Справа № 4910/23/19-к
Провадження №11-сс/991/170/19
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2019 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження: представник адвокат ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_6 ), прокурор ОСОБА_7 ,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , подану в інтересах ОСОБА_6 , та апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.11.2019 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000546 від 12.06.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 209, статтею 366-1, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.
Історія провадження
1.04.11.2019 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду в кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 (далі також - ухвала слідчого судді) задоволено клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9 , про арешт майна, та вирішено накласти арешт на: флеш-накопичувач сірого кольору Kingston 8 Gb, флеш-накопичувач світло - коричневого кольору з надписом «JASOLAR», флеш-накопичувач синього кольору з надписом «datashur pro» usb 30 (далі - флешнакопичувачі), ноутбук чорного кольору Lenovo s210 s/n UB 02325938 (далі - ноутбук).
2.14.11.2019 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 , подана в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.11.2019 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000546 від 12.06.2018 (далі також - апеляційна скарга ОСОБА_6 ), за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 209, статтею 366-1, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК).
3.14.11.2019 ухвалою судді-доповідача призначено апеляційний розгляд апеляційної скарги.
4.26.11.2019 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді (далі також - апеляційна скарга ОСОБА_8 ), в зазначеній апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного з поважних причин строку апеляційного оскарження.
Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали
5.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива про арешт флеш-накопичувачів та ноутбуку.
6.Слідчий суддя мотивував свою ухвалу наступним:
(1) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.10.2019 надано дозвіл прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, детективам та старшим детективам Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме нерухомого майна - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира), право власності на яку зареєстровано за матір`ю ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , з метою відшукання та вилучення наступних речей та документів: документів в паперовому та електронному вигляді (договорів, відомостей щодо руху коштів по рахунках, бухгалтерських документів, установчих та реєстраційних документів тощо), чорнових записів, записників, що стосуються діяльності ТОВ «Променейра» (ЄДРПОУ 42312286), ТОВ «НР Солар Парк» (ЄДРПОУ 42229167), ТОВ «Ліг Агро» (ЄДРПОУ 38246490), ТОВ «Енергія - Новий Розділ», ТОВ «Енергія - Новояворівськ», ТОВ «Корпорація КРТ», а також компаній, зареєстрованих в інших юрисдикціях, в тому числі в Республіці Кіпр; терміналів мобільного зв`язку із сім-картами абонентських номерів, стаціонарних персональних електронно-обчислювальних машин, комп`ютерів, ноутбуків, нетбуків, планшетів та інших електронних носіїв інформації (оптичних дисків, USB-флеш накопичувачів, карт пам`яті або флеш-карток), що використовувались або використовуються ОСОБА_6 та можуть містити дані про листування із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , членами їх родин, директором ТОВ «Корпорація КРТ» на час вчинення злочину ОСОБА_13 , особами-громадянами Республіки Кіпр та Латвійської Республіки, іншими невстановленими слідством особами стосовно руху коштів по рахунках та діяльності, яка стосується ТОВ «Променейра» (ЄДРПОУ 42312286), ТОВ «НР Солар Парк» (ЄДРПОУ 42229167), ТОВ «Ліг Агро» (ЄДРПОУ 38246490), ТОВ «Енергія - Новий Розділ», ТОВ «Енергія - Новояворівськ», ТОВ «Корпорація КРТ», а також ES Energy Invest LTD (Кіпр), Suntown Projects LTD (Кіпр), Baltinvest Holding (Латвія), KRT Investments LTD (Кіпр), але не виключно;
(2) попереднім оглядом, під час обшуку, не виявилося можливим провести повне дослідження інформації, що міститься на ноутбуці та флеш-накопичувачах, зокрема, здійснити пошук прихованої інформації та відновити видалену без проведення комп`ютерно-технічної експертизи чи залучення відповідного спеціаліста;
(3) вилучені під час обшуку 29.10.2019 ноутбук та флеш-накопичувачі за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 за адресою зазначеної квартири цілком відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків.
Вимоги і доводи апеляційної скарги
7.В апеляційних скаргах висловлена вимога скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на ноутбук та флеш-накопичувачі.
