Дата документу 20.08.2020 Справа № 333/1539/16-к
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/372/20 Головуючий в1-йінстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний № 333/1539/16-кДоповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія ст.286 ч.2 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016080050001030, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої;
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК України,
в с т а н о в и л а:
вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, без позбавлення права керування транспортним засобом.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом 1 року іспитовогостроку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї наступні обов`язки:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 ухвалено не обирати.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 02 лютого 2016 року, приблизно о 16 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по проїжджій частині вул. Комсомольській (вул. Серікова) в м. Запоріжжя в напрямку пр. Леніна (пр. Соборного), зі швидкістю не менше, ніж 60 км/год., яка перевищує максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті. В салоні автомобіля «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 , в якості пасажирів на задньому пасажирському сидінні знаходились малолітні діти ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В цей час, у зустрічному ОСОБА_8 напрямку рухався автобус «БАЗ-22154 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який здійснював міські пасажирські перевезення по маршруту №7 (вул. Анголенко вул. Технічна м. Запоріжжя). В салоні автобусу в якості пасажирів знаходились ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Під час руху, в районі будинку №23 по вул. Комсомольській (вул. С.Серікова) м. Запоріжжя водій ОСОБА_8 , не врахувавши дорожню обстановку, для зменшення своєї швидкості руху, застосувала гальмування, внаслідок чого не впоралась з керуванням транспортного засобу, допустила занос автомобіля, після чого виїхала на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автобусом «БАЗ-22154СПГ». Своїми діями водій ОСОБА_8 порушила вимоги п.п. 12.1, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких:
- п. 12.1: «при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
- п. 12.4: «В населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км на год.»
- п. 12.9 «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.21, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «і» пункту 30.3 цих Правил.
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «GEELY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхала на зустрічну смугу руху, де скоїла зіткнення з автобусом «БАЗ-22154 СПГ», під керуванням водія ОСОБА_12 . Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно висновків судової автотехнічної експертизи №195/16 від 17.03.2016 року з технічної точки зору знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир автомобіля «GEELY» ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження, в результаті чого була доставлена до КУ «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня», де ІНФОРМАЦІЯ_4 померла. Причиною смерті ОСОБА_10 стала закрита внутрішньочерепна травма з розлитим крововиливом під м`які оболонки головного мозку, вогнищами забиття і неповним некрозом мозку, що призвело до набряку головного мозку. Травма голови, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю. Травма правої верхньої кінцівки: відкритий перелом плечової кістки в середній третині, за ознакою небезпеки для життя, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, але в причинному зв`язку зі смертю не перебуває. Травма тулубу в даному конкретному випадку (закритий конструкційний розрив лівого крижово-клубового зчленування, під капсульний розрив печінки, забій нижньої частки лівої легені), стосовно до живих осіб оцінювалась б по результату, але не менше, ніж як тілесні ушкодження середнього ступеня, в прямому причинному зв`язку зі смертю не перебуває.
Малолітній пасажир автомобіля «GEELY» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тяжкі тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму: забій головного мозку важкого ступеня, первинний забій стовбура головного мозку, крововилив під тверду мозкову оболонку задньої черепної ямки, гематома в області чола справа; садна в області чола і в підоковій області праворуч у ОСОБА_11 кваліфікуються як тяжке тілесні ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Пасажири автобуса «БАЗ-22154 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_22 , ОСОБА_14 отримали легкі тілесні ушкодження, а пасажири ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 тілесних ушкоджень в результаті ДТП не отримали.
