Провадження № 22-ц/4808/850/19
Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.
Суддя-доповідач Василишин
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Василишин Л.В.,
суддів: Максюти І.О., Матківського Р.Й.,
секретаря Мельник О.В.
за участю представника апелянта ОСОБА_1
адвоката Ткачук Т.В.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Калуського міськрайонного суду від 15 квітня 2019 року у складі судді Юрчака Л.Б., ухвалене в м.Калуш, у справі за позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_5 до ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», ПАТ «Оксі Банк», ТзОВ ФК «Алькор Інвест», ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння,-
в с т а н о в и в:
У жовтні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулась до суду із вищевказаним позовом.
Позовні вимоги представник позивача обгрунтовувала тим, що 07.10.2008 року між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та її сином ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/14-10/459, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 64 000 доларів США зі сплатою 17,3 % річних строком до 06.10.2015 р.
В порядку запезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 08.10.2008 року укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, а саме: лікарський кабінет, загальною площею 44,6 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу та накладено заборону на відчуження зазначеного нерухомого майна , яке належить ОСОБА_4 до припинення чи розірвання договору іпотеки.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 05.12.2009 р. стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/14-10/459 від 07.10.2008 р. в сумі 73319,73 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 586191,24 грн. і судові витрати в сумі 1820,00 грн.
Про існування вищевказаного рішення ОСОБА_4 дізнався лише 25.06.2010 р. від державних виконавців Калуського міскрайонного управління юстиції, якими був складений акт опису й арешту майна серія АА № 950341.
15.11.2016 р. ОСОБА_4 отримав повідомлення від ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» про відступлення права вимоги.
11.07.2017 р. ОСОБА_4 із банку надійшло повідомлення про наявну суму його заборгованості та про намір здійснити банком відступлення від права вимоги за кредитним договором третім особам. Також у листі було вказано, що у разі відступлення права вимоги заходи по стягненню боргу буде здійснювати третя особа – новий кредитор.
08.08.2018 року ОСОБА_4 стало відомо, що ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» продав належне йому майно. Позивачу було запропоновано викупити власне приміщення за ціною 1000 доларів США за метр квадратний, проте таких грошей у нього не було і він попросив трохи зачекати.
Представник позивача вважав, що продаж даного приміщення відбувся незаконно, а всі договори, які стосуються його відчуження, укладені з порушенням вимог чинного законодавства.
Зокрема, є недійсним договір про відступлення права вимоги, який укладений 30.03.2018 р. між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», так як у кредитному договорі серед визначених прав кредитора відсутнє таке право як відступлення права вимоги, первісний кредитор не повідомив боржника про факт відступлення права вимоги. Крім того, даний договір не містить істотних умов щодо обслуговування боржником ОСОБА_4 боргу перед новим кредитором ПАТ «Оксі банк», оскільки не містить інформації щодо рахунку, відкритого для здійснення погашення заборгованості за кредитним договором, а також порядку погашення такої заборгованості новому кредитору, приймаючи до уваги те, що валюта кредиту – долар США. Також, новим кредитором жодним чином не повідомлено боржника про відкриття ним рахунку, через який можливо було б здійснювати погашення заборгованості новому кредитору, чим порушено права боржника та призвело до неможливості виконання боржником зобов`язань за кредитним договором з підстав, що не залежали від волі боржника.
Крім того, нотаріально не посвідчено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», що є також порушенням умов договору.
Також представник позивача вважає недійсним і договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018 р., який укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТзОВ ФК «Алькор Інвест», оскільки про його укладення також не повідомлено боржника, акт прийому передачі від 30.03.2018 р. нотаріально не посвідчено, а також під час укладення договору продовжувалася зберігати заборона відчуження предмету іпотеки за договором іпотеки, яка накладалася при його нотаріальному посвідченні.
В порушення вимоги про заборону відчужувати предмет іпотеки- лікарський кабінет загальною площею 44.6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор інвест» 21.08.2018 р. укладає договір купівлі – продажу лікарського кабінету з фізичною особою ОСОБА_2 . Крім того вважає, що між ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор інвест» та ОСОБА_2 укладено не договір купівлі-продажу, а фактично прихований договір факторингу, який підлягає визнанню недійсним, так як укладений між неналежними суб`єктами , з порушенням суб`єктивного складу сторін , за відсутності необхідних дозволів на здійснення фінансових послуг та за відсутності відповідного обсягу правосуб`єктності.
Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просила:
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.03.2018 р., укладений між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк»;
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018 р. , укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТзОВ Фінансова компанія «Алькор Інвест»;
- визнати недійсним договір купівлі- продажу від 21.08.2018 року, укладений між ТзОВ Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 ;
- витребувати майно з незаконного володіння ОСОБА_2 та повернути власнику ОСОБА_4 .
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 15 квітня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», ПАТ «Оксі Банк», ТзОВ Фінансова компанія «Алькор Інвест», ОСОБА_2 про визнання недійними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Представник апелянта зазначила, що при ухваленні рішення, суд мотивував його тим, що позивачем не надано жодного доказу невідповідності правочинів вимогам ст.ст.203,215 ЦПК України та порушення прав позивача.
В даному випадку, підставами для визнання правочинів недійсними є те, що сторона помилилася щодо обставин, які мали істотне значення при укладенні оспорюваних договорів. Ці обставини існували в момент укладення договорів, а помилка була і мала істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК України).
Позивач звертав увагу суду першої інстанції на істотні обставини, які були перешкодою для укладення оспорюваних правочинів, а саме арешт предмету договорів – лікарського кабінету загальною площею 44,6 кв.м. у АДРЕСА_1 . Однак суд не встановив факту арешту майна.
Натомість, суд у рішенні зазначив, що Інформаційна довідка від 22.11.2018 року сформована по прізвищу фізичної особи ОСОБА_4 і він не має відношення до оскаржуваного договору купівлі-продажу та з 01.08.2018 року нерухоме майно йому не належало, а власником нерухомого майна було ТОВ «Алькор Інвест». Також суд не взяв до уваги довідку долучену позивачем про наявність арештів, які зареєстровані саме за ОСОБА_4 , оскільки нерухоме майно з 01.08.2018 року належало ТОВ «Алькор Інвест», по якому на момент посвідчення договору арештів не існувало.
Апелянт не погоджується з таким висновком суду, оскільки арешт на предмет іпотеки був накладений Дежавною виконавчою службою ще у 2010 році, коли власником був ОСОБА_4 , а тому останній має пряме відношення до оскаржуваних договорів.
Крім того, відповідно до ст.55 Закону України «Про іпотеку» при посвідченні угод про відчуження або заставу нерухомо майна та транспортних засобів перевіряється відсутність будь-якої заборони відчуження або арешту майна.
Представник апелянта також посилається на порушення процедури укладення договору купівлі-продажу від 21.08.2018 року між ТзОВ «Фінансова компанія Алькор Інвест» та ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_4 як іпотекодавця не повідомлено письмово про укладення такого договору.
Також в ході розгляду справи судом порушено вимоги процесуального закону, оскільки безпідставно відхилено клопотання позивача про витебування оригіналів оспорюваних правочинів та актів прийому-передачі.
Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_4 задоволити у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та АТ «Райфайзен Банк Аваль» подали відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України, в якій просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В засіданні апеляційного суду представники апелянта вимоги скарги підтримали в поновму обсязі, просили її задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу не визнали, просили відмовити в її задоволенні.
Інші, належним чином повідомлені, учасники процесу в судове засідання не з`явилися.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін,перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Матеріалами справи встановлено, що 07.10.2008 року між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та позивачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/14-10/459, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 64 000 доларів США зі сплатою 17,3 % річних строком до 06.10.2015 р.(том-1, а.с.9-11).
В порядку забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 08.10.2008 року був укладений договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме : лікарський кабінет, загальною площею 44,6 кв. м. , що знаходиться в АДРЕСА_1 . (том-2 а.с.155-157) .
