ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2020 року Справа № 906/1336/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.
при секретарі судового засідання Першко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗІДЗІДЗІ" та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2020 року в справі №906/1336/19 (суддя - Тимошенко О. М.)
час та місце ухвалення: 29 травня 2020 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 15:14 год; повний текст рішення складено 1 червня 2020 року
за позовом ОСОБА_1
до
Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейсон Ентертеймент"
Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзідзідзі"
про визнання рішення загальних зборів учасників товариства та договору недійсними
за участю представників сторін:
від Позивача - Лев Р.В.;
від Відповідача 1 - Яшин В.Ю.;
від Відповідача 2 - не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейсон Ентертеймент» (надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗІДЗІДЗІ» про:
· визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Відповідача 1, що оформленні протоколом загальних зборів учасників №19-06/2017 від 21 серпня 2017 року;
· визнання недійсним Договору №02-1/11 про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 2 листопада 2018 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що був учасником Відповідача 1 з часткою 25%. За договором від 12 червня 2018 року Позивач продав свою частку в Відповідачі 1 громадянину ОСОБА_2 .. Позивачу стало відомо про існування протоколу загальних зборів учасників Відповідача 1 №19-06/2017 від 21 серпня 2017 року, з якого вбачається, що вказаного дня відбулися загальні збори учасників товариства, якими, серед іншого, вирішено продати права інтелектуальної власності, що належать Відповідачу 1. Позивач стверджує, що ні він ні його представник у вказаних зборах участі не приймали, тобто збори не відбулися, а протокол зборів виготовлено значно пізніше, а саме в період кінець 2018 року - початок 2019 року.
Обгрунтовуючи порушення своїх прав Позивач вказує на те, що в зв`язку з продажем інтелектуальних прав вартість частки учасника у Відповідача 1 стала значно нижчою, в зв`язку з чим громадянин ОСОБА_2 пред`явив майнову претензію до Позивача.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено (том 3, а.с. 118-120).
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що проаналізувавши зібрані по справі докази на предмет встановлення факту проведення загальних зборів 21 серпня 2017 року суд прийшов до висновку, що 21 серпня 2017 року такі збори не проводились. До такого висновку суд прийшов виходячи з того, що: покази свідків є прямо суперечливими; належні докази повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів відсутні; докази реєстрації учасників зборів відсутні; оригінал протоколу загальних зборів 1-й відповідач не надав. Враховуючи те, що суд прийшов до висновку, що загальні збори учасників Відповідача 1 не проводились, тому рішення, які відображені в протоколі від 21 серпня 2017 року, є недійсними, як такі, що суперечать вимогам статті 60 частини 1 Закону України «Про господарські товариства».
Місцевий господарський суд вказав, що пунктом 8.15 Статуту Відповідача 1 визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішення про відчуження об`єктів інтелектуальної власності, які належать товариству.
Таким чином суд першої інстанції дійшов до висновків, що в силу статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України договір від 2 листопада 2018 року є недійсним як такий, що укладений від імені Відповідача 1 особою, яка не мала на те повноважень, тобто продавець за договором не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Разом з тим суд першої інстанції відмовив в задоволені позову, оскільки судом не встановлено факту порушення корпоративних прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, так як Позивач на момент звернення до суду і на момент ухвалення рішення не є носієм корпоративних прав товариства, а тому рішення суду в разі задоволення позову не призведе до захисту корпоративних прав Позивача.
Відповідач 2 не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 124-129), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд закрити провадження по даній справі.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Відповідач 2 звертає увагу апеляційного суду на те, що Позивач не має жодних корпоративних прав у відповідача 1, тобто спір є не корпоративним. Також Відповідач 2 заперечував в апеляційній скарзі, з-приводу обставин встановлених у даному рішенні, а саме вказував про те, що протокол загальних зборів від 21 серпня 2017 року не визнано недійсним в порядку передбаченому Законом, порушення право Позивача оскаржуваним договором не встановлено, що стає незрозумілим чому суд прийшов до висновку що загальні збори не відбулися а рішення по ним не приймалося.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 червня 2020 року (том 3, а.с. 138) було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2020 року по справі №906/1336/19. Запропоновано сторонам по справі в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доданням доказів його надсилання апелянту.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 липня 2020 року справу №906/1336/19 було призначено на 19 серпня 2020 року об 14:00 год..