В апеляційній скарзі обвинувачена вважає винесений вирок незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновків суду обставинам справи, висновки суду не підтверджуються переліченими в рішенні суду доказами, крім того, докази є суперечливими та отриманими з порушеннями. Вказує, що 02.06.2017 року іншим суддею в цій же справі було ухвалено вирок, яким її визнано невинуватою та виправдано. Допит водія ОСОБА_23 , через відсутність якого було скасовано вирок апеляційним судом, не свідчить про її винуватість. Навпаки, вона надала суперечливі, неправдиві показання, ніби намагаючись виправдати себе. Суд прийняв до уваги пошкоджений запис з відеореєстратора, який надала свідок ОСОБА_23 , з якого суд вбачає, що йде дощ, а дорожнє покриття мокре. Однак, сама ОСОБА_23 підтвердила, що дощу не було, лише декілька крапель, дорога не була мокра, і це видно з наданого відео. Суд на підтвердження винуватості взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_7 , який насправді вважав, що стався нещасний випадок, який не можна ототожнювати з порушенням Правил дорожнього руху, та наполягав на її виправданні. Допитаний в суді експерт ОСОБА_24 пояснив, що швидкість руху в даному випадку встановити неможливо із-за відсутності слідів гальмування. На думку апелянта, експерт повідомляв про мокру проїжджу частину дороги, бо прибув через тривалий час після настання ДТП. Експерт ОСОБА_25 врахував вихідні дані, які надавалися слідчим в постанові про призначення експертизи. Спростувати чи підтвердити їх він не міг. Свідок так і не пояснив, що саме вона не врахувала і чому стався занос автомобіля. Вважає, що його показання ґрунтуються на припущеннях. Висновком експерта № 89/16 швидкість руху автомобіля під її керуванням встановити неможливо, тому ствердження в обвинуваченні про перевищення нею швидкості, є безпідставним. Висновком експерта № 90/16 підтверджується справність її автомобіля. У висновку експерта № 195/16 зазначається про допущені нею порушення, проте експерт провів дослідження зі слів слідчого, дорожні умови яким враховувалися через певний час після події і висновки про допущені нею порушення зроблені безпідставно. Даними, отриманими під час огляду місця події, додаткового огляду та слідчого експерименту, не підтверджується неврахування нею дорожньої обстановки. Отже, жодним доказом безсумнівно не підтверджується порушення нею тих Правил дорожнього руху, які зазначені в обвинуваченні. Крім того, зазначає, що підтримує позицію свого захисника щодо недопустимості доказів, які отримані слідчим під час ведення справи і які прийняті судом в обвинувальному вироку.
На підставі викладеного, просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження щодо неї за недоведеністю її вини.
Заслухавши доповідьсудді просутність судовогорішення тааргументи скарги;в судовихдебатах:обвинувачену,зокрема ів останньомуслові,та їїзахисника,які прохализадовольнити апеляційнускаргу;прокурора,який заперечувавпроти задоволенняапеляційної скарги;потерпілого,який підтримавапеляційну скаргу;перевіривши матеріалипровадження,та обговорившидоводи сторін,колегія суддіввважає,що апеляційна скарга обвинуваченої задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, вказаних вимог процесуального закону суд першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню в достатній мірі дотримався, виконав положення ст.ст. 91-93КПК України, спрямовані на встановлення у справі об`єктивної істини.
Так, висновок районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке вона засуджена, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів, яким суд дав правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.
Дії обвинуваченої ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження та спричинили смерть потерпілого, судом першої інстанції кваліфіковано вірно.
