколу огляду місця події та вилучених під огляду речей і документів від 1 грудня 2014 року недопустимими доказами, з мотивів відсутності ухвали слідчого судді на огляд службового приміщення ОСОБА_4 , відсутності доказів надання останнім добровільної згоди на такий огляд, проведення освідування без постанови прокурора та відсутності постанови про визнання речовими доказами грошових коштів в сумі 2500 грн., 1700 грн., контрольного змиву бинта та змивів з правої та лівої рук ОСОБА_4 , реєстраційних справ.
Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини ( ч.1 ст.87 КПК України ).
У відповідності до ч.2 ст.237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно із положеннями ч.1 ст.233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Як вбачається зі змісту протоколу огляду місця події від 1 грудня 2014 року, огляд розпочався з дозволу ОСОБА_4 ( а/с 25 том 1 ), протокол підписаний обвинуваченим, зауважень чи застережень до протоколу ним не зазначено, хоча таке право особи, у присутності якої здійснюється огляд, передбачене ч.4 ст.237 КПК України. Відсутність будь-яких заяв, клопотань чи зауважень зі сторони ОСОБА_4 під час проведення огляду його службового кабінету підтвердили в судовому засіданні також свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які брали участь у здійсненні вказаної слідчої дії, а також засвідчує відеозапис огляду місця події. Крім того, суд зауважує, що закон не передбачає форми надання особою добровільної згоди на проникнення до житла чи іншого її володіння.
Показання обвинуваченого щодо відсутності на момент проведення огляду можливості в повній мірі усвідомлювати події в зв`язку з отриманим ним ударом по голові суд до уваги не приймає, оскільки зазначена обставина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.
Допитана за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_20 показала, що 1 грудня 2014 року о 14-15 годині перебувала в реєстраційній службі Рівненського районного управління юстиції з метою отримання консультації щодо оформлення земельної ділянки. Звернулася до начальника реєстраційної служби, який направив її до реєстраторів, але ті попросили зачекати в коридорі. ОСОБА_4 вийшов з кабінету і на нього ззаду напав молодий чоловік, «заломав» обвинуваченому руки та повів у кабінет. Обвинувачений опору не чинив, рухався сам і був у свідомості. Факту нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не бачила.
Інших доказів, які підтверджували б факт отримання обвинуваченим тілесних ушкоджень та, як наслідок, відсутність в останнього здатності об`єктивно сприймати обставини проведення огляду місця події матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки обвинуваченим була надана добровільна згода на огляд його службового кабінету, процесуальних порушень при отриманні зазначеного вище доказу суд не вбачає.
Вилучені під час огляду місця події грошові кошти в сумі 2700 грн. приєднані до матеріалів досудового розслідування як речові докази, про що свідчить постанова про приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування та передачу їх на зберігання від 25 лютого 2015 року ( а/с 41 том 1 ).
Вилучені під час огляду місця події реєстраційні справи в кількості 5 штук були оглянуті, описані, скопійовані та передані на відповідальне зберігання працівнику реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, що підтверджується протоколом огляду предметів ( а/с 89 том 2 ) та постановою про приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування та передачу їх на зберігання від 12 грудня 2014 року ( а/с 103 том 2 ).
Разом з тим, суд визнає недопустимими доказами вилучені під час огляду місця події змиви з правої та лівої рук ОСОБА_4 з огляду на таке.
З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення статтею .237 КПК України передбачено огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Для виявлення на тілі підозрюваного слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу, слідчий, прокурор здійснює освідування, порядок проведення якого встановлений статтею 241 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.241 КПК України освідування здійснюється на підставі постанови прокурора. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу ( ч.5 ст.241 ).
Оскільки в матеріалах справи відсутні постанова прокурора про освідування та протокол про проведення освідування, відібрані в обвинуваченого під час проведення огляду місця події змиви з рук отримані з порушенням вимог ст.241 КПК України.
