У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.03.2020
Справа№607/5148/20
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк Василь Михайлович, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів удаваними, визнання правочинів недійсними, визнання права власності, -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів удаваними, визнання правочинів недійсними, визнання права власності.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2020 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 1515,8 кв.м. та земельні ділянки: кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, розміром 0,0300 га.; кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, розміром 0,0317 га; кадастровий номер 6110100000:12:012:0024 розміром 0,0318 га, за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити відповідачу ОСОБА_3 розпоряджатися в будь-який спосіб вказаним майном.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що підставою спору є визнання договорів укладених між позивачем та відповідачем-1 удаваними, а саме що під ними приховано договір спільної діяльності (простого товариства). Відповідач-1 незаконно, без згоди позивача як співвласника, відчужила відповідачу-2 нерухоме майно та земельні ділянки, які були предметом договору спільної діяльності (простого товариства), і відносно яких подано позовну заяву. У зв`язку із цим, позивач просить визнати правочини між відповідачами недійсними та визнання за ним права власності. У зв`язку з цим, існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. З цих підстав просить заяву про забезпечення позову задовольнити.
Суд, розглянувши заяву та долучені документи, приходить до наступних висновків.
Згідно із статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Так, ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України, видом забезпечення позову, серед іншого, визначено накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії. При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Пункт 6 передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань позивача вбачається, що предмет позову по даній справі, зокрема є визнання договорів укладених між позивачем та відповідачем-1 удаваними, а саме що під ними приховано договір спільної діяльності (простого товариства). Відповідач-1 незаконно, без згоди позивача як співвласника, відчужила відповідачу-2 нерухоме майно та земельні ділянки, які були предметом договору спільної діяльності (простого товариства), і відносно яких подано позовну заяву. У зв`язку із цим, позивач просить визнати правочини між відповідачами недійсними та визнання за ним права власності.
За таких обставин, на думку суду, існує реальний спір про право щодо нерухомого майна. Також, суд вважає, що у випадку незабезпечення позову, існує загроза в тому, що під час судового розгляду спірне нежитлове приміщення загальною площею 1515,8 кв.м. та земельні ділянки: кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, розміром 0,0300 га.; кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, розміром 0,0317 га; кадастровий номер 6110100000:12:012:0024 розміром 0,0318 га, за адресою: АДРЕСА_1 , можуть бути відчужені третім особам, що в подальшому утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
За вказаних обставин суд приходить до переконання про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 розпоряджатися в будь-який спосіб нежитловим приміщенням загальною площею 1515,8 кв.м. та земельні ділянки: кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, розміром 0,0300 га.; кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, розміром 0,0317 га; кадастровий номер 6110100000:12:012:0024 розміром 0,0318 га, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки саме такий вид забезпечення позову є співмірним, відповідає змісту заявлених позовних вимог, та установлено підстави, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони розпоряджатися вищевказаним майном може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, що в свою чергу призведе до неможливості захисту законних інтересів позивача.
Такий вид забезпечення позову як заборона відчуження спірного майна не завдасть істотних негативних наслідків відповідачам.
Щодо такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на спірне майно, то в цій частині заява не підлягає до задоволення, оскільки накладення арешту на нежитлове приміщення є неспівмірним з заявленими позовними вимогами, так як передбачає, в тому числі, можливість заборони користування майном. Разом з тим, така правомочність власника не може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, та саме заборона відчуження зможе ефективно захистити права позивача.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 149-154, 354, 355 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів удаваними, визнання правочинів недійсними, визнання права власності – задовольнити частково.
Заборонити відповідачу ОСОБА_3 розпоряджатися в будь-який спосіб нежитловим приміщенням загальною площею 1515,8 кв.м. та земельними ділянками: кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, розміром 0,0300 га.; кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, розміром 0,0317 га; кадастровий номер 6110100000:12:012:0024 розміром 0,0318 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти заяви відмовити.
Ухвалу направити для виконання в Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), 46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Князя Острозького, будинок 14
Копію ухвали направити відповідачам після її виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред`явлення ухвали до виконання – 3 (три) роки з дня її постановлення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , тел..
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 .
Головуючий суддя
В. М. Позняк
