Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2026/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом
позивача ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській областіпро визнання нечинним рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вичинити дії
В С Т А Н О В И В:
12.06.2018 ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі Полтавське об`єднане УПФУ Полтавської області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач-2) про визнання нечинним рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, а саме просив:
- визнати нечинним та скасувати рішення Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області № 344 від 21.06.2017, якими позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 10 років;
- визнати протиправними дії Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області та ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 10 років;
- зобов`язати Полтавське об`єднане УПФУ Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дня подачі заяви про призначення пенсії, тобто з 08.06.2017 та вчинити дії щодо виплати нарахованих сум.
27.06.2018 позивачем надано до суду уточнений позов /а.с. 36-44/, а саме просить:
- визнати нечинним та скасувати рішення Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області № 344 від 21.06.2017, якими позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 10 років;
- визнати протиправними дії Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 10 років;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо підтвердження висновків про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що викладені в рішенні № 344 від 21.06.2017 Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області;
- зобов`язати Полтавське об`єднане УПФУ Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дня подачі заяви про призначення пенсії, тобто з 08.06.2017, та вчинити дії щодо виплати нарахованих сум.
В обґрунтування позову позивач указує, що на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач працював під час проходження дійсної строкової служби, що, за доводами позивача, підтверджується наданими позивачем документами. Позивач вважає, що має право на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки доказами, наданими позивачем, підтверджено період роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 816/2026/18; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
11.07.2018 до суду відповідачем-2 надано клопотання, у якому зазначено, що пенсію за віком призначають територіальні управління, тому ГУ ПФУ в Полтавській області не є належним відповідачем у справі. Так, відповідач-2 просить виключити ГУ ПФУ в Полтавській області із числа відповідачів /а.с. 48/.
Стосовно цього клопотання суд зазначає, що відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
З прохальної частини позову вбачається, що позивач просить суд, зокрема визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо підтвердження висновків про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що викладені в рішенні № 344 від 21.06.2017 Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-2 про виключення ГУ ПФУ в Полтавській області із числа відповідачів.
18.07.2018 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, у якому вказано, що з наданих позивачем документів не можливо встановити період безпосередньої роботи позивача у зоні відчуження у 1986 році /а.с. 107/.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 11.12.1993 позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2) серія НОМЕР_1 /а.с. 5/.
Крім того, згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 06.02.2017 № 5/418/1-5 за період з 11.05.1986 по 25.06.1986 відображені відрядження позивача: у район с. Оране з 11.05.1986 по 14.05.1986; з 16.06.1986 по 17.06.1986; з 21.06.1986 по 22.06.1986; у зону №3 для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 24.06.1986 по 25.06.1986. Зазначено, що в наказах командира в/ч НОМЕР_2 по строковій частині відображено вибуття рядового складу частини в район м. Чорнобиль для обладнання переправи через р. Припять, прибуття 30.04.1986 /а.с. 94/.
Згідно з довідкою військової частини від 24.11.1992 № 344, яка видана позивачу, ОСОБА_1 дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 29.04.1986 по 30.04.1986; з 11.05.1986 14.05.1986; з 16.06.1986 17.06.1986; з 24.06.1986 25.06.1986; з 21.06.1986 22.06.1986 /а.с. 25/.
Також згідно з довідкою Полтавського об`єднаного міського військового комісаріату від 17.05.2018 № 5/2196 позивач приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 11.05.1986 по 14.05.1986; з 16.06.1986 по 17.06.1986; з 21.06.1986 по 22.06.1986; з 24.06.1986 по 07.07.1986 /а.с. 28/.
З урахуванням зазначеного, 08.06.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, як учаснику наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС /а.с. 69-71/.
Рішенням Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області (Полтавського району) від 21.06.2017 № 344 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю підтвердженого в установленому порядку періоду роботи в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 19/.
Не погоджуючись із указаним рішенням, позивач оскаржив його до ГУ ПФУ в Полтавській області /а.с. 20/.
