У Х В А Л А
25 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 559/1777/15-ц
Провадження № 14-263 цс 18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д.А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі також - уповноважена особа Фонду) про стягнення банківського вкладу (депозиту), коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання та процентів за користування коштами
за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2016 року та
в с т а н о в и л а:
14 липня 2015 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом і з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог просила стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь 15 000 грн суми депозиту, проценти за користування коштами у розмірі 1 406,3 грн, проіндексовану суму депозиту - 29 387,13 грн і три проценти річних - 195,53 грн, а всього 45 988,96 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 2 липня 2014 року позивач і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклали договір банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 300131/79244/370-14, відповідно до умов якого останній прийняв від позивача та розмістив на депозитному рахунку 13 000 грн строком на 370 днів (з 2 липня 2014 року по 7 липня 2015 року) зі встановленою процентною ставкою - 23,60 % річних. 3 та 14 липня 2014 року позивач і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклали додаткові угоди, згідно з якими позивач поповнила вклад ще на 2 000 грн. 11 червня 2015 року позивач подала до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заяву, в якій вказала про намір отримати свій вклад разом з процентами після закінчення строку дії договору. 7 липня 2015 року позивач звернулася у відділення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з вимогою про повернення суми депозиту та сплати відсотків, проте у поверненні коштів їй відмовили та повідомили про те, що грошовий вклад переведений на безпроцентне зберігання та найближчим часом його повертати не будуть.
12 жовтня 2015 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області ухвалою залучив до участі у справі уповноважену особу Фонду як співвідповідача.
30 листопада 2015 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на правовідносини, які склалися між позивачем і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» поширюються спеціальні приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до яких під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення позовних вимог вкладників та інших кредиторів банку. А тому, оскільки строк дії договору банківського вкладу позивача станом на час введення з 18 вересня 2015 року тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» закінчився, то виплата за таким вкладом здійснюватиметься Фондом у розмірі вкладу, включаючи проценти, нараховані на день початку процедури виведення Фондом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування.
11 лютого 2016 року Апеляційний суд Рівненської області ухвалив рішення, яким скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог: стягнув з Фонду на користь позивача проценти за користування грошовими коштами та три проценти річних у розмірі 788,30 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач отримала від Фонду 86 706,65 грн як суму відшкодування коштів за всіма її вкладами у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що підтверджується довідкою № 44 від 8 лютого 2016 року, а також копією квитанції від 5 січня 2016 року. Крім того, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, проте дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування коштами, а також коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, позовні вимоги в частині стягнення з Фонду трьох процентів річних (90 грн) та процентів за користування коштами (698,3 грн) за період з 7 липня 2015 року по 17 вересня 2015 року необхідно задовольнити.
23 вересня 2016 року Фонд звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скаржиться на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції стягнув кошти з Фонду, однак його залучено до участі у справі не було. Мотивує, що саме уповноважена особа Фонду була залучена судом першої інстанції як співвідповідач. Фонд вказує, що навіть якби він був залучений до участі у справі як відповідач, провадження у цій справі в частині вимог до нього мало бути закритим, оскільки Фонд є спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. А тому спори, які виникають щодо таких правовідносин, є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
24 жовтня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відкрив касаційне провадження у справі.
23 листопада 2016 року позивач подала заперечення на касаційну скаргу. Просить її відхилити, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказує, що рішення апеляційного суду є законним, обґрунтованим й ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
9 лютого 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою призначив справу до судового розгляду.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України викладений у новій редакції.
30 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
З огляду на те, що Фонд оскаржує рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2016 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Отже, справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення банківського вкладу (депозиту), коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання та процентів за користування коштами за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2016 року
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 22 серпня 2018 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоО.С.Ткачук В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.Яновська
