Справа № 202/2965/19
Провадження № 2/202/250/2020
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави.
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що в травні 2018 року позивач, громадянин США, під час перебування у відрядженні в Момбасі столиці Кенії ( Африка ), познайомився з громадянкою України ОСОБА_3 , відповідачем по справі, яка, за її словами, була там на Медичній конференції. За час знайомства у сторін склалися довірчі дружні стосунки. Відповідач запропонував позивачу придбати в Україні на вигідних умовах квартиру, яку, за словами відповідача, можна здавати в оренду та регулярно отримувати високу орендну плату. Позивач погодився на пропозицію відповідача, яка взялась організовувати придбання нерухомого майна для позивача. Відповідач ввела позивача в оману про можливість самостійного укладання відповідачем договору купівлі-продажу від імені позивача та на його користь без необхідності укладання між сторонами договору доручення, оформлення довіреності, тощо, а позивач добросовісно помилявся щодо цього.
27 липня 2018 року позивач надав банку «Рок Каньон Банк» (Rock Canyon Bank), в якому у позивача відкритий рахунок № НОМЕР_1 , платіжний документ о.2018-07-27.000322 на здійснення банківського переказу грошових коштів відповідачу на рахунок № НОМЕР_2 в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» в сумі 65000 доларів США з призначенням платежу «придбання квартири», а банк здійснив переказ коштів. Протягом серпня 2018 - січня 2019 року, під час зустрічей та спілкування телефоном, позивач вимагав у відповідача надати документи, які б підтвердили придбання відповідачем квартири для позивача, відповідач спочатку обіцяла це зробити, а згодом відмовилась, але грошові кошти не повернула.
Оскільки між позивачем та відповідачем не укладалися жодні правочини, а усні домовленості не були остаточно погоджені у визначеній законодавством України формі, то у відповідача відсутні будь-які підстави для утримання в себе майна позивача - грошових коштів в іноземній валюті - 65000 доларів США, тобто відповідач набула майно за рахунок позивача без достатньої правової підстави, тому зобов`язана повернути майно позивачу. На підставі ст.ст.11, 83, 202,205, 625, 1212,1213 ЦК України позивач звертається до суду з позовом про захист свого майнового права. Просив суд: стягнути з ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), грошові кошти у розмірі 66480,00 доларів США, з яких: 65000 доларів США - грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави; 1480,00 доларів США - три відсотки річних; покласти на ОСОБА_3 всі судові витрати по справі, зокрема 9989,20 гривень - витрати з оплати судового збору, що на момент подання цього позову складає 375,26 дол. США, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3250,00 дол. США.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2019 року справа розподілена судді Слюсар Л.П., ухвалою якої від 20 травня 2019 року прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
24 вересня 2019 року від представника відповідача - адвоката Нагорного О.К. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що ОСОБА_3 проти цивільного позову заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, у травні 2018 року, під час перебування у відрядженні на Медичній конференції в Момбасі, столиці Кенії (Африка) відповідач познайомилася з позивачем. Вони сподобалися одне одному з першого погляду, після чого у них почалися романтичні стосунки. Після відрядження відповідач повернулась в Київ, а позивач в Солт-Лейк-Сіті США. Стосунки між відповідачем та позивачем продовжились у вигляді листування у месенджері WhatsApp. Під час листування позивач зізнався, що одружений та має двох дорослих дітей, які проживають окремо. Повідомив, що стосунків з дружиною не має, дружину не кохає. Позивач у листуванні постійно писав, що він має почуття до відповідача, сумує за нею та те, що йому її дуже не вистачає поряд. Крім того, у листуванні позивач запитав де проживає відповідач. Вона розповіла, що проживає в квартирі колишнього хлопця, який живе за кордоном, тому що власної квартири не має, а тільки накопичує кошти на покупку квартири. Тоді позивач, будучи закоханим у відповідача, запропонував їй свою допомогу у придбанні квартири та добавити недостаючі кошти. Під час листування відповідач обговорював з позивачем умови придбання та вони разом обирали квартиру за фотографіями. Позивач багато разів наголошував, що це його щире бажання допомогти у придбанні квартири для відповідача та те, що вона йому за це нічого не винна.
28 червня 2018 року позивач прилетів в Київ на тиждень, за його словами провів незабутній час з відповідачем. Під час приїзду позивача вони з відповідачем обрали квартиру вартістю 79000 доларів США, яку згодом придбала відповідач.
Після повернення позивача в США, листування з відповідачем посилилось. Позивач постійно писав, що дуже сумує за відповідачем та запропонував романтичну подорож на Гаваї . В середині липня 2018 року відповідач та позивач зустрілися на Гаваях, де провели цілий місяць.
Виконуючи свою обіцянку про допомогу відповідачу у вирішенні квартирного питання, 27 липня 2018 року позивач перерахував грошові кошти відповідачу на рахунок № НОМЕР_5 в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» в сумі 65000 доларів США з призначенням платежу «придбання квартири» та ще 4000 доларів США (двома платежами) на інший рахунок в іншому банку від імені фірми, зазначивши при цьому, що йому так зручніше.
Загальна вартість квартири склала 79000 доларів США, тому відповідач добавила свої 10000 доларів США та офіційно оформила придбання квартири.
У серпні 2018 року позивач запросив відповідача на романтичну зустріч до Парижу , де вони провели п`ять днів. В середині вересня 2018 року, на день народження відповідача позивач запросив її до себе в Солт-Лейк-Сіті, звідки вони разом направилися у подорож до Лас-Вегасу. Під час поїздки машиною до Лас-Вегасу позивачу почала телефонувати його дружина та діти, які дізналися про роман позивача з відповідачем. На фоні цих дзвінків та скандалів, в Лас-Вегасі у відповідача сталися перепади настрою, істерики, внаслідок чого він влаштував скандал, вигнав відповідача з номеру та зіпсував їй весь день народження. Саме під час цього скандалу з`ясувалося, що позивач страждає спадковою хворобою - біполярним афективним розладом другої форми, яку він приховував від відповідача. Також те, що він є мормоном та має 7 дітей. Після цього випадку, позивач підтримував листування та постійно обіцяв, що він розлучиться з дружиною, зізнавався в коханні та казав, що вони будуть разом.
В жовтні 2018 року позивач ініціював подорож до Парижу , де вони провели разом два дні. На початку листопада 2018 року позивач запросив відповідача в Нью-Йорк, де вони провели разом три дні. Під час зустрічі позивач запевнив, що кошти передані відповідачеві на придбання квартири це подарунок. Новий 2019 рік відповідач та позивач провели на Сейшельських островах. У лютому 2019 року позивач та відповідач зустрічалися в Італії.
Вказала, що є повною нісенітницею те, що відповідач запропонувала придбати квартиру на вигідних умовах, яку потім здавати в оренду і регулярно отримувати орендну плату, адже придбання квартири було саме за ініціативою позивача та саме з метою проживання в ній відповідача, а кошти на її придбання мали статус подарунка. Відповідач вважає перераховані кошти позивачем грошовою сумою, наданою відповідачу як засіб до існування, виплата якої проведена позивачем добровільно. Посилання позивача на ст.1212 ЦК України, а саме ствердження про безпідставність набутого майна не витримує ніякої критики. Просили в позові відмовити.
20 вересня 2019 року від представника відповідача - адвоката Нагорного О.К. надійшов відзив на позовну заяву в якому вказав, що у своїй позовній заяві позивач вказує, що 27 липня 2018 року надав банку «Рок Каньон банк» платіжний документ о.2018-07-27.000322 на здійснення банківського переказу грошових коштів відповідачу на рахунок № НОМЕР_2 в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» в сумі 65000 доларів США з призначенням платежу «придбання квартири», а банк здійснив переказ коштів та додає до позову банківську виписку від 27.07.2018 року. Відповідач звертає увагу суду на те, що кошти були надіслані ОСОБА_4 25 липня 2018 року з призначенням платежу «особиста допомога», перекладена на українську мову та завірена нотаріально форма безготівкового грошового переказу банку «Рок Каньон Банк» від 25 липня 2018 року.