У листі ГУ ПФУ в Полтавській області від 18.01.2018 №15/Л-02 зазначено, що надана позивачем довідка військової частини № 75110 від 24.11.1992 № 344, згідно з якою позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у квітні-червні 1986 року у складі в/ч 75110, яка дислокувалась у м. Чорнобиль та м. Прип`ять, не є первинним документом та не містить підстави її видачі. Указано, що відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 22.03.2017 № 179/1/2989 неможливо встановити період безпосередньої роботи позивача в зоні відчуження у 1986 році /а.с. 21-22/.
Позивач, не погоджуючись з указаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.
Прохальна частина позову містить клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом поважними.
В обґрунтування цього клопотання позивач зазначає, що ним формально порушено строк звернення до суду з позовом, оскільки позивачем було оскаржено рішення відповідача-1 до ГУ ПФУ в Полтавській області.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність визнання причини пропуску строку поважними та поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки відповідачем не надано доказів направлення та вручення безпосередньо позивачу рішенням Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області (Полтавського району) від 21.06.2017 № 344.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (надалі Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Положеннями абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII визначено, що особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів, мають право на зменшення пенсійного віку на 10 років.
Згідно з абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (надалі Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи:
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122,
або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,
або довідка архівної установи,
або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження. Водночас законодавством передбачено певний перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У частині першій статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Згідно з пунктами 2, 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 № 44 (який був чинним на момент видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році від 14.12.1993 серія НОМЕР_1 (категорії 2), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством. Громадянам, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 - 1987 роках і посвідчення сірого кольору, серія Б громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження (додаток № 1).
Видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) воєнний білет з відміткою про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) трудова книжка з записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження; г) табель обліку робочого часу в зоні відчуження; д) довідка про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах, розташованих в зоні відчуження; є) довідка, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 1986 - 1988 роках; ж) посвідчення, видане згідно з постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 02.07.1990 № 148 (пункт 10 цього Порядку).
З аналізу наведених норм права слідує, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.
При цьому, суд зазначає, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.
З огляду на викладене, оскільки позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році від 14.12.1993 серія НОМЕР_1 (категорії 2), а надані ним довідки є належним доказом на підтвердження передбачених законом відомостей, які підтверджують період роботи, населений пункт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому відповідач-1 безпідставно відмовив у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, суд дійшов висновку, що суд з метою захисту прав позивача з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області № 344 від 21.06.2017.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
У справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Надаючи оцінку діям державного органу у спірних правовідносинах, суд не може визнати їх такими, що відповідають принципу "належного урядування", оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 10 років.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав позивача з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 08.06.2017 про призначення/перерахунок пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Водночас позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 10 років та визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо підтвердження висновків про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що викладені в рішенні № 344 від 21.06.2017 Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, задоволенню не підлягають, оскільки здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень.
Отже, дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи.
Правові наслідки для позивача несе рішення Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області № 344 від 21.06.2017, оскільки саме зазначене рішення має вплив на його права та інтереси.
Також суд зазначає, що вимоги позивача про зобов`язання Полтавське об`єднане УПФУ Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дня подачі заяви про призначення пенсії, тобто з 08.06.2017, та вчинити дії щодо виплати нарахованих сум є передчасними з огляду на те, що суд дійшов висновку про зобов`язання Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2017 про призначення/перерахунок пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначені висновки суду позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Мазепи, 30, м. Полтави, 36040, ідентифікаційний код 40383769), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) визнання нечинним рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вичинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області № 344 від 21.06.2017.
Зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2017 про призначення/перерахунок пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 10 років; визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підтвердження висновків про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що викладені в рішенні № 344 від 21.06.2017 Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області; зобов`язання Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дня подачі заяви про призначення пенсії, тобто з 08.06.2017, та вчинити дії щодо виплати нарахованих сум відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя Т.С. Канигіна