8.Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_8 висловлено клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку апеляційного оскарження. Так, зазначено, що слідчий суддя не повідомив ні його, ні його дружину про розгляд клопотання про арешт майна, крім того йому не було вручено копію оскаржуваної ухвали.
9.Спільними доводами апеляційних скарг є такі: (1) детективу на момент звернення із клопотанням про дозвіл на обшук, мало бути достеменно відомо, що співвласником квартири, в якій планувався та в подальшому був проведений обшук, є суддя; (2) з урахуванням цього відповідно до вимог частини 9 статті 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з клопотанням про дозвіл на обшук мав звертатись інший суб`єкт; (3) за таких обставин проведення слідчої дії щодо судді було незаконним, та таким, що спричинило втручання в діяльність судді, порушення його професійних прав (зазначене підкріплене посиланням на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа Головань проти України, 41716/06)).
10.Адвокатом наведені наступні додаткові доводи апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_6 (сина судді ОСОБА_8 ) щодо порушень законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали: (1) в ході проведення обшуку було допущено ряд порушень: не була надана можливість одержати правову допомогу адвоката; замість примірника протоколу обшуку було вручено копію; відсутня інформація щодо роз`яснення прав понятим; не було вжито заходів для забезпечення присутності обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені (судді ОСОБА_8 ); (2) накладення арешту на ноутбук не відповідає критеріям розумності, співмірності та порушує права третіх осіб (судді ОСОБА_8 ) і є недопустимим; (3) вилучено майно (в тому числі ноутбук), на думку адвоката, не належить до предмета кримінального провадження № 52018000000000546.
11.В апеляційній скарзі ОСОБА_8 додатково містяться такі аргументи (або такі, що не співпадають в повній мірі із доводами апеляційної скарги ОСОБА_6 ): (1) обшук - це є комплексна слідча дія, в рамках якої примусово обшукується житло, тому вона стосується й судді, який в такому житлі проживає; (2) ні клопотання про дозвіл на обшук, ні ухвала слідчого судді не містять посилань на докази, які б підтвердили обґрунтовану підозру причетності сина ( ОСОБА_6 ) до діянь з легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, в клопотанні зазначено, що обставини вчинення предикатного злочину (напрямки і обсяги коштів, виведених за кордон) слідством не встановлено через ліквідацію ПАТ «Фінексбанкс» та відсутність інформації клієнтів банку, тобто за таких умов слідчий суддя не мав давати дозвіл на обшук житла; (3) обшуком було обмежено права його дружини - ОСОБА_10 та було здійснено втручання в діяльність судді, порушено його професійні права як судді; (4) щодо вилученого під час обшуку ноутбуку ОСОБА_8 зазначає, що він належить йому та дружині, про що було повідомлено детективам під час обшуку, в той же час зазначив, що подарував ноутбук дружині; (5) клопотання про арешт ноутбука, оскільки він належить судді, є слідчою дією відносно судді, тобто таке клопотання також мав підписувати Генеральний прокурор, його заступник, керівник регіональної прокуратури або його заступник, чого зроблено не було; (6) інтерес до ноутбуку з боку детективів, на думку апелянта, викликав статут ТОВ «Цетуля Солар», файл з текстом якого містився на ноутбуці, в той же час в ухвалі слідчого судді, якою було надано дозвіл на обшук, серед найменувань юридичних осіб, документи по яким підлягали відшуканню, вказаного найменування не зазначено, крім того ОСОБА_8 вважає, що застереження в указаній ухвалі «але не виключно» не стосується цього випадку; (7) суддя ОСОБА_8 в обґрунтування своєї позиції посилається також на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) Ратушна проти України від 02.12.2010 (пункт 41, заява 17318/06) щодо необхідності врахування критерію пропорційності, врахування підстав для проведення обшуку, обставин постановлення ухвали, наявності достатніх підстав вважати, що речі, які розшукуються, можуть бути знайдені там.
Позиції учасників провадження
12.01.11.2019 у судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_6 ) підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити.
