ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року м. Херсон
справа: 661/285/20
провадження: 22-ц/819/168/21
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приходько Л. А. (суддя-доповідач)
суддів: Бездрабко В. О.,
Кутурланової О.В.,
секретар Дундич А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Держава України в особі Державної казначейської служби України,
третя особа Херсонська обласна прокуратура
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Херсоні матеріалицивільної справиза апеляційноюскаргоюДержавноїказначейської службиУкраїни нарішення Новокаховського міськогосуду Херсонськоїобласті від18вересня 2020року у складі головуючого судді Матвєєвої Н.В.,
в с т а н о в и в:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування втраченого заробітку.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 липня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України та виправдано.
Посилаючись на вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з урахуванням заяви про уточнення розрахунку розміру заробітку (т.1 а.с.125-130), остаточно просив суд стягнути з державного бюджету шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його користь втрачений заробіток в розмірі 2 856 251,35 грн.
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2020 року замінено неналежного відповідача Державну казначейську службу України на належного відповідача - державу Україна в особі Державної казначейської служби України.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 вересня 2020 року, з урахуванням ухвали Новокаховського міського суду Херсонської області від 09 листопада 2020 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток у розмірі 986 893,17 грн. з подальшим утриманням податків та обов`язкових платежів.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивача було незаконно відсторонено від посади, а в подальшому звільнено з посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, що є обмеженням його права, а тому шкода, завдана внаслідок такої процесуальної дії підлягає відшкодуванню як і втрачений заробіток за період незаконного звільнення з посади до набрання чинності виправдувальним вироком суду. Право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону (стаття 1176 ЦК України, стаття 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що порядок відшкодування шкоди, а саме втраченого заробітку, визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, відповідно до вимог яких належним способом захисту порушеного права позивача мало бути не подання позовної заяви до суду про стягнення з Державного бюджету сум втраченого заробітку, а заява про визнання розміру відшкодування втраченого заробітку до органу, що проводив слідчі (розшукові) дії, чого позивачем не було зроблено та не було враховано судом при ухвалені рішення.
Відповідно до механізму виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ), визначеного Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, безспірне списання шкоди здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, як зазначено в рішенні. При цьому казначейство виконує безспірне списання суми коштів, яка зазначена у виконавчому документі та не має повноважень змінювати суму стягнення, самостійно утримувати податки та збори.
Крім того Державна казначейська служба України не є належним відповідачем у справі, оскільки не несе відповідальності за неправомірні дії чи бездіяльність інших установ або державних органів.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 28 січня 2021 року залучено до участі у справі Херсонську обласну прокуратуру, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечуючи проти апеляційної скарги Державної казначейської служби України, посилаючись на невідповідність доводів апеляційних скарг чинному законодавству та встановленим обставинам справи просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Під час розгляду справи представник Державної казначейської служби України Бондаренко Ю.І., апеляційну скаргу підтримав за обставинами викладеними у скарзі. Просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Заперечуючи проти апеляційноїскарги ОСОБА_1 , зазначив, що на його думку рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги є безпідставними. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Представник третьої особи Херсонської обласної прокуратури Хамідова Є.Ф. апеляційну скаргу Державної казначейської служби України підтримала в повному обсязі. Просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 06 липня 2009 року прийнятий на службу в податкову міліцію Державної податкової адміністрації у Херсонській області (наказ ДПА України від 06 липня 209 року № 850-о).
Наказом ДПА України від 14 квітня 2010 року № 247, на виконання постанови старшого слідчого прокуратури м. Нова Каховка Херсонської області ОСОБА_2 від 15 березня 2010 року, капітана податкової міліції ОСОБА_1 відсторонено від посади першого заступника начальника ДПІ начальника головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Нова Каховка Херсонської області на час розслідування кримінальної справи.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права працювати в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України на посадах, пов`язаних з виконанням функцій представника влади відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» строком на три роки, з позбавленням його спеціального звання начальницького складу - капітана податкової міліції відповідно до статті 54 КК України. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком три роки.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 грудня 2015 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку «поєднане з вимаганням хабаря». В решті вирок залишено без змін.
Наказом ДФС України від 08 лютого 2016 року № 274-о, виданого на виконання вироку Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 січня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 18 грудня 2015 року, ОСОБА_1 звільнений зі служби в податковій міліції з 02 лютого 2016 року.
22 вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 09 лютого 2017 року вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано, призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі.
Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України, яка діяла станом на 24 лютого 2010 року, та виправдано за недоведеністю його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року вирок відносно ОСОБА_1 . Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 липня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року ухвала Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишена без змін.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України поновити ОСОБА_1 на посадіначальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника ДПІ у м. Нова Каховка Херсонської області, поновити спеціальне звання «капітан податкової міліції», визнати запис у трудовій книжці № 23 від 08 лютого 2016 року недійсним та вчинити відповідний запис про це, зарахувати час з 08 лютого 2016 року по день поновлення на посаді до загального трудового стажу, стажу державної служби, безперервного стажу, вислуги в спеціальних званнях.
Зобов`язано Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника ДПІ у м. Нова Каховка Херсонської області з 08 лютого 2016 року; поновити спеціальне звання - капітан податкової міліції з 08 лютого 2016 року; визнати запис у трудовій книжці № 23 від 08 лютого 2016 року недійсним та вчинити про це відповідний запис у трудовій книжці; зарахувати період з 08 лютого 2016 року по день поновлення на посаді до загального трудового стажу, стажу державної служби, безперервного стажу, вислуги в спеціальних званнях та розглянути питання щодо присвоєння ОСОБА_1 чергових спеціальних звань.
Згідно розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року № 60/21-22-05-02-09, наданого ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим, та м. Севастополі, розмір середнього заробітку позивача за період відсторонення його від посади з 14 квітня 2010 року до 08 лютого 2016 року включно становить 328196.10грн., середньоденний заробіток -154.30грн.
Розмір середнього заробітку за період після звільнення позивача з посади починаючи з 09 лютого 2016 року по 27 листопада 2019 року включно становить 401874.62грн. Середньоденний заробіток до січня 2018 року становив 154,30 грн., з січня до березня 2018 року 167,82 грн., з березня 2018 року до листопада 2019 року включно 447,72 грн.
При визначенні розміру середньоденного заробітку за період з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року врахований коефіцієнт підвищення посадового окладу в розмірі 1.08765, середньоденний заробіток за період з 01 березня 2018 року обраховано з грошового забезпечення за новими умовами оплати праці в сумі 13431.50грн. на місяць.
Розмір посадового окладу ОСОБА_1 з 14 квітня 2010 року складає 1620 грн., з 01 січня 2018 року -1762 грн., коефіцієнт підвищення посадового окладу -1,08765 (т.1 а.с.97-98).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податку ДФС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 з квітня 2010 року до квітня 2019 року доходи не отримував, окрім додаткового блага від АТ «Ідея Банк» у березні 2017 року в сумі 372,67 грн(т.1 а.с.99).
Відповідно до листа ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим, та м. Севастополі від 23 січня 2020 року № 25/Ч/21-22-05-02-19 розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на дату відсторонення від посади складає 4629.02грн. Одноденний розмір грошового забезпечення на 14 квітня 2010 року обраховано у розмірі 154.30грн.
У статтях 55, 56Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом положень статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 1176ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (стаття 1 зазначеного Закону).
Пунктом 1 статті 2 цього Закону встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
У наведених в статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), у тому числі, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Таке відшкодування провадиться за рахунок коштів державного бюджету (пункт 1 статті 3, частина перша статті 4 цього Закону).
Статтею 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
За змістом положень частини першої статті 12 зазначеного Закону розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
З метою визначення порядку застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» затверджено Положення, пунктом 6 якого встановлено, що суд, одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.
Згідно з пунктами 11, 12 Положення для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.
У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ухвалу. Пункт 12 Положення містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Із системного аналізу положень частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що для виникнення права особи на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, достатньо лише наявності факту постановлення виправдувального вироку суду.
При цьому,як вбачаєтьсяіз змістузгаданої правовоїнорми,у системномузв`язкуз іншиминормами ЗаконуУкраїни «Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» сама наявність факту постановлення судом виправдувального вироку беззаперечно вказує на незаконність дій прокуратури і суду, зокрема, відстороненні особи від займаної посади.
Оскільки позивача було незаконно відсторонено від посади, що призвело до втрати ним заробітку, то шкода, завдана внаслідок таких дії підлягає відшкодуванню.
Право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону (стаття 1176 ЦК, стаття 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ).
Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.
Законом установлено, що визначення розміру середнього заробітку, який громадянин втратив внаслідок незаконних дій, у разі ухвалення виправдувального вироку здійснює суд, про що виносить відповідну ухвалу. Таким судом у справі, що розглядається, є Новокаховський міський суд Херсонської області.
Відносно ОСОБА_1 обов`язок роз`яснення порядку поновлення його порушених прав, передбачений статтею 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та порядок повідомлення про звернення за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, встановлений пунктами 6, 11, 12 Положення, не виконано.
Проте зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті його порушеного права.
Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
З аналізу положень статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства.
Стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. рішення від 4 грудня 1995 року «Беллет проти Франції»).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Новокаховського міського суду Херсонської області (яким ухвалено виправдувальний вирок щодо нього) з позовом про визначення розміру середнього заробітку, який він втратив внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та стягнення визначених сум за рахунок коштів державного бюджету.
Ураховуючи наявність порушеного права позивача, встановленого законом права на звернення до суду за захистом такого права та права на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення від посади на підставі постанови старшого слідчого прокуратури та звільнення з посади на підставі обвинувального вироку, який в подальшому був скасований, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про захист порушених прав позивача в обраний ним спосіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що належним способом захисту порушеного права позивача мало бути звернення до суду не з позовною заявою про стягнення з державного бюджету сум втраченої заробітної плати, а з заявою про визначення розміру відшкодування втраченого заробітку до органу, що провадив слідчі дії колегія суддів відхиляє з підстав зазначених вище.
Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позовна заява пред`явлена до неналежного відповідача.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Зі змісту статті 1176ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що обов`язок відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт покладений на державу.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є:держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а такождержава.
Тлумачення частини другої статті 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду є державаяк учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.
Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача, а є органом, який здійснює лише списання коштів з державного бюджету.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц зробила висновок, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Отже, належним відповідачем у цій справі є держава Україна, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про відшкодування шкоди заподіяної йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду внаслідок відсторонення від посади у зв`язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності та звільнення у зв`язку із його незаконним засудженням.
З клопотанням про залучення до участі у справі в якості співвідповідача держави в особі органів, діями яких заподіяна йому шкода позивач, на виконання вимог частини першої статті 51 ЦПК України, не звертався.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 пояснив, що шкода йому заподіяна внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, прокуратури і суду, однак, заперечуючи проти доводів представника Державної казначейської служби України щодо незалучення належного відповідача до участі у справі, категорично заперечував проти залучення до участі у справі в якості належного відповідача держави в особі відповідного органу державної влади, діями якого була заподіяна йому шкода, посилаючись на те, що така шкода відшкодовується незалежно від вини вказаних органів, а тому їх залучення до участі у справі, на його думку, є недоцільним.
Колегія суддів не може погодитися з вказаними доводами позивача, оскільки залучення в якості відповідача держави лише в особі Державної казначейської служби України і не залучення органу (органів), чиїми діями завдано шкоди постраждалій особі, перешкоджає суду встановити дійсні обставини справи, визначити причини й підстави вчинення неправомірних дій щодо виправданої особи, незалежно від того, що шкода відшкодовується без доведення вини, такі доводи можуть подати саме ці органи, а не Державна казначейська служба України, яка участь у кримінальному провадженні не брала, будь-яких дій відносно позивача не вчиняла, тому й не могла надати пояснення з приводу як обставин, викладених у позові, так і з приводу визначення розміру втраченого позивачем заробітку.
Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та обставини уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку, що позов заявлений до належного відповідача.
Таким чином, доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України в цій частині знайшли своє підтвердження.
Разом з тим доводи апеляційної скарги щодо незалучення до участі у справі в якості співвідповідача підприємство, установу, організацію в якій працював позивач до його відсторонення від роботи та звільнення, а саме податкову міліцію ДПІ у м. Нова Каховка, колегією суддів не приймаються, зважаючи на предмет та підстави заявленого позову.
За змістом статті 376ЦПК України підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни рішення порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.
Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 вересня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 02 березня 2021 року.
Головуючий Л. А. Приходько
Судді: В. О. Бездрабко
О. В. Кутурланова
