ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 22-ц/821/83/19Головуючий по першій інстанції Токова С.Є. Категорія: 310000000 Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, служба у справах дітей Городоцької райдержадміністрації Львівської області про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, служба у справах дітей Городоцької райдержадміністрації Львівської області, про визначення місця проживання дитини,
в с т а н о в и в :
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що 23 травня 2015 року у відділі Державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси, реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 , актовий запис №141.
Від подружнього проживання в них народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з ним в АДРЕСА_1 і знаходиться на його повному утриманні і вихованні.
Підставою позову зазначає невиконання відповідачкою обов`язків по догляду за донькою, неналежне виховання дитини, відсутність материнських почуттів до дитини, відсутність медичного догляду, залишення дитини без нагляду, небажання відповідача спілкуватися з дитиною та дбати про її розвиток.
На підставі викладеного, ОСОБА_3 просив суд визначити постійне місце проживання його малолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним, в будинку АДРЕСА_1 .
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини, яка мотивована тим, що добровільно ОСОБА_3 не надає їй можливості спілкуватися з донькою, чинить всілякі перешкоди, щоб унеможливити їх зустрічі з нею, силоміць утримує їх доньку у себе, у зв`язку з чим вона не має фізичної можливості отримати доступ до неї.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2019 року первісний позов задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що починаючи з серпня 2017 року ОСОБА_1 з дитиною не спілкується, дитину не відвідувала, що в свою чергу свідчить про відсутність прихильності дитини до матері. Посилання представника ОСОБА_1 на той факт, що мати не мала можливості спілкуватися з дитиною через перешкоди, які чинились зі сторони батька та його родичів суд вважав безпідставними, оскільки у випадку існування таких перешкод ОСОБА_1 могла звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, проте такого позову не пред`являла, доказів про звернення до органу опіки та піклування із відповідними заявами щодо усунення перешкод суду не надала. Суд критично оцінив посилання представника ОСОБА_1 на той факт, що уклавши повторно шлюб з ОСОБА_8 малолітня буде виховуватись у повноцінній сім`ї, оскільки дитина з моменту свого народження і до даного часу, тобто досягнення трьох років постійно проживає з батьком ОСОБА_3 , знає його як свого батька, у зв`язку з чим спілкування з особою, яку дитина не знає, тим більше проживання з нею може негативно вплинути на психологічний стан малолітньої.
В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Константин В.М. вказував, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, оскільки висновки викладені у рішенні суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовити, а зустрічний позовом ОСОБА_1 задовольнити, визначивши місце проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що протягом майже двох років ОСОБА_3 фізично не надає ОСОБА_1 можливості спілкуватися з донькою, чинить всілякі перешкоди, щоб унеможливити її зустрічі з донькою, силоміць утримує доньку у себе, а ОСОБА_1 не має фізичної можливості отримати доступ до доньки. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 неодноразово заявляла, що не має заперечень щоб батько дитини ОСОБА_3 спілкувався з дитиною, натомість сам ОСОБА_3 та його родичі своїми діями чинять перешкоди для унеможливлення ОСОБА_1 спілкуватися з донькою. ОСОБА_1 любить свою доньку і спроможна забезпечити її всім необхідним. На даний час ОСОБА_1 має повноцінну сім`ю, має окреме житло, в якому створені належні умови для проживання малолітньої дитини, що підтверджується Актом обстеження умов проживання №195 від 10.07.2018 року, складеного спеціалістами служби у справах дітей Черкаської міської ради. Крім того, у висновку спеціаліста юридичного психолога ОСОБА_9 від 18.06.2019 року №04/19 вказано, що для малолітнього віку дитини вкрай необхідний контакт з матір`ю.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказував на те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки вони ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2015 року у відділі Державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Кіш Б.В. зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_1 , актовий запис №141, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2017 року розірвано.
Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.04.2016 року.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі наразі дитина проживає разом з батьком за адресою в АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту обстеження фактичного місця проживання ОСОБА_3 від 04.09.2017 року складеного посадовим особами Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_7 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 з 27 липня 2017 року.
Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 31 серпня 2017 року №843, складеного комісією посадових осіб Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_3 проживає в будинку, який належить матері ОСОБА_10 Будинок 2008 року будівництва, цегляний, дах покритий метало-черепицею. В будинку 3 житлові кімнати площею 54,8 кв.м., загальна площа 93,3 кв.м. Є світло, газ, централізоване водопостачання, опалення індивідуальне - опалюється газовим котлом. Є необхідна побутова техніка, нові меблі. В кімнатах проведено євроремонт. Є дитяча кімната. Умови проживання добрі.
Згідно Висновку комісії з питань захисту прав дитини Городоцької районної державної адміністрації №54 від 02.07.2018 року, встановлено, що батько ОСОБА_3 проживає окремо з малолітньою донькою ОСОБА_7 в АДРЕСА_1, створив належні умови для проживання дитини, позитивно характеризується, піклується про здоров`я доньки, вчасно виконує рекомендації лікарів, забезпечує усім необхідним, виходячи з балансу інтересів батька та дитини комісія вважає за можливе визначити проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 .
Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитиною обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Водночас у частині 6 зазначеної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів, перевіривши вказаний висновок комісії з питань захисту прав дитини Городоцької районної державної адміністрації від 02.07.2018 року №52, затвердженого розпорядженням голови Городоцької райдержадміністрації Ременяк В. 04 липня 2018 року №584, вважає що він є недостатньо повним та обґрунтованим з огляду на наступне.
Пунктом 72 Питань діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою КМУ від 24.09.2008 року за № 866 передбачено, що для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Як видно із зазначеного висновку, обстеження житлово-побутових умов проживання матері дитини ОСОБА_1 комісією проведено не було, бесіди з нею не проводились, тому висновок визнати об`єктивним, повним та таким, що дійсно відповідає якнайкращим інтересам дитини, колегія суддів не може.
Разом з тим, відповідно до Акту обстеження умов проживання матері ОСОБА_1 від 10.07.2018 року, складеного спеціалістами служби у справах дітей Черкаської міської ради за адресою АДРЕСА_2, умови проживання задовільні. Встановлено, що кімнати у неприватизованому гуртожитку. В помешканні проведений сучасний ремонт, в наявності необхідні меблі, предмети домашнього вжитку, побутова техніка. Санвузол в задовільному стані. Кухня загального користування. Для малолітньої ОСОБА_7 відведена окрема кімната, де є дитячий диван, диван-книжка, шафа для одягу, телевізор. Є місце для ігор та відпочинку, іграшки.
Таким чином у висновку зазначено, що в кімнаті АДРЕСА_2 створені належні умови для проживання та перебування малолітньої ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та задовольняючи первісний позов ОСОБА_3 , районний суд виходив з того, що батько малолітньої має можливість забезпечити належні умови проживання, виховання та розвиток дитини, оскільки має постійне місце проживання, постійне місце роботи, стабільний заробіток, не має шкідливих звичок та позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Натомість мати не спілкується з дитиною, лише один раз приїздила, але не бачилась із дитиною.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, з огляду на наступне.
Встановлено, що донька сторін 16.04.2016 року, є малолітньою дитиною, яка до липня 2017 року проживала з обома батьками, та до ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
В матеріалах справи не міститься доказів невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, залишення нею дитини без нагляду, аморальну поведінку, зловживання нею забороненими речовинами.
Зі справи убачається наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини і у матері, і у батька, їх позитивних характеристик з місць проживання та роботи, а також самовільні, без погодження з матір`ю, дії батька щодо зміни місця проживання дитини, залишення без згоди матері дитини з ним.
Як видно із матеріалів справи ОСОБА_1 08.08.2017 року зверталася до Яворівського ВП ГУНП у Львівській області із заявою, в якій вказала, що 27 липня мати її чоловіка та її брат відібрали в неї дитину ОСОБА_7 . На її прохання повернути їй дитину вищезазначені громадяни відмовились. Вказане також зазначено і поданих нею до правоохоронних органів письмових поясненнях.
В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 вказувала на те, що 28 серпня 2017 року ОСОБА_3 зі своєю сім`єю, приїхавши до м. Черкаси, взяли дитину для медичного обстеження в дитячій обласній лікарні м. Черкаси. Після обстеження в лікаря, на прохання повернути дитину не відреагували, сіли до машини та поїхали в невідомому напрямку, як потім з`ясувалось до АДРЕСА_1 Городоцького району Львівської області. Наступного дня ОСОБА_1 зі своїм юристом поїхала до АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , з метою забрати доньку, однак останній до помешкання не впустив та доньку не віддав.
Як видно із відповіді від 08.02.2018 року №М-91/41/24/01-2018 управління патрульної поліції в Черкаській області, 28.08.2017 року екіпаж патрульної поліції прийняв виклик за адресою: АДРЕСА_4 , що надійшов від ОСОБА_1 з приводу, «що в неї в Черкаській обласній дитячій лікарні по вул. Конєва чоловік забрав дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Поїхали на Мерседес Спринтер р.н. НОМЕР_2 ».
02 вересня 2018 року ОСОБА_1 було подано заяву до Яворівського ВП ГУНП в Львівській області, в якій остання просила прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , який не дає їй бачитись з їх спільною дитиною ОСОБА_7 .
Відповідно до листа ГУ НП У Львівській області від 25 вересня 2019 року, встановлено, що було розглянуто звернення ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_3 , який забрав та не повертає доньку та роз`яснено, що відносини, які виникли між сторонами носять цивільно-правовий характер та вирішується у судовому порядку.
Також в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_1 від 31.08.2017 року надані начальнику служби у справах дітей Шишлюк С.О., в яких вона вказала на вивезення дитини без її згоди та відлучення грудної дитини від матері.
Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також що в інтересах дитини є турбота та підтримка і з боку матері, і з боку батька, суд апеляційної інстанції надає першочергове значення та оцінку саме найкращим інтересам дитини, врахувавши обставини спору та зазначені вище обставини справи.
Відповідно до статті 162 СК України, якщо один із батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення і повернути її тому, з ким вона проживала.
Суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що ОСОБА_3 самовільно змінив місце проживання спільної із ОСОБА_1 малолітньої грудної дитини й фактично з 28 серпня 2017 року позбавив матір спілкування з дитиною.
Суд першої інстанції визначив місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком, обґрунтувавши таку перевагу наявністю у нього постійного місця проживання та роботи, разом з тим, відповідно до справи, власного житла він не має.
Разом з тим, відповідно до характеристики ОСОБА_1 з місця роботи, а саме пекарні «Хліб з Тандиру», де вона з 22 жовтня 2018 року займає посаду пекаря, позивач за зустрічним позовом характеризується позитивно, зарекомендувала себе, як відповідальний і кваліфікований спеціаліст, ефективний співробітник.
Відповідно до ст. 58-1 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Тому доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо того, що характеристика з місця роботи ОСОБА_1 не завірена круглою печаткою та не виготовлена на фірмовому бланку організації, колегія суддів оцінює критично та не бере до уваги.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю та можливість визначення місця проживання малолітньої доньки сторін з батьком, остільки матеріалами справи не доведено переваги батька перед матір`ю щодо проживання дитини та безспірно доведено, що ОСОБА_3 самочинно, без згоди другого з батьків, з яким проживала малолітня дитина, змінив її місце проживання, виключивши спілкування матері з дитиною.
Оскільки відповідач самочинно, без згоди позивача змінив визначене сторонами раніше місце проживання доньки, після чого мати дитини не має можливості вільно брати участь у спілкуванні та вихованні дитини, і відповідачем не надано та судом не встановлено належних та переконливих доказів, що за місцем проживання позивача за зустрічним позовом є реальна загроза життю та здоров`ю дитини або обставини змінилися так, що повернення суперечить інтересам малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є передбачені законом підстави до визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.
При визначенні місця проживання дитини суду необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував вік дитини - 3 роки та те, що з серпня 2017 року, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , вона позбавлена можливості спілкуватися з матір`ю.
Крім того, колегія суддів не може погодитися із висновками викладеними судом першої інстанції в частині того, що оскільки дитина з моменту свого народження і до даного часу, тобто до досягнення трьох років постійно проживає з батьком ОСОБА_3 , знає його як свого батька, у зв`язку із чим спілкування з особою, яку дитина не знає (мається на увазі теперішній чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_8 ), тим більше проживання з нею може негативно вплинути на психологічний стан малолітньої.
Вказане, як вірно зазначено у апеляційній скарзі, не підтверджено жодними доказами та висновками спеціалістів-психологів.
Відповідно до Висновку спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження від 18.06.2019 року №04/19 виконаного юридичним психологом вищої категорії ОСОБА_9 зазначено, що для малолітнього віку дитини вкрай необхідний контакт з матір`ю незалежно від статі. В даному віці діти найбільш прив`язані до матері. Вона необхідна як опора, як образ формуючи «Я» особистості, як джерело безпеки і задоволення насущних потреб, тут формується почуття любові, ніжності, жалю і співчуття. На даний час, якщо і далі буде жити ОСОБА_7 з батьком і його сімейством слід зазначити, що для нормального психоемоційного стану та відчуття благополуччя у неповнолітній дитині, якій всього три роки, необхідна не тільки звична обстановка з усталеним колом спілкування, але вона ще повинна і відчувати себе психофізіологічне вільно, захищено та комфортно. Тому для дочки ОСОБА_1 дуже важливо щоб у неї також було формовано почуття безпеки і підтримки. А для дитини таким «притулком» зазвичай служать поцілунок, голос, обійми і коліна матері, читання в ліжку, спільні прогулянки. Що в результаті допоможе дитині здійснювати посилений контроль, навмисне і постійне регулювання думок і поведінки.
Щодо аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, що вказаний висновок не був предметом розгляду в суді першої інстанції, то колегія суддів виходить з того, що за клопотанням представника за зустрічним позовом до участі у справі не було залучено психолога служби у справах дітей. Із заявою про надання такого висновку сторона позивача за зустрічним позовом звернулась 12 травня 2019 року, тобто до ухвалення рішення по суті, проте висновок спеціаліста був виготовлений 18 червня 2019 року.
Тому, враховуючи, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи (стаття 2 ЦПК України), колегія суддів вважає, що взяття до уваги зазначеного висновку, як доказу, являється доцільним з огляду на предмет спору між сторонами, а саме для об`єктивного та справедливого вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини.
Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування дитини з обома батьками, за відсутності доказів на підтвердження того, що повернення дитини за визначеним судом місцем проживання з матір`ю поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку, колегія суддів дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_1 з матір`ю.
При цьому, колегія суддів, визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також що в інтересах дитини є турбота та підтримка і з боку матері, і з боку батька, виходить із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дитини, враховуючи обставини спору.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни чудового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, районний суд, розглядаючи спір, неповно з`ясував обставини справи, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення незаконного й необґрунтованого рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2019 скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 жовтня 2019 року.
Судді:
