Провадження № 4-с/243/1/2018
Справа № 243/9121/16-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2018 року м. Слов’янськ
Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мінаєва І.М.,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,
заявниці ОСОБА_2,
представника заявниці ОСОБА_3,
представника Слов’янського МВ ДВС ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатного ОСОБА_5, за участю заінтересованої особи ОСОБА_6, на дії державного виконавця, -
ВСТАНОВИВ:
07 листопада 2016 року ОСОБА_2, яка є опікуном недієздатного ОСОБА_5,звернулась до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою на дії Слов’янського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. В обґрунтування своєї скарги зазначила, що заочним рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 07.06.2016 року її, недієздатного ОСОБА_5та ОСОБА_7виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла та вселено в зазначену квартиру ОСОБА_6На виконання вказаного рішення суду постановою Слов’янського міськрайонного ВДВС від 11.07.2016 року були відкриті виконавчі провадження з примусового виконання судового рішення, які у зв’язку із його виконанням завершені 07.09.2016 року. При виконанні примусових дій щодо виселення із квартири вказаних осіб заявниця присутньою не була, про обставини виселення їй стало відомо 31.10.2016 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Вважає, що при проведенні виселення були порушені права недієздатного ОСОБА_5, інваліда 2 групи, якому гарантовано право користування квартирою № 52 в будинку № 4 по пров. Парковому в м. Слов’янськ Донецької області, оскільки в порушення вимог чинного законодавства державним виконавцем при його виселенні не було залучено представників Органу опіки та піклування, органів охорони здоров’я та представників ЖЕКу. Державний виконавець провів виселення недієздатного ОСОБА_5та його опікуна без письмової згоди Органу опіки та піклування, не витребував від Органу опіки та піклування акт опису майна, яке належить недієздатному, незаконно арештував та наклав заборону на користування цим майном.
Крім того, державний виконавець не видав опікуну вказаний акт опису майна, яке знаходилось в квартирі, не здійснив оцінки описаного майна, а в подальшому також відмовив у видачі копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.09.2016 року.
Із спірної квартири також були виселені зареєстровані в ній: син недієздатного ОСОБА_5 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, і мати дитини – ОСОБА_9
Просила суд визнати дії Слов'янського МВ ДВС неправомірними щодо:
- проникнення в квартиру АДРЕСА_1;
- виселення із житла опікуна ОСОБА_2 та недієздатного ОСОБА_5;
- вселення в квартиру ОСОБА_6;
- незаконного арешту та заборони користування майном недієздатному ОСОБА_5та його опікуну ОСОБА_2С;
- відмови у видачі постанови від 07.09.2016 року про закінчення виконавчого провадження.
Зобов’язати Слов’янський МВ ДВС:
- усунути перешкоди в користуванні недієздатним ОСОБА_5, його опікуном ОСОБА_2, його малолітнім сином ОСОБА_8 та матір’ю малолітнього – ОСОБА_9 квартирою № 52 в будинку № 4 по пров. Парковому в м. Слов’янськ Донецької області, а ОСОБА_6 виселити із вказаного житлового приміщення;
13.01.2017 року заявницею подано уточнення до скарги, в яких вона додатково просила суд:
- визнати неправомірними дії Слов'янського МВ ДВС щодо невидачі їй акту опису-оцінки, арешту майна та не стягнення з неї виконавчого збору;
- зобов’язати Слов’янський МВ ДВС стягнути з неї виконавчий збір, видати копію постанови про стягнення виконавчого збору, копію акту опису та арешту майна.
27.03.2018 року заявницею подано уточнення до скарги, в яких вона також просила суд:
- визнати дії Слов'янського МВ ДВС щодо застосування у виконавчому провадженні виконавчих листів неправомірними через невідповідність виконавчих листів вимогам ст. 19 ЗУ №606-ХІV від 1999 року, ст. 4 ЗУ № 1404-VІІІ від 2016 року «Про виконавче провадження»;
- визнати недійсними та такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи, видані 01.07.2016 року Слов’янським міськрайонним судом Донецької області стягувачу ОСОБА_6, які були виконані державним виконавцем Слов'янського МВ ДВС ОСОБА_4 07.09.2016 року.
Крім того, в своєму уточненні до скарги заявниця змінила вимоги п. 3 Скарги, виклавши їх наступним чином:
- зобов’язати Слов’янський МВ ДВС повернути боржнику – сім’ї ОСОБА_9 все майно, яке було передане на зберігання стягувачу ОСОБА_6 відповідно до акту опису та арешту майна.
