УКРАЇНА
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________________________________
Справа № 686/10026/16-ц
Провадження № 22-ц/4820/1360/19
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С.,Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю сторін, представника апелянта,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_5 , про відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Салоїд Н.М. від 07 травня 2019 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в :
У травні 2016 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд із вказаним позовом до відповідачів, зазначав, що 29.11.2015 року біля 12 год. по Старокостянтинівському шосе в районі АЗС «УкрПетроль» відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням та автомобілем марки Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , власником якого є ОСОБА_2 Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_5 , який проявив неуважність, виїхав на зустрічну смугу руху в порушення вимог пунктів 10.1., 11.4, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з автомобілем під його керуванням. Внаслідок цього обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_5 не мав посвідчення водія, і відповідно не мав права керувати транспортним засобом. Власником цього автомобіля ОСОБА_2 вчинена недбалість щодо утримання джерела підвищеної небезпеки, оскільки вона допустила до керування транспортним засобом ОСОБА_5 , який не мав права на управління транспортними засобами, тому вона й має відповідати за завдану шкоду.
В подальшому позивач уточнив, що у кримінальному провадженні встановлено, що автомобіль потрапив до ОСОБА_5 від ОСОБА_6 , чоловіка ОСОБА_2 .
Тому з врахуванням уточнень позову остаточно просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на свою користь збитки, завдані пошкодженням його автомобіля, в розмірі 271380,07 грн.
Справа розглядалася неодноразово.
Постановою Верховного Суду від 08.08.2018 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2016 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 21.11.2017 року, ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 26.12.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції вказав, що при новому розгляді справи слід встановити, з чого складається спадщина після смерті відповідача, коло спадкоємців, що її прийняли, розмір та вартість фактично отриманого ними майна.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.10.2018 року залучено до участі в справі як співвідповідача Моторно-транспортне страхове бюро України.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.04.2019 року провадження в справі в частині вимог до МТСБУ закрито за заявою позивача у зв`язку з відшкодуванням завданої шкоди відповідно до умов договору.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 та з ОСОБА_2 як законного представника малолітнього ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду по 17500 грн. з кожного. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 та з ОСОБА_2 на користь держави по 175, 50 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове, яким його позов задовольнити повністю. На думку апелянта, помилковим є висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_2 складу цивільного правопорушення. Судом не враховано, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 ОСОБА_2 залишалась власником та фактичним володільцем джерела підвищеної небезпеки, нею не доведено, що транспортний засіб вибув з її володіння. ОСОБА_2 також не довела, що забороняла, не погоджувала іншому співвласнику передачу належного їм автомобіля ОСОБА_5 , ці обставини не досліджувалися судом. За таких обставин апелянт вважає, що судом мало бути прийняте рішення про стягнення з ОСОБА_2 шкоди у розмірі реальних збитків, які йому були завдані.
В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Відповідач ОСОБА_2 просила відхили апеляційну скаргу як безпідставну.
Інші учасники в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що 29.11.2015 року близько 12 год. по Старокостянтинівському шосе в районі АЗС «УкрПетроль» відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1 та автомобілем марки Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.11.2007 року власником автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_2
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10 серпня 2016 року, що набрав законної сили 12.09.2016 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_5 29.11.2015 року о 12 год., керуючи автомобілем марки Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 , проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху в порушення вимог пунктів 10.1, 11.4, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, та допустив зіткнення з автомобілем марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував потерпілий ОСОБА_1 , в результаті чого останньому спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Цим вироком також встановлено, що автомобіль на час ДПТ 29.11.2015 року перебував у володінні ОСОБА_6 , і останній безвідповідально спонукав та допустив ОСОБА_5 , який не мав права керування транспортним засобом, до керування транспортним засобом, в результаті чого з причин порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України сталася ДТП.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль FordFocus, що належить на праві власності ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження. Майнова шкода, завдана позивачу, з врахуванням часткового відшкодування шкоди МТСБУ, складає 218047,39 грн.
Вказаний розмір шкоди підтверджується звітом про оцінку автомобіля марки Ford Focus від 29 грудня 2015 року та не оспорюється сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Його спадкоємцями першої черги за законом є діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які залучені до участі у справі як його правонаступники.
Відповідно до листа Першої Хмельницької державної нотаріальної контори №2648/01-16 від 17.12.2018 року спадкова справа до майна померлого ОСОБА_6 не заводилася.
