ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2019 року
м. Одеса
Справа № 923/576/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.В. Лавриненко, С.В. Таран,
секретар судового засідання – О.В. Клименко,
за участю представників:
від позивачів: ОСОБА_1 (КМУ)
від відповідачів: ОСОБА_2 (ПАТ «ДПЗКУ»)
від прокуратури: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”
на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 (суддя Остапенко Т.А., м. Херсон, повний текст складено 19.11.2018)
у справі №923/576/18
за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України,
до відповідачів:
1. Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області,
2. Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”
про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування та визнання недійсним і скасування свідоцтва про право приватної власності,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 року Заступник прокурора Херсонської області (далі – прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі – позивач-1) та Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі – позивач-2) із позовом до Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області (далі – відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі – ПАТ «ДПЗКУ», відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради від 28.12.2011 року № 170 «Про оформлення права власності та видачу ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомого майна – будівлі і споруди філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Голопристанський елеватор» по вул. Елеваторній, 1 в м. Голій Пристані; про визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 163195 від 07.02.2012 року про право приватної власності на будівлі і споруди філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Голопристанський елеватор», вартістю 14195890,00 грн., видане Виконавчим комітетом Голопристанської міської ради Публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
В обґрунтування позовних вимог Заступник прокурора Херсонської області послався на незаконне вибуття з державної власності державного майна.
Крім того, прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності і захистити порушене право держави на спірне майно.
У ході розгляду справи відповідачем-2 до суду було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог. Також суд вказав, що вищезгаданий позов заявлений в межах трирічного строку позовної давності, а тому заява відповідача-2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності залишена судом без задоволення. Разом з цим, суд зазначив про відсутність підстав для оцінки поважності причин пропуску строків позовної давності за клопотанням прокурора та позивача-1.
Не погодившись із рішенням суду, Публічне акціонерне товариство “Державна продовольчо-зернова корпорація України” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права (зокрема, ст.ст. 115, 325, 328 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про акціонерні товариства») та процесуального права, а також на неповне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи. Так, скаржник зазначив, що ПАТ «ДПЗКУ», здійснюючи заходи з реєстрації права власності на нерухоме майно, передане до його статутного капіталу, зокрема, і на цілісний майновий комплекс філії ПАТ «ДПЗКУ» «Голопристанський елеватор», жодним чином не порушило інтересів держави, а лише реалізувало своє право на отримання правовстановлювальних документів на це майно, в обмін на яке держава стала акціонером ПАТ «ДПЗКУ» та набула весь обсяг прав з управління юридичною особою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 поновлено Публічному акціонерному товариству “Державна продовольчо-зернова корпорація України” пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 у справі №923/576/18; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено учасникам справи строк до 14.02.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу; роз’яснено учасникам справи про їх право в строк до 14.02.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 у справі №923/576/18.
У відзивах на апеляційну скаргу Заступник прокурора Херсонської області та Кабінет Міністрів України просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2019 розгляд справи №923/576/18 призначено на 13.03.2019 о 16:00 год.
04.03.2019 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом апеляційної інстанції, при цьому заявником наведено перелік судів, розташованих в межах міста Києва. Дане клопотання було задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.03.2019 та доручено Господарському суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в) забезпечити проведення судового засідання за вказаною апеляційною скаргою в режимі відеоконференції.
07.03.2019 до суду апеляційної інстанції також надійшло клопотання Кабінету Міністрів України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області, яке задоволено ухвалою від 07.03.2019 та доручено Херсонському міському суду Херсонської області забезпечити проведення відповідного судового засідання в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 13.03.2019 представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване судове рішення, відмовивши у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а представники прокуратури та Кабінету Міністрів України просили відмовити у задоволенні скарги, залишивши вказане вище рішення суду без змін. Представники Міністерства аграрної політики та продовольства України і Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області не скористались своїм процесуальним правом прийняти участь у даному судовому засіданні.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
11.08.2010 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №764 від “Про заходи з утворення державного підприємства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, якою постановлено ліквідувати Дочірнє підприємство ДАК “Хліб України” та утворити Державне підприємство “Державна продовольчо-зернова корпорація України”.
Пунктом 5 даної постанови передбачено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств компанії ДАК “Хліб України”, що ліквідуються.