В обґрунтування уточнених вимог зазначила, що виконавчі листи, які були видані Слов’янським міськрайонним судом стягувачу 01.07.2016 року на виконання рішення суду від 07.06.2016 року, оформлені з порушенням вимог ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 1999 року та ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 2016 року, оскільки підписані в день їх видачі головою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_10, в той час як суддя (ОСОБА_11П.), якою було ухвалено рішення суду від 07.06.2016 року та на виконання якого видавались ці виконавчі документи, того дня перебувала на роботі. У зв’язку із цим виконавчі листи мали бути повернуті державним виконавцем органу, що їх видав, із ухваленням відповідної постанови про відкладення відкриття виконавчого провадження, а тому дії Слов'янського МВ ДВС щодо застосування у виконавчому провадженні вказаних виконавчих листів, а також всі дії, вчинені з їх виконання, слід вважати неправомірними. Крім того, вважає, що за наведених обставин все майно боржника – сім’ї ОСОБА_9, яке було передане на зберігання стягувачу ОСОБА_6 відповідно до акту опису та арешту майна стягувачем було одержано безпідставно, а тому з урахуванням положень ст. 369 ЦПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), якими, зокрема передбачено визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, воно підлягає поверненню боржнику – сім’ї ОСОБА_9.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 уточнені вимоги скарги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі, пояснення надали аналогічні наведеним в скарзі, уточненнях до неї та письмових поясненнях. Представником заявника ОСОБА_3 були надані додаткові пояснення, згідно з якими він пояснив, що при дослідженні технічного запису та протоколу судового засідання від 10.10.2018 року, листа органу реєстрації (Т. 1 а.с.227), були встановлені обставини про те, що державний виконавець Крапівін В.М. примусове проникнення до житла боржників здійснив без вмотивованого рішення суду про проникнення квартири, чим порушив порядок, передбачений законом ст. 376 ЦПК України, чинним на той час. Вказані обставини були підтверджені відповіддю державного виконавця, який пояснив, що в нього не було рішення при здійсненні виконавчих дій. На запитання стосовно підпису на виконавчому листі, державний виконавець пояснив, що підпис уповноваженої особи був, а чий саме підпис він не пам’ятає. Державний виконавець допустив до свого виконання виконавчий лист, який був невірно оформлений, з підписом голови суду, а фактично потрібно було перевірити та зупинити відкриття провадження, надіслати запит до суду про виправлення помилок у виконавчому листі. Цього зроблено не було. Крім того, після відкриття провадження з’явилися три виконавчих листа. У заяві ОСОБА_6 чітко написано, що він подав на виконання один виконавчий лист. У квітні 2017 року с. Сидоренко І.О. видала копії трьох виконавчих листів, з яких було видно, що листи не відповідають вимогам закону. Вважає, що суддя Алексєєнко І.П. відмовилася підписати виконавчий лист, та його підписав голова суду і згідно з цими листами, державний виконавець виселив боржників із житла. Державний виконавець пояснював, що не вселяв ОСОБА_6 до житла. Рішення суду про вселення ОСОБА_6 не було, але при розгляді справи в апеляційному судді, було чітко встановлено, що державний виконавець незважаючи на те, що не було рішення суду про вселення ОСОБА_6 до житла, все одно вселив його, віддавши на зберігання все майно боржників. ОСОБА_2 зверталася до державного виконавця з заявою, щоб вони хоча б частково віддали речі, які були залишені у житлі, але державним виконавцем було надано відповідь, щоб спочатку вона сплатила ОСОБА_6 за зберігання цих речей, тоді вона була вимушена звернутися до суду. У матеріалах справи є докази того, що ОСОБА_2 зверталася до державного виконавця із заявами про повернення майна, але коли вони прийшли до державного виконавця їх направили до ОСОБА_6 вирішити це питання самостійно. У матеріалах справи міститься три виконавчих листи, рішення суду було про виселення трьох боржників, але в матеріалах справи стосовно третього боржника взагалі немає свідчень, чи відкривалось виконавче провадження та чи повідомлявся боржник вони не знають. У виконавчих листах допущено суттєву помилку, а саме не вказано кого виселяють, тобто суд встановив що повинно бути виселено недієздатного та інваліда другої групи, але у резолютивній частині не вказано, що виселяється недієздатний та інвалід другої групи. Недієздатні та інваліди другої групи мають окремий закон, який зобов’язує державного виконавця залучити орган опіки та піклування при здійсненні таких дій. Державний виконавець був зобов’язаний викликати орган опіки та піклування для вирішення цього питання у встановленому законом порядку. На час виселення недієздатний та інвалід другої групи був зареєстрований у квартирі з опікуном. А державний виконавець міг би запросити і орган реєстрації, і прокуратуру, і міліцію, але він цього не зробив, що є суттєвим порушенням з боку державного виконавця та судді.