Як зазначено в позовній заяві, рішенням Калуського міськрайонного суду від 05.12.2009 р. стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/14-10/459 від 07.10.2008 р. в сумі 73319,73 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 586191,24 грн. і судові витрати в сумі 1820,00 грн.
30.03.2018 р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р., укладеним між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 (том 1 а.с.82-84), згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором. Відповідно до умов цього договору, ПАТ «Оксі Банк» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р.
30.03.2018 року первісний кредитором ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та новим кредитором ПАТ «Оксі Банк» складено Акт приймання передачі документації за договором відступлення права вимоги (том-1, а.с.85 зворот).
30.03.2018 року між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» також було укладено договір про відступлення права за договором іпотеки (том 1 а.с.86), предметом якої є нерухоме майно - лікарський кабінет, загальною площею 44,6 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . Також 30.03.2018 року сторонами договору складено Акт прийому-передачі (том-1, а.с.87).
30.03.2018 р. між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Алькор Інвест» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р. укладеним між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , відповідно до якого ТОВ «ФК «Алькор Інвест» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р. (том 1 а.с.153-159). 30.03.2018 року сторонами договору складено Акт приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги (том-1, а.с.160).
30.03.2018 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Алькор Інвест» було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки від 08.10.2008 року, предметом якої є нерухоме майно - лікарський кабінет, загальною площею 44,6 кв. м. , що знаходиться в АДРЕСА_1 . (том 1 а.с.200-201). Сторонами також складено Акт прийому-передачі за договором (том-1, а.с.201).
21.08.2018 року між ТОВ «ФК «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (том 1 а.с.68), відповідно до якого ТОВ «ФК «Алькор Інвест» передав у власність, а покупець ОСОБА_2 приймає у власність лікарський кабінет, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м., матеріал стін цегла, і сплачує за нього ціну, в порядку визначеному цим договором.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори про відступлення права вимоги укладені в порядку на умовах, визначених чинним законодавством: кредитор у зобов`язанні замінений внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, сторонами дотримано письмової форми правочину відповідно до ст.513 ЦК України; при укладені правочину сторонами не порушено інтереси третіх осіб; в момент вчинення правочину сторонами дотримано вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Представником позивача не надано жодного доказу того, що оспорювані договори не відповідають вимогам ст.ст.203,215 ЦК України та порушують права або інтереси її довірителя.
Переглядаючи спір в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції обгрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За правилами частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов`язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Правовий аналіз ст.512 ЦК України вказує на те, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений лише у випадку, якщо сторони правочину домовились про це і прописали таку умову у тексті договору.
В спірному випадку кредитний та іпотечний договори не містять застережень щодо відсутності у кредитора права на відступлення права вимоги, що спростовує посилання апелянта на відсутність у ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» такого права.
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.
Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Відтак, за змістом наведених положень законодавства у разі неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні, боржник не позбавлений права виконувати свої зобов`язання первинному кредиторові і таке виконання згідно ЦК України є належним.
Однак неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні не може бути правовою підставою для визнання договору недійсним, на що правильно вказав суд першої інстанції.
Щодо форми договору від 30.03.2018 року, укладеного між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» про відступлення права за договором іпотеки (том 1 а.с.139-142), а також договору від 30.03.2018 р., укладеного між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Алькор Інвест» про відступлення прав вимоги за договором іпотеки (том 1 а.с.200-201), то як вбачається з матеріалів справи, такі договори посвідчені нотаріально, а саме приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. та зареєстровані в реєстрі за №235 та №236 відповідно. Наведеним спростовуються посилання апелянта на невідповідність форми договорів вимогам закону.
З огляду на зазначені норми закону та враховуючи фактичні обставини справи, судом обґрунтовано встановлено відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження того, що договір від 30.03.2018 р. укладений між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» про відступлення права вимоги, договір від 30.03.2018 р., укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТзОВ Фінансова компанія «Алькор Інвест» про відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно яких відбулася заміна кредитора у зобов`язаннях, укладені із порушенням вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх недійсними.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі- продажу від 21.08.2018 року, укладеного між ТзОВ Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору купівлі-продажу) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.
