П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18)
Провадження № 11-606апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Біляївського районного суду Одеської області (суддя Трушина О. І.) від 21 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Домусчі С. Д., судді: Коваль М. П., Кравець О. О.) від 13 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, про скасування протоколу засідання опікунської ради, висновку та рішення про доцільність позбавлення батьківських прав,
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (далі - Виконком Великодальницької сільради), просив:
- скасувати протокол засідання опікунської ради при Великодальницькій сільраді від 12 вересня 2016 року № 6;
- скасувати висновок органу опіки та піклування Виконкому Великодальницької сільради від 13 вересня 2016 року № 453 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_5»;
- скасувати рішення Виконкому Великодальницької сільради від 13 вересня 2016 року № 132 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_5»
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 21 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
26 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої і апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Позивач вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
10 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15 травня 2018 року вказану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи тим, що в касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
12 вересня 2016 року відбулося засідання опікунської ради при Великодальницькій сільраді, за результатами якого складено протокол № 6, відповідно до якого опікунська рада вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_5, 2013 року народження.
13 вересня 2016 року орган опіки та піклування при Великодальницькій сільраді склав висновок № 453 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_5, 2013 року народження», і цього ж дня прийняв рішення № 132 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_5, 2013 року народження».
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є правомірність: протоколу засідання опікунської ради № 6 від 12 вересня 2016 року; висновку Виконкому Великодальницької сільради № 453 від 13 вересня 2016 року; рішення Виконкому Великодальницької сільради № 132 від 13 вересня 2016 року, які, на думку скаржника, прийняті без дослідження всіх доказів, що стосуються вирішення питання щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
Правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України), Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за № 866 (далі - Порядок № 866).
За приписами п. 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є (…) виконавчі органи сільських рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо (…) позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, оскаржувані висновок та рішення органу опіки та піклування є дорадчими документами та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини, оскільки такі висновок та рішення не порушує прав та обов'язків жодного з батьків. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в процесі якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, у тому числі і оспорюваних висновку та рішення органу опіки та піклування, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
З огляду на викладене та враховуючи, що оскаржувані висновок та рішення складені відповідним органом опіки та піклування на реалізацію саме положень СК України для вирішення питання судом щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у даному випадку орган опіки та піклування Виконкому Великодальницької сільради діяв не як суб'єкт владних повноважень.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають (..) сімейних відносин.
Суд установив, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів позивача, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Крім того, оскаржувані дії відповідача безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і не мають обов'язкового характеру.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про закриття провадження у цій справі у зв'язку з тим, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, як установлено судом, обставини щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 є предметом розгляду цивільної справи № 520/12923/16-ц у Київському районному суді м. Одеси, а тому Одеський апеляційний адміністративний суд дійшов вірного висновку, що надання правової оцінки оскарженим у цій справі протоколу, висновку та рішенню опікунської ради має вирішуватися у рамках зазначеної цивільної справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Відповідно до .1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Саприкіна
Судді:
Н. О. Антонюк Л.М.Лобойко
С. В.Бакуліна Н.П. Лященко
В. В.Британчук О.Б. Прокопенко
Д. А. Гудима Л.І. Рогач
В. І. Данішевська О.М. Ситнік
О. С. Золотніков О.С. Ткачук
О. Р.Кібенко В.Ю. Уркевич
В. С. Князєв О.Г. Яновська
