УХВАЛА
23 жовтня 2018 року
Київ
справа №813/3269/17
адміністративне провадження №К/9901/48972/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства культури України (далі - Мінкультури) на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року (судді Іщук Л.П., Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі № 813/3269/17 за позовом Національного університету «Львівська політехніка» до Мінкультури, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд», на стороні відповідача - управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про визнання протиправним і скасування припису, -
встановив:
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 07 лютого 2018 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Мінкультури подало апеляційну скаргу.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу Мінкультури повернув скаржнику.
Як установив апеляційний суд апеляційна скарга подана від імені Мінкультури та підписана державним секретарем Карандєєвим Р.В.
Разом з тим суд апеляційної інстанції указав, що у матеріалах справи відсутній документ про повноваження державного секретаря Карандєєва Р.В. підписувати апеляційну скаргу від імені Мінкультури.
Також з матеріалів справи не вбачається, що державний секретар є керівником або членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені Мінкультури на підставі закону, статуту, положення.
З огляду на ці обставини, покликаючись на положення статей 55, 59 та 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, тому її слід повернути.
Не погодившись з таким рішенням апеляційного суду Мінкультури подало касаційну скаргу, підписану державним секретарем Карандєєвим Р.В., про скасування ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року і направлення справи для продовження розгляду до цього суду.
На спростування висновку апеляційного суду скаржник зазначив про таке.
За частиною третьою статті 55 КАС юридична особа, суб'єкт владних повноважень бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи на підставі закону, статуту, положення або через представника.
Згідно з частинами першою, другою статті 11 Закону України 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон № 3166-VI) апарат міністерства - організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра, а також виконання покладених на міністерство завдань. Апарат міністерства очолює державний секретар міністерства.
Пунктом 15 частини четвертої статті 10 Закону № 3166-VI встановлено, що державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань представляє міністерство як юридичну особу в цивільно-правових відносинах.
З наведених законодавчих положень Мінкультури висновує, що суб'єкт владних повноважень - Мінкультури, бере участь у судовій справі через свого керівника апарату - державного секретаря, який уповноважений діяти від імені Мінкультури в силу положень Закону № 3166-VI.
Зазначає, що повноваження державного секретаря Карандєєва Р.В. підтверджені доданим до апеляційної скарги наказом Мінкультури про прийняття його на посаду.
Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а тому ухвала апеляційного суду про повернення скарги підлягає скасуванню.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанції, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини третьої статті 55 КАС юридична особа, суб'єкт владних повноважень бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи на підставі закону, статуту, положення або через представника.
За положеннями частини другої статті 6 Закону № 3166-VI міністерство очолює міністр України, який є членом Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 частини другої указаного Закону міністр як керівник міністерства очолює міністерство, здійснює керівництво його діяльністю.
Аналогічні норми містяться і в Положенні про Мінкультури, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 495 (далі - Положення).
Правові основи діяльності та статусу державного секретаря міністерства викладені в статті 10 Закону № 3166-VI та пунктах 101 та 102 Положення.
Державний секретар Мінкультури є вищою посадовою особою з числа державних службовців Мінкультури. Державний секретар підзвітний і підконтрольний Міністру (пункт 101 Положення).
Основними завданнями державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов'язаної із здійсненням повноважень міністерства (частина третя статті 10 Закону № 3166-VI).
Серед визначених в пункті 102 Положення завдань державного секретаря міністерства є представництво Мінкультури як юридичної особи в цивільно-правових відносинах.
За статтями 1, 2 Цивільного кодексу України цивільні відносини - особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Наведені законодавчі положення чітко розмежовують повноваження міністра як керівника центрального органу виконавчої влади у сфері здійснення цим органом владно-управлінських функцій та керівника апарату - державного секретаря щодо керівництва міністерством як юридичною особою, що є самостійним учасником цивільно-правових відносин.
Таким чином, при вирішенні адміністративним судом публічно-правового спору, у якому однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, представляти останнього може керівник або член виконавчого органу, уповноважений діяти від імені юридичної особи на підставі закону, статуту, положення або представник.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що її підписав державний секретар Мінкультури, який в силу наведених законодавчих положень не є керівником міністерства, а документів про представництво цього органу в адміністративному суді - не надав.
Наведене в сукупності дає підстави вважати, що касаційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати, що з огляду на положення пункту 2 частини першої статті 339 КАС, за якими суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу підписано особою, яка не має права ї підписувати, передбачає закриття касаційного провадження у цій справі.
Керуючись статтями 55, 339, 345, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
ухвалив:
Касаційне провадження у справі № 813/3269/17 за позовом Національного університету «Львівська політехніка» до Міністерства культури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд», на стороні відповідача - управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про визнання протиправним і скасування припису закрити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді : Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко
