10.07.19
22-ц/812/1164/19
Справа 487/8206/18 Головуючий у першій інстанції - Щербина С.В.
Провадження №22-ц/812/1164/19 Доповідач в апеляційної інстанції Ямкова О.О.
Категорія 54
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 липня 2019 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого: Ямкової О.О.,
суддів: Колосовського С.Ю., Коломієць В.В.,
із секретарем: Гавор В.Б.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 2 травня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Щербини С.В. в залі суду в місті Миколаєві о 13 годині 00 хвилин зі складанням його повного тексту 13 травня 2019 року, по справі
за позовом
ОСОБА_1 до
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Амальгама Люкс»
про скасування наказу та поновлення на роботі,
У С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «Амальгама Люкс» про скасування наказу № 389-к від 23 жовтня 2018 року про її звільнення з посади економіста зі збуту відділу збуту за вчинення прогулів та поновлення її на цій посаді.
Позивач зазначала, що працювала, починаючи з 12 січня 2009 року економістом зі збуту відділу збуту у ТОВ «Амальгама Люкс» за строковим трудовим договором, строком до 29 грудня 2010 року.
За наказами по підприємству позивачу були надані відпустки по догляду за дітьми до досягненням ними трьох років, у тому числі з 3 грудня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Разом з тим, до закінчення відпустки, 26 вересня 2018 року позивачем отримана довідка ЛКК про потребу доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у домашньому догляді, починаючи з 8 жовтня 2018 року.
Оригінал вказаної довідки та заяву з проханням надати їй відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_4 тривалістю, зазначеною у медичному висновку, але не більше, ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, позивач 4 жовтня 2018 року надала своєму безпосередньому керівнику - начальнику відділу збуту ТОВ «Амальгама Люкс» для подальшої передачі генеральному директору для видачі наказу.
У подальшому позивач цікавилася долею своєї заяви у телефонному режимі, але не дочекавшись копії наказу про надання відпустки, вона 16 жовтня 2018 року надіслала на ім`я генерального директора повторну заяву з питанням щодо вирішення долі попередньо поданої нею заяви з додатком до копії довідки, яка отримана підприємством 18 жовтня 2018 року.
Проте замість отримання відповіді від ТОВ «Амальгама Люкс» щодо надання відпустки, позивач отримала повідомлення про звільнення з роботи за прогули.
Копію наказу про звільнення позивачем ОСОБА_1 отримано на підприємстві 23 листопада 2018 року без відібрання від неї пояснень з приводу причин здійснення нею прогулів.
Посилаючись на вищенаведене, вважала наказ про її звільнення незаконним.
У письмовому відзиві ТОВ «Амальгама Люкс» вважало позовні вимоги необґрунтованими та посилалося на те, що позивач у встановленому законом порядку заяву про надання їй відпустки на підприємство не подавала. Така заява від неї не отримувалася і її безпосереднім керівником, про що складена доповідна записка. Тому самостійно використавши відпустку без видачі відповідного наказу, позивач здійснила прогули без поважних причин, за що була звільнена з роботи.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 2 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач самоуправно скористалася своїм правом на відпустку та здійснила прогули без поважних причин.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати, та ухвалити нове, задовольнивши її позов у повному обсязі, зазначаючи про те, що суд невірно дав оцінку наданим доказам по справі, не викликав та не допитав заявлених нею свідків.
На думку позивача судом не враховані подані нею докази, які підтверджують своєчасне надання нею довідки та заяви про надання відпустки, а також зміст телефонних розмов з працівниками відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважав доводи скарги такими, що не підлягають задоволенню, а заявлені позивачем клопотання про допит осіб у якості свідків безпідставними, так як судом вірно не взяті до уваги записи телефонних розмов, які є неналежними доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
У відповідності до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 самовільно без погодження з відповідачем, в особі генерального директора товариства, не вийшла на роботу з 8 жовтня 2018 року, тобто вчинила прогул, і тому її звільнення за п.1 ч.4 ст. 40 КЗпП України є законним. Підстав для врахування аудіо-розмов, наданих позивачем у якості доказів немає, так як ці докази є недопустимими, з огляду на те, що неможливо ідентифікувати особу, з якою позивач розмовляла та не попереджала її про здійснення запису телефонної розмови.
З такими висновками суду погодитись не можна, так як вони суперечать нормам матеріального і процесуального права.
У відповідності до змісту статей 21, 24, 36 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Підставами для припинення договору є угода сторін, закінчення строку дії договору або звільнення за ініціативою працівника чи власника.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала, починаючи з 12 січня 2009 року економістом зі збуту відділу збуту у ТОВ «Амальгама Люкс» за строковим трудовим договором, строком до 29 грудня 2010 року.
Разом з тим, до закінчення строкового трудового договору, 23 червня 2010 року позивачу була надана відпустка по догляду за дитиною тривалістю до 4 травня 2013 року, без її звільнення за закінченням строкового договору, та фактичним продовженням трудового договору безстроково (а.с.50).
У подальшому, за наказами по підприємству позивачу ОСОБА_1 , у зв`язку з народженням ще двох дітей, були надані відпустки по догляду за дітьми до досягненням ними трьох років, у тому числі по догляду за донькою ОСОБА_5 , тривалістю з 3 грудня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.51-52).
За матеріалами справи, у всіх випадках, у наказах є посиланням на подачу позивачем особистих заяв про надання відпусток завчасно, тобто до дня видачі наказів по підприємству (а.с.50-52).
Відтак, до закінчення відпустки, наданої позивачу на підприємстві, завчасно, а саме 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 отримана довідка ЛКК про потребу доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у домашньому догляді, починаючи з 8 жовтня 2018 року (а.с.10).
Положеннями статті 179 КЗпП України та статті 25 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Тому оригінал довідки ЛКК та заяву з проханням надати їй відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_4 тривалістю, зазначеною у медичному висновку, але не більше, ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, за твердженням позивача, остання завчасно, а саме 4 жовтня 2018 року надала через співробітників відділу збуту своєму безпосередньому керівнику - начальнику відділу збуту ТОВ «Амальгама Люкс» для подальшої передачі генеральному директору для видачі наказу.
У подальшому позивач цікавилася долею своєї заяви у телефонному режимі, але не дочекавшись копії наказу про надання відпустки, вона 16 жовтня 2018 року надіслала на ім`я генерального директора повторну заяву з питанням щодо вирішення долі попередньо наданої нею заяви з додатком довідки, яка отримана відповідачем 18 жовтня 2018 року.
На підтвердження таких обставин справи позивач в якості доказів надала копії довідки ЛКК від 26 вересня 2018 року і повторної заяви від 16 жовтня 2018 року, зворотнє повідомлення від 18 жовтня 2018 року (а.с.10-13), а також флеш-накопичувач із записом телефонних розмов 9 жовтня 2018 року з працівниками ТОВ «Амальгама Люкс» (а.с.22), оригінал яких міститься у її мобільному телефоні, та підтверджує передачу поданих нею завчасно документів через співробітників безпосередньо генеральному директору.
Заперечуючи проти подачі заяви про надання відпустки та у додатку до неї довідки ЛКК, представник відповідача надав суду копію журналу вхідної кореспонденції та доповідну записку начальника відділу збуту ТОВ «Амальгама Люкс» про те, що нею не отримувалася від позивача такого роду кореспонденція для передачі генеральному директору (а.с.33-36, 53, 69).
Відтак, вважаючи, що позивач порушила порядок подачі заяви про надання відпустки, якою скористалася самостійно, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість рішення власника підприємства про наявність у її діях прогулу без поважних причин.
Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Отже, звільнення працівника за зазначеною статтею є одним з видів дисциплінарного стягнення.
При накладені дисциплінарних стягнень відповідачем повинні бути дотримані процедура та порядок, передбачені статями 147-149 КЗпП України, а саме: проведені відповідні перевірки фактів порушення дисципліни, відібрані пояснення від позивача як порушника дисципліни, та застосовані види стягнень з урахуванням його попередньої роботи та інших обставин.
В той же час, за матеріалами проведеної ТОВ «Амальгама Люкс» перевірки вбачається, що відповідач не тільки не відібрав пояснення від позивача щодо причин її неявки на роботу, але ще отримавши від неї 18 жовтня 2018 року повторну заяву про з`ясування наслідків розгляду попередньо поданої позивачем заяви про надання відпустки, продовжив складати однотипні акти про відсутність без поважних причин ОСОБА_1 на роботі (а.с.53-70).
Наказом №389-к від 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , економіста зі збуту відділу збуту звільнено з ТОВ «Амальгама Люкс» з 8 жовтня 2018 року за прогули вчинені без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.
На намагання позивача з`ясувати причини щодо не розгляду її заяви про надання відпустки, відповідач посилався на недотримання нею процедури подачі таких заяв та використання відпустки без отримання відповідного наказу (а.с.72-78).
Копію наказу про звільнення позивачем ОСОБА_1 отримано на підприємстві 23 листопада 2018 року без відібрання від неї пояснень.
Разом з тим, покладаючи вищенаведені доводи в основу судового рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що положеннями КЗпП України в частині надання відпусток і змістом Закону України «Про відпустки» урегульований порядок щодо подачі заяв та надання щорічних, додаткових та соціальних відпусток. Порядок надання відпусток без збереження заробітної плати у відповідності до статті 179 КЗпП України та статті 25 вказаного Закону відноситься виключно до забезпечення гарантій праці жінок. Такий вид відпустки надається в обов`язковому порядку та виключно за бажанням жінки, а отже не може залежати від бажання власника чи уповноваженого органу підприємства.
Тому твердження відповідача та висновок суду щодо самовільного використання позивачем права на відпустку по догляду за дитиною є помилковими, а доводи стосовно того, що позивачем здійснені прогули без поважних причин при наявності довідки ЛКК - безпідставними.
Окрім цього судом першої інстанції долучені до справи докази, надані позивачем у вигляді флеш-накопичувача аудіо-розмов з працівниками ТОВ «Амальгама Люкс», але безпідставно, з порушенням положень статей 100-101 ЦПК України такі докази визнані ним недопустимими, та не враховані при ухваленні рішення, хоча з їх змісту вбачається, що позивач своєчасно подавала заяву про надання відпустки, але керівництво підприємства не бажало з нею продовжувати в такому режимі трудові відносини.
Допитана у судовому засіданні апеляційної інстанції у якості свідка - начальник відділу збуту ОСОБА_6 пояснила, що особисто від позивача заяву з довідкою не отримувала, разом з тим, вислухавши аудіозапис телефонної розмови, яка відбулася з позивачем 9 жовтня 2018 року в частини передачі документів ОСОБА_1 на розгляд генеральному директору ТОВ «Амальгама Люкс» та пораду звільнитися з роботи за будь-якою іншою підставою, пояснила, що точно не пам`ятає змісту такої розмови за давністю часу.
Тому при встановлені зазначених фактів судом невірно застосовані норми матеріального і процесуального права та необґрунтовано відмовлено в задоволенні позову, так як звільнення позивача здійснено адміністрацією в порушення норм трудового законодавства.
За такого судове рішення, яке ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.
З підстав, передбачених статтею 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 4 802 грн. 50 коп..
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382, 384ЦПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 2 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Наказ ТОВ «Амальгама Люкс» від 23 жовтня 2018 року №389-к про звільнення ОСОБА_1 , економіста зі збуту відділу збуту з 8 жовтня 2018 року за прогули вчинені без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України - скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на посаді економіста зі збуту відділу збуту ТОВ «Амальгама Люкс» з 8 жовтня 2018 року.
Стягнути з ТОВ «Амальгама Люкс» на користь держави 4 802 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, починаючи з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.О.Ямкова
Судді С.Ю.Колосовський
В.В. Коломієць