Ухвалами Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2020 року витребувано докази на підставі клопотань представника Позивача.
Протокольною ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про допит в якості свідка позивача ОСОБА_4 , оскільки представником позивача заперечувався допит позивача у зв`язку з його небажанням надавати покази в якості свідка.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.09.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Омелян І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з наведених в позові підстав.
Представник відповідача - адвокат Нагорний О.К. в судовому засіданні зазначив, що грошові кошти у сумі 65000 доларів США на ім`я ОСОБА_3 були відправлені ОСОБА_4 , як подарунок на придбання квартири у зв`язку з находженням останніх у романтичних стосунках. Вказані кошти ОСОБА_3 витратила на купівлю квартири. З урахуванням наведеного просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи допитана як свідок, в судовому засіданні вказала, що вона зустрілася з позивачем в Кенії і в них були романтичні відносини, так вони мандрували по світу та зустрічалися в різних країнах: двічі були в Парижі (Франція), на Гаваях, в Америці, на Сейшельських островах, в Італії. ОСОБА_4 запропонував подарувати їй квартиру. Він прилетів в Київ і вони разом оглядали квартиру, яка йому сподобалась. Жодних документів вони не оформляли. Квартира була подарунком. В вересні 2018 року на її день народження позивач запросив її до себе в Солт-Лейк-Сіті, звідки вони відправились до Лас-Вегасу. Позивачем оплачувалися всі витрати. Вона отримала від позивача 65000 дол. США, як подарунок для купівлі квартири, це було особисте бажання позивача, його щира воля, він ніколи не просив повернути кошти. Тому вона дуже здивована ситуацією, яка наразі склалася.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши, як свідка, відповідача ОСОБА_3 , дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з вихідним банківським переказом о. 2018-07-27.000322 ОСОБА_4 27.07.2018 року переведено ОСОБА_13 на рахунок НОМЕР_2 в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» 65000 доларів США з призначенням платежу: придбання квартири (т.1 а.с.11-12).
Відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_3 по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 27.07.2018 року по 10.08.2018 року, яка надана 17 липня 2019 року ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» на виконання Ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2019 року, кошти за банківським переказом НОМЕР_6 надійшли 30.07.2018 року в розмірі 64993,00 дол. США (т.1 а.с.79-80).
Згідно з Договором про відступлення права вимоги від 06 серпня 2018 року укладеного між ОСОБА_3 (новий інвестор), ОСОБА_14 (первісний інвестор) та ТОВ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (пайовик), первісний інвестор передав належне йому право вимоги згідно з Основним договором, а новий інвестор приймає право вимоги, що належне Первісному інвестору за Основним Договором ( п.2.1). Даний Договір передбачає компенсацію з боку Нового інвестора за відступлення первісним інвестором право вимоги в розмірі 308654,74 грн.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу:135811264, сформованого 29.08.2018 року державним підприємством «СЕТАМ», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1631507380000, підстава виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 є Угода про відступлення прав та обов`язків за угодою про пайову участь у будівництві №46-3-32 Г від 12 жовтня 2005 року, серія та номер:46-3-32 Г, виданий 12.02.2012 р., видавник ТОВ «Архітектурно-будівельна спілка», ТОВ «ТОТЕМ» та ОСОБА_14 , Додаткова угода до Угоди про пайову участь у будівництві №46-3-32Г від 12 жовтня 2005 року, серія та номер:1, виданий 26.09.2014, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ №1», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА СПІЛКА», ОСОБА_14 ; Додаткова угода до Угоди про пайову участь у будівництві №46-3-32Г від 12 жовтня 2005 року, серія та номер: 2, виданий 06.10.2014, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», ОСОБА_14 ; Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: б/н, виданий 06.08.2018, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», ОСОБА_3 , ОСОБА_14 ; Акт прийняття-передачі об`єкту інвестування, серія та номер: 534, виданий 07.08.2017, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ» УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», ОСОБА_3 ; Довідка, серія та номер: б/н, виданий 06.08.2018, видавник: ТОВАРИСТВО З ОМЕЖЕОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ»; Угода про пайову участь у будівництві, серія та номер 46-3-32Г, виданий 12.10.2005, видавник:ТОВ «ТОТЕМ», ОСОБА_14 (т.3 а.с.95-135).
