Справа № 350/1941/19
1-кп/350/47/2020
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2020 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
у складі колегії суддів головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018090000000572, внесене до ЄРДР 20 липня 2018 року, про обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обидвох у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,-
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених за ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України, а ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, в якому просить продовжити запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, оскільки такий закінчується 14.09.2020. Клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор мотивував тим, що розгляд кримінального провадження триває, а ризики передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та їх захисники просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Вислухавши учасників судового провадження та вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою колегії суддів Рожнятівського районного суду від 16 липня 2020 року обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 14 вересня 2020 року.
До вказаної дати закінчити розгляд кримінального провадження неможливо з об`єктивних причин, оскільки судом не допитано свідків у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою, суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Статтями 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Колегія суддів вважає, що станом на день розгляду клопотання прокурора продовжують існувати ризики, на які посилається прокурор, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, серед яких злочини, передбачені ч.3 ст.305, ч.3 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, а також не виключена можливість вчинити інший злочин.
Тому, не роблячи передчасних висновків щодо винуватості обвинувачених суд вважає, що підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, у зв`язку з чим, клопотання захисників про зміну запобіжного заходу є необгрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.
Отже, на час розгляду питання щодо доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою ризики, які раніше були підставою для продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених не відпали, а тому даний запобіжний захід підлягає продовженню.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б були підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
На думку суду, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.
Даних про те, що обвинувачені не можуть утримуватись в умовах слідчого ізолятора, матеріали кримінального провадження не містять. Обвинувачені не є особами, щодо яких не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України. З огляду на вищевикладене, суд вважає виправданим продовження строку тримання під вартою обвинуваченим.
За таких обставин, клопотання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та їх захисників про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт є безпідставним.
Заставу визначену для кожного з обвинувачених в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залишити без змін. При цьому, застава може бути внесена в будь-який момент дії строку цієї ухвали, з одночасним покладенням на обвинуваченого за кого така внесена, обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись статтями 177, 183, 196, 197, 331 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань" (№ 12) на строк 60 днів - до 10 листопада 2020 року.
Визначити розмір застави для кожного з обвинувачених окремо в сумі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1098500,00 (один мільйон дев"яносто вісім тисяч п"ятсот) гривень, яка може бути внесена як обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647 Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача 37312032002265).
В разі внесення визначеної в ухвалі суми застави, негайно звільнити обвинувачених за яких вона внесена з-під варти та зобов`язати їх :
1.Прибувати за першою вимогою до суду.
2.Не відлучатися за межі місця проживання без дозволу суду;
3.Повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Попередити обвинувачених, що в разі невиконання покладених на них обов`язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В задоволенні клопотання обвинувачених та їх захисників про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору, та начальнику Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань" ( № 12), для виконання в частині запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд протягом 7 діб після її оголошення, а особами, які перебувають під вартою - в той же строк після отримання копії ухвали.
Головуючий суддя:
Судді:
