Справа № 643/3313/21
Провадження № 1-кп/643/897/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2021
Московський районний суд м. м. Харкова у складі:
головуючого Тимош О.М.,
за участю секретаря судового засідання Ускової Я.А.,
прокурора Буча Р.В.,
захисника Миронова О.А.,
обвинуваченої ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020220470003798 від 11.08.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова, громадянки України, не працюючої, раніше не судиму, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України,
в с т а н о в и в :
24.02.2021 до Московського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020220470003798 від 11.08.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.02.2021 для розгляду зазначеного кримінального провадження визначено суддю Тимош О.М.
25.02.2021 справа передана судді.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 25.02.2021 призначено підготовче засідання у вказаному кримінальному провадженні.
Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченої ОСОБА_1 – адвокат Миронов О.А. заявив клопотання про направлення справи до Київського районного суду м. Харкова. В обґрунтування клопотання посилався, щоза твердженням обвинувачення подія кримінального правопорушення відбулася в м.Харкові за адресою офісу приватного нотаріфуса: вул пушкінська, 42, кв.57, що знаходиться на території Київського району м.Харкова. У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на розгляд її справи судом, встановленим законом, яким в даному випадку є Київський районний суд м.Харкова.
Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання захисника підтримала.
Прокурор в судовому засіданні посилався, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено до Московського районного суду м. Харкова, адже досудове розслідування було закінчено на території Московського району м.Харкова. Підтвердив, що місце вчинення кримінального правопорушення відноситься до Київського району м.Харкова, проте вважав, що обвинувальний акт потрібно направити до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності.
Заслухавши думку учасників судового розгляду суд вважає, що клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 – адвоката Миронова О.А. підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено розслідування.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 34 КПК України, кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду, за наявності певних обставин, вказаних в частині першій вказаної статті.
Як убачається з обвинувального акту, складеного 18.02.2021 старшим слідчим Харківського районного управління поліції №2 Харківської області ОСОБА_2 , затвердженого прокурором Харківської місцевої прокуратури №4 Бучем Р.В., ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
З обвинувального акту вбачається, що місцем вчинення кримінального правопорушення є офіс приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Ю.В., який розташований за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 42, кв.57 (Київський район м.Харкова). Місце вчинення кримінального правопорушення у даному випадку чітко визначено органом досудового розслідування та зазначено у обвинувальному акті.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Суд враховує, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підставою для скасування судового рішення у справі в будь-якому разі.
А відтак, всі інші питання, у тому числі щодо призначення до судового розгляду чи повернення обвинувального акту прокурору, мають вирішуватися належним судом, якому підсудне дане кримінальне провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Статтею 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду. В сукупності ці правила забезпечують розгляд справи судом, встановленим законом.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Інтерпретація суті поняття «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 та полягає у наступному: «п. 23. Відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року)… 24. Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». 25. У п.п. 107-109 рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії» Суд дійшов до висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
У п. 64 рішення у справі «Йоргіч (Jorgic) проти Німеччини» від 12.07.2007 року ЄСПЛ вказав, що справу перш за все слід розглянути за статтею 6 § 1 Конвенції щодо того, чи був заявник засуджений «судом, встановленим законом». Суд зазначає, що цей вислів віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невідємною частиною системи захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. «Закон», у розумінні статті 6 § 1 Конвенції, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів. Отже, якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» у розумінні статті 6 § 1.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Визначення місця вчинення злочину не може вважатися формальним, оскільки прямо впливає на визначення суду, який уповноважений законодавчо розглядати те чи інше кримінальне провадження.
Отже, з огляду на викладене та, керуючись вимогами ст.32 КПК України, у підготовчому судовому засіданні встановлена непідсудність даного кримінального провадження Московському районному суду м. Харкова.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Таким чином, враховуючи, що прокурором помилково з порушенням правил територіальної підсудності направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 до Московського районного суду м. Харкова, якому вказане кримінальне провадження непідсудно, суд, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 314 КПК України, доходить висновку про необхідність прийняття рішення, зокрема про направлення обвинувального акту саме до Харківського апеляційного суду, а не до Київського районного суду м.Харкова, як зазначає захисник, для визначення підсудності справи, що відповідає положенням ст.32, 34 КПК України.
Враховуючи наведене та, керуючись ст. 32, 34, 314, 315, 369, 372 КПК України,
у х в а л и в :
Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Миронова Олега Анатолійовича про направлення справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.367 КК України до Київського районного суду м.Харкова задовольнити частково.
Направити обвинувальний акт з додатками стосовно ОСОБА_1 , яка обвинувачується за ч.2 ст.367 КК України до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності кримінального провадження №12020220470003798 від 11.08.2020.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Тимош