Відповідно до Переліку дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії “Хліб України”, які припиняються шляхом ліквідації, який є додатком до постанови №764 від 11.08.2010, зокрема, припиняється шляхом ліквідації Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Голопристанський елеватор”.
На виконання пункту 3 вказаної постанови згідно з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу №46 від 30.03.2011 комісія з ліквідації Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Голопристанський елеватор” передала, а Державне підприємство “Державна продовольчо-зернова корпорація України” прийняло цілісний майновий комплекс.
Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 06.06.2011 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №764 від 11.08.2010, а саме перетворено Державне підприємство “Державна продовольчо-зернова корпорація України” у Державне публічне акціонерне товариство “Державна продовольчо-зернова корпорація України”. При цьому зазначено, що повноваження з управління корпоративними правами ПАТ “ДПЗКУ” здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства.
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №593 від 06.06.2011 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; державне публічне акціонерне товариство “Державна продовольчо-зернова корпорація України” не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.
Цією ж постановою доручено Міністерству аграрної політики та продовольства здійснити у встановленому порядку заходи, пов'язані з перетворенням державного підприємства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України №593 від 06.06.2011 Міністерством аграрної політики та продовольства України був виданий наказ №325 від 07.07.2011 “Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, яким реорганізовано ДП “Державна продовольчо-зернова корпорація України” шляхом його перетворення у Публічне акціонерне товариство “Державна продовольчо-зернова корпорація України”.
Статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (п. 4 Наказу №325 від 07.07.2011).
Як вбачається з акта оцінки майна Державного підприємства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” від 26.09.2011, його статутний капітал станом на липень 2011 року складає 867717 000,00 грн.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №634 від 17.11.2011 “Про деякі питання діяльності Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” створено Публічне акціонерне товариство “Державна продовольчо-зернова корпорація України” шляхом перетворення державного підприємства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” та затверджено його Статут; здійснено емісію акцій ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” на весь розмір його статутного капіталу 867717000 грн.; випущено 8677170 простих іменних акцій у бездокументарній формі номінальною вартістю 100,00 грн. кожна; створено філії ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” згідно з додатком.
Відповідно до переліку філій ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, що створюються, який є додатком до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №634 від 17.11.2011, створено філію “Голопристанський елеватор”.
На підставі акта приймання-передачі майна, майнових прав та обов’язків від 18.11.2011 ДП “Державна продовольчо-зернова корпорація України” передало, а ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” прийняло станом на 18.11.2011 майновий комплекс відповідно до додатків.
Згідно з пунктами 1.1, 1.4, 1.6, 4.4, 5.1, 6.6, 7.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" останнє створено шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №593 від 06.06.2011 "Про внесення зміни до постанови Кабінету міністрів України від 11.08.2010 №764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому статуту та меті діяльності товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізинг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання та відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу та здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту. Статутний капітал товариства становить 867717000 грн. та формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. До прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України 100% акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави. Акціонерами товариства є, зокрема, держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій товариства та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій товариства, визначених для продажу згідно з прийнятим у встановленому порядку рішення про їх приватизацію.
25.11.2011 Філія ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Голопристанський елеватор” звернулася до Голопристанського міського голови з клопотанням (вих. №07/01) видати свідоцтво на право власності на будівлі та споруди філії ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Голопристанський елеватор”, розташовані за адресою: 75600, м. Гола Пристань, вул. Елеваторна 1.
28.12.2011 Виконавчим комітетом Голопристанської міської ради прийнято рішення №170 “Про оформлення права власності та видачу ПАТ “ДПЗКУ” свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомого майна – будівлі і споруди філії ПАТ “ДПЗКУ” “Голопристанський елеватор” по вул. Елеваторній 1 в м. Голій Пристані.
На підставі вказаного рішення Виконавчим комітетом Голопристанської міської ради 07.02.2012 видано Публічному акціонерному товариству “Державна продовольчо-зернова корпорація України” свідоцтво серії САЕ №163195 від 07.02.2012 про право приватної власності на будівлі та споруди філії ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Голопристанський елеватор”, Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вулиця Елеваторна, будинок 1.
Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 07.02.2012 прийняте рішення про державну реєстрацію прав ПАТ “ДПЗКУ” на вищезазначений об’єкт нерухомого майна та сформовано витяг №33101669.