13.Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти доводів, викладених в апеляційних скаргах, та просив залишити їх без задоволення. Прокурор послався на те, що ноутбук та флеш-накопичувачі визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, вони вилучені під час обшуку, який проводився на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, слідча дія проводилася щодо особи, яка не є суддею, вважає рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.
14.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційних скарг. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
15.З урахуванням обставин провадження та доводів апеляційних скарг, Суд має вирішити наступні питання: (1) чи пропущений та чи підлягає поновленню (у разі пропуску) строк апеляційного оскарження ОСОБА_8 ; (2) чи розповсюджуються гарантії, передбачені частиною 9 статті 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», на проведення обшуку 29.10.2019 в квартирі з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, доводів сторін та представлених ними доказів; якщо так, то (3) які правові наслідки має вказане порушення для вирішення питання про арешт майна як речових доказів, зокрема, чи можуть бути вилучені речі та документи визнані недопустимими доказами; (4) чи є підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 з мотивів порушення прав та законних інтересів ОСОБА_8 як судді; (5) з урахуванням відповіді на попередні питання чи є підстави для задоволення клопотання детектива про арешт майна як речових доказів.
(1) Щодо пропуску (поновлення) строку на апеляційне оскарження ОСОБА_8 .
16.Щодо клопотання ОСОБА_8 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження слід зазначити наступне.
17.Зі змісту ухвали слідчого судді (том 2 а. с. 47-54) вбачається, що розгляд клопотання про арешт майна слідчим суддею відбувався без участі ОСОБА_8 . Крім того, матеріали кримінального провадження не містять доказів направлення (вручення) ОСОБА_8 та відповідно отримання ним копії оскаржуваної ухвали (очевидно через те, що слідчий суддя не вважав порушеними його права та законні інтереси).
18.З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження для ОСОБА_8 є пропущеним з об`єктивних причин, які Суд визнає поважними, та підлягає поновленню.
(2) Щодо застосовності гарантії, передбаченої частиною 9 статті 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», на проведення обшуку 29.10.2019 в квартирі
19.Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів (стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
20.Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
21.Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32 Конституції України).
22.Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
23.У справі Ісмаїлов проти Росії від 06.11.2008 (пункт 31, заява № 20110/13) Європейський суд наголошує на тому, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном повинно бути «законним»: у пункті 2 встановлено, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення «законів». Крім того, принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції. Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним (пункт 39 рішення від 09.06 2005 № 68443/01 у справі Бакланов проти Росії; пункт 33 рішення від 24.03.2005 № 58254/00 у справі Фрізен проти Росії). У рішенні ЄСПЛ Класс та інші проти Німеччини від 06.09.1978 (пункт 43) зазначено, що «втручання», не становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо, відповідно до пункту 2 статті 8, його передусім було здійснено «згідно із законом».
24.Отже, в першу чергу Суд має визначитись чи було втручання в мирне володіння майном засноване на законі. Враховуючи доводи апеляційної скарги, а також практику ЄСПЛ Суд повинен вирішити чи було втручання в право мирного володіння майном шляхом вилучення ноутбука та флеш-накопичувачів та подальшого накладення арешту на нього, в право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції через проведення обшуку засноване на законі.
25.Однією з базових цінностей демократичного суспільства є незалежність суддів. Цей принцип закріплений у статті 129 Конституції України, Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальному законодавстві. Реальне забезпечення принципу незалежності суддів потребує ефективного дотримання встановлених законом гарантій її реалізації.
26.Незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов`язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України гарантії незалежності суддів можуть встановлюватися і законами (рішення Конституційного Суду України (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) № 19-рп/2004 від 01.12.2004).
27.Проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора або його заступника, керівника регіональної прокуратури або його заступника (частина 9 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
28.Спільними доводами апеляційних скарг ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є порушення вказаної гарантії шляхом проведенням обшуку за клопотанням неуповноваженої особи та необхідність відмови з цього приводу в задоволенні клопотання детектива про арешт майна.
29.Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (частина 1 статті 234 КПК).
30.Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених КПК (стаття 13 КПК).
31.Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною 3 статті 233 КПК (частина 1 статті 233 КПК).
32.У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити, зокрема, відомості про: житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться (частина 3 статті 234 КПК).