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача в котрому з підстав, зазаначених у даному відзиві, Позивач просив залишити апеляційну скаргу Відповідача 2 без задоволення. При цьому Позивач вказав, що даний спір має саме корпоративний характер, оскільки Позивачем оскаржується рішення загальних зборів учасників Відповідача 1 від 21 серпня 2017 року, винесене на той момент, коли Позивач був ще учасником Відповідача 1 та не відчужив свою частку третій особі (том 3, а.с. 146-157).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року було задоволено клопотання представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.
Водночас, Позивач не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 4, а.с. 3-15), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд скасувати рішення в частині встановлення відсутності порушень корпоративних прав Позивача та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що один з учасників товариства, а саме ОСОБА_3 не мав права голосу при вирішенні питання відчуження майнових прав, оскільки ці права відчужувались на користь Відповідача 2, в якому ОСОБА_3 є одним із учасників.
Також Позивач зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22 листопада 2018 року встановлено факт порушення прав Відповідача 1 щодо прав інтелектуальної власності, в той час коли це товариство такі права продало, що на думку Позивача свідчить про виготовлення протоколу загальних зборів, який містить інформацію, яка не відповідає дійсності.
Оскільки рішення загальних зборів є недійсним Позивач просить визнати недійсним договір, за яким Відповідач 1 продав Відповідачу 2 майнові права на виконання рішення загальних зборів.
Обгрунтовуючи порушення своїх прав Позивач вказує на те, що в зв`язку з відчуженням інтелектуальних прав вартість частки учасника у Відповідача 1 стала значно нижчою, в зв`язку з чим громадянин ОСОБА_2 пред`явив майнову претензію до Позивача. Також Позивач зазначає, що оскільки відсутнє рішення про прийняття ОСОБА_2 до складу учасників Відповідача 1, то Позивач залишається учасником цього Відповідача 1.
У зв`язку із відпусткою головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 липня 2020 року за № 01-04/253, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (а саме апеляційної скарги Позивача).
У зв`язку із відпусткою суддів-членів колегії по даній справі, розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2020 року за № 01-04/257, було призначено заміну суддів-членів колегії у даній справі на підставі службової записки головуючого судді по справі № 906/1336/19.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2020 року справу №906/1336/19 було відкрито апеляційне провадження по даній справі та призначено справу до розгляду на 19 серпня 2020 року об 14:00 хв..
У зв`язку із відпусткою головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року за №01-04/329, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2020 року справу №906/1336/19 було прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2020 року в справі №906/1336/19 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗІДЗІДЗІ" до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.. Розгляд апеляційних скарг призначено на 19 серпня 2020 року об 14:00 год..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2020 року, з підстав зазначених у даній ухвалі, розгляд апеляційних скарг було відкладено на 11 вересня 2020 року.
В судове засідання від 11 вересня 2020 року представник Відповідача 2 не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 19 серпня 2020 року, сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України). З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача 2 за наявними в матеріалах справи доказами, тим більше з огляду на закінчення стоку розгляду апеляційних скарг та зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Відповідача 2 в котрій і висвітлена його позиція з приводу позовної заяви та винесеного рішення.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
В судовому засіданні від 11 вересня 2020 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача 2, та підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині встановлення обставин щодо відсутності порушення корпоративних прав Позивача та прийняти нове рішення яким повністю задоволити позовні вимоги. Зазначив, що він не брав участь у загальних зборах Відповідача 1 та такі збори саме 21 серпня 2020 року не відбувалися, саме тому просив визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Відповідача 1 та договір відчуження інтелектуальних прав, який прийнятий саме на підставі такого рішення.
В судовому засіданні від 11 вересня 2020 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Відповідача 1 заперечив проти доводів апеляційної скарги Позивача, та підтримав доводи апеляційної скарги Відповідача 2, просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині встановлення обставин щодо непроведення загальних зборів від 21 серпня 2017 року та закрити провадження по даній справі. Зазначивши, що Позивач не довів яким саме чином порушені його права, оскільки він не є уже учасником Відповідача 1, а тому такий спір не носить корпоративний характер.
Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 1, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача та Відповідача 2 стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення слід змінити в його мотивувальній частині, в решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін, при цьому апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Відповідача 2 задоволити частково. Приймаючи вказане рішення суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що відповідно до пункту 6.5 Статуту Відповідача 1, який затверджений загальними зборами засновників від 18 вересня 2012 року (надалі - Статут; том 1, а.с. 60-74), учасниками цього товариства є ОСОБА_4 , частка якого в статутному капіталі 50%, ОСОБА_3 з часткою 25% та Позивач з часткою 25%.
З протоколу №19-06/2017 загальних зборів учасників Відповідача 1 від 21 серпня 2017 року (том 1, а.с. 22-26) вбачається, що цього дня відбулися загальні збори Відповідача 1.
На зборах були присутні учасники товариства ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та Позивач в особі представника Білецької О.В., яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 12 червня 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за №548.
В протоколі зазначено, що загальними зборами, серед іншого по п`ятому питанню порядку денного вирішено відчужити (продати) інтелектуальні права, що належать Відповідачу 1, надати директору Відповідача 1 повноваження знайти покупців та здійснити правочин, укласти договір купівлі-продажу прав інтелектуальної власності, що належать Відповідачу 1 за ціною та іншими істотними умовами на його (директора) розсуд. До прав інтелектуальної власності належать майнові права на знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », майнові права на доменне ім`я та сайт ІНФОРМАЦІЯ_2 , музичні твори за переліком. Голосували по даному питанні: «За» - 2 голоси (75%); «Проти» - 0 голосів (0%); «Утримались» - 1 голос.
Протокол підписано головою зборів ОСОБА_4 та секретарем зборів ОСОБА_3
2 листопада 2018 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено договір №02-1/11 про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (том 1, а.с. 27-29, надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Відповідач 1 передав Відповідачу 2 виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що зареєстрований 27 лютого 2012 року в Державному реєстрі свідоцтв України для товарів і послуг за номером 152416. В договорі зазначено, що він укладений на виконання вищевказаного рішення зборів засновників від 21 серпня 2017 року.
Рішенням Мінекономрозвитку від 7 березня 2019 року вирішено внести до Державного реєстру свідоцтв України для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак для товарів і послуг (том 1, а.с. 178).
За твердженнями Позивача загальні збори 21 серпня 2017 року не проводились, а протокол зборів складено набагато пізніше, а саме в кінці 2018 - на початку 2019 року, зокрема, Відповідача 1, не було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів і останній участі у зборах не приймав.
Вказані обставини, на думку Позивача, свідчать про наявність підстав для визнання рішення загальних зборів учасників Відповідача 1, результати яких оформлено Протоколом №19-06/2017 від 21 серпня 2017 року та Договору (укладеного за результати проведення оскаржуваних зборів) недійсними, що і стало підставою для звернення Позивача до суду, за захистом порушеного, на його думку права, з даним позовом.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин по справі.
Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно зі статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За змістом статті 116 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, серед іншого, брати участь в управлінні товариством.
Статтею 143 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є Статут.
Між тим, стаття 145 Цивільного кодексу України визначає, що: вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників; черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.
За приписами статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Згідно частин 1 та 2 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.
Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.
У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.
Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.
Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.
Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.
Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті.
До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев`ятої цієї статті не застосовуються.
Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
Згідно статті 50 Закону України "Про господарські товариства", товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
Статтею 58 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Розглядаючи позовну вимогу Позивача щодо визнання недійсним Рішення загальних зборів, саме в правовому полі нормативно-правового регулювання корпоративних відносин, колегія суддів досліджує дану вимогу саме з огляду на порушення оскаржуваним Рішенням прав та охоронюваних інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В той же час колегія суддів, зважаючи на заперечення Відповідача 1, наведені в апеляційній скарзі з-приводу того, що провадження по даній справі підлягає закриттю, оскільки, на переконання апелянта, зважаючи на ту, обставину, що Позивач продав свою частку в статутному капіталі Відповідача 1, іншій особі, даний спір не відноситься до корпоративних, зазначає таке.
За договором від 12 червня 2018 року Позивач продав а громадянин ОСОБА_2 купив 25% частки у статутному капіталі Відповідача 1 (том 1, а.с. 55-56).
Частка покупцю передана за актом від 13 грудня 2018 року (том 1, а.с.58). Цього ж дня здійснена реєстрація змін відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 2, а.с. 186 - 189). Витяг з реєстру станом на 14 грудня 2018 року свідчить про те, що учасником Відповідача 1 є ОСОБА_2 , а, відповідно, Позивач не є таким (том 1, а.с.52).
Однак, учасник який вибув зі складу товариства, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна цієї особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу товариства, а також про визнання недійсними інших рішень товариства, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення), а відповідні вимоги обгрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.
Зважаючи на ту обставину, що Позивач на момент проведення оскаржуваних зборів (21 серпня 2017 року) був його учасником з огляду на укладення договору купівлі-продажу своєї частки лише 12 червня 2018 року, відповідно колегія суддів приходить до висновку, що даний спір носить саме корпоративний характер зважаючи на момент існування корпоративних прав та їх відчуження.
В той же час Позивач доводячи що спір має корпоративний характер та предметом оскарження порушені його корпоративні права, зазначає про те, що міни до статуту Відповідача 1 щодо складу учасників не вносились, рішення Відповідача 1 з цього приводу не приймались, що на думку Позивача свідчить про те, що Позивач залишається учасником Відповідача 1.
Водночас, колегія суддів відхиляє таку позицію Позивача та констатує про те, що учасник товариства вважається таким, що вибув з товариства та таким, що набув статусу учасника товариства з моменту внесення відповідного запису про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На практиці існує три основних підходи до визначення моменту набуття особою статусу учасника товариства: з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі; з моменту вступу до товариства; з моменту державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства.
З прийняттям Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" саме третій підхід щодо державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства, є належним способом визначення моменту, з якого особа набуває корпоративні права і обов`язки учасника товариства.
Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає принципово інші засади зміни складу учасників товариства. Зокрема, більше не вимагається вказувати у статуті товариства склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно, зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для затвердження таких змін.
Змінами до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15 травня 2003 року була усунена необхідність подання рішення загальних зборів учасників про прийняття особи до складу учасників товариства або надання згоди на вступ особи до товариства. На даний час для державної реєстрації змін у складі учасників можуть бути надані інші документи (наприклад, заява про вступ, акт приймання-передачі частки, судове рішення про стягнення частки, що набрало законної сили).
Відповідно до частини 5 статті 24 вказаного Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Тобто законодавство пов`язує момент втрати статусу учасника товариства з державною реєстрацією. Застосування аналогії закону дозволяє зробити висновок, що і момент набуття статусу учасника товариства залежить від державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства.
Водночас, з врахуванням серйозності та важливості основного доводу Позивача, що неповідомленням його про проведення загальних зборів було порушено його права як учасника та засновника Відповідача та в цілому право на участь у діяльності Відповідача.
Виходячи зі змісту приписів статтей 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" вбачається, до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, внесення змін до статуту, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання. Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів. Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства.
Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України «Про господарські товариства».
При цьому права учасника товариства можуть бути визнаними порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Колегія суддів дослідивши Розділ 8 Статуту Відповідача 1, (на котрий покликається Позивач в своїй апеляційній скарзі, як на підставу недійсності рішення Загальних зборів учасників товариства) звертає увагу на наступні основні його положення.
Згідно пункту 8.15 Статуту, до виключної компетенції загальних зборів Учасників належить, прийняття рішень про відчуження об`єктів інтелектуальної власності, які належать Відповідачу 1.
Однак, підпунктом 8.1.6 Статуту визначено, що з питань, що зазначені в пунктах 8.1, 8.2, 8.6 рішення приймається на основі рішень, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більше як 50 відсотків загальної кількості голосів учасників Відповідача 1, з питань, що зазначені в пунктах 8.11, 8.12 рішення приймається більшістю як у ѕ голосів з решти питань - простою більшістю голосів.
Відповідачем 1 до матеріалів справи було долучено Повідомлення від 17 липня 2017 року за № 17/07 адресоване Позивачу про скликання чергових Загальних зборів Учасників Відповідача 1 з доказами його направлення Позивачу (том 2, а.с. 231-232).
З оскаржуваного протоколу вбачається, що на Загальних зборах від 21 серпня 2017 року були присутні: ОСОБА_3 (який володіє 25 % частки в статутному капіталі товариства); ОСОБА_4 (який володіє 50 % частки в статутному капіталі Відповідача 1); громадянин України ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 , що діє на підставі довіреності від 12 червня 2017 року (довіреність в томі 1 на а.с. 88) та володіє 25 % частки в статутному капіталі Відповідача 1, що в цілому свідчить про наявність кворуму при проведенні загальних зборів Відповідача 1 від 21 серпня 2017 року.
В протоколі зазначено, що присутні учасники володіють 100% статутного капіталу Відповідача 1, збори вважаються повноважними для прийняття рішень з усіх питань порядку денного.
В той же час, в протоколі зазначено, що загальними зборами, серед іншого по п`ятому питанню порядку денного вирішено відчужити (продати) інтелектуальні права, що належать Відповідачу 1, надати директору Відповідача 1 повноваження знайти покупців та здійснити правочин, укласти договір купівлі-продажу прав інтелектуальної власності, що належать Відповідачу 1 за ціною та іншими істотними умовами на його (директора) розсуд. До прав інтелектуальної власності належать майнові права на знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », майнові права на доменне ім`я та сайт ІНФОРМАЦІЯ_2 , музичні твори за переліком. Голосували по даному питанні: «За» - 2 голоси (75%); «Проти» - 0 голосів (0%); «Утримались» - 1 голос.
Позивач в підтвердження своїх позовних вимог та заперечень апеляційної скарги посилається на заяву ОСОБА_5 від 11 грудня 2019 року, котрою довірена особа Позивача - ОСОБА_5 заперечує свою участь та голосування по питаннях порядку денного на загальних зборах учасників Відповідача 1, котрі були проведені 21 серпня 2017 року (а.с. 89).
В той же час, Відповідач 1 наполягаючи на факті проведення і дійсності загальних зборів учасників Відповідача 1 від 21 серпня 2017 року долучив до матеріалів справи нотаріально засвідченні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (том 3, а.с. 105-107), в котрих вони засвідчили обставини проведення та голосування на зборах які відбулися 21 серпня 2017 року.
Надаючи правову оцінку поданим Позивачем, та Відповідачем 1 доказам, а саме заявам свідків, колегія суддів зазначає про те, що дані докази є рівнозначними але суперечливими, такими які заперечують один одного, відповідно колегія суддів діючи в правовому полі статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на зазначення в протоколі довіреної особи Позивача та реквізитів її довіреності, слідуючи зі змісту оскаржуваного протоколу (з якого вбачається змінність поведінки такої особи саме з-приводу голосування по питаннях порядку денного) вбачається, що довірена особа Позивача «Утрималася» щодо голосування по питанню відчужити (продати) інтелектуальні права, що належать Відповідачу 1, що ставить під сумнів свідчення довіреної особи Позивача - ОСОБА_5 щодо відсутності її на таких зборах та голосування по питаннях порядку денного.
Окрім того, зважаючи на відсоток голосів (75 %), котрі були віддані за прийняття рішення по питанню відчуження інтелектуальних прав Відповідача 1, в площинні дії підпункту 8.1.6 Статуту Відповідача 1 (питання щодо продажу прав інтелектуальної власності приймаються простою більшістю голосів), в розрізі заперечень Позивача щодо участі в таких зборах, колегія суддів зазначає, що навіть зважаючи «де-факто» на відсутність голосів зі сторони Позивача (та участі його представника) по-п`ятому питанню порядку денного рішення вважається прийнятим та проголосованим з огляду на дотримання процедури прийняття та голосування, передбаченої самим же Статутом Відповідача 1 щодо голосування по відповідних питаннях.
Згідно з частиною 5 статті 98 Цивільного кодексу України, рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що Позивач звертаючись до суду з даним позовом має на меті відновлення, порушеного, на його думку, права, тобто приведення в попередній стан відповідних речей, а саме повернення Відповідачу 1 (учасником якого на момент розгляду справи судами Позивач уже не є) інтелектуальних права на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Таку необхідність Позивач обгрунтовує тим, що він продаючи свою частку у статутному капіталі Відповідача 1 для ОСОБА_2 , цінність такої частки становила саме часка у володінні інтелектуальними права на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3», і відповідно продаж виключних майнових прав інтелектуальної власності на цей знак, унеможливлює використання інтелектуальних права на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» саме ОСОБА_2 ..
Своїм листом від 5 грудня 2019 року ОСОБА_2 (новий власник частки в статутному капіталі Відповідача 1) звернувся до Позивача із вимогою про вирішення питання щодо продажу
виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак «ІНФОРМАЦІЯ_3» згідно рішення загальних зборів від 21 серпня 2017 року, або компенсувати йому збитки, що становлять 100000 доларів США (том 1, а.с. 83; доказ направлення а.с. 84).
Відповідно зважаючи на такі вимоги, наведені в листі від 5 грудня 2019 року, зі сторони ОСОБА_2 до Позивача по даній справі, вбачається підтекст подання даного позову та завуальоване представництво Позивачем саме інтересів такої особи, з огляду на купівлю цією особою частки в статутному капіталі Відповідача 1, та неотримання по даному договору того на що він розраховував.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року в справі №755/16186/16-ц за позовом Відповідача 1 до Позивача (та інших учасників) було задоволено позовні вимоги Відповідача 1 та заборонено Позивачу (та іншим) використовувати знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що охороняється на підставі свідоцтва України № НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року в справі №755/16186/16-ц залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року, в частині задоволення позовних вимог щодо заборони Позивачу (та іншим) використовувати знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що охороняється на підставі свідоцтва України № НОМЕР_1 (том 1, а.с. 90-95).
Відповідно, зважаючи на вимоги та заперечення Позивача щодо недійсності рішення загальних зборів від 21 серпня 2017 року та укладеного на підставі такого рішення Договору про передачу (відчуження) виключних майнових прав (а саме щодо майнових прав інтелектуальної власності на знак «ІНФОРМАЦІЯ_3») враховуючи існування заборони Позивачу використовувати знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в площинні відчуження своєї частки у статутному капіталі Відповідача 1 іншій особі, стає незрозумілим як Позивач, теоритично зважаючи на задоволення його позовних вимог, повернувши знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до статутного капіталу, зможе користуватися та володіти правом, яке у нього не існує на момент подання позовної заяви, а саме правом на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Зважаючи на усі встановлені вище обставини щодо проведення та голосування з-приводу порядку денного на загальних зборах учасників Відповідача 1 від 21 серпня 2017 року, колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними вимоги Позивача щодо визнання недійсним Договору №02-1/11 про передачу (відступлення) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 2 листопада 2018 року, котрий був укладений саме за наслідками проведення оскаржуваних зборів учасників Відповідача 1. Оскільки недійсність такого Договору Позивач обгрунтовує порушенням його майнових прав, саме як учасника Відповідача 1 на момент проведення загальних зборів, що стало підставою відчуження виключних майнових прав (а саме щодо майнових прав інтелектуальної власності на знак «ІНФОРМАЦІЯ_3») для Відповідача 2 та неможливістю користуватися такими правами саме зі сторони особи, якій Позивач відчужив свою частку в статутному капіталі Відповідача 1 ( ОСОБА_2 ).
Зважаючи на викладене у даній судовій постанові колегія суддів констатує, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи щодо предмета позову, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права.
Дана правова позиція з цього приводу наведена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року в справі № 910/1016/17 та постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №914/1521/17.
Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року в справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункт 8.5 постанови об`єднаної палати).
Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
Таким чином, фізична особа, яким є Позивач, звертаючись до господарського суду за захистом корпоративних прав має довести, що такі права у нього існують, порушені і можуть бути відновлені саме таким рішенням господарського суду.
Разом з тим, Позивач на момент звернення до суду і на момент ухвалення рішення не є носієм корпоративних прав товариства, а відтак рішення суду в разі задоволення позову не призведе до захисту корпоративних прав Позивача на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким йому заборонено використовувати.
З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними рішення загальних зборів від 21 серпня 2017 року та визнання недійсним Договору №02-1/11 від 2 листопада 2018 року.
Дане рішення було прийнято й місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду (змінивши лише мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови).
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки судом першої інстанції помилково встановлені обставини щодо непроведення загальних зборів від 21 серпня 2017 року та відповідно не прийняття зазначених рішень на них, в контексті встановлення в судовому рішенні обставин з-приводу голосування на них та проведення таких зборів, однак правильно викладено резолютивну частину про відмову в позові, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені частиною 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України та змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення, виклавши її в редакції даної постанови.
Що ж до іншої частині рішення суду (в частині відмовив задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним Договору №02-1/11 від 2 листопада 2018 року), то колегія суддів залишає рішення в цій частині без змін.
При цьому, апеляційна скарга Відповідача 2 підлягає частковому задоволенню (зважаючи на заперечення з-приводу встановлених обставин щодо непроведення загальних зборів від 21 серпня 2017 року).
В той же час апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення в зв`язку з безпідставністю та недоведеністю обставин, що в ній зазначені.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги залишити за Позивачем та Відповідачем 2, відповідно до статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269-271,273, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗІДЗІДЗІ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2020 року в справі №906/1336/19 - задоволити частково.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2020 року в справі №906/1336/19 - залишити без задоволення.
3. Змінити частково мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2020 року в справі №906/1336/19, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
4. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 29 травня 2020 року в справі №906/1336/19 залишити без змін.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
7. Справу №906/1336/19 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови виготовлено 15 вересня 2020 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
