Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
13 січня 2021 р.Справа № 818/1512/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 818/1512/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, державного інспектора відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Сумської області Погрібного Олександра Анатолійовича
про визнання дій протиправними, скасування припису, визнання протиправним та скасування наказу,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, начальника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Усик Н.А., державного інспектора відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Сумської області Погрібного О.А. про визнання дій протиправними, скасування припису, визнання протиправним та скасування наказу.
Як посвідчується матеріалами справи, у судовому засіданні 01.10.2020 року судом першої інстанції проголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного судового рішення, повний його текст виготовлений 05.10.2020 року (т. 2, а.с. 60, 61-63).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 під підпис отримано вищевказане рішення суду 21.10.2020 року (т. 2, а.с. 68).
23.11.2020 року судове рішення оскаржено позивачем в апеляційному порядку, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що копія оскаржуваного судового рішення отримана ним лише 22.10.2020 року.
За наведених обставин, позивач вважає, що відповідно до ст. 295 КАС України має право на поновлення пропущеного процесуального строку на принесення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин <>(ч. 3 ст. 295 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про отримання копії оскаржуваного судового рішення 22.10.2020 року, оскільки таке твердження позивача спростовується матеріалами справи.
Так, з повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копія судового рішення від 01.10.2020 працівником установи поштового зв`язку вручено ОСОБА_1 особисто під підпис 21.10.2020 року (т. 2, а.с. 68).
Колегія суддів зазначає, що останнім днем строку на апеляційне оскарження є 20.11.2020 року, тобто строк на апеляційне оскарження спливає о 24:00 год 21.11.2020 року (п`ятниця).
Таким чином, формально підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 відсутні, оскільки апеляційна скарга була подана ним 23.11.2020 року (понеділок) з пропущенням строку на три дні.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2012 року № 11 - рп/2012).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішеннях по справі «Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приходячи до висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 у зв`язку із пропуском ним фактично триденного строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів вважає, що в даному випадку застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведеного, задовольняючи клопотання скаржника, колегія суддів вважає необхідним поновити позивачу процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі № 818/1512/17.
На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 293, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративногосудочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі № 818/1512/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Рєзнікова С.С. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений року
