Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2019 року
м. Київ
справа № 316/1358/17
провадження № 51-7241ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_4
на вирок Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області
від 29 травня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017081160000029 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новодружеськ Луганської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172 і ч. 1 ст. 364 КК.
Встановлені обставини
Вироком Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області
від 29 травня 2018 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року залишено без задоволення апеляційні скарги прокурора та потерпілого, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 без змін.
Суть питання
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів через істотні порушення вимог кримінального процесуальног закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і признаити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону прокурор
у касаційній скарзі не зазначає, яких конкретно порушень матеріального і поцесуального закону допущено судами першої та апеляційної інстанцій, як ці порушення вплинули на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом вироку місцевого й ухвали апеляційного судів відповідно до
ч. 2 ст. 438 КПК з огляду на положення статей 370, 374, 404, 412, 413, 419 цього Кодексу. Натомість доводи касаційної скарги прокурора зводяться до однобічності судового розгляду й невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до положень статей 433, 436 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Також у касаційній скарзі прокурор не вказує, чи були заявлені стороною обвинувачення в апеляційному суді клопотання, які всупереч ч. 3 ст. 404 КПК цей суд безпідставно не задовольнив,а також, які конкретно доводи апеляційної скарги в порушення ст. 419 цього Кодексу суд апеляційної інстанції не дослідив, не перевірив та не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Крім того, прокурор у касаційній скарзі зазначає про те, що не погоджується з висновками апеляційного суду, у той же час не наводить доводів, які би спростовували кожен висновок, наведений в ухвалі суду апеляційної інстанції.
Відсутність у касаційній скарзі згаданих обґрунтувань та недотримання положень ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_4
на вирок Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області
від 29 травня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків десять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
