Справа № 559/609/15-ц
Номер провадження 2/559/8/2018
ОКРЕМА УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2018 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Жуковської О.Ю.,
секретаря судового засідання Свирида М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
Представництво інтересів відповідача, а за зустрічним позовом позивача ОСОБА_2 в суді здійснював адвокат ОСОБА_3 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №981 від 28.04.2004), відповідно до довіреності від 24.03.2015, зареєстрованої за №300.
Справа перебувала в провадженні Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з 10.03.2015 до 27.11.2018.
При розгляді даної справи судом встановлено зловживання процесуальними правами та порушення процесуальних обов’язків, а також неналежне виконання професійних обов’язків, адвокатом ОСОБА_3, що виразилося в наступному.
1.08.06.2015 ОСОБА_2, представництво інтересів якого здійснював ОСОБА_3, було подано зустрічний позов, згідно якого просив суд поділити в натурі між ним та ОСОБА_1 спільне майно, яке складається з квартири №20 по вул. Д.Галицького в м.Дубно; будинку №32 по вул. Попеля в м.Дубно, Рівненської області та автомобіля ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску.
а) Позовна вимога про поділ в натурі неподільної речі, якою є автомобіль, свідчить про фахову необізнаність механізмів здійснення розподілу спільного майна через суд, некомпетентність у здійсненні захисту прав та інтересів сторони у справах такої категорії. Автомобіль – річ, яку неможливо розподілити в натурі, оскільки такий поділ передбачає реальний розподіл речі на окремі незалежні частини, що фізично неможливо зробити з автомобілем, це підтверджується і відповіддю експерта від 07.07.2016 №198. Звертаючись з позовом необхідно обґрунтувати технічну можливість виділити частку в натурі.
б) Крім того, позовна вимога про поділ будинку №32 по вул. Попеля в м.Дубно, Рівненської області була очевидно безпідставною. Будинок побудований батьком відповідачки за зустрічним позовом і позивачки за первісним - ОСОБА_4, та належав йому, після чого згідно договору дарування від 03.11.2004 серії ВВО №023375, посвідченого державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, був подарований доньці ОСОБА_1 У відповідності до п.2 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. В якості доказів зі сторони позивача за первісним позовом і відповідача за зустірчним позовом долучено лише копії накладних про доставку товару на склади за 1989-1994 роки, тобто період, коли будинок належав батьку позивачки за первісним і відповідачки за зустрічним позовом, що відношення до спільного майна, набутого в шлюбі, не має. Фаховий адвокат не міг цього не знати. Проте, впродовж декількох років вимагав проведення різноманітних експертиз щодо розподілу будинку, що свідчить про некомпетентність і намагання затягнути розгляд справи.
2.В судовому засіданні 30.05.2016 за клопотанням сторін було призначено судову будівельно-технічну та авто товарознавчу експертизу, з метою встановлення вартості спірного майна та варіантів його розподілу заради якнайшвидшого вирішення існуючого спору. Однак, всупереч ухвали суду про призначення експертизи від 13.07.2016, якою зобов’язано ОСОБА_2 надати автомобіль для проведення експертизи, та повідомлень експерта про неможливість проведення експертизи за відсутності автомобіля, автомобіль НОМЕР_2, так на експертизу надано і не було. Справа повернута до суду без виконання експертизи. З огляду на це, вважаю, що представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 знехтував вимогами ЦПК та Правилами адвокатської етики, оскільки заявляючи клопотання про призначення експертизи, знав, що автомобіль на експертизу його клієнт не надасть, оплату за проведення експертизи здійснювати не буде, а отже справа повернеться без виконання експертизи, а можливості вирішити справу у суду не буде, проте втратиться багато часу (експертизу призначено 13.07.2016, справу повернуто без виконання експертизи 16.12.2016). 02.08.2018 знову було призначено експертизу за клопотанням сторін, при цьому саме адвокат ОСОБА_3 наполягав на постановлені питань про варіанти розподілу будинку по вул. Попеля, 32 в м. Дубно Рівненської області. Витрати покладено на обох сторін, в тому числі на ОСОБА_2 Однак, знову ж вартість проведення експертизи довіритель ОСОБА_3 не сплатив. Головуючий в процесі з’ясовував у адвоката в чому причина, він пояснив, що їм не виставлено рахунок на оплату, що не може бути виправданням, оскільки саме адвокат клопотав про призначення експертизи і знав про необхідність її оплати. Після доведення відповідної інформації, що в матеріалах справи є і рахунки, і вартість, експертиза все одно не була оплачена. Витрати за проведення експертизи стягнуто в примусовому порядку із ОСОБА_2 рішенням суду від 27.11.2018.
3.Дії адвоката ОСОБА_3 неодноразово були спрямовані на свідоме затягування справи замість реального вирішення спору між сторонами. За заявою ОСОБА_2 було внесено відомості в ЄРДР щодо експерта, який проводив експертизу так і не оплачену заявником, за ніби шахрайство і службове підроблення, що в подальшому було використано для заявлення безпідставного відводу експерту, який взнав про такий факт вже після проведення експертизи. ОСОБА_2 без адвоката навіть повістку в суді відмовлявся отримувати, пояснюючи, що «адвокат йому заборонив». Тобто, замість того, щоб довести позицію свого довірителя, адвокат налаштовував його не давати будь-яких пояснень, нічого не підписувати, в результаті чого ОСОБА_2 відмовлявся брати навіть судові повістки, про що складено відповідні акти, відмовлявся відповідати на запитання в судовому засіданні, замість того, щоб довести свою позицію.
4.Після надходження до суду 10.05.2018 висновку експерта №180212/1_ЗО від 13.04.2018 адвокат ОСОБА_3 почав направляти до суду необґрунтовані, безпідставні заяви про забезпечення доказів шляхом призначення експертиз. Так, 01.10.2018 було подано заяву про призначення повторної будівельно-технічної експертизи; 22.10.2018 було подано три заяви: про призначення додаткової експертизи, про призначення комісійної експертизи та про призначення комплексної експертизи. Спочатку 22.10.2018 було подано заяву про призначення додаткової експертизи. Після повернення з нарадчої кімнати суду одразу надійшли вже подані і зареєстровані через канцелярію дві нові заяви від адвоката ОСОБА_3 - про забезпечення доказів шляхом призначення комісійної та комплексної експертиз, натомість сам адвокат ОСОБА_3 судове засідання залишив. При чому, всі докази необхідно подавати суду під час підготовчого судового засідання, а не на етапі, коли мали відбутись судові дебати після більше трьох з половиною років розгляду цивільної справи. Розгляд заяв довелось відкласти. Однак, вручити повістку адвокату ОСОБА_3 на дату наступного засідання 25.10.2018 не вдалось, оскільки, 23.10.2018 був відсутній за місцем роботи, а 24.10.2018 він відмовився її отримати під підпис, при цьому сфотографувавши, що підтверджується кур’єром суду та його письмовим повідомленням про причини не вручення повістки. Усі подані заяви про призначення експертиз тотожні, вимоги однакові, змінено лише назву і статті, якими призначається кожна із зазначених експертиз. Це також свідчить про затягування процесу і не бажання якнайшвидшого вирішення справи, очевидне зловживання процесуальними правами.
Згідно до статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Здійснюючи представництво сторони в судовому процесі адвокат є теж учасником цього процесу.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання Правил адвокатської етики (далі - Правила) як одного з основних професійних обов’язків адвоката.
Згідно Правил адвокатської етики, представляючи інтереси клієнта, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу.
Адвокат не повинен вчиняти дій, які спрямовані на затягування судового розгляду справи, робити свідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин справи; подавати суду завідомо неправдиві докази або свідомо брати участь в їх формуванні; посилатися в суді на завідомо неправдиві або завідомо викривлені фактичні обставини, або обставини, що завідомо не стосуються предмета спору; або на подані клієнтом докази, стосовно яких йому відомо, що вони є неправдивими, або докази, отримані з порушенням положень цих Правил; порушувати порядок у судовому засіданні, припускатись сперечань з судом та висловлювань, що принижують честь і гідність суду або інших учасників процесу.
Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ч. 2 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; 2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності; 3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.
Стаття 33 Закону передбачає, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.
Відповідно до частини 4 статті 44 ЦПК України суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно до статті 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно ст. 11 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат урочисто присягає у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на нього обов’язки, бути вірним присязі.
Під час розгляду даної справи адвокат ОСОБА_3 не надавав чесно і сумлінно правову допомогу відповідачу по первісному позову і позивачу по зустрічному позову ОСОБА_2, а зробив усе можливо, щоб дана справа розглядалась більше 3,5 років, неодноразово зловживаючи процесуальними правами. Що є недопустимо для адвоката, який являється частиною правосуддя згідно Конституції України. Подібна поведінка підриває авторитет адвокатури України.
Відповідно до вищевикладеного, суд при вирішенні справи зробив висновок про потребу доведення до Львівської обласної КДКА (Рада адвокатів Львівської області) про ознаки порушення адвокатом ОСОБА_3 присяги, а також про неналежне виконання своїх професійних обов’язків, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно п. 2 та п. 5 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
З метою виключення у подальшому порушення вимог закону, керуючись ст. 262 ЦПК України, суд,
У Х В А Л ИВ:
Зазначені обставини довести до відома Львівської обласної КДКА (Рада адвокатів Львівської області) з метою уникнення в майбутньому випадків зловживання процесуальними правами адвокатами.
Звернути увагу Львівської обласної КДКА (Рада адвокатів Львівської області) на поведінку адвоката ОСОБА_3 та надати оцінку його діям в порядку дисциплінарного провадження.
Надати строк для відповіді суду до 30 січня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд рівненської області впродовж 15 днів з дня вручення.
Суддя:
