Справа № 759/18856/19
провадження № 2-зз/361/35/20
01.07.2020
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючої судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Оряп В.К.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари заяву ОСОБА_2 про часткове скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності, поділ майна подружжя,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності, поділ майна подружжя, просила суд:
- визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; об”єкт незавершеного будівництва будинку АДРЕСА_2 ; транспортні засоби ”Мерседес”, ”БМВ”; грошові кошти, які знаходяться у банківських установах ”ПАТ ”Універсал Банк”, ПАТ ”ВіЕйБі Банк”, АТ КБ ”ПриватБанк”, Caja Rursl, Sabadell, PKO Bank Poldki SA;
- визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ;
- припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ;
- в порядку розподілу майна визнати за ОСОБА_3 право власності на: Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_4 частину об`єкту незавершеного будівництва будинку АДРЕСА_2 ; транспортний засіб ”Мерседес”; Ѕ частину грошових коштів, які знаходять у банківських установах ”ПАТ ”Універсал Банк”, ПАТ ”ВіЕйБі Банк”, АТ КБ ”ПриватБанк”, Caja Rursl, Sabadell, PKO Bank Poldki SA;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на частину земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська АДРЕСА_5 , Броварський р-н, Пухівська сільська рада, СТ ”Хвиля”;
- в порядку розподілу майна визнати за ОСОБА_3 право власності на речі розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 591 500,00 грн.
21 жовтня 2019 року ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва цивільна справа передана на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області.
16 грудня 2019 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд проводити за загальними правилами позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
20 грудня 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача про забезпечення позову.
23 грудня 2019 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Василишина В.О. заяву ОСОБА_3 - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності та поділ спільного майна подружжя у спосіб:
-накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 .м, у АДРЕСА_8 АДРЕСА_9 , що належать на праві власності ОСОБА_2 ;
-заборони відчуження, передачу в користування та заставу, зняття з реєстраційного обліку автомобіля марки ”BMW 320”, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки ”Mercedes-Benz Vito 111 CDI”, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_2 ;
-заборони ОСОБА_2 відчуження та передачу у користування об`єкта незавершеного будівництва, загальною площею 450,00 кв.м, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524 за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, садівницьке товариство ”Хвиля”, АДРЕСА_2 .
22 червня 2020 року відповідач у справі подав заяву про скасування заходів забезпечення позову в рамках цивільної справи в частині:
- права передачі в користування автомобіля марки ”BMW 320”, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки ”Mercedes-Benz Vito 111 CDI”, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_2 ;
- передачі у користування об`єкта незавершеного будівництва, загальною площею 450,00 кв.м, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524 за адресою: АДРЕСА_2 .
Решту заходів не заперечував залишити без змін.
Клопотання обґрунтовано тим, що передача в користування майна жодним чином не впливає на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Це не є відчуженням майна, що може ставить під загрозу виконання рішення суду. Права передачі майна в користування, це виключно право користування цими об`єктами, власником цих об`єктів. На сьогоднішній день не існує жодного рішення суду про відсутність у нього 100% права власності на ці об`єкти. Наявність цієї заборони ставить неможливим взагалі знаходження на території цих об`єкт батьків та друзів відповідача. Співробітників які обслуговують автомобіль та будинок.
Тому відповідач вважає, що виходячи із вищенаведеного та норм ст. 149 ЦПК України заборону на відчуження майна було накладено правомірно, а заборона передачі в користування нерухомого майна та рухомого майна: незавершеного будівництва, загальною площею 450,00 кв.м, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер:3221286801:01:058:0524 за адресою: АДРЕСА_2 , та автомобілів суперечить нормам міжнародного та внутрішнього законодавства.
Відповідач зазначає, що він єфізичною особою-підприємцем. Для здійснення підприємницької діяльності, використовує автомобілі та об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 450,00 кв. м, щорозташований на земельній ділянці, кадастровий номер:3221286801:01:058:0524. Відповідачу є потреба іноді ці об`єкти передавати в користування. Не можливість передачі у користування цих об`єктів ставить під загрозу отримання прибутку, який він використовує для існування та сплати аліментів.
01 липня 2020 року до суду подана заява представника позивача ОСОБА_1 , в якій він зазначає, що клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає. Одночасно, просив повернути заявнику без розгляду подане клопотання на підставі п.1 ч. 1, ч.4 ст. 183 ЦПК України, оскільки в клопотанні не зазначено місце проживання чи перебування фізичної особи, яка його подала.
В судовому засіданні відповідач підтримав подане клопотання, просив його задовольнити, пояснення надав аналогічні викладеному його змісту. В задоволенні заяви представника позивача просив відмовити, оскільки вважає його необґрунтованим.
Представник позивача ОСОБА_1 просив його заяву про повернення без розгляду клопотання про часткове скасування ухвали про забезпечення позову задовольнити, одночасно вказав, що заперечує проти задоволення клопотання відповідача. Пояснення надав аналогічні поданій заяві.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.
Суд вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши подані до клопотання докази, та матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Судом встановлено, що 23 грудня 2019 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Василишина В.О., заяву ОСОБА_3 - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності та поділ спільного майна подружжя у спосіб:
-накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 .м, у АДРЕСА_8 АДРЕСА_9 , що належать на праві власності ОСОБА_2 ;
-заборони відчуження, передачу в користування та заставу, зняття з реєстраційного обліку автомобіля марки ”BMW 320”, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки ”Mercedes-Benz Vito 111 CDI”, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_2 ;
-заборони ОСОБА_2 відчуження та передачу у користування об`єкта незавершеного будівництва, загальною площею 450,00 кв.м, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до положень ст. 158 ЦПК України встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.
Обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_2 , як на підставу для скасування заходів забезпечення позову, а саме те, що на даний момент він є власником спірного майна, та він обмежений у праві передавати зазначене у клопотанні майно іншим особам, в тому числі передавати його у користування є передумовою для оскарження ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, а не підставою для скасування таких заходів.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року ”Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Таким чином, враховуючи, що на момент подання заяви про скасування заходів забезпечення, справа в рамках якої було накладено таке забезпечення не вирішена по суті, обраний вид забезпечення позову відповідає меті його застосування, оскільки при передачі у користування як рухомого та/або нерухомого майна будь-яким особам воно може бути пошкоджене, знищене, знецінене, втрачене, що призведе до істотного ускладнення чи унеможливити виконання рішення суду, також відповідач не подав доказів на підтвердження обставин на які він посилається у поданому клопотанні, а тому правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову - відсутні.
Щодо поданої заяви представника позивача про повернення клопотання про скасування заходів забезпечення позову без розгляду, слід зазначити про наступне.
Відповідно п.1 ч. 1, 4 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Як вбачається із поданої заяви зазначено прізвище, ім`я, по батькові як відповідача, так і його представника, а також вказана адреса: 02096, м.Київ, вул. Симферопольска, 13 а, офіс 130а – адреса для листування.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви (заяви) або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Також у рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення клопотання без розгляду з формальних підстав унеможливить доступ відповідача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Отже, суду слід уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя.
Таким чином, зазначена відповідачем у поданому клопотанні адреса для листування не може вважатися недотриманням процесуальної норми, яка б стала підставою для повернення без розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-154, 353 ЦПК України, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про залишення заяви про скасування заходів забезпечення позову без розгляду – відмовити.
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про часткове скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності, поділ майна подружжя, - відмовити.
Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя Радзівіл А.Г.
