Справа № 616/905/19
Провадження № 1-кп/617/100/20
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2020 року Вовчанський районний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Уханьової І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Чмаль Т.Ю.,
прокурора - Гусєйнова А.П.,
потерпілої - ОСОБА_1 ,
захисника - Зінченко С.А.,
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вовчанськ кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Федорівка, Великобурлуцького району, Харківської області, громадянина України, освіта повна середня, не одруженого, працюючого не офіційно , зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 27.02.2019 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, за таких обставин.
У період часу з 11.11.2006 року ОСОБА_1 перебувала в офіційному шлюбі із ОСОБА_2 23.10.2015 року за позовом ОСОБА_1 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області по справі №616/746/15-ц (провадження 2/616/303/15). Після розірвання шлюбу на підставі судового рішення, ОСОБА_1 із ОСОБА_2 будь-яких особистих, в тому числі інтимних стосунків не підтримувала. 12.09.2019 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 , яка працює на посаді бухгалтера ЮТ «Федорівська водопровідна дільниця», перебувала на своєму робочому місці, в приміщенні Федорівської сільської ради, за адресою: с. Федорівка, вул. Праці, буд. 5 Великобурлуцького району Харківської області. У цей час та за вказаних обставин, до приміщення її робочого кабінету зайшов ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння та почав висловлювати їй претензії, що склалися на ґрунті особистих неприязних відносин ОСОБА_2 до її матері ОСОБА_3 . Після чого, ОСОБА_2 вийшов з кабінету та пішов в невідомому напрямку. Потім, приблизно о 09 год. 40 хв., ОСОБА_2 знову повернувся до робочого місця ОСОБА_1 та запропонував їй піти до житлового будинку, в якому вона мешкає, з метою з`ясування стосунків ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , на що остання погодилась. Та з 09 год. 50 хв. по 10 год. 10 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився в будинку, де мешкає ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , де висловлював свої претензії до них. Після чого ОСОБА_1 пішла на роботу, а ОСОБА_2 покинув територію будинку та пішов в невідомому напрямку. Після чого, о 12 год. 00 хв. цього дня, ОСОБА_1 пішла на обідню перерву додому. Та зайшовши до подвір`я домоволодіння, вона побачила, що поблизу вхідних дверей до житлового будинку стоїть ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння. У цей час та за вказаних обставин у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на зґвалтування ОСОБА_1 . Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, ОСОБА_2 , в той час, коли ОСОБА_1 підходила до вхідних дверей житлового будинку, за рахунок ваги свого тіла, притиснув її своїм тулубом до стіни житлового будинку та знаходячись в вказаному положенні, ОСОБА_2 своїми двома руками задрав доверху плаття, в якому була одягнена ОСОБА_1 , а саме до рівня поясу, при цьому ОСОБА_2 в цей час висловлював намір щодо вчинення дій сексуального характеру із останньою. ОСОБА_1 , в свою чергу, відштовхнула ОСОБА_2 від себе та забігла до приміщення житлового будинку. А ОСОБА_2 пішов слід за нею, незважаючи на прохання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не заходити в приміщення. Та зайшовши до житлового будинку, ОСОБА_1 сіла обідати в кімнаті кухні, де в цей час перебувала ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 також зайшов до вказаної кімнати та сів «наприсядках» навпроти ОСОБА_1 . Та в цей час, ОСОБА_2 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на зґвалтування ОСОБА_1 , сказавши її матері, що їм необхідно про щось поговорити в іншій кімнаті, схопив своїми обома руками ОСОБА_1 за руки в області передпліччя та піднявши із стільця, за рахунок переваги в фізичній силі, потягнув її до кімнати зали житлового будинку, де посадив її в кресало. Після чого, ОСОБА_2 , прикривши двері до кімнати зали та впевнившись, що ОСОБА_3 залишилась в кімнаті кухні, продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на зґвалтування останньої. Та взявши ОСОБА_1 за руки в області передпліччя, підняв її з кресала та застосовуючи фізичне насильство, перетягнув її та посадив на диван. Потім, ОСОБА_2 за рахунок ваги свого тіла, притиснувши