Постанова
Іменем України
22 травня 2018 року
м. Київ
справа № 520/16394/16-к
провадження № 51-26км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінальногосуду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160480005078, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, уродженця м. Кутаїсі, Республіки Грузія, мешканця АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі КК) такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 11 січня 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання речових доказівта судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок суду першої інстанції без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за придбання, зберігання, носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Так, ОСОБА_7 у невстановлений час, у невстановленому місці, у невстановленої особи без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю пістолет «Макарова» № НОМЕР_1 , калібру 9 мм та бойові припаси патрони калібру 9 мм у кількості 20 шт., які зберігав в автомобілі марки «MERCEDEZ-BENZ C320» з номерним знаком НОМЕР_2 , литовської реєстрації, що були виявлені та вилучені 03 грудня 2016 року в період часу з 19.00 год. до 21:00 год. в ході особистого обшуку ОСОБА_7 та обшуку транспортного засобу, який знаходився в його користуванні, проведеного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160480002051 від 29 листопада 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м`якості, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує, що залишивши вирок без зміни, апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК належним чином не перевірив доводів апеляції прокурора про неправильне застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК, що призвело до м`якості покарання.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор висловив позицію про обґрунтованість доводів касаційної скарги і просив скасувати ухвалу апеляційного суду із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким злочином.
Призначаючи засудженому покарання, суд врахував дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, одружений має на утриманні малолітню дитину 2015 року народження, послався на обставини, що пом`якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що його обтяжують, тому визначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, що є мінімальною межею санкції статті, та одночасно дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Разом з цим, свого рішення про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК суд належним чином не мотивував та не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання. Суд, безпідставно визнав обставиною, що пом`якшує покарання активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, не навів обґрунтування такого рішення. Протиправні дії ОСОБА_7 , які охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 263 КК, безпосередньо було виявлено працівниками правоохоронних органів, що і мало наслідком притягнення засудженого до кримінальної відповідальності. Також, суд залишив поза увагою, що виявлений пістолет був з нагвинченим на ствол глушником, який згідно висновку експертизи є саморобними конструктивними змінами, а також, що під час обшуку було виявлено дерев`яну бейсбольну биту.
Таким чином, на думку суду касаційної інстанції, в даному випадку звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК є неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки не сприяє меті покарання та є недостатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора в частині призначеного покарання, апеляційний суд доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни.
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність ст. 75 КК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене і, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати м`яким.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд
у х в а л и в:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