Представник Слов’янського міськрайонного ВДВС державний виконавець Крапівін В.М. у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував у повному обсязі, зазначивши, що 07.07.2016 року до Слов’янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області надійшла заява ОСОБА_6 про прийняття до виконання виконавчих листів про виселення з житлового приміщення, належного йому на праві приватної власності, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 без надання їм іншого житлового приміщення. 11.07.2016 року державним виконавцем були відкриті виконавчі провадження з виконання вказаного рішення суду та боржникам надано 15 діб для самостійного виконання рішення. Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 51605090 та ВП № 51605195 від 11.07.2016 року рекомендованим листом були спрямовані боржникам, 26.07.2016 року особисто отримані ОСОБА_2 25.07.2016 року ОСОБА_2 була ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження та особисто 25.07.2016 року отримала постанови про відкриття виконавчих проваджень № 549/18 та № 550/18. 22.08.2016 року ухвалою Слов’янського міськрайонного суду залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця та на постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2016 року ВП № 51605195 та ВП № 51605090. 22.08.2016 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 під особистий підпис був ознайомлений з листом Слов’янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області від 10.08.2016 року, який був надісланий на адресу ОСОБА_2, про те, що 06.09.2016 року о 10.00 год. відбудеться виселення ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та як опікун в інтересах недієздатного ОСОБА_5, з квартири АДРЕСА_3, без надання їм іншого житлового приміщення. Під час виконання рішення суду про виселення ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та як опікун в інтересах недієздатного ОСОБА_5, з АДРЕСА_4, за вказаною адресою прибули стягувач, представник стягувача, двоє понятих та працівник поліції. ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та як опікун в інтересах недієздатного ОСОБА_5, та її представник ОСОБА_3 на телефонні дзвінки перед початком виконавчих дій не відповідали, тому виселення відбулося без їх присутності. Арешт на майно в цьому випадку не накладається. Описане майно у присутності учасників проведення виконавчих дій було передано на зберігання стягувачу. Про виконання рішення про виселення боржників складено акт державного виконавця про виконання рішення. 07.09.2016 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження та їх копії надіслано боржникам, виконавчі листи надіслано до Слов’янського міськрайонного суду по їх виконанню. 17.10.2016 року до Слов’янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області надійшла заява ОСОБА_2 про надання можливості забрати з вищевказаної квартири теплі речі, медичні документи, особисті речі ОСОБА_12, які зберігались у квартирі, на що їй 28.10.2016 року надано письмову відповідь, де було роз’яснено порядок отримання описаного майна, однак ОСОБА_2 за отриманням майна до теперішнього часу не звернулась. Всі копії з матеріалів виконавчого провадження заявник та її представник зробили власноруч 31.10.2016 року під час ознайомлення з матеріалами вказаних виконавчих проваджень. Додатково доповнив, що деякі обставини, на які вказує представник заявника не відповідають дійсності, оскільки заявнику та представнику заявника неодноразово було запропоновано забрати належне майно ОСОБА_2, але він на пропозиції не відповідав. Також ним було зазначено, що спочатку виконавчі листи зникли, а потім знову з’явилися, це теж не відповідає дійсності, ніякої змови з головою суду про те, що якимось чином необхідно замінити виконавчі листи, не було. При відкритті виконавчого провадження ніяких порушень не було. На кожну особу окремо видається виконавчий лист, це передбачено ЗУ «Про виконавче провадження», а тому виконавчих листів було три. Вказані виконавчі листи, які були пред’явленні ОСОБА_6 до виконання і були передані до виконавчої служби під час відкриття виконавчого провадження, по яким і здійснювались всі виконавчі дії. Ніяких підмін з виконавчими листами не було. Постанови про відкриття виконавчого провадження досліджувалися у судді Проніна, і він виносив рішення про законність винесення цих постанов. Виконавчий збір зі ОСОБА_2 не стягувався. У зв’язку із наведеним, у задоволенні скарги просив відмовити у повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та подані докази, в межах заявлених вимог суд встановив наступне.
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 07.06.2016 року у цивільній справі № 243/3291/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатного ОСОБА_5, ОСОБА_7, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Слов’янської міської ради про виселення із незаконно займаної квартири без надання іншого житлового приміщення, вирішено виселити з квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 без надання їм іншого житлового приміщення (Т. 1 а.с. 77-79).
На виконання вказаного рішення суду Слов’янським міськрайонним судом Донецької області 01.07.2016 року були видані виконавчі листи (Т. 1 а.с. 144, 145, 146).
Відповідно до ст. ст. 17,19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 11.07.2016 року були винесені Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 51605195 (боржник ОСОБА_5С.), та виконавчого провадження ВП № 51605090 (боржник ОСОБА_2С.) (Т. 1 а.с. 48, 76).
Згідно із супровідними листами державного виконавця № 18-549/20080 та № 18-550/20081, постанова про відкриття виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_2 була направлена за адресою її проживання - АДРЕСА_6 – до відома та виконання - 11.07.2016 року (а.с. 56), а постанова про відкриття виконавчого провадження щодо боржника - недієздатного ОСОБА_5 була направлена за адресою його проживання - АДРЕСА_6 - 13.07.2016 року (Т. 1 а.с. 47).
25.07.2016 року ОСОБА_2 звернулась до державного виконавця із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження відносно боржника – недієздатного ОСОБА_5 (Т.1 а.с. 53). Крім того, 25.07.2016 року також звернулась із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та видачу копій постанов про відкриття виконавчого провадження, а також з заявою про зупинення виконавчого провадження (Т. 1 а.с. 85,88).
Згідно з особистими розписками ОСОБА_2, постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 51605195 (боржник ОСОБА_5С.) та ВП № 51605090 (боржник ОСОБА_2С.) нею особисто були отримані – 25 липня 2016 року (Т. 1 а.с. 48, 76).
25 липня 2016 року представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 була надана розписка в тому, що він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження (Т. 1а.с. 94).
01.08.2016 року ОСОБА_2 повторно звернулась до державного виконавця із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження відносно боржника – недієздатного ОСОБА_5, а також із заявою про видачу їй копій виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_2 та недієздатного ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 54, 93).
Листом державного виконавця від 25.08.2016 року ОСОБА_2 було роз’яснено про неможливість зупинення виконавчого провадження, а також повідомлений час коли вона може ознайомитись з матеріалами провадження (Т.1 а.с. 87).
10.08.2016 року на адресу: АДРЕСА_6, державним виконавцем був спрямований лист (вих. № 18-549,550/22112), яким ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та як опікун в інтересах недієздатного ОСОБА_5, було повідомлено, що оскільки в наданий для самостійного виконання строк боржником рішення суду не виконано, то на підставі п. 2 ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження» 06.09.2016 року о 10 год. 00 хв. буде проведено виселення ОСОБА_2, та недієздатного ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_7 (Т. 1 а.с. 66).
Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2016 року було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_5С, ОСОБА_7 на дії відділу Державної виконавчої служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, щодо невідповідності виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 2/243/1834/2016 щодо виселення ОСОБА_2, недієздатного ОСОБА_5С, та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_7, Закону України «Про виконавче провадження» та інструкції по діловодству. (Т. 1 а.с. 109, 109 з. б.). Таке рішення суду заявниками оскаржено не було та набрало законної сили.
25.08.2016 року державним виконавцем було направлено до Слов’янського відділу поліції ГУ НП України в Донецькій області постанову державного виконавця про залучення працівників поліції для охорони громадського порядку при проведенні виконавчих дій, запланованих на 06.09.2016 року о 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_6 (Т. 1 а.с. 67,68).
У судовому засіданні ОСОБА_2 було заявлено клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_13, який був присутній під час проведення виконавчих дій, згідно з повідомленням Слов’янського ВП ГУНП № 15391/303/01.2018 від 02.11.2018 року ОСОБА_13 дійсно проходив службу у Слов’янському ВП ГУПН Донецької області, але з 14.08.2018 року був звільнений із лав Національної поліції України (Т. 2 а.с.) , а тому ОСОБА_2 відмовилася від допиту зазначеного свідка. Також ОСОБА_2 було заявлено клопотання про допит її у якості свідка, від якого вона згодом теж відмовилася.
Згідно із актом державного виконавця від 06.09.2016 року, приміщення квартири АДРЕСА_8 було звільнено від боржника, майно описане та передане на зберігання стягувачу (відповідно до актів опису та арешту майна від 06.09.2016 року (Т. 1 а.с. 114-116, 117-123 з.б., 124-127 з.б.)), що підтверджує фактичне виконання рішення суду у повному обсязі згідно із виконавчим документом (Т.1 а.с. 113).
Через канцелярію суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про дослідження в судовому засідання технічного запису судового засідання від 10 жовтня 2018 року.
При дослідженні технічного запису представником Слов’янського МВ ДВС ОСОБА_4 у судовому засіданні було повідомлено, що при виконанні рішення про виселення боржників з житла він керувався виконавчими листами № 2/243/1834/2016. В документах про проникнення до житла не було ніякої необхідності, оскільки у виконавчому листі було прописано про виселення осіб, додаткові документи про проникнення до житла не були потрібні, був присутній власник житла.
07.09.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Слов’янського міськрайонного суду № 2/243/1834/2016, у зв’язку із фактичним його виконанням (Т. 1 а.с. 129).
Як вбачається із супровідного листа державного виконавця за вих. № 25353, 07.09.2016 року ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6, була направлена вказана постанова про закінчення виконавчого провадження від 07.09.2016 року (Т.1 а.с. 128).
Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 13.03.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Слов’янського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії був задоволений частково, зокрема, визнано неправомірними дії Слов’янського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області про відмову у наданні копії постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Слов’янського міськрайонного суду від 07 червня 2016 року про виселення та зобов’язано видати копію вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження (Т. 1 а.с. 193-195 з.б.).
Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2016 року заочне рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2016 року про виселення ОСОБА_2, недієздатного ОСОБА_5, ОСОБА_7 із квартири АДРЕСА_9 без надання іншого житлового приміщення було скасоване (Т. 1 а.с. 16-17 з.б.).
Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч. 1 ст. ст. 447 ЦПК України (із змінами) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
В своїх уточнених вимогах заявниця ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність виконавчих листів які були видані Слов’янським міськрайонним судом стягувачу 01.07.2016 року на виконання рішення суду від 07.06.2016 року, вимогам ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 1999 року та ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 2016 року, просить суд визнати дії Слов'янського МВ ДВС щодо застосування у виконавчому провадженні цих виконавчих листів неправомірними, визнати виконавчі листи недійсними та такими, що не підлягають виконанню, та зобов’язати Слов’янський МВ ДВС повернути боржнику – сім’ї ОСОБА_2 все майно, яке було передане на зберігання стягувачу ОСОБА_6 відповідно до акту опису та арешту майна.
Такі вимоги заявниця обґрунтовує тим, що спірні виконавчі документи були підписані в день їх видачі головою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_10, в той час як суддя (ОСОБА_11П.), якою було ухвалено рішення суду від 07.06.2016 року та на виконання якого видавались ці виконавчі документи, того дня перебувала на роботі.
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги в цій частині суд виходить з такого.