Звернення до суду прокурора із цим позовом обумовлено тим, що оспорювані рішення та свідоцтво підлягають визнанню незаконним та недійсним відповідно, оскільки Виконавчим комітетом Голопристанської міської ради за відсутності рішення власника про зміну правового режиму майна ПАТ “ДПЗКУ” з державної на приватну власність, при наявності заборони на приватизацію майна Голопристанського елеватору прийнято рішення №170 від 28.12.2011, яким протиправно змінено форму власності державного нерухомого майна та порушено інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Згідно із ч.1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".
Частиною 1 ст.136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно із ч.7 ст. 74 ГК України у редакції, що була чинною на час реорганізації ДП “ДПЗКУ”, державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.145 ГК України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.
Діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється Законом України “Про акціонерні товариства”, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами (ст. 1 названого Закону).
Основи управління об'єктами державної власності визначає Закон України “Про управління об'єктами державної власності”, відповідно до статті 1 якого управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Статтею 5 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” визначено, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом; визначає умови створення та діяльності господарських структур; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю; виконує відповідно до законів інші функції щодо об'єктів державної власності.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти. Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.
Відтак, держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП “Державна продовольчо-зернова корпорація України” на ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі будівлі та споруди філії ПАТ “ДПЗКУ” “Голопристанський елеватор”, ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” у власність не передавались. Доказів зворотнього відповідачем-2 суду не надано. Тому, як вірно вказав місцевий господарський суд, у філії ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Голопристанський елеватор” були відсутні законні підстави для звернення до Голопристанського міського голови із клопотанням про видачу свідоцтва про право власності ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” на об’єкт нерухомого майна.
Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно із ч. 3 ст. 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 “Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764” визначено, що повноваження з управління корпоративними правами ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.
За положеннями ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
На момент прийняття Виконавчим комітетом Голопристанської міської ради рішення №170 від 28.12.2011 порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювався Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (далі - Положення).
Відповідно до пунктів 1.4, 2.1 Положення обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав.
Пунктом 8.1 Положення передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: а) органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); фізичним особам та юридичним особам, які в разі припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що припиняється; фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, і отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм; інвесторам, які у результаті інвестиційної діяльності отримали у власність об'єкт нерухомого майна або його частину на підставі документів, установлених законодавством, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором об'єкта інвестування; реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна, за умови надання рішення комісії з реабілітації про повернення цього майна; фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об'єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об'єктами складну річ; фізичним та юридичним особам у разі об'єднання двох або більше суміжних об'єктів нерухомого майна; фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки, за умови надання рішення відповідного органу; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до Положення; б) органами приватизації: наймачам житлових приміщень, які приватизували їх відповідно до Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"; в) Державним управлінням справами: суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла, на їх частку (житлові та нежитлові об'єкти).
До заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням. Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ (пункти 8.2, 8.3 Положення).
При прийнятті рішення №170 від 28.12.2011 про оформлення права власності ПАТ “ДПЗКУ” на об'єкт нерухомого майна будівлі та споруди “Голопристанського елеватора” Виконавчий комітет Голопристанської міської ради керувався ЦК України, Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та розглянув подані документи.
Разом з цим, за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 30.03.2011 ДП “ДПЗКУ” прийняло від Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” “Голопристанський елеватор” цілісний майновий комплекс. Однак, зазначений акт не містить інформації щодо передачі цього об'єкта у власність Державному підприємству “Державна продовольчо-зернова корпорація України”. Докази про передачу державою в особі Кабінету міністрів України, як засновника, цього нерухомого майна у власність новоствореному ПАТ, матеріали справи не містять.
В оскаржуваному рішенні Виконавчого комітету Голопристанської міської ради №170 від 28.12.2011 відсутнє посилання на документ, який підтверджує внесення об'єкта нерухомого майна до статутного фонду ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, що відповідно до п.п. “а” п. 8.1 Положення №7/5 мало стати підставою для оформлення права власності з видачею свідоцтва виконкомом, як органом місцевого самоврядування. У листі від 25.11.2011 №07/01, в якому викладено звернення до міського голови про видачу свідоцтва на право власності на будівлі та споруди філії ПАТ “ДПЗКУ” “Голопристанський елеватор” відсутній перелік додатків. Отже, відповідачем-1 не підтверджено, що при ухваленні оспорюваного рішення було надано документи, які свідчать про внесення об'єкта нерухомого майна до статутного фонду ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України”.
