ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2018 р.
м. Одеса
Справа № 814/3865/15
Категорія: 6.3
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Бойка А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив зобов'язати Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради скасувати запис, здійснений на підставі свідоцтва за реєстровим №262, посвідченим 14.03.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25.08.2015 року по справі №22ц-2039, визнано, зокрема, недійсним свідоцтво за реєстровим № 262, посвідчене 14.03.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. про набуття у власність ОСОБА_2 нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м. Таким чином, позивач є повноправним власником житлового приміщення, незаконно реалізованого на прилюдних торгах ОСОБА_2. Водночас, оскільки на даний час відомості щодо реалізації вказаного майна внесені приватним нотаріусом до Державного реєстру прав на нерухоме мано, позивач 07.10.2015 року звернувся до державного реєстратора із заявою про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, в чому йому відмовлено. На думку позивача відмова державного реєстратора у задоволенні заяви не ґрунтується на Законі, порушує його право на безперешкодне користування майном, у зв'язку із чим рішення відповідача є безпідставним і необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 11642184 від 14.03.2014, номер запису про право власності: 4985668.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання вони не з'явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, апелянт подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, згідно відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 25-26) приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою Оксаною Сергіївною 14.03.2014 року проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення, підвалу, загальною площею 649,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Миколаївська область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 314182248101, за ОСОБА_2, про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.03.2014 року №11642184.
Підставою для проведення вказаної державної реєстрації стало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №262, видане 14.03.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 серпня 2015 року у справі №22ц-2039 (а.с. 9-13), визнано недійсними прилюдні торги, які відбулись 01.11.2013 року, з реалізації нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1, визнано недійсним протокол філії №15 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» №1513239 від 01.11.2013 року «Про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3.», акт від 04.03.2014 року державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про реалізацію предмета іпотеки - нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1, загальною площею 649,9 кв.м. з прилюдних торгів, ОСОБА_2, затверджений начальником цього ж відділу 04.03.2014 року, а також свідоцтво за реєстровим №262, посвідчене 14.03.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. про набуття у власність ОСОБА_2 нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м.
07.10.2015 року ОСОБА_3 звернувся в Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області із заявою про скасування запису про нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 3141182248101.
Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Мостецького Дмитра Олександровича від 07.10.2015 року №25093508 у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено (а.с. 14).
Як вбачається з рішення, під час розгляду заяви державний реєстратор встановив, що органом державної реєстрації, до якого звернувся позивач, не проводилась державна реєстрація прав на нерухоме майно за ОСОБА_2, а отже підстави для задоволення заяви відсутні.
Не погоджуючись із рішенням органу реєстрації, посилаючись на його безпідставність та невідповідність вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов'язання відповідача вчинити заявлені реєстраційні дії в судовому порядку.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що запис в Державному реєстрі щодо власності третьої особи на об'єкт нерухомого майна порушує право належного власника-позивача на вільне користування та розпорядження цим майном.
Водночас, оскільки відміна спірної реєстрації має відбуватись на підставі, зокрема, судового рішення про скасування державної реєстрації речових прав, суд першої інстанції вважав за можливе вийти за межі позовних вимог та ухвалити судове рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 11642184 від 14.03.2014 року, номер запису про право власності: 4985668.
Колегія суддів враховує, що згідно із ст. 159 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 2 ст. 11 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Аналіз наведених норм показав, що адміністративний суд наділений повноваженнями захисту порушених прав чи інтересів, зокрема, фізичних осіб з боку суб'єкта владних повноважень.
Реалізуючи завдання адміністративного судочинства, суд має перевірити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження за позовом, на їх відповідність вимогам закону, критерію обґрунтованості тощо.
Лише, у разі встановлення адміністративним судом неправильності визначення позивачем вимог як інструменту відновлення прав чи інтересів, суд може вжити належних заходів їх захисту у спосіб, визначений законом.
Разом з цим, на думку колегії суддів, обраний судом спосіб належного захисту порушених прав чи інтересів має бути вчинений таким чином, щоб результат вирішення спору був безпосередньо пов'язаний із предметом та підставами відповідного звернення особи.
Так, предметом спору у цій справі, є зобов'язання органу реєстрації скасувати запис, здійснений на підставі свідоцтва за реєстровим №262, посвідченим 14.03.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача із такими вимогами до суду стало рішення відповідача від 07.10.2015 року №25093508 про відмову у задоволенні відповідної заяви ОСОБА_3
Проте, під час вирішення спору суд першої інстанції не надав відповідну правову оцінку вказаному рішенню суб'єкта владних повноважень та не перевірив це рішення згідно правил, передбачених у ст. 2 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).
Усуваючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначає Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3502/5 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2.1 Порядку від 12.12.2011 року №3502/5 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
У разі ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна.
Заява подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.
Згідно із п.п. 2.14.2 п. 2.14 Порядку від 12.12.2011 року №3502/5 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор приймає рішення, зокрема, щодо відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав.
Так, державна реєстрація прав на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, підвалу, загальною площею 649,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 314182248101, за ОСОБА_2 проведена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою Оксаною Сергіївною.
Проте, із заявою щодо скасування запису у Реєстрі про вказане нерухоме майно позивач звернувся до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що звернення позивача до вказаного органу реєстрації відбулось не у зв'язку із ліквідацією нотаріального органу, припинення чи зупинення діяльності нотаріуса.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення державного реєстратора про відмову у задоволенні заяви позивача ґрунтується на Законі, а отже вимоги позивача у позові є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, висновки суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2018 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
А.В. Бойко
