Справа № 361/3000/17
Провадження № 2-а/361/15/18
16.04.2018
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді - Сердинського В.С.
при секретарі - Латенко Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови ОСОБА_2 районної держадміністрації Київської області ОСОБА_3 про визнання дій протиправним та відшкодування матеріальних та моральних збитків,
установив:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до голови ОСОБА_2 районної держадміністрації Київської області ОСОБА_3 про визнання дій протиправним та відшкодування матеріальних та моральних збитків.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він є інвалідом війни II групи, інвалідність призначена безстроково.
Також позивачу була встановлена III група інвалідності, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, тому він має право отримувати пільги, встановлені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Також позивач відноситься до інвалідів ІІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням, та має право на пільги і переваги, встановлені законодавством СССР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, пільги передбачені в міждержавній угоді «Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойовик дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців», яка набрала чинності 27 червня 1996 року.
Також позивач відноситься до постраждалих від ЧАЄС ІІІ категорії, та був відселений із території зони безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення в 1990 році, та має право на пільги, передбачені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач 22 березня 2017 року звернувся до голови ОСОБА_2 районної держадміністрації Київської області ОСОБА_3 з проханням про надання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в розмірі до 0,10 га, інваліду війни ІІ групи, як інваліду прирівняному до інвалідів Великої Вітчизняної Війни ІІІ групи, відселеному із зони забруднення від ЧАЕС ІІІ категорії.
У відповіді від 20 квітня 2017 року відповідач визнав, що відведення земельних ділянок для дачного будівництва належить відповідачу та повідомив позивачу, що його пільги на отримання земельної ділянки є дійсним, але відмовив у наданні земельної ділянки для дачного будівництва.
Позивач з даною відмовою не згоден.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати протиправними дії голови ОСОБА_2 районної держадміністрації ОСОБА_3 за відмову виконувати свої повноваження для надання земельних ділянок для дачного будівництва, за відмову надати позивачу земельну ділянку для дачного будівництва відповідно пільг, передбачених законодавством позивачу, та щодо одноособового розгляду заяви позивача від 22.03.2017 р., та відмову винести дане питання на розгляд сесії ОСОБА_2 районної ради; зобов'язати відповідача надати позивачу земельну ділянку для дачного будівництва, відповідно повноважень покладених на державну адміністрацію та пільг, передбачених законодавством позивачу, та винести дану заяву на розгляд сесії ОСОБА_2 районної ради; визнати протиправними дії відповідача за розгляд заяви позивача від 22.03.2017 р. та відмову в наданні земельної ділянки для дачного будівництва не з тих підстав з якими позивач звертався до відповідача, та примушення позивача звертатися за земельною ділянкою на загальних підставах; зобов'язати розглянути заяву позивача від 22.03.2017 р. відповідно до п. 18 ст. 13. ч.2.п.15.ст.15. Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.20. ст..20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», міждержавної угоди «Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців»; визнати протиправними дії голови ОСОБА_2 районної держадміністрації ОСОБА_3 за ненадання відповіді з посиланням на закон і мотивів відмови на звернення позивача від 22.03.2017 р. згідно Закону України «Про звернення громадян» та не надання у відповіді від 20.04.2017 р. способу оскарження дій відповідача до вищестоящого органу; зобов'язати розглянути заяву позивача від 22.03.2017 р. та надати відповідь з посиланням на Закон і мотивів відмови та можливості оскаржити дії до вищестоящого органу; стягнути з відповідача ціну даної земельної ділянки в грошовому еквіваленті в розмірі 150 000 гривен; відшкодувати матеріальні збитки через недоотриману вигоду, яку мав би позивач отримавши в користування земельну ділянку для дачного будівництва, в розмірі 1000 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1000 грн.; зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 районної держадміністрації Київської області не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином. Направили до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначали, що позивачу було повідомлено, що пільги, якими він користується є дійсними й ОСОБА_2 районною державною адміністрацією жодного разу не порушувались.
Норми зазначених Законів лише регламентують пільги позивача щодо першочергового отримання земельної ділянки, однак, не встановлюють порядок та процедуру набуття земельної ділянки у власність.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється Гл.19 Розд. IV Земельного кодексу України, зокрема, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачено нормами ст. 118 цього Кодексу, про що позивачу було також роз’яснено.
