Ухвала
Іменем України
25 червня 2018 року
м. Київ
справа № 431/3002/16-к
провадження № 51-5642 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 ОСОБА_5 на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 14 березня 2018 року,
встановив:
Вироком Старобільського районного суду Луганської області від 22 червня 2017 рокуОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за частиною 3 статті 28, пунктами 6, 11, 12 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі КК) із застосуванням статті 70 КК на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 ухвалено обчислювати з дня постановлення вироку з 22 червня 2017 року.
На підставі частини 5 статті 72 КК (в редакції закону № 838-VIIIвід 26 листопада 2015 року) ОСОБА_4 в строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з дня затримання з 18 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день постановлення вироку зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, за правилами передбаченими частиною 5 статті 72 КК (в редакції закону № 2046-VIIIвід 18 червня 2017 року).
Залишено незмінним запобіжний захід утримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_6 , щодо якого судові рішення також оскаржуються в касаційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 14 березня 2018 року вирок Старобільського районного суду Луганської області від 22 червня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_4 залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Перевіривши касаційну скаргу захисника на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Так, відповідно до вимог частин 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
В той час, як у частині 1 статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Так, захисник у касаційній скарзі вказує на порушення прав засудженого на справедливий та неупереджений судовий розгляд та доступ до правосуддя шляхом цитування змісту норм кримінального процесуального закону. Однак не наводить доводи щодо кожної вказаної ним норми, які він вважає порушеними з урахуванням конкретного кримінального правопорушення та змісту судових рішень.
Крім того, захисником не зазначено належних мотивів незаконності оскаржуваного судового рішення з урахуванням вимог кримінального процесуального законодавства, Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», на які він посилається у мотивувальній частині касаційної скарги.
Тобто, у касаційній скарзі захисник має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судами першої та апеляційної інстанцій при їх постановленні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
До того ж, відповідно до статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення;
- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
- змінити судове рішення.
Однак вимоги захисника до касаційного суду, а саме про зобов`язання апеляційного суду розглянути клопотання про відвід прокурора та визнати порушеними закріплені міжнародним законодавством права засудженого, які передбачені статтями 5, 6, 13 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» не є компетенцією Верховного Суду та не узгоджуються з положеннями статті 436 КПК.
До того ж, вимога захисника про скасування вироку суду першої інстанції, ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції також викладена не у відповідності до змісту статті 436 КПК.
Окрім того, з доданої захисником угоди про правову допомогу не вбачається його право представляти інтереси засудженого саме у Верховному Суді.
Звертаємо увагу захисника і на те, що його касаційна скарга адресована до Верховного Суду України, в той час, коли відповідно до пункту 21 частини 1 статті 3 КПК (в редакції Закону України № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року), судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Таким чином, недодержання скаржником вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 ОСОБА_5 на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 14 березня 2018 року залишити без руху, надавши йому п`ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