Так, в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_8 заперечила свою провину у вчиненні інкримінованого їй злочину та показала, що отримала посвідчення водія у 2013 році та мала постійну практику з водіння. 02.02.2016 року вона виїхала з дому на автомобілі «Geely» приблизно о 16-00, вона в якості водія та двоє дітей їхали на день народження в комплекс « ОСОБА_26 ». Запас часу у неї був, тому вона не поспішала. Дощ почався в той день приблизно на спуску по вул. Космічній від зупинки «Південний Ринок» до стадіону «Торпедо». Приблизно о 16-15 год. рухалась в напрямку до автовокзалу по вул. Космічній в лівій смузі. Згодом побачила автомобіль чорного кольору, який виїхав з повороту біля стадіону «Торпедо», зайнявши ліву полосу. Коли в`їхала під міст, побачила цей автомобіль. Вона вирішила змінити полосу та перестроїлась в правий ряд, оскільки її швидкість була більшою, ніж швидкість автомобіля чорного кольору, який рухався в лівій смузі попереду, саме перестроювання вона виконала після мосту, велосипедиста вона в цей час не бачила та не пам`ятає, можливо вона його бачила до залізничного мосту. В цей час автомобіль, який рухався попереду, почав перестроюватися в праву смугу руху в районі світлофору. Коли вона побачила, що її автомобіль не проходить з правої сторони, застосувала екстрене гальмування, автомобіль почало крутити та занесло на зустрічну смугу, по якій їхала маршрутка, після чого відбулося зіткнення. Внаслідок цієї ДТП діти отримали тілесні ушкодження. Вона знаходилась у дуже пригніченому стані, тому не розуміла, які документи складає слідчий, чи відповідає інформація, яка там викладена, дійсності. Подію ДТП вважає нещасним випадком.
Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_8 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження, її винуватість підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції в їх сукупності та наведеними у вироку, доказами.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який в суді першої інстанції пояснив, що потерпілим себе не вважає, заяву про визнання потерпілим його вмовив написати слідчий. Також вважає, що дане ДТП є нещасним випадком та збігом обставин та свою дружину не вважає винною. Крім того, пояснив, що його дружина відповідально відносилась до керування автомобілем, порушень правил ПДР раніше нею не допускались. В той день ОСОБА_8 збиралась з дітьми на день народження. Із слів дружини він дізнався, що вона різко натиснула на гальма, після чого її занесло, далі машина виїхала на зустрічну смугу та зіткнулась з автобусом. Про ДТП йому повідомила дружина. Прибувши на місце він побачив, що автомобіль Джилі та автобус були розташовані передніми частинами по відношенню один до одного, дорожнє покриття було мокрим, але калюж не було, діти вже знаходились в авто швидкої, їх автомобіль Джилі не був обладнаний спеціальними дитячими кріслами, але діти завжди були пристебнуті пасками безпеки. Також автомобіль проходив своєчасно технічний огляд та усувались всі несправності, які виникали.
Показаннями свідка ОСОБА_23 , яка, будучи допитаною в судовому засіданні суду першої інстанції, пояснила, що 02.02.2016 року, керуючисвоїм автомобілем, виїхала з провулку Борового на вул. Космічну в м. Запоріжжя, не створюючи перешкоди іншим та не змінюючи напрямку руху, у ліву смугу. В правій полосі рухався велосипедист, якого вона обігнала приблизно в районі залізничного мосту. Згодом почула шум та в дзеркало бокового виду побачила як автомобіль сірого кольору їде на великій швидкості в металевий паркан біля комбінату хлібопродуктів. На зустрічній смузі знаходився автобус «Богдан», який рухався приблизно 20-30 км/год. Далі, автомобіль сірого кольору зіткнувся з автобусом, від чого автомобіль сірого кольору розвернуло та він зупинився. Після цього, вона вимкнула реєстратор, розвернулась на кільцевій дорозі, під`їхала до автобуса, де побачила як з автобуса виходять люди. Люди стогнали та на деяких була кров. Далі вона дала свій номер телефону водію автобуса та повідомила, що в неї є відео з реєстратора і за необхідності вона його надасть.