Посилаючись на викладене, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, справу розглянути у відсутність представника (а.с.65).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни II групи, має військове звання сержанта та з 26.03.2007 р. йому призначена пенсія згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім цього, позивач проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням (а.с.5).
Перелік пільг, що передбачені для учасників бойових дій, встановлений статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Так, відповідно до п.14 ч.1 ст.12 цього Закону, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Згідно п.2 ч.15 ст.15 цього Закону, органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни і сім'ям загиблих військовослужбовців у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.
22 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до голови ОСОБА_2 районної держадміністрації Київської області ОСОБА_3 із заявою про надання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в розмірі до 0,10 га, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в розмірі до 0,10 га, інваліду війни ІІ групи, як інваліду прирівняному до інвалідів Великої Вітчизняної Війни ІІІ групи, відселеному із зони забруднення від ЧАЕС ІІІ категорії (а.с.6-7).
Згідно листа ОСОБА_2 районної держадміністрації Київської області №445-1 від 20.04.2017 р., набуття права на землю громадянами та юридичними особа, здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ст. 121 Земельного кодексу України (а.с.8-11).
Оцінюючи спірні правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245- VI (далі Закон 5245-VI) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Пунктом 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів – сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів – органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
Пунктом «б» частини 1 статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Як передбачено пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК України).
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частинами 6, 7, 10, 11 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об’єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо); в) індивідуального дачного будівництва.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Судом також встановлено, що звернення позивача із відповідною заявою до відповідача по питанню надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки мало місце 22.03.2017 р.
Як слідує із змісту абз. 1 п.14 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, до категорії яких належить позивач, мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
З огляду на викладене, суд вважає, що вирішення по суті питання щодо звернення позивача (задоволення чи відмови у задоволенні) є однією з форм реалізації повноважень районної державної адміністрації та є її владною управлінською функцією як суб'єкта владних повноважень.
У зв'язку із цим, рішення про результати розгляду питання, в тому числі і рішення про задоволення заяви чи про відмову у задоволенні заяви, має бути прийнято з відповідним мотивуванням та обґрунтуванням.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 районна держадміністрація Київської області допустила у питанні розгляду заяви позивача протиправну бездіяльність, оскільки не прийняла рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні з посиланням на норми чинного законодавства. Відтак, відповідач не вирішив питання позивача, на розгляд якого уповноважений Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
У зв'язку з цим суд зазначає, що ОСОБА_2 районна держадміністрація Київської області, як суб'єкт владних повноважень, у відповідності до приписів ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своєї бездіяльності та не надала доказів на спростування вищевикладених доводів позивача та висновків суду.
Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 22.03.2017 р. відповідно до п. 18 ст. 13. ч.2.п.15.ст.15. Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.20. ст..20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», міждержавної угоди «Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців»; визнання протиправними дії голови ОСОБА_2 районної держадміністрації ОСОБА_3 за ненадання відповіді з посиланням на закон і мотивів відмови на звернення позивача від 22.03.2017 р. згідно Закону України «Про звернення громадян» та не надання у відповіді від 20.04.2017 р. способу оскарження дій відповідача до вищестоящого органу та зобов'язання розглянути заяву позивача від 22.03.2017 р. та надати відповідь з посиланням на Закон і мотивів відмови та можливості оскаржити дії до вищестоящого органу, є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо решти позовних вимог, то суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, зазначені в цих позовних вимогах доводи позивача не знайшли своє відображення ні в письмових матеріалах справи, ні в судовому засіданні, а тому задоволенню вони не підлягають.
За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.116, 118 ЗК України, ст.ст. 2, 6, 77, 78, 90, 242, 243, 244, 245, 246, 257-263 КАС України, п. 10 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р., суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 районну державну адміністрацію Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2017 р. відповідно до п. 18 ст. 13. ч.2.п.15.ст.15. Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.20. ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», міждержавної угоди «Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців».
Визнати протиправними дії голови ОСОБА_2 районної держадміністрації ОСОБА_3 за ненадання відповіді з посиланням на закон і мотивів відмови на звернення позивача від 22.03.2017 р. згідно Закону України «Про звернення громадян» та не надання у відповіді від 20.04.2017 р. способу оскарження дій відповідача до вищестоящого органу.
Зобов'язати ОСОБА_2 районну держадміністрацію Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2017 р. та надати відповідь з посиланням на Закон і мотивів відмови та можливості оскаржити дії до вищестоящого органу.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. С. Сердинський
