Ухвала
Іменем України
02 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 335/11310/15-к
Провадження № 51-5261 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року,
встановив:
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та кримінальне провадження, в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень закрито.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року без змін.
Не погоджуючись з ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року потерпіла ОСОБА_4 звернулась до суду касаційної інстанції.
Однак, касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення вимог закону, передбачені у ч. 1 ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування судом касаційної інстанції, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Проте, потерпіла подала касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог потерпіла взагалі не наводить доводів щодо необхідності скасування ухвали апеляційного суду з підстав передбачених ст. 438 КПК України та не вказує, які конкретно доводи апеляційної скарги представника потерпілого, у порушення вимог статей 419, 412 КПК України, суд апеляційної інстанції, належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, потерпіла лише фактично просить суд касаційної інстанції з`ясувати рух її апеляційної скарги, що не позбавляє потерпілу звернутись з відповідної запитом до Запорізького апеляційного суду для надання зазначеної інформації.
Наявність вказаних недоліків унеможливлює відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілої.
У зв`язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що скаргу потерпілої слід залишити без руху, надавши їй п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.
При повторному зверненні до суду потерпілою має бути підтверджено, що нею не пропущено цей строк.
На підставі викладеного та керуючись положеннями ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, залишити без руху, надавши їй п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