Враховуючи, що об`єктом дослідження фізико-хімічної експертизи були докази ( змиви з рук ), які визнані судом недопустимими, підлягає задоволенню клопотання сторони захисту щодо визнання недопустимим висновку експерта № 126хс від 27 січня 2015 року ( а/с 37 том 1 ).
З протоколу виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих ( помічених ) засобів від 28 листопада 2014 року ( а/с 67-70 том 1 ) встановлено, що ОСОБА_6 були вручені грошові кошти в сумі 1000 грн. кількістю 3 купюри номіналом по 200 грн. та 4 купюри номіналом по 100 грн., серія та номер однієї із купюр номіналом 200 грн. співпадає з виявленою в особистих речах та вилученою під час огляду службового кабінету ОСОБА_4 1 грудня 2014 року купюрою номіналом 200 грн.
З протоколу виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих ( помічених ) засобів від 1 грудня 2014 року ( а/с 71-79 том 1 ) встановлено, що ОСОБА_6 були вручені грошові кошти в сумі 2500 грн. номіналом по 100 грн. кількістю 25 штук, серії та номери яких співпадають з серіями та номерами грошових коштів, виявлених в реєстраційній справі та вилучених в кабінеті ОСОБА_4 1 грудня 2014 року під час огляду місця події.
Вказані речові докази у вигляді грошових коштів були оглянуті судом.
Грошові кошти в сумі 1000 грн. та 2500 грн. були надані для проведення негласної слідчої дії ОСОБА_6 , що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 . Відсутність письмового оформлення факту передачі ОСОБА_6 слідчому вказаних коштів, на думку суду, не є підставою для визнання відомостей, які містяться в протоколах виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих ( помічених ) засобів, недопустимим, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс не містить прямої норми щодо обов`язкової письмової фіксації отримання від фізичних осіб речей, документів тощо у випадку, якщо такі докази не витребовуються, а надаються добровільно. Крім того, суд зауважує, що в момент виготовлення такі грошові кошти ще не є доказами в розумінні ст.84 КПК України, а лише засобами, що використовуються під час проведення негласних слідчих ( розшукових ) дій. Будь-яких застережень щодо джерела походження таких засобів ст.273 КПК України не передбачено.
З протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 1 грудня 2014 року ( а/с 81-83 том 1 ) встановлено, що 28 листопада 2014 року ОСОБА_6 було вручено шляхом поміщення до внутрішньої кишені куртки заздалегідь ідентифіковані засоби у вигляді грошових коштів в сумі 1000 грн. Близько 15 години ОСОБА_6 зайшов до службового кабінету начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_4 . В ході розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_4 домовилися про надання останньому 500 грн. за пришвидшення реєстрації права власності на одну земельну ділянку. В ході зустрічі ОСОБА_4 видав ОСОБА_6 документи, що посвідчували право власності на дві земельні ділянки, після чого останній передав обвинуваченому грошові кошти в сумі 1000 грн. 1 грудня 2014 року ОСОБА_6 було вручено заздалегідь ідентифіковані ( помічені ) грошові кошти в сумі 2500 грн. Близько 15 години ОСОБА_6 , після того як працівник реєстраційної служби відмовився видати йому документи, зайшов до службового кабінету начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_4 . Обвинувачений вийшов з кабінету та приніс документи. В ході зустрічі ОСОБА_4 видав для ОСОБА_6 документи, що посвідчували право власності на п`ять земельних ділянок, а останній передав для обвинуваченого грошові кошти в сумі 2500 грн.
Протоколом за результатами проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії аудіо-, відео контролю особи від 1 грудня 2014 року ( а/с 84-90 том 1 ) підтверджується зміст інформації, отриманої в ході проведення заходу, а саме розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , що відбулися 28 листопада 2014 року близько 15 години та 1 грудня 2014 року в службовому кабінеті начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції.
Стороною захисту заявлено клопотання про визнання протоколів виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих ( помічених ) засобів від 28 листопада 2014 року та 1 грудня 2014 року, протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 1 грудня 2014 року та протоколу за результатами проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії - аудіо-, відео контролю особи від 1 грудня 2014 року з додатками недопустимими доказами з мотивів проведення таких слідчих дій неуповноваженою особою.
Відповідно до ч.4 ст.40 КПК України слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. При цьому, згідно із п.3 ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих ( розшукових ) дій та негласних слідчих ( розшукових ) дій відповідним оперативним підрозділам.
Згідно із положеннями ст.41 КПК України оперативні підрозділи, зокрема органів внутрішніх справ, органів безпеки, здійснюють слідчі ( розшукові ) дії та негласні слідчі ( розшукові ) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих ( розшукових ) дій та негласних слідчих ( розшукових ) дій є обов`язковими для виконання оперативним підрозділом.
Порядок надання доручень на проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії встановлюється Інструкцією про організацію проведення негласних слідчих ( розшукових ) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5 ( далі Інструкція ).
Відповідно до п.3.3, 3.3.2, 3.4.3 Інструкції слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих ( розшукових ) дій. У випадку, коли матеріали оперативно-розшукової діяльності були використані як приводи та підстави для початку досудового розслідування, доручення на проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії, як правило надається оперативному підрозділу, який виявив злочин, але враховуються його повноваження. Керівник органу відповідно до відомчих нормативно-правових актів визначає виконавця - оперативний підрозділ ( оперативні підрозділи ).
Згідно із п.4.5 Інструкції конкретний виконавець щодо складання протоколу про проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії визначається керівником уповноваженого оперативного підрозділу, який проводив такі дії на підставі доручення слідчого, прокурора.
З наведеного випливає, що виконавцем доручення слідчого, прокурора є саме оперативний підрозділ, а не конкретний співробітник цього підрозділу, а тому для встановлення відсутності порушення порядку здобуття доказів доказове значення має наявність доручення слідчого, прокурора відповідному оперативному підрозділу та його безпосереднє виконання співробітником такого оперативного підрозділу.
З поданих стороною обвинувачення розсекречених процесуальних рішень вбачається, що доручення на проведення негласних слідчих ( розшукових ) дій надавалося співробітникам оперативного підрозділу ВБКОЗ УСБ України в Рівненській області.
Протоколи виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих ( помічених ) засобів від 28 листопада 2014 року та 1 грудня 2014 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 1 грудня 2014 року та протокол за результатами проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії - аудіо-, відео контролю особи від 1 грудня 2014 року складені старшим оперуповноваженим ВБКОЗ УСБ України в Рівненській області ОСОБА_21 на виконання доручення слідчого та прокурора, тобто уповноваженою особою, а тому порушень у порядку отримання вказаних доказів суд не вбачає.
Сторона захисту також клопоче визнати протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 1 грудня 2014 року недопустимим, оскільки оперативний підрозділ, склавши два протоколи про виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих засобів на виконання постанови прокурора про проведення однієї негласної слідчої дії, вийшов за межі наданого йому доручення, а також з мотивів відсутності у постанові прокурора та дорученні строку їх виконання.
Однак, суд не вбачає в діях оперативного підрозділу порушення процесуальних норм, так як відповідно до п.4.2 Інструкції періодичність складання протоколів залежить від виду негласної слідчої ( розшукової ) дії, терміну її проведення ( одномоментно чи упродовж часу ). Постановою процесуального прокурора про проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії - контроль за вчиненням злочину від 28 листопада 2014 року встановлено час, протягом якого необхідно провести таку негласну слідчу ( розшукову ) дію - з 28 листопада по 13 грудня 2014 року включно. Проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії здійснено в межах встановленого постановою прокурора часу та в об`ємі дозволеного використання грошових коштів в сумі 3500 грн., а тому підстави для визнання вказаного доказу недопустимим відсутні.
Відсутність строку виконання в дорученні начальника відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого управління УМВС України в Рівненській області від 28 листопада 2014 року суд не вважає істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, оскільки доручення надано на виконання ухвал слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області, в яких зазначений строк їх дії.
З відтвореного в судовому засіданні відеозапису негласної слідчої ( розшукової дії від 28 листопада 2014 року встановлено, що о 15 годині 09 хвилин 28 листопада 2014 року ОСОБА_6 зайшов до кабінету, в якому знаходився ОСОБА_4 , та надав останньому документи. ОСОБА_22 перевірив документи, вказав ОСОБА_6 де вчинити записи та підписи, залишив документи на столі, після чого ОСОБА_6 вийшов з кабінету.
З відтвореного відеозапису негласної слідчої ( розшукової ) дії від 1 грудня 2014 року встановлено, що ОСОБА_6 зайшов в кабінет ОСОБА_4 . Після того, як ОСОБА_4 приніс реєстраційні справи, останній вказав ОСОБА_6 де вчинити записи та підписи в документах. ОСОБА_6 поклав на стіл гроші, ОСОБА_4 відкрив реєстраційну справу і показав на неї пальцем. ОСОБА_6 взяв гроші зі столу і поклав їх у відкриту реєстраційну справу. ОСОБА_4 закрив справу, вони попрощалися і ОСОБА_6 вийшов з кабінету.
Згідно з висновком № 146/147 криміналістичної експертизи відеозвукозапису від 2 лютого 2015 року ( а/с 59-64 том 1 ) встановлено, що у відеозвукозаписах, наявних на наданих для дослідження компакт-дисках, зафіксоване усне мовлення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Висловлювання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в протоколі про результати проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії - аудіо-, відеоконтролю особи позначені відповідно як « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_6 », за винятком висловлювання «Добренько. Всьо», яке позначене як « ОСОБА_4 », а належить « ОСОБА_6 ». У вказаних відео звукозаписах розмов ознак монтажу не виявлено.
Стороною захисту заявлено клопотання про визнання вказаного доказу недопустимим з мотивів відсутності методики проведення експертизи цифрових носіїв на наявність ознак монтажу, а відтак формулювання висновків у формі припущення, та не надання для проведення експертизи зразків усного мовлення ОСОБА_4 , отриманих в порядку ст.245 КПК України.
Дійсно, експерт ОСОБА_23 , допитаний судом в режимі відеоконференції, пояснив, що дати конкретну відповідь на питання щодо наявності ознак монтажу не може, оскільки відсутня методика дослідження цифрових записів на наявність монтажу. Однак, він також зауважив, що за допомогою наявних методичних прийомів можна виявити ознаки явного монтажу, чого в даному випадку не було.
Згідно із змістом висновку аудиторним дослідженням розмов було встановлено, що їх зміст тематично визначений, висловлювання послідовні, кількісно та якісно визначені і завершені, неспівпадіння змісту розмов і пропадання фраз у висловлюваннях однієї і тієї ж особи не спостерігається, інтонаційний малюнок та емоційне забарвлення слів завершені, відповідають змісту висловлювань.
Відповідно до ст.245 КПК України слідчим СУ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_24 13 січня 2015 року була винесена постанова про відібрання у підозрюваного ОСОБА_4 зразків голосу для проведення експертизи ( а/с 49-50 ), однак підозрюваний від дачі зразків голосу відмовився ( а/с 51 ), а тому на дослідження фоноскопічної експертизи в якості зразка голосу ОСОБА_4 був наданий оптичний диск, на якому зафіксоване усне мовлення обвинуваченого під час огляду місця події ( а/с 54-57 ).
За змістом висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису експертом встановлено придатність наданих зразків усного мовлення ОСОБА_4 для ідентифікаційного дослідження, а тому суд не вбачає жодних порушень процесуального законодавства в цій частині. Крім того, вказаний висновок не є єдиним і визначальним доказом винуватості обвинуваченого, об`єктивно узгоджується з іншими зібраними у справі доказами, відсутні докази, що спростовують зроблені експертом висновки про відсутність ознак монтажу, а тому суд визнає його допустимим доказом.
З оглянутих в судовому засіданні оригіналів реєстраційних справ № 512018456246, № 511999356246, № 514536056246, № 514524756246, № 514505156246, № 514513156246, № 514496256246 встановлено, що картки прийому заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сформувала реєстратор ОСОБА_25 , всі інші - начальник служби ОСОБА_4 . Документи про реєстрацію прав власності на ім`я ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 видав ОСОБА_6 обвинувачений у відсутності довіреностей від заявників на їх отримання. Показання обвинуваченого щодо наявності в ОСОБА_6 довіреності на отримання від імені вказаних осіб документів не підтверджено жодним доказом. Суд вважає такі показання обвинуваченого способом захисту від пред`явленого обвинувачення та розцінює їх як неспроможні, оскільки за наявності такої довіреності документи ОСОБА_6 міг отримати у реєстратора ОСОБА_15 , до якої і звертався з цього приводу.
Видача обвинуваченим ОСОБА_6 документів про реєстрацію прав власності на його ім`я та на ім`я ОСОБА_7 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 , показаннями свідка ОСОБА_7 , яка ствердила, що особисто не отримувала в реєстраційній службі Рівненського районного управління юстиції документів про реєстрацію належної їй земельної ділянки. Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 не підтвердили, що саме ними як реєстраторами реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції видавалися ОСОБА_6 та ОСОБА_7 витяги з Державного реєстру речових прав.
Стороною захисту заявлено клопотання про визнання недопустимими речові докази : грошові кошти в сумі 2700 грн. та матеріали п`яти реєстраційних справ, оскільки вони не були відкриті стороні в порядку ст.290 КПК України та посилання на них не міститься в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Вказане твердження спростовується протоколом про надання доступу до матеріалів ( додаткових матеріалів ) досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами ( додатковими матеріалами ) досудового розслідування від 27 лютого 2015 року, з якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник були ознайомлені з усіма матеріалами досудового розслідування. Відсутність інформації про речові докази в реєстрі матеріалів досудового розслідування не може бути підставою для визнання таких доказів недопустимими, оскільки відповідно до вимог ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування містить відомості щодо наявності таких речових доказів у виді реквізиті прийнятого під час досудового розслідування процесуального рішення ( постанови ) про приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування.
Наказом начальника Головного управління юстиції у Рівненській області № 365-к від 27 листопада 2012 року ( а/с 149 том 1 ) ОСОБА_4 призначено на посаду начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області із присвоєнням 13 рангу державного службовця.
ОСОБА_4 прийняв присягу державного службовця 27 листопада 2012 року ( а/с 153 том 1 ), попереджений із спеціальними обмеженнями, встановленими Законом України «Про державну службу» і Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби ( а/с 154 том 1 ). Службові обов`язки начальника реєстраційної служби визначені Положенням про реєстраційну службу Рівненського районного управління юстиції у Рівненській області, затвердженим головою Державної реєстраційної служби України від 25 листопада 2013 року.
Таким чином, під час досліджуваних подій обвинувачений був службовою особою, яка займає відповідальне становище в розумінні примітки 2 до ст.368 КК України.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.368 КК, полягає в одержанні хабаря в будь-якому вигляді. Оскільки виконання чи невиконання службовою особою відповідних дій перебуває за межами об`єктивної сторони даного злочину відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій було одержано хабар, був чи не був він обумовлений до їх вчинення, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона це робити.
У постанові Верховного Суду України від 13 листопада 2014 року ( справа № 5-20кс14 ) вказано, що за нормативними приписами заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у статті 368 КК, представник влади … не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Вказане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли … особа, яка одержує незаконну винагороду ( хабар ), розуміє ( не може не розуміти ) значущість займаної нею посади, її статусність та можливості.