Автомобіль марки Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 право власності на який оформлено на ОСОБА_2 , є спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , оскільки був придбаний в період зареєстрованого шлюбу, ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільності цього майна.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що суб`єктом відповідальності за спричинену позивачу майнову шкоду був ОСОБА_6 як співвласник транспортного засобу Mitsubishi Lancer, держномер НОМЕР_2 , що володів і користувався цим автомобілем, 29.11.2015 року спонукав та допустив ОСОБА_5 , який не мав права керування транспортним засобом, до керування транспортним засобом, в результаті чого з причин порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України сталася ДТП.
У діях ОСОБА_2 відсутній склад цивільного правопорушення, тому в позові до неї слід відмовити. Спадковим майном після смерті ОСОБА_6 є 1/2 частина автомобіля Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_2 як спільного майна подружжя, тому спадкоємці, які прийняли спадщину, ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_3 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_2 , мають відповідати за вимогами позивача в межах вартості спадкового майна.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо відсутності підстав для стягнення майнової шкоди з ОСОБА_2 є безпідставними.
Так, частинами першою, другою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з пунктом 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10.08.2016 року встановлено, що автомобіль Mitsubishi Lancer, держномер НОМЕР_2 на час ДТП 29.11.2015 року перебував у володінні ОСОБА_6 як його співвласника, і саме він в порушення закону передав керування транспортним засобом ОСОБА_5 , який не мав права керувати транспортним засобом, в результаті чого внаслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху сталася ДТП.
Тому суд першої інстанції правильно констатував, що суб`єктом відповідальності за майнову шкоду, спричинену позивачу, був ОСОБА_6 як співвласник транспортного засобу Mitsubishi Lancer, держномер НОМЕР_2 , який, маючи реєстраційні документи на транспортний засіб, законно володів та користувався ним 29.11.2015 року та протиправно передав його іншій особі, дії якої призвели до заподіяння шкоди позивачу.
Той факт, що ОСОБА_2 залишалася власником та законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, не спростовує вказаних висновків суду.
Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_6 повідомляв ОСОБА_2 про свої наміри передати керування транспортним засобом ОСОБА_5 , це цілком спростовує твердження апелянта про невиконання обов`язку ОСОБА_2 забороняти, не погоджувати іншому співвласнику передачу належного їм автомобіля ОСОБА_5
Обговорюючи питання кола спадкоємців, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , розмір та вартість фактично отриманого ними майна, апеляційний суд приймає до уваги таке.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч.ч.3-5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з частиною першою статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що спадкоємцями майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сини ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , які проживали із спадкодавцем на день смерті, що підтверджується довідкою УМК «Південно-Західна» №3614 від 27.07.2017 року, а відтак, прийняли спадщину у встановленому порядку.
Інших спадкоємців майна ОСОБА_6 немає, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру.
Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину (ч. 4 ст. 1231 ЦК України).
Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно - і право розпорядження ним.
Отже, відповідач ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_3 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_2, як спадкоємці ОСОБА_6 , що прийняли спадщину згідно ч.ч.3-4 статті 1268 ЦК України, відповідно до ст. 1231 ЦК України зобов`язані у межах вартості спадкового майна задовольнити вимоги позивача.
Спадковим майном після смерті ОСОБА_6 є Ѕ частина автомобіля Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_2 , як спільного майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , оскільки цей транспортний засіб був придбаний ними в період зареєстрованого шлюбу.
Стороною позивача не доведено достатніми та допустимими доказами наявність іншого майна, яке входило б до кола спадкового майна ОСОБА_6 .
Представник позивача підтвердив, що за даними реєстрів прав власності на майно та речові права не виявлено іншого майна, яке б належало спадкодавцю на праві власності.
Отже, суд першої інстанції правомірно врахував, що ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить 1/2 частина автомобіля Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість якої складає 35000 грн. і тому підлягають частковому задоволенню вимоги ОСОБА_1 в розмірі 35 000 грн.
З врахуванням рівності часток у спадковому майні спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , тому з ОСОБА_4 та законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача по 17500 грн. відшкодування майнової шкоди з кожного.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 жовтня 2019 року.
Судді Л.М. Грох
Р.С.Гринчук
Т.В.Спірідонова