Згідно із ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції чинній станом на день видачі виконавчих листів 01.07.2016 року), яка встановлює вимоги до виконавчого документа, виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов’язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
За правилами ч. ч. 1,2,4 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом вже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Судом встановлено, що 07.06.2016 року суддею Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Алексєєнко І.П. ухвалено заочне рішення у цивільній справі №243/3291/16-ц; (провадження №2/243/1834/2016) про виселення ОСОБА_2, недієздатного ОСОБА_5, та ОСОБА_7 із квартири АДРЕСА_9 без надання іншого житлового приміщення. Рішення, що не набрало законної сили підписано суддею Алексеєнко І.П. (Т. 1 а.с. 77-79).
Згідно із наказом Слов’янського міськрайонного суду Донецької області № 52-с від 30 травня 2016 року, суддя Слов’янського міськрайонного суду Алексєєнко І.П. з 27 червня по 01 липня 2016 року включно, перебувала у відпустці (Т. 1 а.с. 210).
Відповідно до п. 29.32 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому Спеціалізованому Суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, виконавчі листи підписуються головуючим суддею, а за його відсутності (відпустка, тривале відрядження, хвороба та інше) головою суду чи його заступниками.
Рішення, що набрало законної сили, та виконавчі листи, видані на підставі даного рішення суду, підписані діючим на той час головою суду ОСОБА_10, що відповідає вищенаведеним вимогам Інструкції.
Аналогічного висновку дійшов суд в своїй ухвалі від 27 квітня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_3 про призначення судово-почеркознавчої експертизи (Т. 1 а.с. 211).
Відповідно до положень ст. 293 ЦПК України (в редакції станом на 27 квітня 2017 року), дана ухвала окремому оскарженню не підлягала, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Стосовно цього в судовому засіданні представником заявника були надані додаткові пояснення, відповідно до яких при дослідженні доказів, а саме: заяви ОСОБА_6 (Т.1а.с.46-74), постанови про відкриття виконавчого провадження (Т.1 а.с.48-57), виконавчих листів (Т. 1, а.с.144-146, 190-192), наказу суду від 30.05.2016 року № 52-ц (Т.1 а.с.210), ухвали суду від 24.07.2017 року (Т.1 а.с.211), ухвали Верховного суду України від 23.05.2018 року (Т. 2 а.с. 174-176) були встановлені наступні обставини. Стягувач ОСОБА_6 06.07.2016 року звернувся до Слов’янського МР ВДВС із заявою про прийняття на виконання виконавчого листа № 2/243/1834/2016 від 01.07.2016 року, виданого Слов’янським міськрайоним судом. На підставі цього виконавчого листа державним виконавцем Родіною К.А. були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виселення з житла ОСОБА_2, ОСОБА_5, що узгоджується з вимогами закону ч. 2 ст. 368 ЦПК України, чинним на той час, але при дослідженні вказаних доказів встановлено, що після відкриття виконавчого провадження, виконавчий лист, прийнятий на виконання державним виконавцем Родіною К.А., зник з матеріалів виконавчого провадження, а виконавчі дії державний виконавець Крапівін В.М. здійснював вже за іншими виконавчими листами, безпідставно виданими та підписаними головою суду на той час ОСОБА_10 ОСОБА_11 встановлених судом обставин вбачається, що головою суду при сприянні та участі державного виконавця, виконавчий лист 2/243/1834/2016, виданий на виконання стягувачем 01.07.2016 року, та прийнятий на виконання державним виконавцем Родіною К.А. 06.07.2016 року був змінений на інші три виконавчі листи під таким же номером, що не узгоджується із законом ч. 2 ст. 368 ЦПК України, тобто вказані виконавчі листи, як встановлено в судовому засіданні та ухвалою Верховного суду від 23.05.2018 року, були оформлені з порушенням ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження». Ч. 1 ст. 78 ЦПК України передбачає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку встановленого законом. У зв’язку з цим представником заявника було заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх зі списку для дослідження судом, а саме виконавчі листи, постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2016 р., постанову про залучення до виконавчих дій поліцію від 25.08.2016 р., акту опису та передачі майна боржників на зберігання стягувачу ОСОБА_6, постанову державного виконавця від 07.09.2016 р. про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі ст. 77 ЦПК України вбачається, шо належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд важає, що клопотання представника заявника про визнання доказів недопустимими та такими, що підлягають виключенню із справи, не підлягають задоволенню, оскільки всі докази, судом досліджені і кожному доказу надана належна оцінка, що підтверджується висновками суду, викладеними в мотивувальній частині рішення.
Також представник заявника ОСОБА_3 в судовому засідання заявив клопотання про винесення окремої ухвали відносно голови Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_10 та державного виконавця ВДВС м. Слов’янська ОСОБА_4, в діях яких встановлено ознаки правопорушення при здійсненні виконавчих дій, та просив направити дану ухвалу органам, до повноважень яких належить притягнення вказаних осіб до відповідальності.
Відповідно до ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.
Отже, підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню вказаного порушення.
Зважаючи на те, що судом при дослідженні доказів не встановлені підстави щодо застосування положення ст. 262 ЦПК України, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання представника заявника.
Не погодившись із рішенням суду від 19 травня 2017 року про залишення скарги без розгляду, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, яка жодних заперечень з приводу такого висновку суду не містила, це питання не стало предметом розгляду суду апеляційної інстанції, та жодних судових рішень щодо скасування даної ухвали суду немає.
Крім того, ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2016 року, яка також не була оскаржена заявниками, і набрала законної сили, було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії відділу ДВС Слов’янського МУЮ у Донецькій області щодо невідповідності виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 2/243/1834/2016 про виселення ОСОБА_2, недієздатного ОСОБА_5С, та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_7, Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції по діловодству. Відмовляючи у задоволенні скарги суд не прийняв до уваги доводи заявників щодо невідповідності постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження вимогам закону, та дійшов висновку, що вони постановлені відповідно до ст.ст. 17,19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, в рішенні суду було встановлено, що дії Державної виконавчої служби при відкритті виконавчого провадження були правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Суд зазначає, що за приписами частин 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд не погоджується із доводами заявниці, та зазначає, що виконавчі документи відповідають вимогам до виконавчого документа, вони були видані за наявності обов’язку боржників, рішення суду добровільно боржниками на час їх видачі виконано не було, а тому суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання виконавчих листів недійсними та такими, що не підлягають виконанню.
За наведених обставин вимоги заявниці про визнання дій Слов'янського МВ ДВС щодо застосування у виконавчому провадженні цих виконавчих листів неправомірними, які є похідними, також не підлягають задоволенню.
Крім того, доречно зазначити, що вимоги заявниці про визнання виконавчих листів недійсними та такими, що не підлягають виконанню, та про визнання дій Слов'янського МВ ДВС щодо застосування у виконавчому провадженні цих виконавчих листів неправомірними, суперечать водночас заявленим нею вимогам про визнання неправомірними дій Слов'янського МВ ДВС щодо не стягнення з неї виконавчого збору, зобов’язання Слов’янського МВ ДВС стягнути з неї виконавчий збір та видати копію постанови про стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим провадженням, оскільки такі вимоги фактично спростовують її висновки щодо незаконності виконавчих листів та неправомірності їх застосування у виконавчому провадженні, і фактично свідчать про визнання заявницею відповідності виконавчих листів та дій державного виконавця щодо їх застосування закону.
Розв’язуючи вимоги скарги в частині визнання неправомірними дій Слов'янського МВ ДВС щодо проникнення в квартиру АДРЕСА_1, вселення в квартиру ОСОБА_6 та зобов’язання державного виконавця усунути перешкоди в користуванні боржниками, а також малолітнім ОСОБА_8 та його матір’ю ОСОБА_9 квартирою № 52 в будинку № 4 по пров. Парковому в м. Слов’янськ Донецької області, та виселення ОСОБА_6 із вказаного житлового приміщення, суд виходить з такого.
При виконанні примусових дій щодо виселення із квартири вказаних осіб заявниця присутньою не була, про обставини виселення їй стало відомо 31.10.2016 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Вважає, що при проведенні виселення були порушені права недієздатного ОСОБА_5, інваліда 2 групи, якому гарантовано право користування квартирою № 52 в будинку № 4 по пров. Парковому в м. Слов’янськ Донецької області, оскільки в порушення вимог чинного законодавства державним виконавцем при його виселенні не було залучено представників Органу опіки та піклування, органів охорони здоров’я та представників ЖЕКу. Державний виконавець провів виселення недієздатного ОСОБА_5та його опікуна без письмової згоди Органу опіки та піклування, не витребував від Органу опіки та піклування акт опису майна, яке належить недієздатному, незаконно арештував та наклав заборону на користування цим майном.
Слід зазначити, що до компетенції суду першої інстанції не входять повноваження щодо надання оцінки висновкам, викладеним у рішенні суду, яке набрало законної сили, та їх переоцінки, що на думку суду відповідає принципу обов’язковості рішення суду, передбаченому ст.14 ЦПК України, а також процесуальній визначеності рішення суду.
Зі змісту заперечень державного виконавця вбачається, що ОСОБА_2 та її представнику ОСОБА_3 було достовірно відомо, що примусове виселення відбудеться 06.09.2016 р. о 10-00 год. Однак, 06.09.2016 р. о 10-00 год. до кабінету Слов’янського МВ ДВС прийшов ОСОБА_3 з проханням не проводити примусове виселення, на що йому вкотре було запропоновано добровільно виконати рішення суду про виселення ОСОБА_2 та недієздатного ОСОБА_5 ОСОБА_3 відмовився добровільно виконати рішення суду. В той же час, під час примусового виконання рішення суду 06.09.2016 р. о 10-00 год. за адресою: м.Слов?янськ, пров.Парковий, 4/52, прибули стягувач, представник стягувача, двоє понятих та працівник поліції. ОСОБА_2 та її представнику ОСОБА_3 до початку проведення виконавчої дії було неодноразово зателефоновано, однак на телефонні дзвінки ніхто не відповідав, тому виселення здійснювалось за відсутності осіб, що підлягають виселенню.
За змістом положення ст.78 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 1999 р.) державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про виселення боржника на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення. Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням поліцейських з обов'язковим описом майна державним виконавцем. У разі, якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем. Передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.
Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначаєІнструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.
Відповідно до приписів п. 8.6 цієї Інструкції (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), при виконанні рішення про виселення боржника його майно може бути передане державним виконавцем на зберігання на строк не більше двох місяців. Майно в цьому випадку описується за правилами, встановленими для опису й арешту майна. Арешт на майно в цьому випадку не накладається.
Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному Законом. Отримані від реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, державний виконавець повідомляє органи державної податкової служби для здійснення подальшого розпорядження ним у порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.
Згідно із ч. ч. 2,5-9 ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV якою передбачено виконання рішення про виселення боржника , у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово.
Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням поліцейських з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника.
У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем.
Передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.
Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.
Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.
Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем при виселенні ОСОБА_2 та недієздатного ОСОБА_5 було дотримано вищезазначені нормативні приписи, а саме боржника було письмово повідомлено про проведення запланованої виконавчої дії, при проведенні виселення були присутні поняті, державним виконавцем було складено акт опису майна, яке передано на зберігання визначеній державним виконавцем особі. Підстав для визнання проникнення державного виконавця у квартиру № 52, що знаходиться у будинку № 4 по пров. Парковому у м. Слов’янську незаконним, немає, оскільки проникнення в квартиру було здійснено у рамках проведення виконавчої дії – виселення, про проведення якої ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 були повідомлені належним чином, а їх відсутність при проведенні цієї дії судом розцінюється як ухилення від виконання судового рішення, та згідно положень ст.78 Закону України «Про виконавче провадження» не є перешкодою для проведення виселення.
Судовим розглядом встановлено, що майно боржників, яке було описане у присутності учасників проведення виконавчих дій (виселення 06.09.2016 року), за відсутності осіб, які підлягають виселенню, було передано на відповідальне зберігання стягувачу ОСОБА_6 відповідно до актів опису та арешту майна державного виконавця від 06.09.2016 року (Т. 1 а.с. 114-116, 117-123 з.б., 124-127 з.б.). Про виконання рішення про виселення боржників складений акт державного виконавця про виконання рішення.
17.10.2016 року до Слов’янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області надійшла заява ОСОБА_2 про надання можливості забрати із спірної квартири теплі речі, медичні документи, особисті речі ОСОБА_12, які зберігались в квартирі АДРЕСА_10, на що їй 28.10.2016 року була надана письмова відповідь, в якій роз’яснений порядок отримання описаного майна, відповідно до ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (Т.1 а.с. 13).
02.07.2018 року ОСОБА_2 повторно звернулася до Слов’янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області з заявою про повернення майна, в якій зазначила, що у вересні 2016 року відділом ДВС було здійснено незаконне проникнення до її житла, виселення всіх членів її сім’ї з квартири, та опис і арешт всього майна, яке було передано громадянину ОСОБА_6 на зберігання. ОСОБА_2 вже звернулася до відділу ДВС і до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області із заявою про видачу акту опису та повернення житла і описаного майна, але це питання до теперішнього часу ніким не вирішено. Просила повернути житло та все майно, яке належить її родині та знаходиться за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, пров. Парковий, 4/52 (Т.2 а.с.177).
Однак, ОСОБА_2 за отриманням майна до державного виконавця так і не звернулась. Доказів на підтвердження того, що заявниця, чи будь хто із власників описаного майна звертався до Слов’янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області за його отриманням та йому було відмовлено у його поверненні, суду не надано.
За приписами п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 7 лютого 2014 року N 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
За встановлених обставин суд не вбачає порушень з боку державного виконавця прав чи свобод заявниці чи будь - кого із власників описаного майна стосовно його повернення (неповернення), яке потребувало б усунення, або поновлення шляхом зобов’язання державного виконавця здійснити повернення майна боржникам, а також не вбачає ухилення державного виконавця від вчинення дій щодо повернення майна, у зв’язку із чим суд відмовляє у задоволенні вимог скарги про зобов’язання Слов’янського МВ ДВС повернути боржнику – сім’ї ОСОБА_2 все майно, яке було передане на зберігання стягувачу ОСОБА_6, відповідно до акту опису та арешту майна.
За наведених підстав, а також з урахуванням положень п. 8.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, відповідно до яких арешт на описане майно в даному випадку не накладається, не підлягають задоволенню і вимоги скарги про визнання дій Слов’янського МВ ДВС неправомірними щодо незаконного арешту та заборони користування майном недієздатному ОСОБА_5 та його опікуну ОСОБА_2
Як було зазначено вище, згідно із вимогами ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням поліцейських з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника. У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем. Передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV , сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
За правилами ч. ч. 1,2 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець , зокрема, надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.
Згідно з розділом VII ЦПК України, боржники мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб) порушені їх права чи свободи.
За приписами ч. ч. 1, 4,5 ст. 28ЗУ «Про виконавче провадження» , копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
У разі, якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.
На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв’язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв’язку.
Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв’язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв’язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.
Судовим розглядом встановлено, що ніхто з осіб, щодо яких було порушено питання про примусове виселення, під час проникнення до квартири в ній не знаходився. Проникнення до житла, опис майна були здійснені за відсутності ОСОБА_2, недієздатного ОСОБА_5, та ОСОБА_7, у зв’язку із чим примірник акта опису майна боржникам під розписку того дня вручений не був.
Суд не вбачає порушень з боку державного виконавця прав чи свобод боржників стосовно не видачі примірника акта опису майна, а також не вбачає ухилення державного виконавця від вчинення дій щодо вручення цього акту. Матеріали справи містять розписку представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 про те, що 31.10.2016 року він був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження та висловив зауваження лише щодо оформлення матеріалів справи (Т. 1 а.с. 128 з. б.). Жодних доказів стосовно звернення боржників до Слов’янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області із заявами чи клопотаннями про видачу акта опису майна, та відмови державного виконавця у його видачі, суду не надано, у зв’язку із чим вимоги скарги про визнання неправомірними дій Слов'янського МВ ДВС щодо невидачі ОСОБА_2 акту опису-оцінки, арешту майна та зобов’язання державного виконавця видати їй копію акту опису та арешту майна, задоволенню також не підлягають.
Аналізуючи вимоги заявниці про визнання неправомірними дій Слов'янського МВ ДВС щодо не стягнення з неї виконавчого збору та зобов’язання Слов’янського МВ ДВС стягнути з неї виконавчий збір, видати копію постанови про стягнення виконавчого збору, суд зазначає.
Представник Слов’янського МВ ДВС в судовому засіданні надав доповнення щодо вимог скарги про неправомірні дії ВДВС в частині не стягнення виконавчого збору зі ОСОБА_2 з яких вбачається, що згідно ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції закону, яка діяла на момент виникнення спірних відносин, встановлено підстави для стягнення з боржників виконавчого збору, а саме: у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Згідно рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2016 року, яке набуло законної чинності 22.06.2016 року, та на підставі якого було видано виконавчий лист №1006 2/243/1834/2016 від 01.07.2016 року, вирішено виселити із житлового приміщення, - належного ОСОБА_6 на праві приватної власності, двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_11, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, без надання їм іншого житлового приміщення, тобто не передбачало зобов’язання особисто вчинити громадянкою ОСОБА_2 певні дії або утриматися від їх вчинення, тому відсутні законні підстави для стягнення зі скаржника ОСОБА_2 виконавчого збору.
Доводи представника Слов’янського ВДВС ОСОБА_4 щодо посилання на ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», як на підставу не стягнення виконавчого збору зі ОСОБА_2, судом не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV , у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред’явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначений перелік, за яким не стягується виконавчий збір, є вичерпним, тобто державний виконавець був зобов’язаний винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.
У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, оскільки завершення спірних виконавчих проваджень відбулося з підстав передбачених п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ«Про виконавче провадження» у зв’язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом, то якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) виконавчого провадження повинен відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6 виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесена не була, у зв’язку з чим державним виконавцем була порушена ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження».
Однією із вимог скарги є також вимога про визнання неправомірними дій Слов'янського МВ ДВС щодо відмови у видачі постанови від 07.09.2016 року про закінчення виконавчого провадження.
З приводу цієї вимоги суд зазначає, що як було встановлено у судовому засіданні, та не заперечується сторонами, 31.10.2016 року ОСОБА_2 зверталась до ВДВС із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та про видачу копії постанови від 07.09.2016 року про закінчення виконавчого провадження. Матеріали справи містять розписку представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 про те, що 31.10.2016 року він ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження (Т. 1 а.с. 128 з.б.), однак відомості про вручення процесуальних документів відсутні.
Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 13.03.2017 року, яка набрала законної сили 24.03.2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до Слов’янського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задоволений частково, та, зокрема, визнано неправомірними дії Слов’янського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області про відмову у наданні копії постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Слов’янського міськрайонного суду від 07 червня 2016 року про виселення, зобов’язано видати копію вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження (Т. 1 а.с. 193-195 з .б.).
За правилами ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У своєму рішенні від 25.07.2002року по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути піддано сумніву.
Таким чином, оскільки поставлене заявницею питання вже було предметом судового розгляду, та відносно нього існує рішення суду, яке набрало законної сили, повторна вимога ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій Слов'янського МВ ДВС щодо відмови у видачі постанови від 07.09.2016 року про закінчення виконавчого провадження задоволенню не підлягає.
Суд вважає необхідним зазначити, що вимоги щодо усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення ОСОБА_6 з квартири та вселення у зазначену квартиру ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не підлягають розгляду у цьому провадженні, оскільки за своїм змістом є позовними вимогами, і можуть бути предметом окремого звернення до суду у позовному провадженні.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України, суд за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Підсумовуючи вищенаведене, суд постановляє ухвалу про часткове задоволення скарги, оскільки неправомірними діями державного виконавця, які полягали у невинесенні постанови про стягнення виконавчого збору з боржника, права заявниці жодним чином не були порушені, а тому суд не вбачає підстав для усунення відповідних порушень щодо стягнення виконавчого збору у закритому виконавчому провадженні.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, ст. 223, 259, 263 – 265, 273, 280, 281 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, суд,-
УХВАЛИВ :
Скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатного ОСОБА_5, за участю заінтересованої особи ОСОБА_6, на дії державного виконавця – задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в частині не стягнення зі ОСОБА_2 виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51605195 від 11.07.2016 року на підставі виконавчого листа № 2/243/1834/2016, виданого 01.07.2016 року Слов’янським міськрайонним судом Донецької області.
В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст ухвали виготовлений 16.11.2018 року.
Суддя
Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_14