ОСОБА_1 за плечі, повалив її на диван та сам ліг на неї зверху, тим самим придавивши її своїм тілом. У цей час, перебуваючи у вказаному положенні, ОСОБА_2 , придавивши своїм тулубом праву руку ОСОБА_1 та тримаючи вказану руку своєю лівою рукою, своєю правою рукою підняв низ плаття в якому вона була одягнена до рівня поясу. При цьому в той момент коли ОСОБА_1 намагалася відштовхнути ОСОБА_2 від себе, останній, застосовуючи фізичне насильство, своїми колінами придавлював її стегна. Та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на зґвалтування, ОСОБА_2 постійно задираючи плаття, своєю правою рукою неодноразово намагався зняти з ОСОБА_1 нижню білизну, а остання в свою чергу намагалася чинити опір його діям, відбиваючи його руку в бік та прохаючи ОСОБА_2 припинити свої насильницькі дії. Та в цей момент ОСОБА_2 розірвав їй нижню білизну. При цьому ОСОБА_2 здійснюючи вказані дії, без добровільної згоди ОСОБА_1 , постійно висловлював свій намір щодо вчинення дій сексуального характеру із ОСОБА_1 , не зважаючи на її прохання відпустити її, тим самим ігноруючи волю останньої. Та в цей час, почувши прохання про допомогу та здійснюваний опір ОСОБА_1 , до кімнати зали забігла ОСОБА_3 , та побачивши останню, ОСОБА_2 припинив свої злочинні дії, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як на місці злочину був застигнутий ОСОБА_3 . У результаті протиправних дій з боку ОСОБА_2 , потерпілій ОСОБА_1 спричинено наступні тілесні ушкодження: синець в області передпліччя, синці в області стегна, які відноситься до легких тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину не визнав, категорично заперечував проти обвинувачення, дав показання, що він більш 8 років перебував у шлюбі з потерпілою ОСОБА_1 , від шлюбу мають двох неповнолітніх доньок , яких він дуже любить , займається їх вихованням , надає матеріальну допомогу. Після офіційного розручення , він з колишньою дружиною багато років перебував у шлюбних відносинах. Але останнім часом вона стала віддалятися від нього і не бажала йому пояснити , що між ними сталося. Так і 12.09.2019 року він бажав з нею вияснити відношення. Ні якого замаху на згвалтування потерпілої , його колишньої дружини, з його боку не було. Він бажав тільки з нею поговорити , говорив що її кохає , що у них двоє дітей , що вони повинні їх виховувати у двох , при цьому він її обнімав та хотів поцілувати.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.
За ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 152 КК України, сторона обвинувачення посилається на фактичні дані, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, та містяться в :
- даних заяви ОСОБА_1 поданою нею до Великобурлуцького ВП Вовчанського ВП ГУ НП в Харківській області 12.09.2019 року, згідно яких вона просить прийняти міри до ОСОБА_2 , який 12.09.2019 року близько 12:30 годин в будівлі її домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 намагався її зґвалтувати.
- даних протоколу огляду місця події від 12.09.2019 року, проведеного слідчим СВ Великобурлуцького ВП Манукян Л.А. з 15 год. 25 хв. по 15 год. 55 хв., відповідно до яких оглянута територія та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . У кімнаті будинку оглянуто диван, на якому знаходилось покривало коричневого кольору, три подушки, ковдра рожевого кольору. Постільна білизна заслана по всьому периметру дивану. Слідів біологічного походження не виявлено. У ході огляду ОСОБА_4 добровільно віддала білизну - труси бордового кольору із чорними вставками з переду на яких мається механічне пошкодження - розрив розміром 10 см., вказані труси вилучено та поміщено до паперового конверту.
-даними іллюстраційних таблиць до протоколу огляду місця події від 12.09.2019 року, на яких зображено домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та приміщення будинку, ОСОБА_1 , яка вказує на ліжко кімнати, на якому ОСОБА_2 намагався її зґвалтувати.
- речовим доказом - труси жіночі бордового кольору, із вставками чорного кольору з переднього боку з наявними на них механічними пошкодженнями.
- Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківського області від 23.10.2015 року, за даними якого шлюб, зареєстрований 11.11.2006 року у Федорівській сільській раді Великобурлуцького району Харківської області, актовий запис № 4, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано.
