ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2020 року
м . Харків
Справа № 635/4854/19
Провадження № 22-ц/818/442/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Кругової С.С., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Плахотнікової І.О.
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_1 ,
Представник заявниці - адвокат Каленська Наталія Володимирівна,
Заінтересовані особи - ОСОБА_2 , служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області,
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Чехова Ольга Олександрівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про видачу обмежувального припису, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2019 року, ухвалене суддею Панас Н.Л.,
ВСТАНОВИВ :
У червні 2019 року заявниця звернулась до суду з заявою, в якій просила встановити заходи тимчасового обмеження прав, поклавши на заінтересовану особу ОСОБА_2 строком на шість місяців наступні обов`язки:
-заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 100 метрів до місця перебування ОСОБА_1 або проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб;
-заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Обгрунтовуючи необхідність видачі обмежувального припису ОСОБА_1 повідомила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із заінтересованою особою ОСОБА_2 , який в подальшому був розірваний відповідним рішенням суду. Від цього шлюбу вони мають одну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , який мешкає разом із заявницею. Через виниклі особисті неприязні стосунки між заявницею та заінтересованою особою в період приблизно з вересня 2018 року і до дня звернення до суду, ОСОБА_2 з`являється до домоволодіння, де мешкає ОСОБА_1 разом із батьками, пізно ввечері, або зранку, поводить себе зухвало, спричиняє тілесні ушкодження, не виконує свої батьківські обов`язки відносно сина. За цими фактами відносно ОСОБА_2 відкриті багаточисленні кримінальні провадження, які внесені до ЄРДР, однак до суду відповідні обвинувальні висновки не спрямовуються з невідомих заявниці причин. 19.06.2019 року у приміщенні Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 , на очах присутніх, включаючи працівників суду, наніс заявниці два удари в обличчя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості. Така поведінка заінтересованої особи прямо вказує на те, що заявницю слід захистити від кривдника, для чого діюче законодавство надає можливість встановити відповідні обмеження у обмежувальному приписі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 не погодившись із вказаною заявою подав на неї відзив, в якому зазначив, що вимоги заявниці є необґрунтованими, направленими на позбавлення його спілкування зі своєю дитиною, найближчі родичі заявниці, з якими вона мешкає, самі наносили йому тілесні ушкодження, що стало підставою для кримінального провадження, його дії не носять погрожуючий характер відносно заявниці, а пов`язані з тим, що йому не дають бачити та спілкуватися із дитиною, зокрема такі дії вчиняє ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заявлені нею вимоги щодо видачі обмежувального припису задовольнити в редакції її заяви до суду першої інстанції.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги заявниця вказує, що судом не були враховані вимоги статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме не проведено належну оцінку ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 відносно неї. Так, факт спричинення їй психічного та фізичного насильства підтверджуються наданими заявницею доказами відкриття кримінальних проваджень шляхом внесення даних до ЄРДР, зокрема і за відповідними ухвалами слідчих суддів. Той факт, що за матеріалами кримінальних проваджень до цього часу не складено жодних обвинувальних актів, не встановлено підозрюваної особи, якою у всіх заявах про кримінальні правопорушення зазначено саме ОСОБА_2 , лише вказує на якість роботи слідчого підрозділу ВП Харківського району ГУНП у Харківській області, однак не вказує на відсутність доказів ризику таких дій з боку ОСОБА_2 , і вказані обставини дозволяли суду встановити ризик спричинення насильства щодо заявниці з боку ОСОБА_2 та відповідно захистити її права шляхом винесення обмежувального припису. Вказані ОСОБА_1 ризики фактично були визнані і ОСОБА_2 у поданому ним відзиві на заяву, де він не бажав змінювати свою поведінку та вважав, що вчинені ним дії не несуть ризику насильства для заявниці, хоча такі дії він фактично вчиняв.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, учасників справи та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції повинно бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено та не оспорювалося учасниками провадження, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11 травня 2018 року по справі №644/1758/18.
Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.03.2015 року (т.1, а.с.5).
Дитина мешкає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до судового наказу від 07 листопада 2018 року, виданого Харківським районним судом Харківської області, який набрав законної сили, з ОСОБА_2 на користь заявниці стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 жовтня 2018 року і до повноліття ОСОБА_4 (т.1, а.с.7).
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведені обставини, з якими закон пов`язує можливість встановлення обмежень, про які просить ОСОБА_1 .
Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 вищевказаного Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків або третіх осіб.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
З матеріалів справи вбачається, що заявниця та її батько - свідок по справі - ОСОБА_5 неодноразово зверталися до органів національно поліції із заявами про вчинення відносно них протиправних кримінально караних дій із внесенням трьох із вказаних заяв до ЄРДР, у тому числі на підставі ухвал слідчих суддів Харківського районного суду Харківської області (т.1, а.с.8-17, 81-86, т.2, а.с.34-53).
Заінтересована особа ОСОБА_2 також звертався до органів національної поліції із заявами про вчинення відносно нього та окремо малолітнього сина сторін по справі протиправних кримінально караних дій (т.1, а.с.136-152).
Рішень по вказаним фактам або іншим конфліктним ситуаціям між сторонами компетентними органами не приймалося. Внесенні за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дані про кримінальні правопорушення до ЄРДР на час постановлення даного судового рішення знаходяться на стадії досудового розслідування без пред`явлення підозри будь-якій особі.
З матеріалів справи також вбачається, що в провадженні судів перебувають справи за спорами між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та щодо порядку його участі у вихованні дитини.
Конфлікту , що мав місце між сторонами в приміщенні суду 19 червня 2019 року судом першої інстанції надана належна правова оцінка, з якою колегія суддів погоджується.
З матеріалів справи вбачається, інше не доведено заявником, що суперечки між сторонами виникають на підгрунті спору про порядок участі ОСОБА_2 у вихованні дитини, що не може розцінюватись як насильство в сім*ї.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18.
ОСОБА _1 не доведено, що існує вірогідність вчинення ОСОБА_2 щодо неї насильства та настання тяжких і особливо тяжких наслідків його вчинення.
З часу звернення ОСОБА_1 до суду з цією заявою минув тривалий час, фактів протиправної поведінки ОСОБА_2 протягом цього часу заявником не наведено.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати при розгляді справи окремого провадження відповідно до частини 7 статті 294 ЦПК України не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 294, 350-1-350-8, 351, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді С.С. Кругова
О.В. Маміна