Незаконну винагороду обвинувачений одержав саме як службова особа і у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень на робочому місці, а отже, є суб`єктом передбаченого ст.368 КК України злочину за обставинами обвинувачення.
З наведених вище доказів та міркувань суд дійшов висновку, що повністю доведено одержання ОСОБА_4 як службовою особою реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції неправомірної вигоди в сумі 3500 грн. за проведення державної реєстрації права та їх обтяжень, що виражалося в прийнятті та перевірці документів, які подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, видачі витягів з Державного реєстру прав і свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
Посилання сторони захисту на розбіжності в показаннях свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_6 , які ними надавалися під час першого та повторного допиту, суд до уваги не приймає, оскільки такі розбіжності не змінюють суті наданих ними показань. Крім того, суд звертає увагу на те, що з моменту подій до моменту допиту свідків у суді минуло багато часу.
Оцінивши встановлені у справі обставини в їх сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-яких дій з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Разом з тим, суд вважає за необхідне виключити зі змісту обвинувачення прохання надати неправомірну вигоду та таку кваліфікуючу ознаку як вимагання неправомірної вигоди, оскільки ці обставини не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду.
На підтвердження факту вимагання обвинуваченим неправомірної вигоди сторона обвинувачення посилається на умисне створення ОСОБА_4 умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Однак, з досліджених судом доказів вбачається, що в перший візит ОСОБА_6 до ОСОБА_4 як начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції останнім були прийняті до реєстрації документи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а інші були повернуті в зв`язку з виявленими в них недоліками. Відеозаписи розмов ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не містять відомостей про висловлювання обвинуваченим прохання чи вимагання в ОСОБА_6 неправомірної вигоди, а свідчать лише про згоду обвинуваченого на отримання такої вигоди. Дії, які сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_4 як вимагання неправомірної вигоди, згідно із показаннями свідка ОСОБА_13 вчинялися саме щодо останнього.
Відповідно до ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Вчинений обвинуваченим злочин згідно із ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Обвинувачений має на утриманні одну неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, є інвалідом ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням службових обов`язків з ураженням центральної нервової системи, раніше не судимий на підставі ст.89 КК України, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених в санкції ч.3 ст.368 КК України, з позбавлення права займати певні посади.
Враховуючи обставини справи, розмір отриманої неправомірної вигоди, наявність інвалідності, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням.
Разом з тим, з урахуванням характеру злочину, вчиненого обвинуваченим на посаді начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати керівні посади в органах державної влади.
Відповідно до положень ст.77 КК України у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.
З цих підстав підлягають повернення обвинуваченому вилучені у нього під час огляду місця події готівкові кошти в сумі 700 грн. та інше майно зі зняттям накладеного на нього арешту. Кошти в сумі 800 грн. підлягають спеціальній конфіскації на підставі ст.96-2 КК України як одержані внаслідок вчинення злочину.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.
На підставі ст.124 КПК України витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 на час судового провадження не обирався.
На підставі наведеного та керуючись ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд
З А С У Д И В :
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, і призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади строком на три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази : змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4 , контрольний зріз бинта, пакет з експериментальним зразком речовини препарату «Світлячок-М» - знищити; грошові кошти в сумі 2700 грн. - повернути ОСОБА_6 ; матеріали п`яти реєстраційних справ за карками прийому заяв № 9178337 на 24 арк., № 9178521 на 20 арк., № 9178385 на 19 арк., № 9178457 на 20 арк., № 9178352 на 23 арк., документацію з реєстраційних справ № 512018456246 та № 511999356246 - залишити у власності реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції.
Конфіскувати у власність держави грошові кошти в сумі 800 грн., на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2015 року.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2015 року, на грошові кошти в сумі 700 грн., квартиру АДРЕСА_2 , гараж-стоянку № НОМЕР_9 , що розташована за адресою АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3341 ( три тисячі триста сорок одну ) грн.. 84 коп. витрат на проведення судових експертиз.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя :
