ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/596/21 Справа № 206/6998/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019040700000780 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Самарського районногосуду м.Дніпропетровська від24грудня 2020року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 .
Відмовлено у задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 на більш м`який у виді домашнього арешту.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_9 до 21 лютого 2021 року.
Задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Відмовлено у задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 21 лютого 2021 року.
Суд першої інстанції врахував, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою кожному з обвинувачених, існують, обрання іншого, більш м`якого виду, як ОСОБА_7 так і ОСОБА_9 суд вважає недоцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
З метою виконання процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином, як то впливу на свідків та малолітнього потерпілого, тощо, суд першої інстанції прийшов до висновку, що як ОСОБА_7 так і ОСОБА_9 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів кожному.
В апеляційній скарзі:
- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 -адвокат ОСОБА_8 просить вказану ухвалу змінити. Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 . Змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_7 з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час.
Вважає, що вказана ухвала є незаконною і підлягає зміні через істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
На думку захисника, судом першої інстанції не було враховано стан здоров`я ОСОБА_7 та репутацію обвинуваченого.
Ухвала щодо обвинуваченого ОСОБА_9 ніким з учасників провадження не оскаржувалась.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначається: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Дослідивши зміст оскаржуваної ухвали, апеляційним судом встановлено, що суд, розглядаючи дане питання, прийняв рішення на підставі вимог ст. 331 КПК України, при цьому в ухвалі послався на думки прокурора та сторони захисту, які з`ясовував в судовому засіданні під час вирішення зазначеного питання.
Тобто, судом першої інстанції у відповідності до імперативних вимог ч. 3 ст. 331 КПК України було лише ініційоване питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, що передбачено діючим КПК України.
Частиною 2 ст. 331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ухвала є незаконною і підлягає зміні через істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд першої інстанції, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано зазначив, на даний час існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, та за скоєння якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, має малолітню дитину, докази у даному кримінальному провадженні ще не досліджені судом в повному обсязі, тому є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати потерпілих.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не враховано стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних належних доказів, які вказують на неможливість обвинуваченого утримуватись під вартою та неможливості отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятору.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно врахував обставини справи, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 та дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду є обґрунтованою та відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019040700000780 щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