Показаннями допитаного в суді першої інстанції експерта ОСОБА_24 , який роз`яснив, що він проводив дві експертизи: інженерно-транспортну експертизу та інженерно-транспортну експертизу технічного стану транспортних засобів, в результаті яких ним було встановлено, що ходова, гальмівна, кермова системи автомобіля Джилі були працюючі. Ходова та кермова частина автобусу перебували у непрацездатному стані, а гальмівна система в працездатному. Пошкодження систем автобусу відбулось в результаті ДТП. Все що він встановив під час проведення інженерно-транспортної експертизи, це співставили пошкодження на транспортних засобах та визначили під яким кутом повздовжніми (бічними) осями знаходились автомобілі в момент зіткнення, цей кут складав 273.8 градусів. На інші питання відповісти не вдалось, у зв`язку відсутністю достатніх трасологічних ознак. Тому, в даному випадку неможливо було встановити швидкість руху автомобілів, оскільки на місці ДТП були відсутні сліди гальмування транспортних засобів, визначити швидкість руху за допомогою інших показників було неможливо. Також експерт зазначив, що погодні умови, а саме мокрий асфальт на слідові ознаки гальмування та заносу автомобілів суттєво вплинули.
Показаннями допитаного в суді першої інстанції експерта ОСОБА_25 , який роз`яснив, що йому на виконання надійшла постанова слідчого про проведення експертизи. В даній постанові були зазначені наступні вихідні дані, що 02.02.2016 року водій ОСОБА_8 керувала автомобілем Джилі по вул. Комсомольскій у м. Запоріжжя в напрямку проспекту Леніна. В салолі даного автомобіля знаходились малолітні діти. Також в зустрічному напрямку по своїй смузі рухався автобус під керуванням ОСОБА_27 . Під час руху, в районі будинку №23 по вул. Комсомольській м. Запоріжжя водій ОСОБА_8 , не врахувавши дорожню обстановку, для зменшення своєї швидкості руху застосувала гальмування, внаслідок чого не впоралась з керуванням транспортного засобу, допустила занос автомобіля, після чого виїхала на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автобусом. Він враховував вихідні дані, вказані слідчим в постанові про призначення експертизи. Так, ОСОБА_12 повинен був діяти у відповідності до п. 12.3 ПДР України, тобто водій автобуса повинен був вжити заходи, зменшивши швидкість руху автобуса для уникнення ДТП. Однак він не мав можливості вжити всіх заходів для уникнення ДТП, оскільки автомобіль Джилі знаходився у некерованому стані, тобто у «заносі». В свою чергу, водій автомобіля Джилі повинна була дотримуватись п. 12.1, 12, 4 та 12.9-б ПДР України. Так, відповідно до постанови слідчого він врахував, що ОСОБА_8 рухалась зі швидкістю 70 км/год. та застосувала гальмування для зменшення швидкості свого руху, внаслідок чого, задню частину автомобіля розвернуло проти годинникової стрілки та в стані заносу винесло на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення з автобусом. Враховуючі дані, вказані дії водія автомобіля Джилі не відповідають п. 12.1 ПДР України та є у причинному з в`язку з подією ДТП. Як йому відомо в цей день шов дощ, тому асфальт був мокрий и застосування гальмування привело до заносу транспортного засобу. Крім того, експерт вказав, що кожен водій, в силу свого досвіду, самостійно вибирає швидкість руху, момент гальмування і таке інше, однак, при цьому, водій повинен дотримуватись правил ПДР України. Також зазначив, що він керувався вихідними даними, вказаними у постанові слідчого та даними, наданими в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, винуватість обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема даними:
- протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.02.2016 року та протоколу додаткового огляду місця події за участю ОСОБА_8 , відповідно до яких встановлено місце зіткнення транспортних засобів, видимість проїзної частини для ОСОБА_8 нічим не обмежена та складає більше 300 метрів;
- протоколуслідчогоексперименту заучастю свідка ОСОБА_12 від 12.03.2016 року, відповіднодоякого ОСОБА_12 вказав на розташування транспортних засобів, механізм ДТП;