Таким чином, у Виконавчого комітету Голопристанської міської ради були відсутні законні підстави для прийняття рішення №170 від 28.12.2011 в частині оформлення права власності ПАТ “ДПЗКУ” на об'єкт нерухомого майна будівлі та споруди філії ПАТ “ДПЗКУ” “Голопристанський елеватор”.
Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відтак, філія ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Голопристанський елеватор” не мала законних підстав для звернення до Голопристанського міського голови із листом про видачу правовстановлюючих документів на об’єкт нерухомого майна - будівлі та споруди філії ПАТ “ДПЗКУ” “Голопристанський елеватор”, розташовані за адресою Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вулиця Елеваторна, будинок 1.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 86, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 145 ГК України цілісний майновий комплекс колишнього ДП “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, до складу якого входить і спірне нерухоме майно Голопристанського елеватору, не міг бути відчужений чи корпоратизований на користь суб'єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Спірне майно надавалося ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” для здійснення статутної діяльності, а не у власність, і до завершення процедури приватизації в установленому законодавством порядку це майно залишається об'єктом права державної власності.
За змістом статей 4, 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" повноваження щодо управління об'єктами державної власності здійснює Кабінет Міністрів України. Отже, власником об’єкта нерухомого майна - будівель і споруд, розташованих за вищезгаданою адресою, є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України.
Таким чином, оскільки рішення №170, ухвалене 28.12.2011 Виконавчим комітетом Голопристанської міської ради “Про оформлення права власності та видачу Публічному акціонерному товариству “Державна продовольчо-зернова корпорація України” свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомого майна – будівлі і споруди філії Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Голопристанський елеватор” по вул. Елеваторній, 1 в м. Голій Пристані”, прийнято з перевищенням повноважень та за відсутності рішення власника (держави Україна) про зміну правового статусу державного майна, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що це рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 163195 від 07.02.2012 про право приватної власності на будівлі і споруди філії Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Голопристанський елеватор”, вартістю 14195890,00 грн., виданого Виконавчим комітетом Голопристанської міської ради, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.15, ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відновленням становища, яке існувало до порушення, в обставинах конкретного спору може вважатись і визнання недійсними свідоцтв про право власності, позаяк такі свідоцтва посвідчують право власності і невизнання їх недійсними істотно утруднює, навіть унеможливлює захист порушених прав особи, яка звернулась до суду з відповідним позовом, адже їх чинність як правовстановлюючих документів залишає відносини зацікавлених осіб у стані правової невизначеності.
Згідно з п.3 ч.1 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності.
Оскільки позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради від 28.12.2011 № 170 “Про оформлення права власності та видачу Публічному акціонерному товариству “Державна продовольчо-зернова корпорація України” свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомого майна – будівлі і споруди філії Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Голопристанський елеватор” по вул. Елеваторній, 1 в м. Голій Пристані” підставно визнано місцевим судом обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, то правомірним є і визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 163195 від 07.02.2012 про право приватної власності на будівлі і споруди філії ПАТ “ДПЗКУ” “Голопристанський елеватор”, вартістю 14195890,00 грн., виданого Виконавчим комітетом Голопристанської міської ради на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування.
Щодо заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі, судова колегія зазначає наступне.
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З аналізу викладених норм права слідує, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому, якщо в передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.
На такі позови поширюються положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв'язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.
Наведену правову позицію викладено у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц.
Судова колегія зауважує, що тягар доказування пропуску строку позовної давності відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України покладається на особу, яка заявила про застосування позовної давності.