33.Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК, а також, зокрема, містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться (частина 2 статті 235 КПК).
34.Таким чином, КПК закріплює необхідність як у клопотанні про обшук, так і в ухвалі про дозвіл на обшук житла визначати, зокрема, особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться. Таке визначення повинно об`єктивно, а не формально, відображати дійсні обставини, які зазначені вище і їх встановлення та доказування є обов`язком сторони, яка ініціює проведення обшуку.
35.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.10.2019 (провадження 1-кс/991/1513/19) було надано дозвіл прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) та/або детективам Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме нерухомого майна - квартири, право власності на яку зареєстровано за матір`ю ОСОБА_6 - ОСОБА_10 для відшукання та вилучення, в тому числі, ноутбуків, та інших електронних носіїв інформації (в тому числі USB-флеш накопичувачів, карт пам`яті або флеш-карток), що використовувались або використовуються ОСОБА_6 та можуть містити дані про листування із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , членами їх родин, директором ТОВ «Корпорація КРТ» на час вчинення злочину ОСОБА_13 , особами-громадянами Республіки Кіпр та Латвійської Республіки, іншими невстановленими слідством особами стосовно руху коштів по рахунках та діяльності, яка стосується ТОВ «Променейра» (ЄДРПОУ 42312286), ТОВ «НР Солар Парк» (ЄДРПОУ 42229167), ТОВ «Ліг Агро» (ЄДРПОУ 38246490), ТОВ «Енергія - Новий Розділ», ТОВ «Енергія - Новояворівськ», ТОВ «Корпорація КРТ», а також ES Energy Invest LTD (Кіпр), Suntown Projects LTD (Кіпр), Baltinvest Holding (Латвія), KRT Investments LTD (Кіпр), але не виключно (далі - ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук).
36.ОСОБА_10 є дружиною ОСОБА_8 з 28.04.1990 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 28.04.1990, том 2 а. с. 37).
37.Квартира, в якій 29.10.2019 проводився обшук, зареєстрована за ОСОБА_10 10.10.2016, а набута 23.10.2008 (том 1 а. с. 12-13, том 2 а. с.35), тобто набута нею в період шлюбу з ОСОБА_8 .
38.Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частини 1 та 3 статті 368 Цивільного кодексу України).
39.Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 2 статті 60 Сімейного кодексу України).
40.Оскільки в матеріалах провадження не міститься доказів визначення часток у майні, набутому за час шлюбу подружжя ОСОБА_10 , то воно (в тому числі квартира) є їх спільною сумісною власністю.
41.Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (частина 1 статті 156 Житлового кодексу УРСР).
42.ОСОБА_8 є суддею Личаківського районного суду міста Львова (посвідчення судді - том 2 а. с. 36).
43.Місце проживання судді ОСОБА_8 зареєстроване у квартирі за вказаною адресою, а саме: АДРЕСА_1 (паспорт громадянина України - том 2 а. с. 19).
44.Проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора або його заступника, керівника регіональної прокуратури або його заступника (частина 9 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
45.Стосовно розповсюдження гарантії, передбаченої частиною 9 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до обставин цієї справи слід зазначити наступне.
46.Суд виходить з того, що зворот «проведення стосовно судді слідчої дії» передбачає, зокрема, такі випадки: (а) слідчі дії проводяться цілеспрямовано щодо судді і за його участю; (б) слідчі дії стосуються майна судді; (в) слідчі дії, пов`язані з втручанням в конституційні права людини, яка є суддею тощо.
47.Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині 3 статті 236 КПК. При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження (частини 6, 7 статті 236 КПК).
48.Враховуючи, що обшук проводився в квартирі, яка належала на праві спільної сумісної власності судді (тобто його частка не була виділена в натурі), в якій зареєстроване місце його проживання та він фактично проживав (до того ж слідчим суддею в ухвалі про дозвіл на обшук місцем проведення обшуку зазначена уся квартира, а не якась її частина чи частка, яке не має відношення до судді), колегія суддів приходить до висновку, що обшук, який проводився в квартирі 29.10.2019, як слідча дія був проведений в тому числі стосовно судді.
49.У той же час з клопотанням про надання дозволу на обшук до слідчого судді звернувся детектив Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_9 , клопотання було погоджене з прокурором четвертого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , тобто не Генеральний прокурор або його заступник, не керівник регіональної прокуратури або його заступник.
50.З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається належність вказаної квартири на праві спільної сумісної власності судді ОСОБА_8 .
51.З наданих адвокатом роздруківок щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік ОСОБА_8 в розділі 2.1 Інформація про суб`єкта декларування підпункт «зареєстроване місце проживання» графи «вулиця», «номер будинку», «номер корпусу», «номер квартири» позначені як конфіденційна інформація. Місце фактичного проживання збігається з місцем реєстрації. У розділі 3 «Об`єкти нерухомості» зазначено дві квартири, загальною площею 242,7 та 47.4 метри квадратних, адреса яких також позначена як конфіденційна інформація.
52.У матеріалах провадження міститься також роздруківка копії витягу з Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік ОСОБА_8 , в якій зазначено місце проживання декларанта у квартирі АДРЕСА_2 , проте не зазначено джерело її опублікування, розміщення чи зберігання, на ній відсутні будь-які штампи, які свідчать про прийняття її відповідним уповноваженим органом. Такі декларації розміщуються у мережі інтернет із вилученням конфіденційної інформації. У вказаній декларації, як зазначалось, суддя ОСОБА_8 задекларував речові права на квартиру загальною площею 242,7 кв. м., площа якої повністю співпадає з площею квартири, зазначеній в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
53.Зазначені відомості не дають можливості стверджувати, що стороні обвинувачення та слідчому судді було відомо про місце проживання судді у квартирі за адресою, де планувалося проведення обшуку.
54.З урахуванням факту офіційного надання доступу НАБУ до реєстрів, баз даних, держателем яких є Міністерство юстиції України, в тому числі Державного реєстру актів цивільного стану громадян (згідно Меморандуму про співпрацю та обмін інформацією між НАБУ, Міністерством юстиції України та Міністерством внутрішніх справ України від 27.07.2015), а також того факту, що детективи НАБУ встановлювали родинний зв`язок ОСОБА_6 з його матір`ю ОСОБА_10 (що очевидно зі змісту ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук), факт перебування власниці житла у шлюбі із особою, яка є суддею, міг бути відомий детективам НАБУ, адже інформація про суддівський статус осіб є відкритою. Тобто встановлення цього факту було об`єктивно досяжним для сторони обвинувачення на час ініціювання обшуку квартири.
55.Більше того, переглядом відеозапису проведеного обшуку встановлено, що під час проведення цієї слідчої дії у квартирі знаходились син судді ОСОБА_8 - ОСОБА_6 та власниця квартири, його дружина, ОСОБА_10 , які неодноразово повідомляли детективам, що в цій квартирі мешкає суддя, і вона належить йому на праві спільної сумісної власності.
56.Отже, якщо не на етапі звернення до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на обшук, то на етапі його проведення стороні обвинувачення було відомо про проведення слідчої дії (обшуку), в тому числі стосовно судді, із недотриманням вимоги, передбаченої частиною 9 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
57.Суд вважає, що імунітет судді, передбачений частиною 9 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розповсюджується на суддю незалежно від обізнаності службових осіб та слідчого судді про приналежність житла конкретній особі, в цьому випадку судді. Необізнаність, яка є добросовісною, може усувати можливу відповідальність за таке порушення цієї гарантії, але не скасовує її дію.
58.Вказане свідчить про те, що дозвіл на обшук був отриманий, і сам обшук був проведений із порушенням гарантій недоторканності та імунітету судді через звернення із клопотанням про надання дозволу на обшук до слідчого судді неуповноваженим суб`єктом.
(3) Які правові наслідки має зазначене порушення для вирішення питання про арешт майна як речових доказів?
59.Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (стаття 86 КПК).
60.Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (частина 1 статті 87 КПК).
61.На прокуратуру покладається, зокрема, функція нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство (пункт 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).
62.Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання (пункт 10 частини 2 статті 36 КПК).
63.Нагляд прокурора спрямований на попередження, своєчасне виявлення й усунення порушень закону, забезпечення законності всього досудового розслідування, а процесуальне керівництво - на визначення напряму ходу досудового розслідування та повинно мати на меті всебічне, повне і об`єктивне його проведення. Тобто встановлення в законі вимоги про звернення із клопотанням про проведення слідчих дій відносно суддів прокурорами рівня не нижче заступника керівника регіональної прокуратури є важливою правовою гарантією, направленою на недопущення необґрунтованого втручання в права людини, яка є суддею, з метою забезпечення незалежності судді, яка гарантується, зокрема, Конституцією України.
64.Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору, зокрема, допустимості для прийняття відповідного процесуального рішення (частина 1 статті 94 КПК).
65.Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (пункт 1 частини 2 статті 87 КПК). Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані (частина 4 статті 87 КПК).
66.Словосполучення «під час будь-якому судовому розгляді» означає розгляд справи судом, у тому числі слідчим суддею на стадії досудового розслідування. За іншого тлумачення стаття 94 КПК не містила би вимоги про оцінку слідчим суддею доказів в тому числі через призму їх допустимості.
67.Зазначене також підтверджується висновком ЄСПЛ, за яким до завдань цього суду не входить дослідження абстрактного питання про прийнятність доказів, ЄСПЛ вважає, що національні суди мають вирішувати це питання до розгляду справи по суті. Таке попереднє судове розслідування, безсумнівно, дало б змогу національним судам можливість засудити будь-які незаконні методи, що використовуються для одержання доказів обвинувачення (§ 91 рішення у справі hulki gьneє v. turkey від 19.09.2003, заява № 28490/95).
68.У той же час Суд вважає, що визнання доказів слідчим суддею, судом на стадії досудового розслідування можливе лише у випадках, коли: (1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і (2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження, тобто висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування.
69.Суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. Суд також зазначає, що тлумачення частини 1 статті 87 КПК в частині визнання недопустимими похідних доказів призводить до висновку, що це правило може бути застосовано до похідних доказів лише у разі, якщо первісні докази визнані недопустимими на підставі частин 1-3 статті 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме собою не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі частини 1 статті 87 КПК (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к (провадження № 51-8259км18)).
70.З урахуванням наведеного Суд приходить до висновку про необхідність визнання недопустимими та виключення з переліку доказів протоколу обшуку від 29.10.2019 у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 209, статтею 366-1, частиною 3 статті 212 КК, з додатками до нього (том 1 а. с. 233-244, компакт-диск «ARNA» 8-16х DVD-R 120 min 4,7 GB з матеріалами відеофіксації проведеного 29.10.2019 обшуку у квартирі) на підставі частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 87 КПК як такі, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме - права на мирне володіння майном (права власності), права на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції - шляхом здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, з порушенням його суттєвих умов (звернення з клопотанням про дозвіл на обшук неуповноваженим суб`єктом).
71.Згідно протоколу обшуку під час обшуку було вилучено наступні речі: флеш-накопичувач сірого кольору Kingston 8 Gb, флеш-накопичувач світло - коричневого кольору з надписом «JASOLAR», флеш-накопичувач синього кольору з надписом «datashur pro» usb 30, ноутбук чорного кольору Lenovo s210 s/n UB 02325938.
72.Суд, не вдаючись до дослідження питання належності та вагомості вилучених речей як речових доказів, визнає недопустимими як похідні докази вилучені під час обшуку ноутбук та флеш-накопичувачі (в межах вимог апеляційних скарг) оскільки первісні докази визнані недопустимими на підставі частин 1-3 статті 87 КПК.
73.Зазначені вище висновки Суду обумовлені: (1) істотністю допущених порушень прав людини і основоположних свободпри проведенні слідчої дії відносно судді, а саме права на мирне володіння майном (стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції), права власності (стаття 41 Конституції України), права на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (стаття 8 Конвенції, статті 30-32 Конституції України) в контексті конституційної гарантії незалежності і недоторканності судді (стаття 126 Конституції України), що полягали у здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, з порушенням його суттєвих умов (звернення з клопотанням про дозвіл на обшук неуповноваженим суб`єктом); (2) безповоротністю допущеного порушення - ті негативні наслідки, які наступили у зв`язку з допущеним порушенням, неможливо відвернути, нівелювати чи поновити порушені права подальшими діями в рамках досудового розслідування чи судового розгляду; (3) необхідністю невідкладного реагування стороною обвинувачення на вказані порушення, визнані Судом, з метою забезпечення подальшого ефективного досудового розслідування.
(4) Щодо апеляційної скарги ОСОБА_6 стосовно порушень прав та законних інтересів його батька - ОСОБА_8 .
74.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК (частини 1, 3 статті 26 КПК).
75.Інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені КПК ( пункт 16-1 частини 1 статті 3 КПК).
76.Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (частина 6 статті 22 КПК).
77.Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені КПК для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути, зокрема, особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на участь у кримінальному провадженні підтверджуються документами, передбаченими статтею 50 КПК, - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інтереси якої він представляє (частини 1-6 статті 64-2 КПК).
78.В апеляційній скарзі зазначено, що адвокат ОСОБА_5 є представником апелянта ОСОБА_6 . До апеляційної скарги додано ордер серія ЛВ №177915 від 11.11.2019, в якому вказано, що правова допомога адвокатом ОСОБА_5 надається ОСОБА_6 .
79.У той же час, по суті питань, порушених в апеляційній скарзі ОСОБА_6 , адвокат вказує на допущені під час обшуку та вилучення майна порушення прав та законних інтересів іншої особи - ОСОБА_8 , який є суддею Личаківського районного суду міста Львова.
80.Документів, які б підтверджували повноваження адвоката ОСОБА_5 представляти інтереси судді ОСОБА_8 , до апеляційної скарги не додано.
81.Зважаючи на принцип диспозитивності, враховуючи відсутність повноважень адвоката ОСОБА_5 представляти інтереси ОСОБА_8 . Суд не може розглядати доводи адвоката ОСОБА_5 про порушення прав та законних інтересів особи, на представництво якої він не уповноважений.
82.Вказане стосується доводів апеляційної скарги про належність ноутбука ОСОБА_8 та неможливість обтяження його арештом, про можливість проведення обшуку в квартирі на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням виключно осіб, зазначених у частині 9 статті 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», адже, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_6 не є суддею, та на нього не розповсюджуються гарантії, закріплені статтею 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
83.В апеляційній скарзі ОСОБА_6 наводиться інформація про імовірні порушення, які на думку адвоката, було допущено під час обшуку. Так, повідомлено про початок обшуку та вилучення майна ще до прибуття адвоката, вручення копії протоколу обшуку замість примірника, відсутня інформація про роз`яснення прав понятим, що зі слів детективів було здійснено до прибуття адвокатів; не було вжито заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені чи порушені (судді ОСОБА_8 ), вилучені під час обшуку документи не були поміщені в спеціальний номерний пакет та не були опломбовані.
84.Крім того, зазначено про вилучення певних речей та документів, які на думку адвоката не мають відношення до обставин кримінального провадження (ноутбук, порожні фірмові бланки підприємства (не зазначено якого)), чернетки витрат на доставку води та корму, копії господарських договорів з контрагентами тощо.
85.Згідно частини 1 статті 236 КПК незалежно від стадії цієї слідчої дії слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов`язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 КПК. Закон не містить вимоги розпочинати обшук лише після прибуття адвоката, так само як і не містить вимог вживати заходи для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені чи порушені.
86.Оскаржувана ухвала слідчого судді не стосується накладення арешту на документи, які були вилучені під час обшуку та нібито не були поміщені в спеціальний номерний пакет та опломбовані.
87.Таким чином, Суд не встановив порушень, допущених під час обшуку, які б унеможливлювали прийняття слідчим суддею рішення про арешт ноутбука та флеш-накопичувачів з мотивів, наведених у апеляційній скарзі ОСОБА_6 , оскільки вони в переважній своїй більшості не стосуються порушення саме його прав та законних інтересів.
88.Із урахуванням наведеного в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 слід відмовити.
(5) Чи є підстави для задоволення клопотання детектива про арешт майна як речових доказів?
89.З урахуванням висновків Суду щодо необхідності визнання недопустимими доказів (протоколу обшуку квартири з додатками як первісного) та вилучених в ході обшуку квартири ноутбука та флеш-накопичувачів, як похідних доказів, Суд має оцінити наявність підстав для задоволення клопотання детектива про арешт вилучених під час обшуку речей.
90.Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (частина 1 статті 170 КПК). Арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів (пункт 1 частини 2 статті 170 КПК).
91.Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина 1 статті 84 КПК).
92.Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (стаття 98 КПК).
93.Визнання Судом вказаних доказів недопустимими обумовлює відпадання потреби в накладенні арешту для їх збереження. Доказів в точному смислі поняття «доказу» (стаття 84 КПК) не існує, оскільки суд не може встановлювати наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, на підставі фактичних даних, що не відповідають вимогам допустимості,отже відсутній сам предмет забезпечення.
94.Арешт майна, відповідно, не може запобігти ризикам, зазначеним у частині 2 статті 170 КПК, оскільки зазначене майно не є речовими доказами.
95.В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторін, які не потребують детального аналізу Суду, або необхідність аналізу перевірки та дослідження яких відпала через висновки Суду про недопустимість доказів, отриманих в результаті обшуку 29.10.2019 в квартирі, яка є житлом судді. При цьому Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A; пункт 58 рішення у справі Серявін та інші проти України, заява № 4909/04).
96.У цьому провадженні Суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін з урахуванням характеру рішення та обставин справи.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційних скарг
97.Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК).
98.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (пункт 2 частини 3 статті 407 КПК).
99.Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (пункт 2 частини 1 статі 409 КПК).
100.Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, зокрема, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності (пункти 1 та 4 частини 1 статті 411 КПК).
101.Як мотивовано вище, досліджені Судом в судовому засіданні матеріали провадження за клопотанням детектива свідчать, що слідчий суддя: (1) допустив неправильну кваліфікацію проведеної слідчої дії (обшуку житла) як такої, що проведена не стосовно судді, а стосовно його сина - ОСОБА_6 , за місцем його проживання, хоча обшукувалась квартира, співвласником якої є суддя, та яка є його житлом; (2) у зв`язку з цим ним не досліджувались істотність порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, правові наслідки порушення гарантій імунітету судді, невірно враховано можливість використання вилучених під час обшуку речей як доказів у кримінальному провадженні. Як наслідок ці порушення вплинули на правильність визначення слідчим суддею можливості задоволення клопотання детектива про арешт майна з метою збереження речових доказів.
102.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали по суті заявленого детективом клопотання.
103.Вище Судом було визнано недопустимими та виключено з переліку доказів протоколу обшуку від 29.10.2019 у кримінальному провадженні № 52018000000000546 з додатками до нього (том 1 а. с. 233-244, компакт-диск «ARNA» 8-16х DVD-R 120 min 4,7 GB з матеріалами відеофіксації проведеного 29.10.2019 обшуку у квартирі) на підставі частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 87 КПК як такі, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, шляхом здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, з порушенням його суттєвих умов (звернення з клопотанням про дозвіл на обшук неуповноваженим суб`єктом). Також визнано недопустимими як похідні докази вилучені під час обшуку ноутбук та флеш-накопичувачі.
104.З урахуванням цього, таке завдання накладання арешту на майно як збереження речових доказів позбавлено сенсу, адже втрачено можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (пункт 2 частини 2 статті 173 КПК).
105.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_8 слід задовольнити (з поновленням строку на апеляційне оскарження), ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 - залишити без задоволення. У задоволенні ж апеляційної скарги ОСОБА_6 слід відмовити, оскільки її мотиви пов`язані із порушенням прав та гарантій особи, на представництво якої адвокат ОСОБА_5 не уповноважений.
Керуючись статтями 13, 26, 84, 86, 87, 94, 170, 233-236, 407, 411, 412, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , подану в інтересах ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
2.Клопотання ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
3.Поновити ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.11.2019.
4.Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.
5.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.11.2019 в кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 про арешт майна - скасувати.
6.Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , що погоджене з прокурором четвертого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ ОСОБА_7 , про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3