Єдиний унікальний номер судової справи 201/6092/17
Номер провадження 2/201/1832/2017
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2017 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Ходаківського М.П.,
секретаря судового засідання – Максимової О.В.,
за участі: позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2,
представника відповідача – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в інтересах якої діють її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_6, звернулися до суду із позовом до Дніпровської міської ради в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.
У подальшому позивачі подали заяву про зміну предмета позову та уточнену позовну заяву, відповідно до яких позивачі просять суд визнати право позивачів на приватизацію кімнат № 501, 502, 503, 515 у гуртожитку по пр. Праці, 24, в місті Дніпрі, а також зобов’язати відповідача приватизувати з видачею свідоцтва про право власності на їх користь житлові кімнати № 501, 502, 503, 515 у будинку № 24, корпус 2, по пр. Праці у місті Дніпро.
В обґрунтування доводів позову позивачі посилаються на те, що на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Виробниче об’єднання «Дніпровський машинобудівний завод» від 17 липня 1996 року ОСОБА_1 та членам її сім’ї було видано ордер на житлову площу у гуртожитку, а саме кімнати № 501, 502, 503, 515 загальною площею 64,3 кв.м. у будинку № 24, по пр. Праці у місті Дніпропетровську. До складу сім’ї ОСОБА_1 на той час входили дочка ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Рішенням Дніпропетровської міської ради № 10/62 від 22 жовтня 2010 року жилі, нежилі та допоміжні приміщення гуртожитку було дозволено приватизувати громадянам, які у ньому проживають. ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою та всіма необхідними документами до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, на що отримала лист від 27 листопада 2015 року про відмову у передачі у власність кімнат у гуртожитку через здійснення самовільного переобладнання із самовільним захопленням місць загального користування та реєстрації позивача та членів її сім’ї у гуртожитку без визначення номеру кімнати, тобто на койко-місце. Крім того, листом від 21 серпня 2015 року позивача ОСОБА_1 було повідомлено, що приватизація кімнат може бути здійснення після узаконення самовільного перепланування. 27 травня 2016 року позивач звернулася до Департаменту житлового господарства із клопотанням узаконити перепланування, на що отримала відмову з причин відсутності таких повноважень у Департаменту житлового господарства. Позивачі іншого власного житла не мають, зареєстровані та мешкають у гуртожитку з 17 липня 1996 року та мають законне право на приватизацію житлових кімнат і частини приміщень загального користування у гуртожитку. При цьому відповідач, відмовляючи у приватизації кімнат, посилається на обставину, що не може бути підставою відмови у реалізації права на приватизацію.
Позивач ОСОБА_1, яка є також представником позивача ОСОБА_4, що діє також в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_5, та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачами самовільно проведено переобладнання кімнат, що унеможливлює приватизацію квартири.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету виробничих об’єднань «Дніпровський машинобудівний завод» 17 липня 1996 року ОСОБА_1 видано ордер на право зайняття з родиною із 4 осіб житлової площі у гуртожитку № 7 по пр. Праці, буд. 24, кімнати 501, 502, 503, 515 розміром 64,3 кв.м. (а.с. 15)
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 10/62 від 22 жовтня 2010 року жилі, нежилі та допоміжні приміщення гуртожитку за указаною адресою було дозволено приватизувати громадянам, які у ньому проживають.
Згідно із довідкою № 2922 від 28 вересня 2015 року про склад сім’ї громадянина, що мешкає у житловому приміщенні (кімнаті, кімнатах) у гуртожитку, та займані ними приміщення, виданої Комунальним підприємством «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради, у кімнатах гуртожитку № 501, 502, 503, 515 жилою площею 16,8, 13,2, 13,1, 14,7 кв.м. гуртожитку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, буд. 24, постійно мешкають і мають право на приватизацію житла ОСОБА_1 (зареєстрована з 14 жовтня 1994 року), ОСОБА_4 (зареєстрована з 03 березня 1987 року), ОСОБА_5 (зареєстрована з 05 серпня 2012 року) (а.с. 17).
Маючи намір реалізувати своє право на приватизацію, 11 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради із заявою щодо передачі у власність їй та членам її родини шляхом приватизації кімнат №№ 501, 502, 503, 515 у гуртожитку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, буд. 24.
Листом від 21 серпня 2015 року № І-34 Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради зазначило про відсутність законних підстав для підготовки проекту рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради стосовно передачі у власність мешканців у гуртожитку по пр. Праці, 24, посилаючись зокрема на те, що указаний гуртожиток блочного типу. Під час здійснення перепланувань житлових приміщень має місце самовільне приєднання до них допоміжних приміщень, які є місцями загального користування. Деякі блоки перетворені у окремі квартири. Тобто здійснити узаконення перепланування у гуртожитку неможливо (а.с. 18).
З метою узаконення перепланування житлових кімнат гуртожитку № 501, 502, 503, 515 по пр. Праці, 24, позивач звернулася до Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради 27 травня 2016 року із відповідним клопотанням, на що отримала відповідь від 23 червня 2016 року щодо відсутності повноважень Департаменту щодо узаконення переобладнання житлових приміщень гуртожитку з незаконним самовільним захопленням та приєднанням допоміжних приміщень та площі, яка зазначена у правовстановлюючих документах на житло. Крім цього зауважено, що згідно наданого ордеру було надано право на користування житловою площею у розмірі 64,3 кв. м., а правові підстави для користування площею 107,8 кв.м. відсутні (а.с. 19).
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.
Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За змістом ст. 9 Житлового кодексу Української РСР до житлових прав громадян відноситься право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках, які є об'єктами права державної та комунальної власності, і фактично проживають у них.
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Порядок приватизації квартир, що відносяться до державного житлового фонду, регулюється Законом України №2482-XXII від 19 червня 1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі – Закон №2482-XXII) та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за №109/17404 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02 березня 2015 року № 42) (далі – Положення).
Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати житло, яке він займає безоплатне в межах номінальної вартості житлового чеку, або частковою доплатою один раз.
Згідно із ч. 10, 11 ст. 8 зазначеного вище Закону органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, крім випадків передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
Відповідно до ст. 1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах, та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина і оформлюється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (ст.8 Закону).
Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено, що громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копія документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.
За результатами розгляду справи суд дійшов до висновку про необхідність захисту прав позивачів, які мають право на приватизацію житлових кімнат № 501, 502, 503, 515 у гуртожитку по пр. Праці, 24 у місті Дніпро, оскільки позивачі мають законне право на приватизацію указаних кімнат, у яких вони постійно проживають та зареєстровані і не мають у власності іншого житла, отже відповідач зобов’язаний вжити заходи щодо приватизації кімнат позивачів, оскільки позивачі просять визнати їх право на приватизацію саме кімнат № 501, 502, 503, 515 без будь-яких інших приєднаних приміщень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати право ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на приватизацію кімнат № 501, 502, 503, 515 у гуртожитку по проспекту Праці, 24, у місті Дніпрі.
Зобов’язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради (м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16, ЄДРПОУ 38114671) здійснити заходи щодо приватизації кімнат № 501, 502, 503, 515 у гуртожитку по проспекту Праці, 24, у місті Дніпрі на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3).
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Стягнути із Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16, ЄДРПОУ 38114671) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 640 грн. (шістсот сорок) грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.П.Ходаківський
