ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
У Х В А Л А
11 жовтня 2019 року м. Київ № 640/8752/19
Окружний адміністративний суд м. Києва в складі: судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Конституційного Суду України про відвід судді в адміністративній справі
за позовом
ОСОБА_1
до
Конституційного Суду України
про
визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови №1-пс/2019 від 14.05.2019
за участю представників сторін:
представників позивача - Янченко С.П., Федур А.А.,
представника відповідача - Ковальова С.В.,
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Конституційного Суду України, в якому просить:
- визнати протиправними дії Конституційного Суду України щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України;
- визнати протиправною та скасувати постанову Конституційного Суду України №1-пс/2019, ухвалену 14 травня 2019 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України;
- поновити негайно ОСОБА_1 ОСОБА_1 на посаді судді Конституційного Суду України;
- поновити негайно ОСОБА_1 на посаді Голови Конституційного Суду України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
08 жовтня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва представник Конституційного Суду України подав заяву про відвід головуючого судді Федорчука А.Б., яка обґрунтована наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді. Представник відповідача, мотивуючи заявлений відвід, стверджував, що головуючий у справі не виконав всіх процесуальних дій, передбачених частиною 2 статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України, що є прямим порушенням і об`єктивно викликає сумнів у його неупередженості. Також, представник Конституційного Суду України зазначив, що заявлений відвід не пов`язаний із незгодою з будь-якими рішеннями головуючого судді, а сумнів у його неупередженості об`єктивно викликаний ігноруванням вимог процесуального закону.
У судовому засіданні представник відповідача вказану заяву про відвід підтримав та просив її задовольнити.
Представники позивача проти відводу в судовому засіданні заперечували та стверджували про зловживання представником відповідача правами.
При вирішенні заяви про відвід суд виходить з наступного.
Вимогами статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.
Пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, на який посилається представник відповідача, визначено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Підстави для відводу (самовідводу) судді є за своєю суттю певними юридичними фактами, які надають підстави для сумнівів щодо об`єктивності, неупередженості та безсторонності судді під час розгляду конкретної справи.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні («Кіпріану проти Кіпру», «П`єрсак проти Бельгії», «Грівз проти Сполученого Королівства»).
Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб`єктивний тест). У зв`язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи, зовнішня незалежність судді не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких прихильностей чи упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже є тісний зв`язок між незалежністю і об`єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом («Фіндлі проти Сполученого Королівства»).
Важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню («Саінер проти Туреччини»). Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається («Кларк проти Сполученого Королівства»). Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очалан проти Туреччини»). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Суддя, у відношенні якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід («Веттстейн проти Швейцарії», «Кастілло Альгар проти Іспанії», «П`єрсак проти Бельгії»).
За наведеного, лише розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом, є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд зазначає, що заявлений відвід представником відповідача обґрунтований невчиненням головуючим суддею всіх процесуальних дій, визначених частиною 2 статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України та заява про відвід подана після закриття підготовчого провадження, що суперечить вимогам частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України та може розцінюватися судом як намагання затягувати судовий процес.
Крім того, керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення суд може визнати зловживанням процесуальними правами та з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
При цьому, вимоги частини 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України покладають на учасників судового процесу та їх представників обов`язок добросовісного користування процесуальними правами.
Згідно частин 3, 4 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Зазначені вище обставини в сукупності вказують, що заявлення завідомо безпідставного відводу, який в даному випадку обґрунтований по суті незгодою відповідача із закриттям підготовчого провадження, суд визнає зловживанням правами учасника судового процесу, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне повернути заяву про відвід судді заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 11, 36, 39, 45, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Повернути Конституційному Суду України заяву про відвід судді без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук
