Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1369/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач Карпенко О. Л.
РІШЕННЯ
Іменем України
13.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Карпенка О.Л.,
суддів : Голованя А.М., Мурашка С.І.,
за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Маловисківська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту нікчемним за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану її представником – адвокатом ОСОБА_5, на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2017 року,
ВСТАНОВИЛА:
29 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання нікчемним заповіту складеного від імені ОСОБА_6, посвідченого ОСОБА_4 сільською радою Маловисківського району, зареєстрованого у реєстрі за № 270.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 26 травня 2015 року помер її батько - ОСОБА_6 внаслідок чого відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями розташований по вул. Набережній,15, в с. Злинка Маловисківського району та дві земельні ділянки площею по 5 га, кожна, розташовані на території ОСОБА_4 сільської ради Маловисківського району. Звернувшись до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, дізналася, що існування заповіт щодо належного батьку майна на користь ОСОБА_3, який не є їх родичем. Вважає заповіт нікчемним у наслідок його складення з порушенням вимог щодо форми та посвідчення. Так 4 серпня 2014 року секретарем сільської ради було вчинено дві нотаріальні дії: посвідчення довіреності ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, яку ОСОБА_6 підписав особисто і посвідчення заповіту підписаного від імені ОСОБА_7 іншою особою в присутності двох свідків нібито у зв’язку з його поганим самопочуття. Присутні при посвідченні заповіту свідки являються родичами ОСОБА_3 Заповіт не було зачитано вголос ні свідками, ні заповідачем, в заповіті не вказано місце та час його складання. Заповіт несвоєчасно внесено секретарем сільської ради до спадкового реєстру.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Позивач посилається на незаконність і необґрунтованість рішення суду внаслідок неповного з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, неналежної оцінки доказів у справі, необґрунтованої відмови позивачу у дослідженні доказів (показань свідків).
Позивач, повідомлений судовою повісткою про час та місце розгляду справи, яку вручено позивачу 17 червня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, особисто в судове засідання не з’явився.
Представники позивача – ОСОБА_8 і адвокат ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на існування спору між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 щодо недійсності (нікчемності) заповіту та права на спадкування. Вони вважають, що заповіт не є волевиявленням спадкодавця так, як той міг сам його підписати. При посвідченні заповіту було допущено порушення низки норм цивільного законодавства. Суд уникнув з’ясування цих обставин і безпідставно відмовив у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 надав усні та письмові заперечення на апеляційну скаргу які полягають у його твердженні про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність за передбачених законом підстав вважати заповіт нікчемним та відсутність у позивача права на пред’явлення позову у зв’язку з неприйняття нею спадщини.
Представник відповідача – ОСОБА_10 заперечив проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх надуманість та невідповідність дійсним обставинам справи.
Відповідач ОСОБА_4 сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області надала суду письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких висловлює думку щодо відсутності підстав для відкриття провадження у вказаній цивільній справі так, як аналогічний за змістом спір, але між ОСОБА_11, братом позивача, і ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільською радою вже вирішено судом, рішення у тій справі набрало законної сили. Твердження позивача про порушення форми та порядку посвідчення заповіту безпідставні, зокрема, на особу, яка підписала заповіт вказав сам заповідач, а присутні при посвідченні заповіту свідки не є близькими родичами ОСОБА_3 Крім того, позивач у встановлений законом строк спадщину не прийняв, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з пропуском строку, додатковий строк на подання позивачем такої заяви судом не встановлювався.
Представник відповідача – ОСОБА_12 вказала, що 4 серпня 2015 року в першій половині дня на прохання ОСОБА_6 вона посвідчила довіреність, яку той підписав особисто. Того ж дня, але пізніше, ОСОБА_6 знову звернувся до неї по питанню посвідчення заповіту. Для оформлення заповіту було недостатнім підпису, заповідач мав зробити власноручний запис про його прочитання, але за станом свого здоров’я ОСОБА_6 не міг цього зробити сам, тому і вказав на особу, яка це має зробити за нього та на свідків, які були на його прохання запрошені. Заповіт не був своєчасно зареєстрований у Спадковому реєстрі через брак досвіду та достатніх знань секретаря сільської ради.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Маловисківська районна державна нотаріальна контора, повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила, надіслала суду письмове клопотання про розгляд справи без присутності її представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача ОСОБА_3, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив у справі наступні обставини.
4 серпня 2014 року секретар Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області ОСОБА_13 посвідчила заповіт ОСОБА_6 при свідках ОСОБА_14 і ОСОБА_15. На прохання заповідача та у зв’язку із слабким станом його здоров’я, заповіт підписано громадянином ОСОБА_16. Нотаріальну дію зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 270.
Згідно заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_6 все належне йому майно заповів ОСОБА_3.
26 травня 2015 року ОСОБА_6 помер.
У Спадковому реєстрі заповіт зареєстровано 25 червня 2015 року.
Рішенням Маловисківського районного суду від 20 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 липня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_17 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним.
Правильність встановлення встановлених судом обставин справи не оспорюється.
Апеляційний суд встановив такі обставини:
4 серпня 2014 року секретар Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області ОСОБА_13 посвідчила довіреність ОСОБА_6, якою він уповноважив ОСОБА_3 василя Петровича отримувати належні йому грошові кошти в Злинському поштовому відділенні, розписуватися за нього та вчиняти всі інші дії, пов’язані з даною довіреністю. Довіреність підписано ОСОБА_6 особисто. Нотаріальну дію зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 258 (а. с. 17).
ОСОБА_2, позивач по справі, являється дочкою ОСОБА_6, померлого 26 травня 2015 року, і відноситься до першої черги спадкоємців за законом (ст. 1261 ЦК України), що підтверджується даними її свідоцтва про народження (а. с. 11), копією паспорта громадянина України (а. с. 7-9), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а. с. 12).
2 червня 2015 року до Маловисківської районної державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_6 (а. с. 54). Вказана заява подана в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України.
27 квітня 2015 року до Маловисківської районної державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_6 (а. с. 54). Вказана заява подана з пропуском строків, встановлених ст. 1270 ЦК України.
Обставини, які передбачені ч. 3, ч. 4 ст. 1268 ЦК України і які б давали підстави вважати позивача таким що прийняв спадщину, у справі відсутні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Маловисківського районного суду від 20 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання заповіту ОСОБА_6 недійсним відмовлено у зв’язку недоведеність заявлених ОСОБА_17 позовних вимог, оскільки останній не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що заповіт складено за відсутності волевиявлення заповідача, а суд не встановив порушень щодо оформлення та посвідчення оспорюваного заповіту. Вказане рішення набрало законної сили. Суд вважав, що встановлені цим рішенням обставини справи не підлягають доказуванню при розгляді цієї справі. Суд також вказав, що оскільки позивач не надав нових доказів на підтвердження порушення форми складання заповіту та його посвідчення, то в задоволенні позову слід відмовити.
Проте погодитися з такими висновками суду неможна так, як суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.
Цивільне судочинство ґрунтується на принципі змагальності сторін.
За приписами ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже сторони не лише користають правом надати докази та доводити перед судом їх переконливість, а зобов’язанні це робити задля доведення обґрунтованості своїх вимог або заперечень.
Підстави звільнення від доказування передбачені ст. 61 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 61 цього Кодексу обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд першої інстанції виходив з того, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, вже були встановлені рішенням суду в іншій цивільній справі за позовом ОСОБА_17 (брата ОСОБА_2Д.) до тих самих відповідачів. При цьому обставини, якими ОСОБА_17 обґрунтовував свій позов, ним доведені не були.
Однак суд не врахував, що ОСОБА_2 у тій, іншій цивільній справі участі не брала, а тому вона не позбавлена можливості самостійно доводити обставини, якими обґрунтувала свої вимоги, та спростовувати обставини, що були встановлені рішенням суду у іншій справі, ухваленому без її участі.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, як суд першої інстанції помилково обґрунтував свої рішення лише посиланням на обставини і факти, встановлені рішенням суду в іншій цивільній справі, рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області виходить з такого.
Основні вимоги щодо форми та посвідчення заповіту закріплені в ст. ст. 1247 – 1249, 1251, 1253 ЦК України.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Заповіт являється правочином і на нього поширюються загальні норми Розділу ІV Книги першої ЦК України.
Так, згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору, відповідні роз’яснення надав Пленум Верховного Суд України в п. 5 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними.
Правом на судовий захист шляхом встановлення нікчемності правочину наділяються його сторони або інші заінтересовані особи, такого висновку можна дійти виходячи із змісту ч. 2 ст. 215 ЦК України.
Статтею 64 Конституції України передбачено право кожного на судовий захист?а ст. 55 Конституції встановлено обов’язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, свобод та інтересів.
За ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 Кодексу під час ухвалення рішення суд має вирішити, зокрема, таке: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, суд, приймаючи рішення, повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду, і якщо були порушені, то ким.
Наявність або відсутність порушеного права чи інтересу, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для ухвалення рішення про задоволення або відмову в задоволенні позову, в залежності від встановленого.
В ході судового розгляду позивач мав довести, а суд встановити не лише обставини, якими обґрунтовано вимоги позивача, а й факт належності позивачу права, за захистом якого він звернувся до суду.
В судовому засіданні встановлено, що на час відкриття спадщини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, являлася повнолітньою і не проживала з ОСОБА_6 (спадкодавець проживав у с. Злинка, а позивач у м. Мала Виска), а тому для прийняття спадщини вона мала подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у строки, встановлені ст. 1270 ЦК України, але цього не зробила.
Пропустивши строк на прийняття спадщини, позивач не зверталася до суду про визначення додаткового строку, достатнього для подання нею заяви про прийняття спадщини, про наявність поважних причин пропуску строку не посилалася.
Натомість 27 квітня 2016 року, тобто через день після набрання законної сили рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_17 про визнання заповіту недійсним, яким в позові було відмовлено, подала до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_9, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва у зв’язку з спливом строку прийняття спадщини.
Встановивши, що ОСОБА_2 оспорює підстави закликання до спадкування спадкоємця за заповітом, який прийняв спадщину, проте сама спадщину не прийняла, тобто не вчинила дій по набуттю прав та обов’язків спадкодавця, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у позивача юридичної заінтересованості у встановленні нікчемності правочину так, як право, за захистом якого позивач звернувся до суду (право на спадкування), йому не належить внаслідок спливу строку на його реалізацію. Доводи представника позивача, що той має можливість набути додатковий строк на прийняття спадщини є лише припущенням.
У зв’язку з цим пред’явлені позивачем вимоги є необґрунтованими, що є підставою для ухваленні рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником – адвокатом ОСОБА_5, задовольнити частково.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання заповіту нікчемним відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді:
