09.11.2017
Провадження №2/389/261/17
ЄУН 389/727/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2017 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Тьор Є.М.,
при секретарі - Баланюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Знам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пантазіївської сільської ради Кіровоградської області, Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _1 звернулася до суду з позовом в якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 6 умовних кадастрових гектарів, вартістю 242771,55 грн., що знаходиться на території Пантазіївської сільської ради Знам'янського ройону Кіровоградської області, в порядку спадкування за законом після смерті іі батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Вимоги обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивача ОСОБА_7, який з 19 серпня 1986 року був членом колгоспу ім. Дзержинського Знам'янського районного агропромислового об'єднання Кіровоградської області, який потім на підставі рішення загальних зборів №2 від 19 грудня 1992 року перейменовано в КСП «Пантазіївське». ОСОБА_7 був членом данного сільськогосподарського підприємства до 03 березня 1997 року тобто до дня, коли він пішов на пенсію за віком, що підтверджується списком уповноважених членів коллективно-сільськогосподарського підприємства «Пантазіївське». На зборах уповноважених КСП «Пантазіївське» протоколом №2 від 08 квітня 1995 року вирішувалося питання про передачу у колективну власність земель, що знаходилися в користуванні господарства. Однак, коли формувався список членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю для надання земельних часток (паїв) ОСОБА_7 не був включений в даний список. Зазначає, що є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька згідно ст.ст. 529, 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, так як на час відкриття спадщини діяв саме цей закон. На день смерті батька проживала та була зареєстрована разом з ним в будинку за адресою: АДРЕСА_1, а тому вважається такою, що прийняла спадщину. Вважає, що батька безпідставно не було включено до списку, що додається до державного акту на право власності на земельну частку (пай), жоден з відповідачів не розяс'нив їй, що пенсіонери також мають право на земельну частку (пай), про що вона дізналась лише у 2016 році через засоби масової інформації, тому змушена звернутися до суду з даним позовом та просить поновити процесуальний строк звернення до суду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що батько постійно проживав в селі Пантазіївка, з 19 серпня 1986 року по 03 березня 1997 року був членом колгоспу ім. Дзержинського Знам'янського районного агропромислового об'єднання Кіровоградської області, який потім на підставі рішення загальних зборів №2 від 19 грудня 1992 року перейменовано в КСП «Пантазіївське», у 1997 році пішов на пенсію за віком, ІНФОРМАЦІЯ_3 року батько помер, на момент його смерті проживала та була зареєстрована разом з ним. Після смерті батька постійно проживала у м. Олександрія Кіровоградської області, де зареєстрована по теперішній час, з 2008 року. Зазначила, що знала про звернення матері до Пантазіївської сільської ради з питанням стосовно порушення прав ОСОБА_7 у зв'язку з невключенням останнього до списку членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю, на що їй пояснили, що на час розпаювання землі, а саме у 2000 році, ОСОБА_7 права на земельну частку(пай) не мав, оскільки помер у 1999 році, тобто до фомування данного списку, таким чином переконавши її, що ОСОБА_7 не мав права на земельну частку (пай), а відтак його права не порушено. Про те, що батько мав право на земельну частку (пай), як пенсіонер та колишній член КСП «Пантазіївське», а вона в порядку спадкування, дізналася лише у 2016 році через засоби масової інформації та консульитації адвоката, а приїхавши в с. Пантазіївка також зі слів людей. Після чого звернулася до Пантазіївської сільської ради, яка все ще так само стверджувала, що батько помер до розпаювання землі, а отже права на земельну часту (пай) не мав. Також зазначила, що мати теж була членом КСП «Пантазіївське». Про те, що мати в судовому порядку відсуджувала свою земельну частку (пай) не знала, так як після смерті батька, після 1999 року проживала окремо у м. Олександрія Кіровоградської області.