Згідно з договором дарування ННМ 996562, посвідченого 11.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пшеничною Вікторією Романівною, зареєстрованого в реєстрі за №300, ОСОБА_3 подарувала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_15 .
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і - тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія
особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може
вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму
правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма,
вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання
відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин
вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в
одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У наведеній вище постанові від 02 жовтня 2013 року Верховний Суду України, зазначив, що у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Виходячи з цього, а також з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, номер судового провадження 14-446цс18, можна зробити висновок, що грошові кошти повертаються потерпілому в тій валюті, в якій вони були сплачені, тобто у доларах США. Крім того Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку боржника є повернення коштів саме у тій валюті, у якій визначено зобов`язання, а не безумовно в національній валюті України.
Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача ; інше майно, якщо це встановлено законом.
Відповідно до вимоги від 28.05.2019 року ОСОБА_4 вимагав від ОСОБА_3 повернути кошти у сумі 65000 доларів США, перерахованих без будь-яких правових підстав. Згідно з квитанцією поштового відправлення та даними відстеження поштових відправлень «Укрпошти», вимога отримана відповідачем 01.06.2019 року (т.1 а.с.59-61).
Представником Відповідача та допитаною в якості свідка відповідачем ОСОБА_3 не заперечувався факт отримання ОСОБА_3 грошових коштів від позивача у сумі 65000 доларів США, однак заперечувалася дата переказу та призначення платежу, так зазначалося, що переказ був вчинений 25.07.2018 року та зазначені кошти є подарунком, оскільки сторони перебували в романтичних відносинах.
В судовому засіданні встановлено, та як вбачається із наданих відповідачем доказів, позивач з відповідачем в період з 14.07.2018 року по 26.02.2019 року спільно відпочивали в різних містах та країнах світу, позивачем бронювалися номери в готелях на двох та сторони перебували в романтичних відносинах ( т.1 а.с.239-250, т.2 а.с.1-218).
Суд критично відноситься до наданої відповідачем форми безготівкового грошового переказу ОСОБА_4 на ім`я отримувача ОСОБА_3 від 25.07.2018 року на суму 65000,00 дол. США з призначенням платежу «особиста допомога» (т.1 а.с.113,114), та до розписки ОСОБА_4 від 26.11.2018 року, про перерахування 25.07.2018 року грошових коштів у розмірі 65000 дол. США в якості дарунку без будь-яких умов (т.2 а.с.100), оскільки, підтверджуючих доказів щодо перерахування грошових коштів суду не надано, а як вбачається із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_3 за період з 27.07.2018 року по 10.08.2018 року, яка надана ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» кошти в розмірі 64993,00 дол. США надійшли 30.07.2018 року за банківським переказом о20180727000322 від 27.07.2018 року, з призначенням платежу «придбання квартири».
Щодо твердження відповідача та її представника що зазначені грошові кошти є подарунком, оскільки сторони перебували в романтичних відносинах, то такі доводи суперечать цивільного законодавству: Сімейному Кодексу України та Цивільному Кодексу України.
Відповідно до положень ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів творчої діяльності, завдання шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства (ч.3 ст.11 ЦК України), а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст.11 ЦК України).
Згідно зі ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Відповідно до ч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує пятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Втім посилання представника відповідача на положення статті 1215 ЦК України є безпідставними, оскільки відповідачем всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не доведено, що перераховані позивачем кошти фізичній особі є засобом до існування. Також відсутні інші, передбачені законом підстави для неповернення коштів.
З огляду на вказане, відповідно до діючого законодавства, у відповідача відсутня правова підстава для утримання в себе перерахованої позивачем суми коштів в розмірі 65000 доларів США. З моменту зарахування вказаних коштів на банківські рахунки відповідача за кожним переказом у неї виник обов`язок з їх повернення позивачу, як таких, що отримані нею без достатньої правової підстави.
Крім того, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 01 червня 2016 року, справа № 910/22034/15, стаття 625 ЦК розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Відповідно до статті 509 ЦК зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК. Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством. Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК.
Велика Палата Верховного Суду підтвердила актуальність наведеної вище правової позиції. У пункті 41 постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що «у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК».
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, номер судового провадження 14-446цс18, підтверджуючи актуальність правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, зазначила, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
При цьому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума у валюті, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим для виконання зобов`язання, до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Від дня зарахування відповідачу коштів за переказом до дня подання позову минуло 277 днів.
Таким чином 3 % річних від суми заборгованості за час існування обов`язку з повернення безпідставно одержаних коштів переказу станом на день подання позову складають (65000 х 277 х [3%/365] =) 1480,00 доларів США.
За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.
Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 81, 82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами.
За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.
Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, законні та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 9605,00 гривень.
Щодо заявлених вимог позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3250 доларів США, то суд виходить з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 2-JO від 28.03.2019 року укладеного між ОСОБА_4 , громадянином США (клієнт) та адвокатом Омеляном Ігорем Володимировичем, предметом договору є здійснення адвокатом представництва клієнта, зокрема у всіх судових органах України за позовом Клієнта до відповідача ( ОСОБА_3 ) про повернення (стягнення) перерахованих відповідачу без достатньої правової підстави кошти в сумі 65000 доларів США та надання інших видів правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та компенсувати фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання Договору.
Відповідно до п.5.1 Договору за правничу допомогу, що надається за цим Договором клієнт сплачує гонорар в розмірі 3250 доларів США, що на день укладання цього договору за офіційним курсом Національного банку України складає еквівалент 88010 гривень. Клієнт сплачує гонорар Адвокату двома рівними траншами до 05 квітня 2019 року клієнт зобов`язується сплатити Адвокату в безготівковій формі першу частину гонорару в розмірі 1625 доларів США (п.5.2.1 Договору). Протягом п`яти банківських днів з дня повернення Клієнту Боргу безпосередньо відповідачем, третьою особою чи виконавцем судового рішення, Клієнт сплачує Адвокату другу частину гонорару в розмірі 1625 дол. США ( п.5.2.2 Договору).
Відповідно до вихідного банківського переказу о.2019-04-10.000263 від 04.10.2019 ОСОБА_1 відправлено 1625 USD у якості оплати гонорару адвоката.
Згідно з довідкою-розрахунком № 1 зазначено перелік послуг на стадії досудової підготовки справи, які адвокат Омелян І.В. станом на 30 квітня 2019 року надав ОСОБА_4 на виконання договору про надання правничої допомоги № 2-JO від 28.03.2019 року.
Враховуючи вимоги діючого законодавства, оцінюючи наявні у справі докази, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 43493,50 гривень (1625 доларів США) та не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу, які будуть понесені позивачем в майбутньому.
Керуючись:ст.ст. 11, 202, 205-207, 625, 1212, 1215 ЦК України, ст. ст. 2, 4,11, 12, 81, 82, 141, 258, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) місце проживання: АДРЕСА_3 ) РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), грошові кошти у розмірі 66480,00 доларів США, з яких: 65000 доларів США - грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави; 1480,00 доларів США - три проценти річних.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судові витрати у розмірі 53098,50 гривень, з яких: 9605,00 гривень - витрати з оплати судового збору; 43493,50 гривень - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 26 жовтня 2020 року.
Суддя Л.П. Слюсар