- висновку судово-медичної експертизи №909, згідно якого причиною смерті дитини ОСОБА_28 є закрита внутрішньо-черепна травма з розлитим крововиливом під м`які оболонки головного мозку, вогнищами забиття і неповним некрозом мозку, що призвело до набряку головного мозку. Цей висновок підтверджується виявленням пошкоджень, а також характером і ступенем вираженості набряку головного мозку. При судово-медичній експертизі трупа дитини ОСОБА_28 виявлені наступні ушкодження: закрита внутрішньочерепна травма: розлитий крововилив під м`які оболонки головного мозку, вогнища забитого і неповний некроз головного мозку, подвійний перелом нижньощелепної кістки, крововиливи в м`яких тканинах голови, садна і синці голови; тупа травма правої верхньої кінцівки: відкритий перелом правої плечової кістки в середній третині з крововиливом в м`які тканини, рана лівого плеча; тупа травма тулуба: закритий конструкційний розрив лівого крижово-клубового зчленування, підкапсульний розрив печінки, забій нижньої частки лівої легені з розвитком перифокальної серозно-гнійної пневмонії; садна на шиї, синці лівої кисті та лівого стегна. Всі пошкодження виникли за механізмом тупої травми від травматичних впливів тупих твердих предметів. Враховуючи локалізацію, характер та механізм виникнення пошкоджень, масивність травми, обставини випадку, не виключено спричинення всього комплексу пошкоджень в умовах дорожньо-транспортної пригоди у пасажира легкового автомобіля, який зіткнувся з іншим об`єктом. Смерть дитини настала 16.02.2016 року об 11:55 год.;
- висновку судово-медичної експертизи №952МД, відповідно до якого закрита черепно-мозкова травма: забиття головного мозку тяжкого ступеню; первинне забиття стволу головного мозку; крововилив під тверду мозкову оболонку задньої черепної ямки; гематома в області лоба справа; ссадна в області лоба справа та в підоковій області справа у малолітнього ОСОБА_11 кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення. Пошкодження виникли від дії тупого предмету, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди;
- висновку експерта № 898, згідно якого у ОСОБА_14 є гематома в області лівого стегна, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров`я та крововиливи в області лівого плеча, правого передпліччя, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Не виключається можливість виникнення цих пошкоджень в умовах дорожньо-транспортної пригоди;
- висновку судово-медичної експертизи № 427, згідно якого встановлено, що у ОСОБА_22 маються відкритий перелом кісток носу з крововиливами в лівій щочній області та гематома повік обох очей, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я. Не виключається можливість виникнення цих тілесних ушкоджень в умовах та за обставин дорожньо-транспортної пригоди;
- висновку судової інженерно-транспортної експертизи №89/16 від 16.02.2016 року, відповідно до якого встановлено, що в момент первинного контакту кут між повздовжними (бічними) осями транспортних засобів складав 273,8°±10°. Відповісти на питання стояли чи рухались автомобілі «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автобус «БАЗ-22154 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент зіткнення неможливо. Визначити швидкість автомобіля «Джилі», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автобуса «БАЗ-22154 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не є можливим, оскільки на проїжджій частині відсутня слідова інформація, за допомогою якої можливо провести дане дослідження. Зафіксоване під час проведення огляду місця події місце зіткнення транспортних засобів може відповідати дійсності. Відповісти на питання як відносно елементів проїжджої частини під час зіткнення розташовувались вказані транспортні засоби неможливо;
- висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод №195/16 від 17.03.2016 року,згідно якого водій автомобіля «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 повинна була діяти у відповідності із вимогами п.п. 12.1, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху. Водій мікроавтобуса «БАЗ-22154 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_12 повинен був діяти у відповідності із вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 є невідповідність вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, що знаходиться у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. У разі руху водія автомобіля «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 із швидкістю 70 км/год. у населеному пункті, то у її діях є невідповідність вимогам п.п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху, що не знаходиться у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. Технічна можливість у водія автомобіля «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 запобігти зіткненню з мікроавтобусом «БАЗ-22154 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , залежала від виконання нею вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля «БАЗ-22154 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_12 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 ;
- висновку судової інженерно-транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу №90/16 від 23.02.2016 року, згідно якого рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система автомобіля «Джилі», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент проведення експертного огляду та дослідження знаходилися в працездатному стані;
- відеозапису з відеореєстратора автомобіля свідка ОСОБА_23 , переглянутого в судовому засіданні суду першої інстанції, згідно якого встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_23 здійснюючи поворот направо, виїжджає на проїжджу частину вул. Комсомольської (вул. Серікова) в м. Запоріжжя в напрямку пр. Леніна (пр. Соборного), пропускає декілька автомобілів та велосипедиста, виконує поворот та здійснює рух у лівій смузі руху. Через 6 секунд за напрямком її руху з`являється велосипедист, який рухається на правій смузі руху. За таким напрямком ОСОБА_23 та велосипедист рухаються на протязі 9 секунд. Проїжджаючи міст, ОСОБА_23 випереджає велосипедиста та продовжує рух за вказаним напрямком на протязі 8 секунд до моменту її роз`їзду з автобусом «БАЗ-22154 СПГ». Після чого, ОСОБА_23 здійснює гальмування, повертає праворуч та зупиняє свій автомобіль. При цьому, на відеозаписі видно, що на протязі всього руху автомобіля під керуванням ОСОБА_23 та до його зупинки йде дощ, дорожнє покриття мокре. Також з вказаного відеоматеріалу вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_23 , рухаючись по проїжджій частині не менше 20 секунд, при цьому, водій ОСОБА_23 не застосовує різкого гальмування та не виконує ніяких різких маневрів, тобто не створює іншим учасникам дорожнього руху перешкоди чи небезпеки.
Наведені вище докази, які були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, та які оцінені відповідно до вимог ст. 94 КПК України, спростовують твердження обвинуваченої ОСОБА_8 про те, що ДТП сталася не внаслідок порушенням нею ПДР України.
На думку колегії суддів, зазначені твердження обвинуваченої ОСОБА_8 об`єктивно не підтверджені та не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, а тому розцінюються як обраний спосіб захисту.
Підстав вважати, що докази, покладені судом в основу обвинувального вироку, не відповідають ст.ст. 85 та 86КК України в частині їх відповідності критеріям належності та допустимості, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не здобуто.
Доводи апеляційної скарги про те, що свідок ОСОБА_23 надала суперечливі та неправдиві показання, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки показання вказаного свідка є логічними, послідовними та узгоджується з іншими доказами, наданими стороною обвинувачення. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_23 перед початком допиту була попереджена судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, підстав обмовляти обвинувачену колегія суддів не вбачає.
Посилання апелянта на те, що суд прийняв до уваги пошкоджений запис з відеореєстратора, який надала свідок ОСОБА_23 , відповідно до якого суд встановив, що йде дощ, а дорожнє покриття мокре, тоді як, сама ОСОБА_23 підтвердила, що дощу не було, лише декілька крапель, дорога не була мокра, і це видно з наданого відео, не відповідають дійсності, оскільки зі змісту вироку вбачається, що свідок ОСОБА_23 , будучи допитаною судом першої інстанції, не зазначала про те, що не було дощу та про те, що дорога не була мокрою. Доказів про те, що суду було надано пошкоджений запис з відеореєстратора стороною захисту не надано, до того ж під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції будь-яких клопотань з приводу неналежності та недопустимості вказаного доказу ні обвинувачена, ні її захисник не заявляли.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд на підтвердження винуватості взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_7 , який насправді вважав, що стався нещасний випадок, який не можна ототожнювати з порушенням Правил дорожнього руху, та наполягав на її виправданні, не спростовують висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого їй злочину, тим більше потерпілий не був безпосереднім очевидцем ДТП. Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що обвинувачена є дружиною потерпілого ОСОБА_7 , а тому останній у такий спосіб бажав хоч якимось чином пом`якшити покарання обвинуваченій ОСОБА_8 .
Доводи обвинуваченої про те, що експерт ОСОБА_24 пояснив, що швидкість руху в даному випадку встановити неможливо із-за відсутності слідів гальмування, оскільки повідомляв про мокру проїжджу частину дороги, бо прибув через тривалий час після настання ДТП, є неспроможними. Так, допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_24 , пояснив, що неможливо було встановити швидкість руху автомобілів, оскільки на місці ДТП були відсутні сліди гальмування транспортних засобів через погодні умови, а саме мокрий асфальт, а визначити швидкість руху за допомогою інших показників було неможливо.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_8 про те, що показання експерта ОСОБА_25 ґрунтуються на припущеннях, колегія суддів вважає помилковими, оскільки експерт під час проведення експертизи керувався вихідними даними, вказаними у постанові слідчого та даними, наявними в матеріалах кримінального провадження. При цьому, колегія суддів зазначає, що сторона захисту також мала право залучити експерта, однак таким правом не скористалася.
Посилання апелянта на те, що експерт ОСОБА_25 під час його допиту в суді першої інстанції так і не пояснив, що саме не врахувала обвинувачена та чому стався занос, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки експерт повідомив суду, що дії водія автомобіля ОСОБА_29 не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України, а саме: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та є у причинному зв`язку з подією ДТП. Також експерт зазначив, що як йому відомо, в той день йшов дощ, тому асфальт був мокрий і застосування гальмування призвело до заносу транспортного засобу.
Доводи обвинуваченої про безпідставне ствердження в обвинуваченні про перевищення нею швидкості з огляду на те, що відповідно до висновку експерта № 89/16 неможливо було встановити швидкість руху автомобіля під її керуванням, не можуть бути підставою для визнання її невинуватою, оскільки факт того, що ОСОБА_8 була неспроможна впоратись з керуванням автомобілю, що потягло за собою виїзд її на зустрічну смугу та зіткнення з автобусом говорить про те, що обвинувачена в даних погодних умовах, не врахувавши дорожню обстановку, рельєф та зміну напрямку проїзної частині, не вибрала безпечну швидкість, що і стало причиною ДТП.
Посилання обвинуваченої на те, що даними, отриманими під час огляду місця події, додаткового огляду та слідчого експерименту, не підтверджується неврахування нею дорожньої обстановки, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вказані докази були досліджені та оцінені судом першої інстанції у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, наявними в матеріалах провадження, та районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про їх достатність для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив показання сторони захисту про невинуватість обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні ДТП та обґрунтовано не прийняв їх до уваги, як такі, що суперечать встановленим судом обставинам події та наведеним вище доказам, навівши переконливі мотиви, що стали підставою до неприйняття їх до уваги.
Суд дослідив всі надані сторонами провадження докази, наявність будь-яких перешкод у поданні сторонами доказів не встановлено.
На підставі досліджених доказів суд дійшов вірного висновку, що дії ОСОБА_8 знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку із ДТП, наслідком якої стало заподіяння потерпілому ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень та спричинили смерть потерпілої ОСОБА_10 та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Покарання суд першої інстанції призначив обвинуваченій ОСОБА_8 , виходячи з вимог ст.ст. 50, 65КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого нею злочину, даних про особу винуватої, яка раніше не судима, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, думку потерпілого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги те, що обвинувачена винуватість у вчиненому не визнала, а також те, що скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потягло загибель рідної дитини обвинуваченої, що само по собі є її великою особистою трагедією, і обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_8 при призначенні їй покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286КК України без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, встановивши мінімальний іспитовий строк.
З врахуванням зазначених вище обставин в їх сукупності, на думку колегії суддів, саме таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, його меті та є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 та запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що вирок районного суду щодо ОСОБА_8 є законним і обґрунтованим, а підстави, передбачені ст. 409 КПК України, для його скасування відсутні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути безумовною підставою для скасування судового рішення, колегія суддів не встановила.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, проте може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її оголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
