П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 295/14571/17
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Перекупка І.Г.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
13 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерство оборони України на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2020 року (прийняту у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,
В С Т А Н О В И В :
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач 25.09.2020 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира звернулася із заявою про визнання протиправним рішення Міністерством оборони України вчиненого на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018 у справі № 295/14571/17 у відповідності до вимог ст. 383 КАС України.
В обґрунтування заяви позивач вказала, що рішення Міністерства оборони, яке оформлене протоколом засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.09.2020 № 124 не відповідає вимогам чинного законодавства в тому, що Міністерство оборони України не наділено повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд та відмовляти їй, ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги право на яку, в неї вже встановлено зазначеними судовими рішеннями і в силу приписів частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статей 14, 370 КАС України є обов`язковим до виконання та застосування.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 27.10.2020 заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним рішення відповідачем Міністерством оборони України на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018 у справі № 295/14571/17 задоволено повністю.
Визнано протиправним пункт 9 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.09.2020 № 124 вчиненого на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018 у справі № 295/14571/17 про відмову - ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті ОСОБА_2 , а саме 02.10.2016, відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Зобов`язано Міністерство оборони України подати у встановлений судом строк, тридцять діб, звіт про належне виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018 у справі № 295/14571/17, з прийняттям рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням встановленого цим судовим рішенням її права на отримання одноразової грошової допомоги.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не враховано право ОСОБА_1 на одноразову грошову допомогу встановлене судовим рішенням у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги підлягає задоволенню.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та відмовити в задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що зобов`язуючи Міністерство оборони України розглянути питання і прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги суд надав можливість відповідачеві вирішити порушене питання та прийняти одне з можливих рішень про виплату одноразової грошової на користь заявника або не на його користь.
Також вказує, що суть рішення зводиться до того, що позивачеві слід відмовити у виплаті одноразової грошової допомоги в зв`язку з тим, що виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби запроваджена з 13.10.2018. Водночас на час смерті ОСОБА_2 02.10.2016 законодавство не передбачало виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого, якщо смерть настала понад річний термін після звільнення з військової служби.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач та третя особа не скористались.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2020 відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2020 справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.01.2021 о 09:50 грн.
21.12.2020 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 Коржилова Ю. Є. про вирішення справи за відсутності позивача та його представника з урахуванням правових висновків Верховного Суду викладених в постановах від 04.08.2020 у справі №295/14571/17 та від 23.09.2020 у справі №760/3142/17.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018 залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 та постановою Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 295/14571/17 зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання і прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті чоловіка а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Судовими рішеннями у справі № 295/14571/17 встановлено що, ОСОБА_1 є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Також суди дійшли висновків про те, що: відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (станом на час виникнення правовідносин 02.10.2016) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби; визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер; допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті (аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа № 761/18099/15-а), 28.11.2019 (справа № 815/199/18), 28.01.2020 (справа № 2240/2957/18); встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 дійсно не був військовослужбовцем, проте його захворювання, яке призвело до смерті, було безпосередньо пов`язане із виконанням ним обов`язків військової служби.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Частинами 1 та 2 статті 370 КАС України вказано, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що всупереч встановленому судовими рішеннями у справі № 295/14571/17 праву на отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії пунктом 9 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.09.2020 № 124 ОСОБА_1 протиправно відмовлено у призначенні належної одноразової грошової допомоги із ствердженням про відсутність у ОСОБА_1 такого права.
Протиправність пункту 9 рішення Міністерства оборони України від 03.09.2020 № 124 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги прийнятого на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 та постанови Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 295/14571/17 полягає в тому, що Міністерство оборони України не наділено повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд та відмовляти ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги право на яку, в неї вже встановлено зазначеними судовими рішеннями і в силу приписів частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статей 14, 370 КАС України є обов`язковим до виконання та застосування.
Таким чином в прийнятому Міністерством оборони України рішенні протиправно не враховано право ОСОБА_1 на одноразову грошову допомогу встановлене судовим рішенням у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про визнання протиправним пункт 9 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.09.2020 № 124 вчиненого на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018 у справі № 295/14571/17 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті ОСОБА_2 а саме 02.10.2016 відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 підлягає задоволенню.
Стосовно доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі про те, що зобов`язуючи Міністерство оборони України розглянути питання і прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги суд надав можливість відповідачеві вирішити порушене питання та прийняти одне з можливих рішень про виплату одноразової грошової на користь заявника або не на його користь слід вказати наступне.
Як зазначалось вище, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018 залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 та постановою Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 295/14571/17 зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання і прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті чоловіка, а саме 02.10.2016 відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Тобто правові висновки суду ґрунтуються на визнанні права позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, внаслідок цього з урахуванням виключних повноважень Міністерства оборони України на прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, суд зобов`язав відповідача прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у рішенні.
Водночас, на виконання рішення суду у справі № 295/14571/17 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, викладене у п. 9 протоколу засідання комісії від 03.09.2020 № 124.
Рішення, прийняте Міноборони на виконання судового рішення, ухваленого по цій справі, мотивовано тим, що виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби запроваджена з 13.10.2018. Водночас на час смерті ОСОБА_2 02.10.2016 законодавство не передбачало виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого, якщо смерть настала понад річний термін після звільнення з військової служби.
Однак, колегія суддів зазначає, що викладеним у протоколі від 03.09.2020 за № 124 підставам для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги вже була надана оцінка судом у справі № 295/14571/17 та встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є особою, що має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Тобто, зміст оформленого пунктом 9 протоколу від 03.09.2020 № 124 рішення свідчить, що відповідачем не були враховані висновки суду у цій справі.
Відповідно до пункту 4 частини 2 та частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкт владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, врахування суб`єктом владних повноважень правової оцінки спірного питання, наданої судом у рішенні за результатами розгляду адміністративної справи, є обов`язком такого суб`єкта в силу наведених вище вимог процесуального закону.
Проте відповідач не врахував висновки суду, які викладені в рішенні Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 та постановою Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 295/14571/17, та прийняв рішення, протилежне тому, яке повинен був прийняти.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.09.2020 у справі №760/3142/17.
Таким чином враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним пункт 9 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.09.2020 № 124 вчиненого на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018 у справі № 295/14571/17 про відмову - ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання Міністерства оборони України подати у встановлений судом строк, тридцять діб, звіт про належне виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2018 у справі № 295/14571/17, з прийняттям рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням встановленого цим судовим рішенням її права на отримання одноразової грошової допомоги.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Міністерство оборони України залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сторчак В. Ю. Залімський І. Г.
