УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_______________________________________
___________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: [email protected], веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1336/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Лев Р.В. (адвокат, ордер від 20.12.2019)
від 1-го відповідача: Яшин В.Ю. (адвокат, довіреність від 04.01.2020)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон Ентертеймент" ,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзідзідзі"
про визнання рішення загальних зборів учасників товариства та договору недійсними
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Мейсон Ентертеймент», які оформлені протоколом №19-06/2017 від 21.08.2017. Також позивач просить визнати недійсним договір 02-1/11 про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 02.11.2018, який укладений між відповідачами.
Позовні вимоги мотивовані таким. Позивач був учасником ТОВ «Мейсон інтертеймент» з часткою 25%. За договором від 12.06.18 позивач продав свою частку в товаристві громадянину ОСОБА_2 14.12.2018 відомості про нового учасника ОСОБА_2 внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. 16.11.2019 позивачу стало відомо про існування протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Мейсон Ентертеймент» №19-06/2017 від 21.08.17, з якого вбачається, що вказаного дня відбулися загальні збори учасників товариства, якими, серед іншого, вирішено продати права інтелектуальної власності, що належать товариству. Позивач стверджує, що ні він ні його представник у вказаних зборах участі не приймали, тобто збори не відбулися, а протокол зборів виготовлено значно пізніше, а саме в період кінець 2018 року - початок 2019 року.
Також, на думку позивача один з учасників товариства ОСОБА_4 не мав права голосу при вирішенні питання відчуження майнових прав, оскільки ці права відчужувались на користь ТОВ «Дзідзідз», в якому ОСОБА_4 є одним із учасників.
Також позивач зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22.11.2018 встановлено факт порушення прав ТОВ «Мейсон Ентертеймент» щодо прав інтелектуальної власності, в той час коли це товариство такі права продало, що на думку позивача свідчить про виготовлення протоколу загальних зборів, який містить інформацію, яка не відповідає дійсності.
Оскільки рішення загальних зборів є недійсним позивач просить визнати недійсним договір, за яким 1-й відповідач продав 2-му відповідачу майнові права на виконання рішення загальних зборів.
Обгрунтовуючи порушення своїх прав позивач вказує на те, що в зв`язку з продажем інтелектуальних прав вартість частки учасника у ТОВ «Мейсон Ентертеймент» стала значно нижчою, в зв`язку з чим громадянин ОСОБА_2 пред`явив майнову претензію до позивача. Також з цього приводу позивач зазначає, що оскільки відсутнє рішення про прийняття ОСОБА_2 до товариства «Мейсон Ентертеймент» позивач залишається учасником цього товариства, що висвітлено в постанові Верховного суду у справі №906/461/19.
Відповідач ТОВ «Мейсон Ентертеймент» відзив не надав.
У відзиві Відповідач ТОВ «Дзідзідзі» просить відмовити в задоволенні позову оскільки позивач не є учасником товариства, тому його корпоративні права не можуть бути порушені.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник ТОВ «Мейсон Ентертеймент» позов не визнав з підстав відсутності порушення корпоративних прав позивача.
ТОВ «Дзідзідзі» представника до суду не направило, хоча було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи.
У підготовчому провадженні ухвалою суду від 24.12.19 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на знак для товарів і послуг "ДЗІДЗЬО/DZIDZIO" за свідоцтвом України №152416 від 27 лютого 2012 року, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЗІДЗІДЗІ".
Позивачем заявлялось клопотання про призначення експертизи, яке було задоволено ухвалою від 19.02.2020, якою призначено у справі судову технічну експертизу документу, а саме протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон Ентертеймент" №19-06/2017 від 21.08.2017 на предмет визначення часу його виготовлення. Цією ж ухвалою витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон Ентертеймент" оригінал протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон Ентертеймент" №19-06/2017 від 21.08.2017.
Оскільки відповідач відмовився надавати для експертного дослідження витребуваний документ, проведення експертизи припинено ухвалою від 11.03.2020.
На запит суду від Радомишльської районної державної адміністрації надійшла копія реєстраційної справи ТОВ «Мейсон Ентертеймент».
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріли справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статуту ТОВ «Мейсон Ентертеймент», який затверджений загальними зборами засновників від 18.09.2012, учасниками цього товариства є ОСОБА_5 , частка якого в статутному капіталі 50%, ОСОБА_4 з часткою 25% та ОСОБА_1 (позивач) з часткою 25%.
З протоколу №19-06/2017 загальних зборів учасників ТОВ «Мейсон Ентертеймент» від 21.08.2017 вбачається, що цього дня відбулися загальні збори цього товариства. На зборах були присутні учасники товариства ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та учасник ОСОБА_1 (позивач) в особі представника Білецької О.В., яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
В протоколі зазначено, що загальними зборами, серед іншого, вирішено відчужити (продати) інтелектуальні права, що належать товариству, надати директору товариства повноваження знайти покупців та здійснити правочин, укласти договір купівлі-продажу прав інтелектуальної власності, що належать товариству за ціною та іншими істотними умовами на його (директора) розсуд. До прав інтелектуальної власності належать майнові права на знак для товарів та послуг «ДЗІДЗЬО DZIDZIO», майнові права на доменне ім`я та сайт DZIDZIO . COM, музичні твори за переліком.
Протокол підписано головою зборів ОСОБА_5 та секретарем зборів ОСОБА_4
02.11.2018 між ТОВ «Мейсон Ентертеймент» (1-й відповідач) та ТОВ Дзідзідзі» (2-й відповідач) укладено договір №02-1/11 про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг, за яким 1-й відповідач передав 2-му відповідачу виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «DZIDZIO», що зареєстрований 27 лютого 2012 року в Державному реєстрі свідоцтв України для товарів і послуг за номером НОМЕР_1. В договір зазначено, що він укладений на виконання вищевказаного рішення зборів засновників від 21.08.2017.
Рішенням Мінекономрозвитку від 07.03.2019 вирішено внести до Державного реєстру свідоцтв України для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, свідоцтво № НОМЕР_1 , передається товариством «Мейсон Ентертеймент» товариству «Дзідзідзі».
Судом також встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22.11.2018 у справі №755/16186/16-ц, яке у нижче вказаній частині залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.07.2019, задоволено позов ТОВ «Мейсон Ентертеймент» до ОСОБА_1 (та інших) та вирішено заборонити ОСОБА_1 (та іншим) використовувати знак для товарів і послуг «ДЗІДЗЬО DZIDZIO», що охороняється на підставі свідоцтва України № НОМЕР_1 .
Позивач стверджує, що загальні збори 21.08.2017 не проводились, а протокол зборів складено набагато пізніше, а саме в кінці 2018 - на початку 2019 року.
Сторонами в якості доказів до суду подані заяви свідків. Свідок зі сторони позивача Білецька О.В. повідомила, що загальні збори товариства 21.08.2017 не проводились, вона на зборах не була присутня. Свідки зі сторони відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повідомили, що збори 21.08.2017 відбулися на зборах були присутні учасники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 а також представник учасника ОСОБА_1 Білецька О.В. На зборах прийнято рішення, які зафіксовані в протоколі.
В якості доказів повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів 1-м відповідачем надані світлокопії фіскальних документів (а.с. 232 том 2), зміст яких визначити не можливо.
Судом за клопотанням позивача призначалась судова технічну експертизу документу, а саме протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон Ентертеймент" №19-06/2017 від 21.08.2017 на предмет визначення часу його виготовлення. Цією ж ухвалою витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон Ентертеймент" оригінал протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон Ентертеймент" №19-06/2017 від 21.08.2017.
В запереченні від 29.01.2020 (а.с.123 том 2) та в повідомленні від 07.03.2020 (а.с.13 том 3) 2-й відповідач відмовився надати для експертного дослідження оригінал протоколу загальних зборів, в зв`язку з чим проведення експертизи припинено.
Відповідно до ст. 91 ч.6 ГПК України якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проаналізувавши зібрані по справі докази на предмет встановлення факту проведення загальних зборів 21.08.2017 суд приходить до висновку, що 21.08.2017 року такі збори не проводились. До такого висновку суд приходить виходячи з того, що: покази свідків є прямо суперечливими; належні докази повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів відсутні; докази реєстрації учасників зборів відсутні; оригінал протоколу загальних зборів 1-й відповідач не надав. Суд також звертає увагу, що Дніпровським районним судом ухвалено рішення на захист прав ТОВ «Мейсон Ентертеймент», яких (прав) у цього товариства на той час уже не було, що може вказувати на небросовісність товариства під час розгляду справи у Дніпровському районному суді або про те, що договір купівлі продажу від 02.11.2018 фактично укладено після цієї дати.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку, що загальні збори учасників ТОВ «Мейсон Ентертеймент» 21.08.2017 не проводились, тому рішення, які відображені в протоколі від 21.08.2017, є недійсними, як такі, що суперечать вимогам ст. 60 ч.1 Закону України «Про господарські товариства» ( в редакції станом на 21.08.2017)
Пунктом 8.15 Статуту ТОВ «Мейсон Ентертеймент» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішення про відчуження об`єктів інтелектуальної власності, які належать товариству.
Таким чином в силу ст. 203 ч.2 та ст. 215 ч.1 ЦК України договір від 02.11.2018 є недійсним як такий, що укладений від імені 1-го відповідача особою, яка не мала на те повноважень, тобто продавець за договором не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Разом з тим суд відмовляє в задоволені позову, оскільки судом не встановлено факту порушення корпоративних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, за договором від 12.06.2018 ОСОБА_1 (позивач) продав а громадянин ОСОБА_2 купив 25% частки у статутному капіталі ТОВ «Мейсон Ентертеймент».
Частка покупцю передана за актом від 13.12.2018 (а.с.58) Цього ж дня здійснена реєстрація змін відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 2 а.с. 186 - 189). Витяг з реєстру станом на 14.12.2018 свідчить про те, що учасником товариства є ОСОБА_2, а, відповідно, ОСОБА_1 не є таким (а.с.52 том 1)
Дійсно, як зауважив представник позивача, зміни до статуту товариства щодо складу учасників не вносились, рішення товариством з цього приводу не приймались, що на думку представника позивача свідчить про те, що позивач залишається учасником товариства. Господарський суд не погоджується з такою позицією позивача та вважає, що учасник товариства вважається таким, що вибув з товариства та таким, що набув статусу учасника товариства з моменту внесення відповідного запису про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому суд виходить з наступного.
На практиці існує три основних підходи до визначення моменту набуття особою статусу учасника ТОВ. Так, можна вважати, що особа стає учасником ТОВ: з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі ТОВ; з моменту вступу до ТОВ; з моменту державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ.
З прийняттям Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" можна стверджувати, що на даний час саме третій підхід є належним способом визначення моменту, з якого особа набуває корпоративні права і обов`язки учасника ТОВ. Таке твердження обґрунтовується наступним.
На відміну від попереднього законодавства, Закон "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає принципово інші засади зміни складу учасників ТОВ. Зокрема, більше не вимагається вказувати у статуті ТОВ склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно, зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для затвердження таких змін.
Змінами до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003 була усунена необхідність подання рішення загальних зборів учасників про прийняття особи до складу учасників ТОВ або надання згоди на вступ особи до ТОВ. На даний час для державної реєстрації змін у складі учасників ТОВ можуть бути надані інші документи (наприклад, заява про вступ до ТОВ, акт приймання-передачі частки, судове рішення про стягнення частки, що набрало законної сили).
Відповідно до частини 5 статті 24 вказаного Закону, учасник вважається таким, що вийшов з ТОВ, з дня державної реєстрації його виходу. Тобто законодавство пов`язує момент втрати статусу учасника ТОВ з державною реєстрацією. Застосування аналогії закону дозволяє зробити висновок, що і момент набуття статусу учасника ТОВ залежить від державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 113 ч.1 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що власність на частку і статус учасника товариства нерозривно пов`язані між собою. Учасником може бути лише той, хто має частку і, відповідно, якщо особа має частку вона є учасником. При цьому право на частку є первісним.
Відповідно до ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
Таким чином, фізична особа, яким є позивач, звертаючись до господарського суду за захистом корпоративних прав має довести, що такі права порушені і можуть бути відновлені рішенням господарського суду.
Разом з тим, позивач на момент звернення до суду і на момент ухвалення рішення не є носієм корпоративних прав товариства. Рішення суду в разі задоволення позову не призведе до захисту корпоративних прав позивача.
Інші доводи учасників процесу не мають правового значення для вирішення даного спору.
Відповідно д ст. 145 ч.9 ГПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 129, 145, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Скасувати заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою господарського суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року у справі №906/1336/19
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.06.20
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3,4 сторонам (рек з повідомл)