Представник позивача вимоги підтримала в повному обсязі посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача Пантазіївської сільської ради в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимох з причин пропуску позивачем строку звернення до суду. Пояснили, що Державний акт на право колективної власності на землю був виданий у 1995 році, список членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю був сформований у 2000 році, у 2004 році були видані сертифікати на право власності і починаючи з 2004 року люди, які помилково були не внесенні до вищезазначеного списку та спадкоємці померлих осіб, які були членами КСП «Пантазіївське» відсуджували свої земельні частки (паї). Зауважили, що твердження позивача, про те, що при її зверненні до Пантазіївської сільської ради було отримано відповідь, що ОСОБА_7 не мав права на земельну частку (пай) у зв'язку з тим, що список членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю було сформовано після смерті останнього, є неправдивим. Зауважили, що навіть якщо, позивач і проживала окремо, в силу того, що була ідеальною дочкою та не втрачала зв'язок із матір'ю, не могла не знати про те, що у 2004 році мати відсуджувала земельну частку (пай). Твердження позивача, що вона не знала, що на померлого можна відсудити земельну частку (пай) також є неправдивим. Доказів відносно даних міркувань не мають, зазначили, що це є лише припущенням.
Представник відповідача Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності. Зауважила, що розпаювання земель почалося з моменту видачі Державного акту на право колективної власності на землю у 1995 році, однак остаточне розпаювання відбулося з формуванням списку членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю у 2000 році. Так як батько позивача ОСОБА_7 помер у 1999 році, а вищезазначений список сформовано у 2000 році, останній не може бути членом КСП «Пантазіївське», а відповідно не може бути включений до списку членів, хоча і працював у данному сільськогосподарському підприємстві раніше, а отже і права на земельну частку (пай) не має.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення в якому зазначає, що позовна давність за спірними правовідносинами становить три роки, відповідно до ст. 72 ЦПК України документи подані після закінчення процесуальних строків залишаються без розгляду. Просить позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що приходиться матір'ю позивача та жінкою померлого ОСОБА_7 Зазначила, що також була членом КСП «Пантазіївське» та не була включена до списку членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю. Приблизно у 2002-2003 році зверталася до суду з позовом про визнання права власності на земельну частку(пай), який було задоволено. Пояснила, що при зверненні до сільської ради її було запевнено, що померлий ОСОБА_7 права на земельну частку (пай) не має, оскільки помер у 1999 році, тобто до фомування данного списку у 2000 році, а тому відсуджувала лише своє право на земельну частку (пай), так як була жива і таке право мала. Також пояснила, що проживає разом з донькою ОСОБА_5, а позивач проживає окремо у м. Олександрія Кіровоградської області з 2000 року. Підтвердила, що позивач раніше не зверталась до суду з даним позовом, так як була переконана, що батько дійсно не мав права на земельну частку (пай) через те, що помер до формування списків членів КСП «Пантазіївське» у 2000 році, однак у 2016 році їм стало відомо, що не зважаючи на дану обставину останній мав таке право. Проти задоволення позовних вимог не заперечувала, на земельну ділянку не претендує.
Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що приходиться позивачу рідною сестрою, на земельну ділянку не претендує, проти задоволення позовних вимог не заперечує. Пояснила, що позивач на момент смерті батька проживала та була зареєстрована разом з ним. Після смерті батька переїхала жити до м. Олександрія Кіровоградської області.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до даних паспорту повне ім'я позивача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу, актовий запис №473 від 09 жовтня 1998 року, дошлюбне прізвище ОСОБА_1 - «ОСОБА_1». Таким чином, родинний зв'язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про народження, згідно якого ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_8(а.с.7).
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблений запис за №10 (а.с.8).
Довідка видана виконкомом Пантазіївської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області №104 від 22 серпня 2016 року свідчить про те, що ОСОБА_7 до дня смерті постійно проживав і був зареєстрований разом з дочкою ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10). Дана обставина підтверджує те, що після смерті ОСОБА_7 в порядку п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР ОСОБА_1 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
Відповідно до архівного випису з протоколу від 19 грудня 1992 року №2 від 07 листопада 2016 року №235/01-46 змінено назву колгоспу ім. Дзержинського на «Пантазіївське» колективне сільськогосподарське підприємство (а.с.21).
