У Х В А Л А
26 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 408/8040/12
Провадження № 14-145цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н.П.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання поруки припиненою
за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що 3 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір № 444/ФКВ-07 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику 39 200 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних на строк до 2 липня 2027 року.
Того ж дня, з метою своєчасного і належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, між ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_4 (поручитель) та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 444/Zфпор-07 (далі - Договір поруки), за яким поручитель зобов'язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором.
30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів і кредитних зобов'язань, за умовами якого ТОВ «Укрпромбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги, зокрема за вказаними Кредитним договором та Договором поруки.
ОСОБА_3 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у неї станом на 8 січня 2015 року виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 35 569,63 доларів США, що еквівалентно 561 273 грн 32 коп., за процентами -16 647,48 доларів США, що еквівалентно 262 690 грн 01 коп. та за комісією - 21 896 грн 59 коп., яку позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.
ОСОБА_3, заперечуючи проти позову, послалась на те, що ПАТ «Дельта Банк» не підтвердив обставини щодо набуття ним права вимоги до відповідачів за договором про передачу активів та кредитних зобов'язань, а також щодо поширення цього договору на Кредитний договір і Договір поруки, належно і своєчасно не повідомив відповідачів про перехід прав вимоги до ПАТ «Дельта Банк» у кредитному зобов'язанні перед ТОВ «Укрпромбанк». ПАТ «Дельта Банк» не довів, що він є правонаступником ТОВ «Укрпромбанк». Позов не містить розрахунків суми, яку просить стягнути банк. Позивач не надав документів для перевірки і з'ясування дійсної суми заборгованості боржника, у зв'язку з чим неможливо встановити момент виникнення заборгованості та період нарахування процентів, штрафів, комісій. Банк після першої несплати позичальником встановленого платежу знав про порушення, мав змогу звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором, але своїм правом не скористався, у зв'язку з чим пропустив позовному давність.
У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання поруки припиненою. В обґрунтування зустрічних позовних вимог послалася на те, що Договір поруки припинив свою дію, оскільки кредитор протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням не пред'явив вимоги до неї як до поручителя. Посилаючись на викладене, просила визнати поруку за Договором поруки припиненою.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2015 року, первісний позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 561 273 грн 32 коп., заборгованість за процентами - 262 690 грн 01 коп., заборгованість за комісією - 21 896 грн 59 коп. і судовий збір - 3 654 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання боржником та поручителем своїх зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд дійшов висновку про його недоведеність та безпідставність.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд не визначився з датою спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для звернення кредитора з вимогою про виконання основного зобов'язання з огляду на те, що ОСОБА_3 останній платіж за Кредитним договором здійснила у червні 2010 року, а вимогу про стягнення кредитної заборгованості до ОСОБА_4 банк пред'явив лише у серпні 2012 року. Оскільки кошти за Кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності. Проте апеляційний суд зазначене не врахував та не встановив з якого часу позичальник не сплачував проценти за договором.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 798 156 грн 24 коп., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 35 569,63 доларів США, що еквівалентно 561 273 грн 32 коп.; за процентами - 13 624,35 доларів США, що еквівалентно 214 986 грн 33 коп.; за комісією -21 896 грн 59 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3 654 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання поруки припиненою.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Дельта Банк», апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_3 належним чином не виконувала умови Кредитного договору, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 798 156 грн 24 коп., яка підлягає стягненню за період з липня 2010 року по січень 2015 року.
Відмовляючи ПАТ «Дельта Банк» у стягненні з боржника заборгованості за процентами у розмірі 3 023,13 доларів США, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено природи походження цієї заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач на неодноразові запити суду не надав розрахунків заборгованості у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
У вересні 2016 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з неї грошових коштів і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні позову, в іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував відсутність у матеріалах справи доказів передачі ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за Кредитним договором саме до неї як боржника, а наявна копія витягу з договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30 червня 2010 року не містить інформації про факт такої передачі. Всупереч вимогам статей 516, 517, 1082 ЦК України вона не була належним чином повідомлена про заміну кредитора у зобов'язанні. Судом не взято до уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження загальної суми заборгованості із зазначенням часу її утворення помісячно до передачі активів.
У жовтні 2016 року ПАТ «Дельта Банк» подало касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, не відповідає нормам матеріального права, оскільки такий строк повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права повернення кредиту достроково. Посилання у рішенні апеляційного суду на те, що позивачем не наведено природи походження заборгованості за процентами у розмірі 3 023,13 доларів США є неправильним, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за процентами.
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада та 6 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» відповідно, витребувано справу із суду першої інстанції та надано особам, які беруть у ній участь, строк для подачі заперечень на касаційні скарги.
Учасники справи наданим їм процесуальним законом правом надання заперечень не скористалися.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29 січня 2018 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справпередав, а Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду отримав зазначену справу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Підпунктом 7 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 квітня 2018 року справу передано для розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстави, передбаченої підпунктом 7 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Обґрунтовуючи зазначену підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду послалася на таке.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до поручителя про стягнення заборгованості за Кредитним договором, апеляційний суд виходив з того, що банком не надано розрахунку заборгованості за Кредитним договором у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням. При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6- 3087цс16 та в інших.
Суть цієї правової позиції зводиться до того, що виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Посилаючись на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від вказаної правової позиції Верховного Суду України щодо застосування наведеної норми матеріального права у подібних правовідносинах, виходячи з такого.
Правова позиція щодо припинення поруки після спливу шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням суперечить положенням законодавства про однаковий обсяг відповідальності боржника і поручителя. У цьому випадку порушуються загальні засади цивільного законодавства - справедливість, розумність і добросовісність. При такому тлумаченні частини четвертої статті 559 ЦК України кредитор для захисту свого порушеного права повинен пред'являти позов до поручителя щоразу не пізніше шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кожним з періодичних платежів, тоді як право вимоги до основного божника, який відповідає перед кредитором солідарно з поручителем, зберігається у кредитора протягом загальної позовної давності. Отже, втрачається сама сутність солідарної відповідальності боржника і поручителя.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково, а не з моменту настання строку виконання зобов'язання за кожним з періодичних платежів.
Враховуючи мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 квітня 2018 року, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, справу слід розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Разом із тим суд вважає за необхідне поінформувати учасників справи щодо процесуального порядку розгляду їх справи шляхом надіслання копій цієї ухвали.
Ураховуючи наведене та керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402, 404, підпунктами 4 та 7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання поруки припиненою за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами у порядку письмового провадження на 23 травня 2018 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати копію цієї ухвали учасникам справи до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко С.В. Бакуліна І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко