П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 278/1783/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна
Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.
24 грудня 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року (повний текст ухвали складено 27.09.2019 року, м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , третя особа: Житомирська міська рада про визнання незаконним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _1 звернулась до Житомирського районного суду Житомирської області із позовом, в якому просила визнати незаконними та скасувати:
- п.12 додатку 1 до рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 05.10.2018 №238 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки за адресою: Житомирська область, Житомирський район Оліївська сільська рада с. Оліївка, площею, 0,20 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
- рішення Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки 1822085600:04:000:0615, яка перетинається із земельною ділянкою, на яку позивачем було розроблено проект землеустрою і подано його на розгляд Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до надання дозволу наступному розробнику;
- записи в Державному земельному кадастрі щодо реєстрації земельної ділянки 1822085600:04:000:0615, які були внесені на підставі документації із землеустрою, розробленої ОСОБА_2 .
На підставі розпорядження голови Житомирського районного суду Житомирської області від 10.07.2019 дану справу передано Корольовському районному суду Житомирської області.
Ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 15.07.2019 справу надіслано за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року провадження у справі №278/1783/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , третя особа: Житомирська міська рада про визнання незаконним та скасування рішення - закрито. Роз`яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Не погоджуючись із судовим рішенням від 24.09.2019 року, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції від 24.09.2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення відповідачів, які оскаржено позивачкою в порядку адміністративного судочинства, перешкоджають в реалізації законних інтересів та прав ОСОБА_1 на реєстрацію спірної земельної ділянки на підставі проекту землеустрою, розробленого на звернення позивачки і на підставі відповідних рішень Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області. На думку позивачки, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження є неправомірною по суті та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 10.12.2019 року призначено до апеляційного розгляду.
Відповідачі та третя особа правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися, інших заяв чи клопотань суду теж не надали.
Відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року колегія суддів вирішила проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом і зазначила, що в 2017 році сільською радою стосовно неї прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність. У затвердженні проекту їй відмовлено, оскільки земельна ділянка майже на 90% перетинається із земельною ділянкою, на яку у 2018 році надано дозвіл тим же органом місцевого самоврядування на розроблення такого ж проекту ОСОБА_2 . Позивач вважає, що очевидним є порушення її законних інтересів, які виникли на півтори роки раніше, ніж було прийнято сільською радою оскаржуване рішення в інтересах ОСОБА_2 Зазначає, що п.12 додатку 1 до рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 05.10.2018 №238 суперечить вимогам актів цивільного законодавства. Також зазначає, що державним кадастровим реєстратором при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки не було перевірено її точне місцезнаходження та наявність перешкод для такої реєстрації. У позовній заяві позивачка вказує, що її законні інтереси підлягають судовому захисту згідно ст.5 ЦПК України і підпадають під захист ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
19.07.2019 Оліївська сільська рада прийняла рішення №704 від 19.07.2019, яким затвердила проект землеустрою та передала у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку 1822085600:04:000:0615 (а.с.215-219, т.1). В подальшому, 01.08.2019 ОСОБА_2 продано дану земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2019.
Позивачка, вважаючи дії відповідачів неправомірними, за захистом порушених прав та інтересів, звернулася до суду з даним позовом.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, при цьому наявний факт зареєстрованого права власності на спірну земельну ділянку за іншою особою, свідчить про те, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з урахуванням наступного.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України (в цьому випадку й далі – у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
В силу приписів частини першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України у зазначеній редакції).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні врахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред`явлення позову.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язанні) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Судова колегія вважає правильним твердження суду першої інстанції, що характер спору у даній справі не є публічно-правовим, також з таких підстав.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 оскаржила до суду рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 05.10.2018 №238 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, щодо якої вона також зверталась до сільради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, вважаючи, що саме вона має право отримати у власність дану земельну ділянку. Отже, цей позов подано на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин.
Окрім того, як зазначено третьою особою – Житомирською міською радою в письмових поясненнях від 30.08.2019, земельна ділянка 1822085600:04:000:0615 знаходиться в межах двох адміністративно-територіальних одиниць: Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області та Житомирської міської ради, а тому розпоряджатися даною земельною ділянкою може виключно Житомирська міська рада. Вказує, що рішенням 15 сесії 7 скликання Житомирської міської ради від 30.11.2016 №454 затверджено Генеральний план м.Житомира, яким передбачено включення спірної земельної ділянки в межі м.Житомира та використання ділянки для житлової багатоповерхової забудови, а тому передача даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суперечить затвердженій містобудівній документації. Тобто, існує спір щодо приналежності даної земельної ділянки та можливості нею розпоряджатись між органами місцевого самоврядування (а.с.258-261, т.1).
19.07.2019 Оліївська сільська рада передала у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку 1822085600:04:000:0615, який 01.08.2019 продав її ОСОБА_3 . Відтак, на день розгляду даної справи, спірна земельна ділянка, на яку претендує й позивач, перебуває у приватній власності іншої фізичної особи. На час прийняття Житомирським апеляційним судом постанови від 09.07.2019 у справі №278/3458/18 даних обставин не існувало, а тому заперечення представників позивача в цій частині є безпідставними.
Частиною першою статті 19 ЦПК передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Варто погодитися, що не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №305/216/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/240/16.
Колегія суддів також погоджується з посиланням суду першої інстанції, що в даному випадку, скасування рішення сільської ради про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами щодо права на земельну ділянку при наявності зареєстрованого права власності на неї, оскільки не виконується основне завдання судочинства. При цьому, як зауважив представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції, позивачка мала намір збільшити позовні вимоги та просити визнати протиправним і скасувати рішення Оліївської сільської ради від 19.08.2019 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.08.2019, укладеного останнім з ОСОБА_3 та посвідченого нотаріусом Силіним С.В., що додатково вказує, що повний та ефективний захист порушених прав позивача може бути забезпечено лише у разі розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства.
З огляду на те, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, а також беручи до уваги факт існування зареєстрованого права власності на спірну земельну ділянку за іншою особою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно врахував суть спірних правовідносин і суб`єктний склад, та дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що вказану справу віднесено до юрисдикції цивільного суду і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а її розгляд адміністративним судом призведе до вирішення справи "судом, не встановленим законом". Крім того зауважив, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України наявні правові підстави для закриття провадження у справі. При цьому, суд вірно роз`яснив позивачці, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду за та має розглядатися правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно та в повній мірі дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 грудня 2019 року.
Головуючий
Охрімчук І.Г.
Судді
Капустинський М.М. Смілянець Е. С.
