УХВАЛА
05 серпня 2019 року
Київ
справа №9901/405/19
адміністративне провадження №П/9901/405/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, за участю третіх осіб - Ради Національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» в частині введення в дію позиції 7 Додатку 1до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року,
в с т а н о в и в :
01 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Президента України, за участю третіх осіб Ради Національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, в якому просить визнати протиправним та скасувати Указ Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» в частині введення в дію позиції 7 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що право держави в особі Ради Національної безпеки і оборони України та Президента України на застосування санкцій не є абсолютним і безмежним. Це право може бути правомірно реалізовано виключно у випадках, коли запроваджувані санкції ґрунтуються на принципах, передбачених частиною 2 статті 3 Законом України «Про санкції» №1644-VII, а підсанкційна особа дійсно вчиняла протиправні дії. В іншому разі санкції є протиправними і такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку. Поруч з цим, зазначає, що не здійснював жодних дій, які б створювали загрозу національним інтересам чи безпеці України або сприяли терористичній діяльності тощо. Із оскаржуваного Указу, Рішення та додатків до нього не зрозуміло підстав, з яких до нього застосовано санкції і йому не вдалося їх з`ясувати в процесі підготовки до судового розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 КАС України.
За приписами пункту 3 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Зокрема, частиною шостою статті 161 КАС України зазначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом оскарження в межах заявленого позову є Указ Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» в частині введення в дію позиції 7 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року.
Проте, до суду з адміністративним позовом позивач звернувся 01 серпня 2019 року, тобто, з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом. Заява мотивована тим, що в межах визначеного КАС України строку 26 жовтня 2018 року адвокат Ковальов С.В. в інтересах позивача звертався із даним позовом до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Однак, ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року у справі №9901/847/18 позовну заяву повернуто позивачу, так як її підписано особою без підтвердження повноважень на здійснення представництва, оскільки адвокатом на підтвердження повноважень надано ордер на надання правової допомоги у «органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування». Не погодившись із таким рішенням, представник в інтересах позивача подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2018 року залишено без змін. Копію зазначеної постанови представником отримано 10 липня 2019 року. Поруч з цим, позивач зазначає про наявність Окремої думки, яку 05 червня 2019 року висловили 8 з 19 суддів Великої Палати Верховного Суду. А тому вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, оскільки первинне звернення до суду із цим позовом відбулося в межах встановленого законом строку, а його представник мав всі необхідні повноваження, діяв добросовісно, тоді як питання неправильного оформлення ордеру є дискусійним, що підтверджується наявністю Окремої думки 8 з 19 суддів Великої Палати Верховного Суду.
При вирішенні питання про поновлення строку на звернення до суду суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, а також іншим умовам, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку до реального такого звернення, який у даному випадку перевищує вісім місяців.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.
Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження Указу Президента України у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, встановлений строк судового оскарження Указу Президента України від 14 травня 2018 року завершився 15 листопада 2018 року. Проте, повторно з позовною заявою скаржник звернувся лише 01 серпня 2019 року.
Вперше позовну заяву було повернуто скаржнику з підстав не надання документу на підтвердження повноважень. В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Заявником не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього непереборних та об`єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від його волі, та унеможливили одразу, після отримання ухвали про повернення позовної заяви, повторно подати позов з належним підтвердженням повноважень адвоката або за власним підписом, як він зробив це при поданні даного позову.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених у заяві про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом, причин пропуску строку поважними.
Відповідно до положень частини першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, зважаючи, що позов ОСОБА_1 подано поза межами строку звернення до Суду, а викладені в заяві причини пропуску визнані неповажними, його слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів.
Керуючись статтями 22, 122,123, 160, 169, 248, 266 КАС України,
у х в а л и в :
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до Верховного Суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України, за участю третіх осіб Ради Національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» в частині введення в дію позиції 7 Додатку 1до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, за участю третіх осіб Ради Національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» в частині введення в дію позиції 7 Додатку 1до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року - залишити без руху.
Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення зазначених недоліків позовної заяви у встановлений строк, позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачО. А. Губська СуддіМ. В. Білак А. Г. Загороднюк О. В. Калашнікова В. М. Соколов