Як встановлено матеріалами справи, ТзОВ Фінансова компанія «Алькор Інвест» набуло прав кредитора та іпотекодержателя щодо спірного предмета іпотеки внаслідок укладення з ПАТ «Оксі Банк» договорів від 30.03.2018 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 року та про відступлення прав за договором іпотеки від 08.10.2008 року.
Відповідно до п.1.1; 1.2 договору про відступлення прав за договором іпотеки від 08.10.2008 року з моменту укладення цього договору новий кредитор (ТзОВ Фінансова компанія «Алькор Інвест») набуває статусу іпотекодержателя за договором іпотеки.
Відступлення права вимоги за договором іпотеки розпосюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до умов договору іпотеки.
З умов договору іпотеки від 08.10.2008 року вбачається, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим або за кредитним договором, в тому числі якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, іпотекодержатель має право звернути стягення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.5 цього договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки (п.3.1.4 договору іпотеки).
Згідно з п. 5.5.1 договору іпотеки, у відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором.
В цьому випадку цей договір (застереження п.5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Таким чином, сторони іпотечного договору обумовили право іпотекодержателя задоволити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором через процедуру реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03.10.2019 року витребувано у державного реєстратора Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Поповича В.В. ( АДРЕСА_2 , 21, Івано-Франківськ, Івано-Франківська область АДРЕСА_3 ) - належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про право власності № 27327290 від 01.08.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1304495626104.
22.10.2019 року відділом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Івано-Франківської міської ради на адресу направлено копію реєстраційної справи №1304495626104.
Як вбачається з витребуваної апеляційним судом реєстраційної справи 03.08.2018 року представником ТОВ «ФК «Алькор Інвест» було зареєстроване право власності на лікарський кабінет, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за товариством на підставі представленої документації.
При цьому вказано, що підставою виникнення права власності є: договір про відступленя прав за договором іпотеки, серія та номер 236, виданий 30.03.2018 року, видавник:Щелков Д.М., приватний нотаруіс Київського міського нотаріального округу, договір про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 235, виданий 30.03.2018 року, видавник: Щелков Д.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; догові іпотеки, серія та номер:5999, виданий 08.10.2008 року, видавник:Тихан О.М., приватний нотаріус; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового перекладу, серія та номер: 77311 0337881 8, виданий 07.05.2018, видавник укрпошта; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: 07/05/2018, виданий 07.05.2018, видавник: ТОВ «ФК «Алькор Інвест»; лист-вимога, серія та номер:07/05/2018, видавник: ТОВ «ФК «Алькор Інвест»; опис вкладеного листа з оголошеною цінністю, серія та номер: 0806 1053 60721, виданий 08.05.2018, видавник: відправник ТОВ «ФК «Алькор Інвест» (том-1, а.с.27).
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державого реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 03.08.2018 року державний реєстратор Івано-Франківської міської ради Попович В.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вніс запис до Державного реєстру речових прав про реєстрацію за ТОВ «ФК «Алькор Інвест» права власності на лікарський кабунет, загальною площею 44,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Із договору купівлі -продажу від 21.08.2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «Алькор Інвест» та ОСОБА_2 вбачається, що ТОВ «ФК «Алькор Інвест» передав у власність а покупець ОСОБА_2 приймає у власність лікарський кабінет, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м., матеріал стін цегла, і сплачує за нього ціну, в порядку визначеному цим договором (п.1).
Згідно п.2 договору право приватної власності продавця та лікарський кабінет, що продається, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.08.2018 року за номером 27327290, реєстраційний номер нерухомого майна 1304495626104, ОСОБА_6 , державним реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018 року, виданий ОСОБА_6 , державним реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківського області).
Отже, ТОВ «ФК «Алькор Інвест» відчужив спірний об`єкт нерухомості, будучи його власником на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018 року.
Наведена обставина вказує на те, що ТОВ «ФК «Алькор Інвест» скористався правом іпотекодержателя, передбаченим п. 5.5.1 договору іпотеки щодо набуття права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ч.2 ст.37 «Про іпотеку», рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Однак, стороною позивача (іпотекодавця) не надано суду доказів про оскаження рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем ТОВ «ФК «Алькор Інвест», а також щодо скасування такого рішення.
У даному провадженні правомірність дій державного реєстратора також не може бути предметом дослідження, оскільки така вимога позивачем не заявлялась, а в силу дії ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Апелянт посилається на те, що якщо рішенням суду чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі – покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. При цьому іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір.
Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, там міститься копія повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання від 07.05.2018 року за 3 07/05/2018 та лист-вимога від 07.05.2018 року за № 07/.05/2018-1 до ОСОБА_4 від ФК « Алькор-Інвест» та повідомлення про вручення.
Сторона позивача отримання таких повідомлень заперечила, однак належними доказами таку обставину не спростувала.
З огляду на цю ж обставину не є обгрунтованими доводи сторони апелянта щодо перебування спірного об`єкта нерухомості під арештом на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.08.2018 року, оскільки розпорядження майном здійснювалося власником в його інтересах.
Відповідно до ч.1 ст.316, ч.1 ст.317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п.п.1.1; 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 №296/5 (далі – Порядок №296/5), правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.
Пунктами 2.1; 2.4 Порядку №296/5 встановлено, що при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При укладенні вказаних договорів нотаріус перевіряє відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У разі наявності обтяження іпотекою на укладання вищевказаних договорів вимагається згода іпотекодержателя, якщо це не заборонено іпотечним договором.
Отже, при посвідченні договору купівлі-продажу, нотаріус зобов`язаний перевірити, чи власник майна не обмежений в праві відчужувати предмет договору внаслідок наявності заборони на відчуження або арешту майна.
Із п.6 договору купівлі-продажу від 21.08.2018 року вбачається, що продавець сверджує та гарантує, що лікарський кабінет, який є предметом цього договору, на момент його укладення нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, в спорі і під арештом не перебуває, будь-яких заяв для заборони реєстраційних дій щодо лікарського кабінету не зареєстровано, лікарський кабінем не переданий в іпотеку (е засавлений), будь-яких обтяжень щодо лікарського кабінету, крім обтяження іпотекою, зареєстрованого на підставі договору іпотеки, посвідченого Тихан О.М., приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу 08.10.2008 року за р.№5998, згідно з застереженням у якому зареєстровано приватної право власності продавця на лікарський кабінет, та крім заборони відчуження, накладеної на підставі вищевказаного договору іпотеки, немає, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, виданою Щедковим ОСОБА_7 .М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріуального округу 21.08.2018 року, лікарський кабінет в найм (оренду) не зданий, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесений, вільний від боргів, ніяких прав щодо нього у третіх осіб немає (том-1, а.с.26).
Інформаційна довідка №144944474 від 12.11.2018р., на яку посилається сторона позивача (т-1, а.с.210-212), сформована по прізвищу фізичної особи ОСОБА_4 та його РНОКПП НОМЕР_1 , який на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.08.2018 року вже не був власником лікарського кабінета та, відповідно, не був стороною оскаржуваного правочину, так як з 01.08.2018р. нерухоме майно належало ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий ОСОБА_6 , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області(п.2 договору купівлі-продажу), на що обгрунтовано зіслався суд першої інстанції.
Наведена обставина не спростована стороною апелянта у ході розгляду апеляційної скарги.
Також суд звертає увагу та те, що ОСОБА_4 не є стороною оскаржуваних правочинів, тому не вправі оскаржувати їх без доведення порушення власного права внасідок їх укладення.
Інші доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються матеріалами справи та
не можуть бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним в розумінні ст.ст.203,215 ЦК України.
Позивачем також заявлено вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та повернення його власнику ОСОБА_4
Однак правовий механізм витребування майна з чужого незаконого володіння передбачено статтею 388 ЦК України, яка у взаємозв`язку з нормами Цивільного кодексу щодо наслідків визнання договору недійсним не може бути застосована і в цій частині судом першої інстанції дано правильну оцінку.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 15 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач: Василишин Л.В.
Судді: Максюта І.О.
Матківський Р.Й.