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_7 з 19 серпня 1986 року по 03 березня 1997 рік був членом колгоспу ім. Дзержинського Знам'янського районного агропромислового об'єднання Кіровоградської області, який потім перейменовано в КСП «Пантазіївське» (а.с.11). Дана обставина також підтверджується: архівною довідкою № М-62/2/0/1/01-17 від 15 листопада 2016 року, згідно якої у протоколах загальних зборів уповноважених членів колгоспу за 1987 рік значиться ОСОБА_7 прийнятим у члени колгоспу (а.с.20); списком уповноважених членів коллективного сільськогосподарського підприємства «Пантазіївське», згідно якого ОСОБА_7 є членом данного КСП, позиція 251 даного списку (а.с14-16); довідкою №424 від 20 березня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_7 дійсно знаходився на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Знам'янському районі Кіровоградської області з 03 березня 1997 року по 31 травня 1999 року і одержував пенсію за віком (а.с.12).
Згідно відповіді Знам’янської міської державної нотаріальної контори №408/01-16 від 31.03.2017 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 спадкова справа не заведена (а.с. 29), що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 30 березня 2017 року (а.с.30).
Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, серія НОМЕР_3 від 30 грудня 1995 року, колективному сільськогосподарському підприємству «Пантазіївське» передано у колективну власність 3612,5 гектарів землі (а.с. 95-98).
Протоколом №2 від 08 квітня 1995 року пропозицію про передачу у колективну власність землі, що знаходиться у колективному господарстві, з належним оформленням документації і видачею сертифікату на право користування землею кожному члену КСП «Пантазіївське» - підтримано одноголосно (а.с.17-19).
Однак, список членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землюсформований лише у 2000 році, відповідно до якого кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) становить 458, а ОСОБА_7 до даного списку включений не був (а.с. 100-113). Розрахунком вартості земельної частки (паю) від 27 квітня 2000 року, розмір такої частки (паю) становить 6 умовних кадастрових гектарів (а.с. 92, 93-94).
Згідно відповіді управління Держгеокадастру у Знам'янському районі Кіровоградської області від 01 листопада 2016 року на адвокатський запит, розмір земельної частки (паю) 6 умовних кадастрових гектарів, вартість станом на 2001 рік становила 61631 грн., станом на 2016 рік - 242771 грн. 55 коп. (а.с.23).
У відповідності з п. 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні положення містяться у статтях 15 та 16 ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб
До правовідносин, що виникли необхідно застосувати норми ЦК УРСР від 18.07.1963 року, так як спадщина після померлого ОСОБА_7 відкрилась до 01.01.2004 року.
Відповідно до ст.548 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту її відкриття, у спадкоємця, який прийняв спадщину, право на спадкове майно виникає з моменту відкриття спадщини, а не з дня одержання свідоцтва про право на неї. Відповідно до ст.549 вказаного кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За загальними правилами спадкування до складу спадщини входять усі права та обов'язки, а також майно, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента України № 720 /95 від 08.08.1995 р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» /далі - Указ №720/95/, має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифікату, виділення паю в натурі, можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювати в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Крім того, право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право, а саме - земельного сертифіката (Указ Президента України від 10 листопада 1994 р. №666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»).
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу №720/95 особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:
-перебування в членах КСП на час паювання;
-включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;
-одержання КСП цього акта.
Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.
Судом встановлено, що 30 грудня 1995 року КСП «Пантазіївське» отримало Державний акт на право колективної власності на землю, серія НОМЕР_3, (а.с.95,96) згідно якого колективному сільськогосподарському підприємству «Пантазіївське» передано у колективну власність 3612,5 гектарів землі.
Отже право на одержання земельної частки (паю) у ОСОБА_7 виникло з 30 грудня 1995 року - з моменту видачі КСП «Пантазіївське» державного акта про право колективної власності на землю, членом якого він був, оскільки земельна ділянка передавалась у колективну власність юридичній особі.
При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток ( паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними .
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); а також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Статтею 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документами, що підтверджують право особи-спадкоємця на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) державною адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.
Враховуючи викладене, на день видачі господарству державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_7 був членом зазначеного підприємства, а тому мав право на земельну частку (пай).
Крім того, позивачем у позовній заяві заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з даним позовом, у якому вона просить суд поновити даний строк, визнавши причини пропуску строку поважними.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
Стаття 256 ЦК визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше, про що зазначено у правовій позиції ВСУ у справі за N 6-2469цс16 від 16.11.2016 року.
З позову вбачається, що порушення права спадкодавця ОСОБА_7 на отримання земельної частки (паю), як сам факт порушення права, відбулося ще 29 лютого 2000 року, з моменту затвердження та не внесення останнього до списку членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю. Однак, про те, що порушення такого права мало місце, а саме те, що батько мав право на земельну частку (пай) як пенсіонер та колишній член КСП «Пантазіївське», а позивач в порядку спадкування дізналася лише у 2016 році через засоби масової інформації та адвоката, а приїхавши в с. Пантазіївка також зі слів людей. Обгрунтовуючи дану обставину, позивачем було зазначено, що під час звернення матері до Пантазіївської сільської ради з питанням стосовно порушення прав ОСОБА_7 у зв'язку з невключенням останнього до списку членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю, на що їй пояснили, що на час розпаювання землі, а саме у 2000 році, ОСОБА_7 права на земельну частку(пай) не мав, оскільки помер у 1999 році, тобто до фомування данного списку, таким чином переконавши її, та позивача у тому, що ОСОБА_7 не мав права на земельну частку (пай), а відтак його права не порушено. Дана позиція відповідачів підтверджена в судовому засіданні. Також позивач зазначила що після смерті батька проживала у м. Олександрія, у зв'язку з чим не могла знати про випадки, коли спадкоємці відсуджували земельні частки (паї) померлих осіб (членів) КСП «Пантазіївське». Дана обставина підтверджується відміткою про реєстрацію у паспорті позивача, показами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили факт того, що позивач після смерті батька з 1999 - 2000 року постійно проживала у м. Олександрія Кіровоградської області, не зважаючи на те, що реєстрацію отримала лише з 2008 року (а.с.4).
В свою чергу, представники відповідачів не підтвердили доказами припущення про те, що позивач могла дізнатися раніше про випадки, коли спадкоємці відсуджували земельні частки (паї) померлих осіб (членів) КСП «Пантазіївське».
Таким чином, суд фактично не вбачає пропуску позивачем строку звернення до суду, однак виходячи з положень ЦПК України вважає даний таким, що підлягає поновленню.
Відповідно до частини третьої статті 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 дійсно працюв та був членом КСП «Пантазіївське», однак помилково не включений до списку членів данного КСП, який додається до державного акту на право колективної власності на землю. При таких обставинах суд вважає, що за ним слід визнати право на земельну частку (пай) в КСП «Пантазіївське».
Під час розгляду справи представниками відповідача Пантазіївської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, долучено копію позовної заяви ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну частку (пай) (а.с. 89, 90-91) та висловлено твердження відносно того, що позивач могла знати, що у 2004 році її мати відсуджувала свою замельну частку (пай), і так само могла відсудити батькову земельну частку (пай) ще з 2004 року. Однак, суд надає критичну оцінку даним доказам, оскільки позивач в судовому засіданні наголошувала на тому, що порушення батькового права на земельну частку (пай) як таке, що мало місце дізналася лише у 2016 році, так як з моменту звернення до сільської ради її було запевнено, що померлий ОСОБА_7 права на земельну частку (пай) не мав і мати не може, оскільки помер у 1999 році, тобто до фомування списку членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю у 2000 році. Дану обставину підтвердила також ОСОБА_4 та пояснила, що відсуджувала лише своє право на земельну частку (пай), так як була жива і таке право мала.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що право, яке належало ОСОБА_7 за життя на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті. Дане право не відноситься до прав, які не входять до складу спадщини, це право в порядку спадкування перейшло до позивача, котрий є спадкоємцем за законом, прийняв спадщину в установленому законом порядку, але у зв'язку з помилковим не включенням до списку членів КСП «Пантазіївське», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю, його право підлягає захисту, так як іншим шляхом вирішити спір не можливо.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10,11,60, 213-215, 294 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Пантазіївської сільської ради Кіровоградської області, Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, уродженкою села Куколівка Олександрійського району Кіровоградської області, зареєстрованою та проживаючою по АДРЕСА_3 Кіровоградської області, право на земельну частку (пай) розміром 6 умовних кадастрових гектарів, вартістю 242771 (двісті сорок дві тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 55 коп., що знаходиться на території Пантазіївської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7, право на яку останній мав після розпаювання земель КСП «Пантазіївське».
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області у десятиденний строк з дня її проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14.11.2017 року.
Суддя Є.М. Тьор