На підтвердження обізнаності позивачів про те, що цілісний майновий комплекс філії ПАТ “ДПЗКУ” “Голопристанський елеватор” оформлений на праві приватної власності за ПАТ “ДПЗКУ”, останнім надано наступні документи:
- довідку від 17.09.2012 №24/321 за наслідками перевірки окремих питань діяльності ПАТ “ДПЗКУ” за 1-е півріччя 2012 року, проведеної на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.08.2012 №501, в якій встановлено, що станом на 20.08.2012 виготовлені технічні паспорти та отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно філій, власником якого є товариство, у тому числі і філії ПАТ “ДПЗКУ” “Голопристанський елеватор”;
- лист №130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012, надісланий на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України, яким повідомлено про реєстрацію права власності на майно, внесене до статутного капіталу товариства, та отримання свідоцтва про право приватної власності на об’єкти, зокрема, і філії “Голопристанський елеватор”;
- листи від 13.06.2013 №130-2-116/1-9/2156, від 26.09.2013 №130-10-252/1-9/3908, від 14.03.2014 №130-2-49/1-9/741, якими повідомлено позивача-2 про те, що на балансі товариства не обліковуються об’єкти державного нерухомого майна та об’єкти, які можуть бути передані в оренду;
- загальну довідку №07-21/74 від 21.07.2014 перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності (фінансово-майновий стан, залишки товарно-матеріальних цінностей) ПАТ “ДПЗКУ”, проведену на виконання доручення Прем’єр- міністра України від 10.04.2014 №13021/0/1-14. У довідці зазначено, що перевіркою наявності документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно, яке увійшло до статутного капіталу ПАТ “ДПЗКУ” встановлено, що згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, які видані місцевими органами виконавчої влади за місцем його фактичного розташування, та витягом з реєстру права на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником майна за місцем розташування 34-х філій корпорації є ПАТ “ДПЗКУ”;
- аналітично-статистичний збірник за результатами діяльності Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів за січень-вересень 2013 року, в параграфі 2.1. “Про результати ревізій у системі Міністерства аграрної політики та продовольства України” розділу ІІ “Результати контролю в окремих сферах економіки чи з окремих питань фінансово-господарської діяльності” якого зазначено про реєстрацію ПАТ “ДПЗКУ” права приватної власності на майно передане до статутного капіталу ПАТ “ДПЗКУ”.
Слід зазначити, що наданими доказами підтверджено лише інформування позивачів про вчинення дій щодо реєстрації права приватної власності та отримання правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна філій ПАТ “ДПЗКУ”, однак, жоден із цих документів не містить повідомлення про те, що реєстрація права приватної власності та отримання правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна філій ПАТ “ДПЗКУ”, в тому числі і “Голопристанський елеватор”, порушує законодавчі приписи та, як наслідок, права і охоронювані інтереси держави в особі уповноважених органів (позивачів).
Таким чином, Господарський суд Херсонської області дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що відповідачем-2 не надано доказів на підтвердження обізнаності позивачів - Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України про порушення інтересів держави у зв’язку з оформленням ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” права приватної власності на спірне майно до одержання відповідних повідомлень від прокуратури Херсонської області №05/2-224 вих.18, №05/2-225 вих.18 від 02.03.2018. Зазначені обставини підтверджені і листами Секретаріату Кабінету Міністрів України №2897/0/2-18 від 16.03.2018 та Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-27-15/9540 від 20.03.2018.
З тих самих мотивів місцевим господарським судом обгрунтовано відхилено і посилання відповідача-1 про сплив строку позовної давності, викладені у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки докази надання прокуратурі протоколів засідань виконкому міської ради не підтверджують обізнаності саме позивачів - Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України про порушення інтересів держави у зв’язку з оформленням ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” права приватної власності на спірне майно.
Початок перебігу позовної давності за цим позовом пов’язується не з моментом оприлюднення оспорюваного рішення на офіційному сайті органу місцевого самоврядування на підставі п.11 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування”, ст. ст. 3, 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв'язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів держави. Крім того, оспорюване рішення не містить посилань (з конкретизацією) на документи, які були розглянуті виконкомом Голопристанської міської ради при його ухваленні.
Відтак, як вірно вказав господарський суд першої інстанції, позовна давність за цим позовом обліковується саме з дати надання відповіді Кабінетом Міністрів України - 16.03.2018 (Міністерством аграрної політики та продовольства України відповідь надано пізніше - 20.03.2018) на повідомлення прокуратури Херсонської області, оскільки в останньому вперше запитувалась від Кабінету міністрів України інформація про оскарження рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради №170 від 28.12.2011 та оформленого свідоцтва серії САЕ № 163195 від 07.02.2012 про право приватної власності на будівлі і споруди філії Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Голопристанський елеватор” і повернення нерухомого майна до державної власності. Саме із зазначеної дати Кабінету Міністрів України стало відомо про порушення інтересів держави, внаслідок прийняття оспорюваного рішення та видачі свідоцтва.
Враховуючи викладене, позов заступника прокурора Херсонської області в даній справі заявлений в межах трирічного строку без пропуску строків позовної давності, а тому заява відповідача-2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності обґрунтовано залишена місцевим господарським судом без задоволення. Разом з цим, суд вірно зазначив про відсутність підстав для оцінки поважності причин пропуску строків позовної давності за клопотанням прокурора та позивача-1.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради від 28.12.2011 № 170 “Про оформлення права власності та видачу Публічному акціонерному товариству “Державна продовольчо-зернова корпорація України” свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомого майна – будівлі і споруди філії Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Голопристанський елеватор” по вул. Елеваторній, 1 в м. Голій Пристані”, визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 163195 від 07.02.2012 є законними, обґрунтованими, тому обґрунтовано задоволені господарським судом першої інстанції у повному обсязі.
Щодо звернення Заступника прокурора Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За правилами частини 3 (абзац перший) ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави:
- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також
- у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Згідно з частинами 1, 3 статті 2 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з позовом, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".
Як визначено в рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив неправомірне вибуття майна із власності держави, а господарський суд першої інстанції встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно вказані Кабінет Міністрів України і Міністерство аграрної політики та продовольства України як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
При цьому, як зазначає прокурор, ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством аграрної політики та продовольства України не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства, що призвели до вибуття з державної власності вказаного об’єкта нерухомого майна. Зазначене свідчить про невиконання уповноваженими органами своїх обов’язків з управління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», що є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України і Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Крім того, судова колегія зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі «Менчинська проти Росії» № 42454/02,15.01.2009 року.
Принцип рівності процесуальних можливостей сторін в судовому провадженні є одним із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду за змістом положень пункту 1 ст. 6 Конвенції. Ця концепція потребує «справедливого балансу між сторонами в справі», при цьому, що кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять сторону в суттєво невигідне положення у порівнянні з її процесуальним опонентом.
Прокурор, присутній в судовому процесі, по суті виступає або «союзником», або «противником» сторін. І, навіть візуально, його виступ в суді дозволяє підсилити позицію тієї чи іншої сторони. А це може викликати «відчуття нерівності» у іншої сторони незалежно від форми такої участі прокурора (активного чи пасивного), що буде вважатися порушенням положень пункту 1 статті 6 Конвенції (див. справа «F.W. проти Франції» рішення від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27; цитується по Огляду судової практики Європейського суду з прав людини: роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права; перелік та зміст рішень - а.с.35, Рада Європи 2011).
Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі «Бацаніна проти Росії» в пункті 27, Європейський Суд з прав людини визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, для захисту інтересів вразливих людей, які, ймовірно, не в змозі самі захистити свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого кола громадян або в тих випадках, коли може бути ідентифікована власність або інтереси держави потребують захисту (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» № 8927/02 від 26 травня 2009 року).
У даному випадку, усвідомлена, пасивна поведінка названих державних органів, які мають відповідні повноваження для захисту інтересів держави, і, які ухилились від їх захисту, була підставою для допуску прокурора до господарського суду відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з метою захисту інтересів держави, тому Господарський суд Херсонської області правомірно ухвалою від 25.06.2018 прийняв вказану позовну заяву Заступника прокурора Херсонської області до розгляду та відкрив провадження у даній справі.
З огляду на наведене підлягають відхиленню як такі, що не знайшли свого підтвердження, доводи скаржника про неправильне застосування судами пункту 5, частини 1 статті 3, частини 1 статті 16 ЦК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), а також частини 4 статті 53 ГПК України. При цьому посилання на правову позицію у постановах Верховного Суду України у справах № 3-384гс17 та № 3-385гс17 недоречні, оскільки у цих цивільних справах вирішувалось питання про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору підряду, а прокурор не був учасником цих справ.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, так само не спростовують висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що викладені скаржником доводи не спростовують обґрунтованого висновку господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вказаних позовних вимог в повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 915/1021/16, від 11.10.2018 у справі №906/916/16.
Враховуючи викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення у даному випадку відсутні.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 у справі №923/576/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.03.2019.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.В. Лавриненко
Суддя С.В. Таран