- Висновком судово-медичної експертизи №12/14/32-ВБ/19 від 15.10.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження: синець в області передпліччя, синці в області стегна, які утворилися від механічної дії тупого твердого предмета індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відтворились та не виключено що могли бути отримані в строк, указаний в ухвалі про призначення експертизи 12.09.2019 року о 12 год. 00 хв. По ступеню тяжкості дані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Обставин, які вказують на те, що тілесні ушкодження встановлені при слово-медичній експертизі ОСОБА_1 утворилися в умовах падіння з висоти власного зросту не мається. Тілесні ушкодження встановлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_1 розташовані в анатомічних ділянках її тіла доступних для травматизації їх власною рукою.
- Висновком експертизи № 12/14/36-ВБ/19 від 21.10.2019 року, згідно даних якого, показання потерпілої ОСОБА_1 надані нею під час допиту не суперечать наявним судово-медичним даним по локалізації та механізму виникнення наявних у неї тілесних ушкоджень відповідно до висновку експерта № 12/14/32ВБ/19 від 15.10.2019 року.
В судовому засіданні , потерпіла ОСОБА_1 , пояснила, що вона з ОСОБА_2 прожили в шлюбі 9 років, розлучились у 2015 році, мають двох доньок. З моменту розлучення ОСОБА_2 постійно приходить до неї, спілкується щоб повернутися до сім`ї. Після розлучення вона декілька разів вступала з ним в статеві відносини на добровільних засадах. 12.09.2019 року ОСОБА_2 приходив до неї до дому в стані сп`яніння. Вранці вони розмовляли, він просив пробачення та хотів зберегти сім`ю, з дому вийшли вдвох та розмовляли. У поліцію подзвонила її тітка. Претензій до ОСОБА_2 не має.
Допитанний в судовому засідання свідок ОСОБА_3 (теща обвинуваченого та рідна мати потерпілої), пояснила що її дочка ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не проживають разом 5 років. 12.09.2019 року ОСОБА_1 на обід прийшла додому з ОСОБА_2 . Дочка пообідала і вони з ОСОБА_2 пішли до зали, вона почула шум та зайшла до кімнати. ОСОБА_5 лежала на дивані, а ОСОБА_2 сидів рядом. Дочка та зять були одягнуті. В цей час , коли зайшла до кімнати вона розмовляла зі своїю сестрою по телефону, яка почула ругань в їхньому домі . Вона та її донька поліцію не викликали , це зробила її сестра , яка проживає в іншому місці, про це її також ні хто не просив. Також свідок пояснила , що ОСОБА_2 був дуже хороший чоловік для її доньки та батько для її онучок , він доньок дуже кохав і кохає і вони його також .
Згідно даних довідки з матеріалів перевірки заяви ОСОБА_1 (ЖЄО № 1455), в діях ОСОБА_6 11.09.2019 року о 22 год. 00 хв. не вбачається ознаки кримінального правопорушення, але вбачаються ознаки адміністративного правопорушення та складено протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , щодо подій 11.09.2019 року наданих в межах розгляду заяви ОСОБА_1 . Протоколом про вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення за ч. 1 с. 173-2 КУпАП.
Допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідка, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, керуючись ст. 129, ст. 17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_2 за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, а саме незакінчений замах на зґвалтування колишньої дружини (подружжя), з наступних підстав.
Додержуючись закріпленої в ст. 6 та в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого суд тлумачить на його користь.
Також суд керується ч. 3 ст. 373 КПК України, за якою обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 12.09.2019 року близько 12 год. 00 хв. незакінченого замаху на зґвалтування ОСОБА_1 , що полягало в тому що ОСОБА_2 , в той час, коли ОСОБА_1 підходила до вхідних дверей житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 за рахунок ваги свого тіла, притиснув її своїм тулубом до стіни житлового будинку та знаходячись в вказаному положенні, ОСОБА_2 своїми двома руками задрав доверху плаття, в якому була одягнена ОСОБА_1 , а саме до рівня поясу, при цьому ОСОБА_2 в цей час висловлював намір щодо вчинення дій сексуального характеру із останньою. ОСОБА_1 , в свою чергу, відштовхнула ОСОБА_2 від себе та забігла до приміщення житлового будинку. ОСОБА_2 продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на зґвалтування ОСОБА_1 , сказавши її матері ОСОБА_3 , що їм необхідно поговорити в іншій кімнаті, схопив своїми обома руками ОСОБА_1 за руки в області передпліччя та піднявши із стільця, за рахунок переваги в фізичній силі, потягнув її до кімнати зали житлового будинку, де посадив її в кресало. Та взявши ОСОБА_1 за руки в області передпліччя, підняв її з крісла та застосовуючи фізичне насильство, перетягнув її та посадив на диван. Потім за рахунок ваги свого тіла, притиснувши ОСОБА_1 за плечі, повалив її на диван та сам ліг на неї зверху, тим самим придавивши її своїм тілом. У цей час, перебуваючи у вказаному положенні, ОСОБА_2 , придавивши своїм тулубом праву руку ОСОБА_1 та тримаючи вказану руку своєю лівою рукою, своєю правою рукою підняв низ плаття в якому вона була одягнена до рівня поясу. В той момент коли ОСОБА_1 намагалася відштовхнути ОСОБА_2 від себе, останній, застосовуючи фізичне насильство, своїми колінами придавлював її стегна. Та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на зґвалтування, ОСОБА_2 постійно задираючи плаття, своєю правою рукою неодноразово намагався зняти з ОСОБА_1 нижню білизну, а остання в свою чергу намагалася чинити опір його діям, відбиваючи його руку в бік та прохаючи ОСОБА_2 припинити свої насильницькі дії. Та в цей момент ОСОБА_2 розірвав їй нижню білизну. ОСОБА_2 здійснюючи вказані дії, без добровільної згоди ОСОБА_1 , постійно висловлював свій намір щодо вчинення дій сексуального характеру із ОСОБА_1 , не зважаючи на її прохання відпустити її, тим самим ігноруючи її волю.
Виходячи з показань потерпілої ОСОБА_1 , вона та ОСОБА_6 після розлучення декілька разів вступали в інтимні стосунки. 12.09.2019 року близько 12 год. вони розмовляли, ОСОБА_6 намагався повернутися до сім`ї. Насильницький дій щодо неї він не вчиняв.
Потерпілою також надана суду заява, в якій вона зазначає, що ніяких претензій до ОСОБА_6 не має.
Разом з тим, відповідно до показань свідка ОСОБА_3 , матері потерпілої, 12.09.2019 року ОСОБА_6 прийшов до них додому, у кімнаті зали вони розмовляли з ОСОБА_1 , коли вона зайшла до кімнати дочка лежала на дивані, обвинувачений сидів рядом, дочка при цьому була одягнута.
Таким чином, для встановлення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, необхідно встановити вину у формі прямого умислу, тобто довести, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, але з причин що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
У судовому засіданні з досліджених доказів не встановлено наявність умислу ОСОБА_6 на зґвалтування ОСОБА_1 та недоведеність злочину до кінця з причини появлення у кімнаті зали матері потерпілої ОСОБА_3 .
Навпаки судом встановлено, що на момент коли мати потерпілої зайшла до кімнати насильницьких дій відносно ОСОБА_1 обвинувачений не вчиняв, потерпіла зазначила, що ОСОБА_6 не намагався її зґвалтувати та не застосував фізичного насильства, вона претензій ніяких до нього не має.
Згідно з ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Положеннями ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доведення зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора.
Статтею 62 Конституції України та пунктом 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип презумпції невинуватості, як один із основних засадничих принципів кримінального судочинства, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland) від 25 березня 1983 року зробив висновок, що принцип невинуватості є одним із елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 ст. 6 Конвенції. На думку Суду, пункт 2 статті 6 Конвенції «вимагає …, inter allia, аби судді, виконуючи свої завдання, не ставились до них із переконанням, що підсудний учинив інкримінований йому злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитись на користь підсудного» (рішення у справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року).
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Щодо особи ОСОБА_2 , суд враховує зокрема те, що він раніше судимий 27.02.2019 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік, розлучений, має двох малолітніх доньок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується добре, постійно не офіційно працює , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Згідно ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що :1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Пунктами 1 та 2 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку про відсутність складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України в діянні обвинуваченого та необхідності виправдання останнього.
Цивільний позов у справі не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд ,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА _2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину, та виправдати його в пред`явленому обвинуваченні.
Речовий доказ - труси жіночі бордового кольору, із вставками чорного кольору з переднього боку, з наявними на них механічними пошкодженнями, вилучені в кімнаті зали домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вовчанський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а виправданим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя -
