ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/3000/17
УХВАЛА
18 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року у справі адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка Миколи Федоровича про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка Миколи Федоровича, в якому просив:
- визнати протиправними дії голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М.Ф. за відмову виконувати свої повноваження для надання земельних ділянок для дачного будівництва, за відмову надати позивачу земельну ділянку для дачного будівництва відповідно пільг, передбачених законодавством позивачу, та щодо одноособового розгляду заяви позивача від 22 березня 2017 року та відмову винести дане питання на розгляд сесії Броварської районної ради;
- зобов`язати голову Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М.Ф. надати позивачу земельну ділянку для дачного будівництва, відповідно до повноважень покладених на державну адміністрацію та пільг, передбачених законодавством позивачу, та винести дану заяву на розгляд сесії Броварської районної ради;
- визнати протиправними дії голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М.Ф. за розгляд заяви позивача від 22 березня 2017 року та відмову в наданні земельної ділянки для дачного будівництва не з тих підстав, з якими позивач звертався до відповідача, та примушення позивача звертатися за земельною ділянкою на загальних підставах;
- зобов`язати голову Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М.Ф. розглянути заяву позивача від 22 березня 2017 року відповідно до пункту 18 статті 13, пункту 15 частини другої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 20 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців;
- визнати протиправними дії голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М.Ф. за ненадання відповіді з посиланням на закон і мотивів відмови на звернення позивача від 22 березня 2017 року згідно Закону України «Про звернення громадян» та не надання у відповіді від 20 квітня 2017 року способу оскарження дій відповідача до вищестоящого органу;
- зобов`язати голову Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М.Ф. розглянути заяву позивача від 22 березня 2017 року та надати відповідь з посиланням на Закон і мотивів відмови та можливості оскаржити дії до вищестоящого органу;
- в разі якщо голова Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М.Ф. неспроможний відвести земельну ділянку для дачного будівництва через те, що «вільні землі рекреаційного призначення, до категорії яких відноситься індивідуальне дачне будівництво, проектами із землеустрою на території Броварського району на визначені…» зобов`язати відповідача ціну даної земельної ділянки в грошовому еквіваленті в розмірі 150 000 грн стягнути на користь позивача;
- стягнути з голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М.Ф. матеріальні збитки через недоотриману вигоду, яку мав би позивач отримавши в користування земельну ділянку для дачного будівництва, в розмірі 1 000 грн;
- зобов`язати голову Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М.Ф. відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач як інвалід війни та особа, яка віднесена до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, безумовно має право на першочергове отримання земельної ділянки, а місцеві ради зобов`язані протягом року після подання заяви відвести йому земельну ділянку.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою позивач звернувся до голови Броварської районної держадміністрації Київської області, тобто до місцевого органу виконавчої влади, а не до місцевої ради. Обов`язку відвести земельну ділянку протягом року з дня подання заяви особою, віднесеною до категорії 3, на місцеві державні адміністрації Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не покладено.
Постановою Верховного Суду від 08.09.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року, якою скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2018 року, залишено без змін.
23.10.2019 на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018.
Заява мотивована прийняттям 27.02.2020 Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18). Також позивач посилається на інші обставини, які, на його думку, свідчать про необхідність задоволення його апеляційної скарги на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2018 року. Вказує, що норми законодавства застосовані при розгляді справи №361/3000/17 у постанові Київського апеляційного адміністративного суду щодо відсутності законодавства, та відповідно відсутності в позивача прав та пільг на отримання земельної ділянки в пільговому порядку, які визнано неконституційними та деякі нововиявлені обставини які позивачу не було відомо на час звернення до суду, які привели до істотного порушення норм процесуального права, є підставою для розгляду справи за виключними або (та) нововиявленими обставинами відповідно до ст. 361 КАС України.
Заявник зазначає, що рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
Конституційний Суд України підкреслив, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Водночас невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави.
«Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації», - зазначається у Рішенні.
Ухвалюючи Рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами Україну.
Рішенням Конституційного суду України від 17.07.2018 року, справа № 1-11/2018(3830/15) вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76VІІІ; якими було обмежено виплати згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Конституційний Суд України наголошує, що комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій, передбачених Законом № 796 (до внесення змін Законом № 76), слід сприймати як один із основних засобів реалізації державою закріпленого у статті 16 Конституції України обов`язку щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу.
На переконання позивача, рішеннями Конституційного Суду України підтверджені права позивача на звернення до відповідача з заявами про пільгове відведення земельної ділянки як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, особі прирівняна до осіб з інвалідністю внаслідок ВВВ III групи та особі яка відселена із зони зараження від ЧАЕС III категорії, але через ненадання доступу до суду, позивач не може захистити свої права.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд виходить з наступного.
Вказана заява надійшла до суду 23.10.2020, що підтверджується відбитком реєстраційного штампу.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно частини першої статті 362 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктами 1 частин другої та п`ятої статті 361 КАС передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Статтею 363 КАС України визначено порядок і строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 КАС заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) опубліковане 03.04.2020 в Офіційному віснику України № 26, отже, встановлений статтею 363 КАС тридцятиденний строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами сплив.
Позивач вказує, що пропуск строку зі зверненням до суду із заявою за виключними обставинами пропущений з поважних причин, а саме, оскільки постанову Верховного Суду від 08.09.2020 він отримав 25.09.2020.
Разом з тим, вказані обставини не впливають на зазначений строк, оскільки його перебіг розпочинається з дня опублікування Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18).
Водночас, положеннями пункту 3 розділу VI КАС (у редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020) передбачалося, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями <...> 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо <...> подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
17.07.2020 набрав чинності Закон України № 731-IX від 18.06.2020, яким змінено пункт 3 розділу VI КАС та визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 731-IX від 18.06.2020 визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до <...> пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС в редакції Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом
Отже, перебіг строків подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами був продовжений Законом України № 540-IX від 30.03.2020 на строк дії карантину. Проте, згідно Закону України № 731-IX від 18.06.2020 перебіг таких строків закінчився через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.
Позивачем заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами у строк до 06.08.2020 подано не було, право на продовження строку відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 731-IX від 18.06.2020 не реалізовано.
Відповідно частини четвертої статті 366 КАС крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
Колегія суддів наголошує, що порушення строку подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами не є підставою для застосування положень частини третьої статті 366 КАС, оскільки дотримання строку подання заяви не входить до переліку визначених до неї згідно статті 364 КАС вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення без розгляду заяви позивача у зв`язку із пропуском встановленого строку її подання та відхиленням клопотання про його поновлення.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення».
Керуючись статтями 34, 45, 167, 361, 363, 366 КАС України, -
У Х В А Л И Л А :
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року у справі адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка Миколи Федоровича про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди - повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко